?> 14 грудня – День вшанування учасників ЛНА на ЧАЕС | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
19.01.2007, рубрика "Новини"

Сумщина вшанувала подвиг ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Події 26-го квітня 1986 року  поділили життя багатьох людей  на до і після Чорнобильської трагедії. Ця жахлива  подія зачепила долю кожного українця, сколихнула життєве древо 50-мільйонного народу. Перша служба – пожежні за лічені хвилини вийшли на боротьбу з вогнем, не усвідомлюючи до кінця, що пожежа смертельна – радіаційна. Дякувати Богові, бійці пожежних частин із охорони станції та міста Прип’ять зробили  все, що могли і навіть більше, ніж це під силу звичайним людям. Ціною життя і здоров’я вони врятували світ від розростання лиха, що загрожувало всьому  людству. Про подвиг пожежників-чорнобильців та інших ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи сказано багато, але ще більше належить сказати, щоб зроблене ними навічно залишилося в пам’яті нинішніх і прийдешніх поколінь.  Адже пам’ять – це запорука того,  що подібна біда не спіткає нас знову.

День вшанування чорнобильців-ліквідаторів відбувся сьогодні в Сумській обласній державній адміністрації. На заходах були присутні керівники ОДА, облради ГУ МНС,  представники чорнобильських громадських організацій та ліквідатори І і ІІ категорій. Усім присутнім ліквідаторам наслідків аварії були вручені цінні подарунки та почесні грамоти. В своєму виступі, вшановуючи пам'ять усіх людей, які брали участь у ліквідації цієї страшної аварії, начальник Головного облуправління МНС Геннадій Волик нагадав і про подвиг вогнеборців Сумщини, які вже 1-го травня прийшли  на допомогу своїм колегам-чорнобильцям. Загалом, у період із 1986 до 1991 року свій службовий обов’язок у Чорнобилі виконували 116 працівників пожежної охорони області, що складало 20% атестованого складу. 9 співробітників отримали дози опромінення більше за 25 бер. Сумчани пліч-о-пліч із ліквідаторами з інших регіонів відкачували так звану «важку воду» з-під реактора, працювали дозіметристами, заступали на чергування у вартах пожежних частин, гасили пожежі в кабельних тунелях четвертого енергоблоку та на всій території зони відчуження, проводили дезактивацію тощо.

Сьогодні у фундаментальній науці існує проблема з об’єктивною оцінкою наслідків катастрофи, що мала в собі два аспекти: технічний, адже потрібно було зрозуміти, що робити, та людський – відселення, робота в зоні, статус і соціальний захист тих, хто там  перебував. Ця трагедія розтягнулася в часі. Світового досвіду не вистачало, досвід довелося здобувати страшною ціною. Той, хто пройшов радіаційне пекло, має бути супротивником атомної енергії, як пожежні, за родом своєї діяльності повинні ненавидіти вогонь і всі джерела його виникнення. Та цього не відбувається, здоровий глузд перемагає. Основний урок Чорнобиля – урок безпеки. За цей досвід Україна заплатила дуже високу ціну, але в життя ввійшов термін „культура безпеки”. 20 років минуло… Зовсім небагато часу для розпаду тих смертельно небезпечних хімічних сполук, які причаїлися у ґрунті, воді, кожній гілочці. Ще не одне десятиліття важкі метали отруюватимуть нам життя, скорочуючи вік. У 1986 році народилися діти й одразу отримали статус чорнобильців. Сьогодні їм уже по 20. Можливо, вони  вже самі батьки, створюють сім’ї, роблять кар’єру, просто живуть. І вони, і попередні, і наступні покоління повинні завдячувати ліквідаторам.

Прес-служба МНС

Надруковано «ПЧ» № 1 (49) січень 2007

Запись была опубликована: glavred(ом) Пятница, 19 января 2007 г. в 8:38
и размещена в разделе Новини.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта