?> 20 років Чорнобилю: право і мораль | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
05.04.2005, рубрика "Статті"

20 років Чорнобилю: право і мораль

Так склалося в історії України, що після Великої Вітчизняної війни, вона ще раз потребувала захисту від страшної біди, якою в 1986 році стала Чорнобильська катастрофа.

І знов, як на війні, вирішальним фактором стали люди. При всій повазі і вдячності до всіх, хто працював і працює в зоні відчуження, слід відмітити, що найтяжче прийшлося тим, хто у 1986 році працював в 3-й зоні небезпеки, зони відчуження. Саме там вирішувалася доля мільйонів людей, доля України і не тільки її. Саме там були великі обсяги тяжких, складних і відповідальних робіт, саме там не було можливості уціліти, 3-я зона не залишала ніяких шансів.

Неймовірно стислі строки, встановлені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року №693-194, на об’єктах комплексу захисних споруд зруйнованого 4-го блоку ЧАЕС, обумовили шалені темпи робіт, по дванадцять годин на добу, без права на помилку. За півроку були здійснені роботи, що не мали аналогів у вітчизняній і світовій практиці, в обсягах, які в звичайних умовах потребували б декілька років. Страшний радіаційний удар, великі, на грані зриву, фізичні і психологічні навантаження витримали ці люди. На жаль, багатьох з них вже немає серед живих, інші отримали тяжкі хвороби, втратили працездатність, стали інвалідами 1 і 2 групи.

Велика мужність і професіоналізм, висока самопожертва і самовіддача цих людей складалися в подвиг, здавалося, незабутній подвиг, яким поправу могла б пишатися Україна. А всі, хто ціною свого життя і здоров’я захистили свою землю, врятували мільйони людей, були, є і завжди будуть дійсними, а не паперовими “Захисниками Вітчизни”, які стали в один ряд з учасниками бойових дій Великої Вітчизняної війни. На жаль, це високе звання сьогодні девальвоване, як і ті “фестивальні” звання і нагороди, якими, за нагодою, нагороджуються натовпи “непричетних”.

 Кац 1 

П. ЄМЕЦЬ, Люди, я про вас пам'ятаю. 1988 р

 14 грудня 1986 року весь світ з полегшенням і задоволенням дізнався про завершення основного етапу ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В експлуатацію був прийнятий комплекс захисних споруд зруйнованого блоку, 4-й блок перестав бути джерелом радіаційного забруднення навколишнього середовища, 1-й і 2-й блоки були введені в дію.

В офіційному повідомленні ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР з цього приводу, говориться:

“Завершення цього етапу, виконання в стислі строки крупномасштабних задач по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стало можливим завдяки самовідданій  героїчній праці робітників, інженерів і техніків, вчених і фахівців, воїнів Радянської Армії.”

Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яких з великою повагою і шаною народ назвав “ліквідаторами”, вважають день 14 грудня 1986 року Днем своєї великої Перемоги – Днем ліквідатора. Неодноразові звернення громадських організацій ліквідаторів до попереднього Президента України, із проханням затвердити це свято офіційно на державному рівні, залишилися без будь-якого реагування і відповіді.

У вказаному повідомленні говориться :

Наш народ завжди буде пам’ятати з глибокою вдячністю громадянський, трудовий подвиг робочих, інженерів, вчених, фахівців, воїнів Збройних Сил СРСР, виявлений в ході локалізації аварії в Чорнобилі і усуненні її наслідків”.

І тоді здавалося всім, що так воно і буде.

Але аморальна Влада і така ж офіційна пропаганда зробили все, щоб Чорнобиль населенням України не сприймався, як подвиг конкретних, зокрема ще живих людей.

З Чорнобиля зроблено такий собі абстрактний символ трагедії, до якої люди взагалі не мають ні найменшого відношення, для щорічних, 26 квітня, показових заходів можновладців.

Владою і деякими ЗМІ у людей навмисно, постійно формується, негативне ставлення до чорнобильців, крім того, цей негатив переноситься на них, внаслідок провокуючих дій влади.

В 1990 році, при розробці закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  було визначено термін ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з дня аварії 26 квітня 1986 року по 1990 рік включно. Для багатьох цей термін є незрозумілим, оскільки основний етап ліквідації наслідків аварії було здійснено у 1986 році, в 1987 році здійснювалися роботи, пов’язані із пуском 3-го блоку. Інші наслідки не ліквідовані і досі. Отже люди вважають, що 1990 рік з’явився тому, що деякі з авторів, цього закону „підганяли” його під себе, з тим щоб опинитися в рядах ліквідаторів.

Якщо в перших редакціях цього Закону окремі норми щодо тих, хто працював у 1986 році хоч трошки відрізнялися від інших категорій постраждалих, то на 1993 рік, шляхом внесення змін і доповнень це було вирівняно. Після цього, той хто в 1986 році увійшов в саме пекло, щоб врятувати мільйони людей і той хто втік, рятуючи себе, стали однаковими, а той хто працював в 3-й зоні безпеки на об’єктах комплексу захисних споруд зруйнованого блоку, зрівнявся з тим, хто того Чорнобиля взагалі не бачив, а став “чорнобильцем”, проживаючи у своїй хаті, яка опинилася на забрудненій території, одночасно залишаючись у курортній зоні.

Нікому не прийде у голову абсурдна ідея зрівняти по статусу і по рівню соціального захисту інваліда-учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни з інвалідом, який перебував на окупованій території. Але відносно інваліда-ліквідатора подібне дозволено. Їм, навіть, замість визначеного Законом, посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”, видається посвідчення “Громадянин, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Цим демонструється абсолютна неповага влади, до тих, хто їх врятував. Це ще раз показує аморальність цієї влади, яка безсовісно ображає честь і гідність людей, які дійсно мають особисті заслуги перед Батьківщиною.

В 1990-1991 роках вперше були видані посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А, в яких, до речі, вказувався рік, коли людина брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Іншим видавалися посвідчення постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення та нагрудні знаки загальносоюзного зразку видавалися міністерствами і відомствами на підставі поданих організаціями і підприємствами первинних документів, які підтверджували участь працівників  в роботах, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Розгляд цих документів здійснювався комісіями за участю представників цих підприємств і організацій. В 1991 році ця робота була завершена. Загалом було видано порядка 190 тисяч посвідчень серії А. Документи щодо видачі цих посвідчень зберігаються в архівах  міністерств і відомств.

У 1992 році розпочалася видача українських посвідчень. Ця робота була доручена місцевим адміністраціям. Видача цих посвідчень повинна була провадитися на підставі первинних документів та загальносоюзного посвідчення.

Документи надавалися особисто громадянами, тобто з процесу видачі посвідчень були вилучені організації, установи та підприємства, які направляли працівників в зону відчуження. При цьому, наявність першого посвідчення не перевірялася.

Крім того, при наявності двох свідків, суди стали виносити рішення про видачу посвідчень, навіть без участі в розгляді питання представника з місця роботи.

Внаслідок такого “порядку” кількість виданих посвідчень збільшилася майже удвічі.

Станом на 01.07. 2004 року кількість учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складала 321 726 чоловік.

Оскільки все це відбувалося на очах людей, весь негатив від цих дій був перенесений на чорнобильців, розхожою  стала фраза : “Всі вони „липові”.

Саме цього добивалася влада. А робиться це для того, щоб населення із задоволенням або байдуже сприймало все, що здійснюється владою проти цих людей.

Відверто упереджена антиінвалідна, антиліквідаторська спрямованість дій і рішень влади, їх демонстративна закононеповага і агресивно обивательський рівень – це наслідки повної безвідповідальності і безкарності посадових осіб за порушення вимог і положень Конституції і законодавства України, за фальсифікацію і службову підробку, за підміну правових норм і понять, за навмисне створення правового хаосу і плутанини.

Саме за рахунок цих дій, питання соціального захисту постраждалих від Чорнобильської катастрофи виведені і здійснюються поза законодавчим  полем України, внаслідок чого створено дієвий механізм фізичного знищення інвалідів-ліквідаторів.

Тяжко хворих людей, якими є непрацездатні інваліди, позбавлено:

- можливості харчуватися не тільки за медичними, але і за фізіологічними нормами;
- життєво необхідних, ефективних медикаментів;
- належного лікування, зокрема санаторно-курортного, реабілітації;
- можливості здійснити сучасну діагностику, щоб на ранній стадії виявити тяжкі хвороби;
- можливості здійснити складну операцію і спеціальний курс лікування;
- нормальних житлових умов і взагалі достойного життя.

Тобто всього необхідного, щоб вижити.

Саме тому, у всіх на очах відбулася безпрецедентна по своєму нахабству і беззаконню “приватизація” Київського Центру радіаційного захисту населення – єдиного спеціалізованого медичного закладу в столиці для інвалідів Чорнобиля. Саме тому, їм відмовлено у відшкодуванні витрат на необхідне лікування та оздоровлення, у підвищенні на протязі майже десяти років  розміру пенсій в умовах постійного зростання вартості життя. Інваліди-ліквідатори, це єдина в Державі група громадян, яка всупереч Конституції і законодавства України позбавлена відшкодування за шкоду заподіяну їх здоров’ю. Все це діє, як зашморг, яку поступово затягують.

Після того, як матеріальні можливості тяжко хворої людини, що постійно зменшуються, перетинають межу, необхідну для її виживання, людина гине. Механізм, яким людина позбавляється свого найвищого конституційного і загальнолюдського права, права на життя, працює, як конвеєр. Все більше і більше людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи опиняється за цією фатальною межею і гинуть десятками тисяч. Двадцятий рік Чорнобильської катастрофи буде рахуватиме другий мільйон померлих чорнобильців.

Для тих, хто захищав суспільство від Чорнобильського лиха, її трагічні наслідки не тільки в тому, що їм доводиться за це розплачуватися своїм життям і здоров’ям, але і в їх правовій незахищеності, незахищеності від несправедливості і незаслужених образ, у кабальній залежності від свавілля і беззаконня, у відсутності належної, обов’язкової відповідальності Держави, відомств і посадових осіб перед людиною за порушення її прав, визначених Конституцією і законодавством України.

Влада  по особливому відзначила інвалідів-ліквідаторів за їх подвиг і героїчну працю.

Тільки по відношенню до них можна не виконувати Конституцію України.

Тільки по відношенню до них можна не виконувати норми, визначені  Цивільним Кодексом, іншими законами України, дія яких поширюється на всіх громадян України.

Тільки по відношенню до них можна встановлювати соціальні стандарти, які значно нижче тих, що визначені законодавством і діють по відношенню до всіх громадян України.

Тільки у них, всупереч Конституції і закону, можна відібрати на користь бізнесмена лікувальний заклад, спеціально створений Державою для лікування інвалідів-ліквідаторів.

Цей перелік можна ще довго продовжувати.

Кац 2

Зустріч на акції протесту чорнобильців

Як ковтка свіжого повітря, чекали інваліди-ліквідатори добрих дій на свою адресу від нової влади. Але не потрапили вони до шанованих владою людей, не знайшли вони себе серед захисників Батьківщини, нема їх і серед тих, про кого піклуватиметься Влада.

Чекали і посадовці, який вітер повіє з гори. А згори грізно пролунало: “Перевірка і перереєстрація, всім шукати лжечорнобильців”. І знову стала популярною фраза: “Всі вони „липові”. І знову весь негатив вилився на чорнобильців, ніби це вони створили  лжечорнобильців, а не ті, хто в черговий раз будуть їх шукати. Всі попередні перевірки і перереєстрації не мали ефекту ще й тому, що для тих, хто їх здійснював, це непоганий заробіток. Тому, щоб створити видимість ефективної діяльності, людині за будь-яким, часто надуманим, приводом відмовляють у перереєстрації, вимагають додаткові документи і запускають її “по великому колу”.  Лжечорнобилець зможе надати будь-яку довідку, зараз це не проблема. Потім рапортується про декілька десятків тисяч позбавлених статусу. А далі вже не має значення, що більшість з цих людей пізніше доведе своє право і пройде перереєстрацію, це буде вже після того, як результат “плідної діяльності” буде озвучено.

Раніше конкретних завдань не встановлювали. Цього ж разу прозвучало, що справжніх чорнобильців удвічі менше. Для чиновника це керівництво до дії. Щоб виконати поставлене завдання для нього простіше всього добивати тих, хто знаходиться біля фатальної межі, особливо тих, хто в силу особливостей ураження і патології, не має а ні волі, ні фізичних сил, щоб захистити себе.

Ця розправа буде відбуватися за підтримки або байдужості населення.

Щодо Чорнобильської катастрофи, то Владі таки вдалося добитися того, що суспільство дистанціювалося і відгородилося від тих подій і взагалі не відчуває себе будь-яким чином  причетним до них. Тому в суспільстві і не виникає почуття вдячності тим, хто його врятував, почуття якогось боргу перед цими людьми. Це дуже зручно, бо звільнює від будь-яких обов’язків відносно тих, хто постраждав, рятуючи це суспільство. Тому необхідність виконувати свої зобов’язання по відношенню до цих людей,  віддавати те, що належить їм по Конституції і законам, на жаль,  не скоро стане пріоритетом.

Справою честі для Влади, Держави і суспільства є повернення суспільних відносин, суспільного життя не тільки до норм права, але і норм моралі, серед іншого і по відношенню до інвалідів-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Едуард КАЦ,
Голова Правління Всеукраїнської спілки
громадських об’єднань „Координаційна Рада
громадських об’єднань інвалідів та постраждалих
від Чорнобильської катастрофи”

Надруковано «ПЧ» №4(16) квітень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 5 апреля 2005 г. в 15:36
и размещена в разделе Статті.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта