?> 2012 Июль | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Архив - июля, 2012

28.07.2012, рубрика "Соціальне партнерство"

Пропозиція щодо співпраці с сфері працевлаштування інвалідів

Київська міська філія ПАТ «Укртелеком» відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування запрошує на роботу осіб 2-ї та 3-ї груп інвалідності на посади:

-         оператор електрозв’язку;

-         телефоніст довідкової служби міської телефонної мережі;

-         підсобний робітник;

-         маляр;

-         столяр;

-         слюсар;

-         технік з праці;

-         технік з планування;

-         діловод;

-         оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин;

-         електромеханік електрозв’язку;

-         електромонтер лінійних споруд електрозв’язку та проводового мовлення.

Можливе працевлаштування інвалідів відповідно до їх освіти, кваліфікації та досвіду роботи.

Для отримання більш детальної інформації щодо вакансій та працевлаштування телефонувати за тел.: (044) 248-71-39 – Юрій Васильович Хайрутдінов, 289-27-15 – Володимир Віталійович Данілов.

Пропозиції можете направляти на електронну адресу: V.Danilov@ukrtelecom.ua

З повагою,

Хайрутдінов Юрій Васильович

начальник відділу обліку, аналізу, прогнозу та руху кадрів.

26.07.2012, рубрика "Духовність"

Poslanje Bogorodici ot 25. 07. 2012

25.07.2012, рубрика "Поезії"

Александр    Бараблин

Девочка   из    Хиросимы

Стихотворение посвящается жертвам

атомных бомбардировок японских городов

Хиросима  и Нагасаки.

Тысячи  солнц  ярче

Вспыхнул огонь в  небесах,

Ужас  неистребимый

Застыл  в  детских  глазах,

Чёрный  пепел  смерти

Ветер незримый  принёс

И  обожжённый  город

Навеки  стал  городом  слёз.

Впечатался  в  мостовую

Людских  теней  след,

Для  девочки  из  Хиросимы

Угас  солнечный  свет.

Тянула  ручонки  к  небу,

Взывала  ко  всем  богам:

«Дайте  жизни, прошу  Вас,

Для  этого  всё  отдам,

Хотите – журавликов  Счастья

Сложу  из  бумаги  простой

И  все  они, до  единого,

Взмоют  в  простор  голубой,

Они  понесут  всем  детям

Прекрасную  песнь  Земли,

Как  жить  прекрасно  на  свете,

Где много  цветов  и  любви,

Где  нет  больше  места  войнам,

Где  радость  заходит  в  дом…»,

Но  глухи  боги,  не  слышат

Под  безразличья  платком.

Мрачная  маска  смерти

Покрыла  ребёнка  лицо,

Но  девочку  из  Хиросимы

Уже  не  забудет  никто.

Бумажных  журавликов  стая

Улетела  вдаль  навсегда,

Садако из  Хиросимы

Смотрит на нас сквозь года.

На Калущині відбувся збір воїнів-чорнобильці

Газета ВІКНА, 2012.07.20

Село Новиця Калуського району для багатьох ліквідаторів-прикарпатців назавжди стало початком нового відліку, який зупинив звичний плин життя і зробив їх героями, котрі виконання громадянського обовязку поставили вище за власне здоровя, а то й життя. Адже саме тут у липні 1986 року з військовозобовязаних запасу було сформовано батальйон протипожежної служби нашої області, що у складі 25-ої бригади хімзахисту Міністерства оборони із липня по вересень 1986-го брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Це була справжня війна проти атомного монстра, який здавався непереможним, і, як на будь-якій війні, не обійшлося без жертв – 63 члени батальйону за ці 26 років, що минули від вибуху на Чорнобильській АЕС, відійшли у вічність.

Щоб пом’янути пам’ять полеглих побратимів  та ще раз відчути подих тих непростих, обпалених радіацією та сповнених самопожертви днів,  івано-франківське громадське об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль», головою якого є Ярослав Олійник,  організувало на місці колишнього полігону цивільної оборони,  звідки ліквідатори вирушили у безсмертя, свій другий  збір.  Відкриваючи урочистості, перший заступник начальника Територіального управління МНС в області  підполковник служби цивільного захисту  Степан Войтків зазначив, що ліквідатори з честю виконали свій непростий обов’язок, продемонструвавши світові небачений героїзм та захистивши  його собою від атомного лиха. Пам’ять тих, хто поліг у цьому нерівному двобої  вшанували хвилиною мовчання.

В свою чергу, Ярослав Олійник у своєму виступі висловив щирі слова вдячності керівництву Територіального управління МНС в області, представникам влади  та  відповідних структур за сприяння та розуміння важливості даного заходу, адже людська пам’ять та вдячність не мають терміну давності.

Начальник Відділу пожежної охорони УВС Івано-Франківського облвиконкому  полковник внутрішньої служби у відставці  Борис Більський, згадуючи ті часи, підкреслив, що Івано-Франківський батальйон протипожежної служби з честю виконав завдання уряду, здійснивши  великий об’єм відповідальних робіт  від дезактивації приміщень і обладнання другого реакторного цеху, 3-го та 4-го енергоблоків, забезпечення безперебійної роботи насосів і стрічкового транспортера, які подавали бетонний розчин на спорудження «саркофагу» та стіни між третім та четвертим енергоблоками до гасіння пожеж та загорянь на ЧАЕС, у населених пунктах і лісових масивах 30-кілометрової зони. Борис Федорович також вручив відзнаки Міністерства внутрішніх справ України членам батальону.

Начальник  Головного управління праці і соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА  Ярослав Лаган у своєму виступі передав присутнім ліквідаторам вітання від голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка та запевнив, що влада робить все можливе для того, щоб ліквідатори відчували себе соціально захищеними у непростих реаліях сьогодення, щоб мали гідне життя відповідно до свого статусу та  зробленого внеску у ліквідацію аварії планетарного масштабу.

Голова Калуської  райдержадміністрації Василь Петрів та голова Калуської районної ради Василь Дзундза підкреслили важливість даної події для Калущини, зазначивши, що подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС вічно житиме у серцях прийдешніх поколінь, бо надто дорогу ціну довелося заплатити за сьогоднішнє безхмарне небо та мирне життя.

Після завершення офіційних виступів  вдови чорнобильців-ліквідаторів запалили свічки перед списком померлих та почалася панахида за шістдесятьма трьома завчасно померлими ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Потім відбувся солдатський поминальний обід, під час якого учасники збору наче повернулися у ті далекі, обпалені мужністю та самопожертвою часи.

http://vikna.if.ua/news/category/kl/2012/07/20/9543/view

20.07.2012, рубрика "Статті"

Деякі підходи до кількісних оцінок соціальних наслідків Чорнобильської аварії

Володимир ТИХИЙ, ст.н.с.

Інститут проблем математичних машин і систем НАНУ

Володимир Олексійович ТИХИЙ народився 21 грудня 1952 року в селі Тубал (Новокостянтинівка) на Приазов’ї, де батьки працювали вчителями. Навчався в школі в робітничому селищі в Донецькій області, неодноразово був переможцем і призером українських і всесоюзних олімпіад з фізики. Закінчив фізичний факультет Московського державного університету у 1975 р., був направлений в Інститут ядерних досліджень АН УРСР в Києві. У 1985 році захистив кандидатську дисертацію. Після аварії на ЧАЕС займався вивченням забруднення водних об"єктів 30-км зони, моделюванням міграції радіонуклідів у водному середовищі.

З 1988 року - активний учасник Зеленого руху,  у 1990-92 роках член Правління Екологічної асоціації "Зелений світ". У 1991-1993 - директор Незалежної радіологічної і токсикологічної лабораторії відділення Грінпіс в Україні, у 1993-1998 роках - заступник директора і виконавчий директор Центру екологічної освіти та інформації. Менеджер кількох проектів Агентства охорони навколишнього середовища США та Програми Розвитку ООН. З 2001 до 2011 року - старший науковий співробітник Лабораторії екологічного моделювання НАНУ та консультант з питань екологічного менеджменту та участі громадськості. У 1998-2011 учасник низки чорнобильських проектів Інституту науково-дослідного реактора Університету Кіото та публікацій з цієї теми.

Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2А.

Економічна самодостатність, оптимальне здоров"я, пристойне помешкання, доступ до освіти і відпочинку, щасливі відносини з рідними і друзями - це фундаментальні потреби, які є основою соціального благополуччя. Уряди і ті, хто визначають політику, впливають у найбільшій мірі на соціальні умови життя, особливо у системах на зразок "розвиненого соціалізму", яка домінувала в Україні під час та довгий час після Чорнобильської аварії. Соціальні наслідки (в цій роботі ми не торкаємося питань здоров"я) прийнятих після аварії рішень торкнулися практично кожного українця, а для деяких груп населення вони ще більш значні:

  • понад  300,000 учасників ліквідації наслідків аварії живуть в Україні (з них понад 90,000 - інваліди, які втратили здоров"я внаслідок роботи по ліквідації аварії);
  • вже до початку 1992 року було переселено більш ніж 105,000 чоловік, з яких понад 60,000 було евакуйовано до середини травня 1986 року, самостійно переселилися з радіоактивно забруднених територій більш ніж 60,000 чоловік; всі ці люди втратили помешкання і майно, звичне оточення, роботу, перспективи;
  • більше двох мільйонів продовжують жити на радіоактивно забруднених територіях, з дуже непевними економічними та соціальними перспективами.

Зараз важко досліджувати систему прийняття рішень, яка діяла в перші роки після аварії, але можна звернутися до матеріалів, які висвітлюють наукові і інформаційні дані, які, очевидно, лягли в основу рішень, і в яких аналізуються їх наслідки. Надзвичайно інформативними в цьому плані є колективна монографія НАНУ за редакцією В.Бар’яхтара[1], збірник документів КДБ[2], а також матеріали, які були розміщені на веб-сторінці МНС України[3]. (далее...)

20.07.2012, рубрика "Дайджест"

«Покращення» по ошибке. Пенсионный фонд требует у пенсионера вернуть 53 тыс. гривен

«фрАза», 19.07.12 09:57

Во  Львовской области у восьми пенсионеров требуют вернуть в  пенсионный фонд от  50 до  100 тысяч гривен: 6  лет ошибочно им  начисляли повышенную пенсию, теперь заметили ошибку и  требуют вернуть разницу.

Пенсионер Ярослав Божик вспоминает день, когда получил известие, что, как бывший бухгалтер сельсовета, имеет право на  пенсию госслужащего. С  тех пор начал получать на  тысячу гривен больше ежемесячно, сообщаетТСН.

Но несколько месяцев назад Ярослава Божика ошеломили  — пенсию платили слишком большую, теперь он  должен вернуть 53  тысячи.

В  пенсионном фонде объясняют, что Божик и  еще семь человек в  районе при оформлении пенсии подали неправдивые сведения о  стаже работы, поэтому произошла такая ошибка.

«Кадровая служба сельского совета неправильно вычислила стаж на  государственной службе и  с  этого все началось, — пояснила причину ошибки Арина Стахив — заместитель руководителя управления Пенсионный фонд в  Яворовском районе. — Мы  подали иски, так как согласно закону пенсионер, который подал недостоверные сведения о  себе добровольно должен возмещать ущерб, причиненный государству».

Почему в  Пенсионном фонде только через 6  лет выявили нарушения, объяснить не  смогли. Но  вернуть выплаченное теперь требуют через суд. К  нему и  пенсионер, и  его дочь уже подготовились. Наняли адвоката и  убеждены  — дело могут выиграть.

Взимать  ли 53  тысяч гривен с  пенсионера решат судьи. Первое заседание по  делу должно состояться со  дня на  день.

http://fraza.ua/news/19.07.12/145452/pokraschennja_po_oshibke_pensionnyj_fond_trebuet_u_pensionera_vernut_53_tys_griven.html

20.07.2012, рубрика "Соціальне партнерство"

Картины, представленные на выставке в Бердянске, художники писали, держа кисть пальцами ног и даже… зубами (фото)

Ирина ЛЕВЧЕНКО, «ФАКТЫ» (Запорожье), 17.07.2012

В Бердянском художественном музее имени Бродского открылась удивительная выставка: здесь представлены рисунки, выполненные людьми, которых судьба обделила здоровьем, но не талантом и силой духа. Выставка уже побывала в американском городе Мэривилл (штат Теннесси), нескольких российских и испанских городах. В экспозиции представлены в основном фотокопии работ, так как перевозить оригиналы через границы очень дорого, к тому же каждое произведение представляет собой большую ценность для их авторов.

Но есть и подлинники — это работы 38-летней Светланы Ковальчук, жительницы Энергодара Запорожской области.

Рисовать Светлана Ковальчук начала в 1990 году, когда ей исполнилось 16 лет. Говорит, что толчком для творчества послужила смерть мамы. «Наверное, был всплеск эмоций, — вспоминает Светлана. — Сначала просто копировала иллюстрации из книжек, а потом начала рисовать что-то свое, пока не остановилась на коллажах».

Мама Светы, товаровед по образованию, оставила работу по специальности и все силы посвятила заботе о дочери, у которой обнаружили ДЦП. Сопровождала ее в больницы и санатории, где временно устраивалась работать санитаркой. На каждую операцию девушка возлагала большие надежды, но недуг не отступал. А после одной из них у девушки даже ухудшилась речь, пришлось заново учиться говорить. Передвигалась лишь с помощью инвалидной коляски — руки отказывались слушаться хозяйку. (далее...)

 

Полный анализ сайта