?> 2013 Февраль | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Архив - февраля, 2013

28.02.2013, рубрика "Соціальне партнерство"

Вероніка і саксофон

У дитячих будинках родинного типу батьки привчають своїх вихованців не втікати з дому, їсти «не тільки хліб» і ставати героями документальних фільмів

Лідія КОРСУН

Україна Молода, № 152 за 18.08.2005

Вероніка і саксофон

Історія Вероніки, яка нині стала всесвітньо відомою саксофоністкою, буквально приголомшила глядачів Клубу українського кіно при Колумбійському університеті Нью-Йорка, де з ініціативи його президента Юрія Шевчука був показаний український документальний фільм «Вероніка і саксофон» за участю молодої режисерки з Києва Олени Фетісової. (До слова, нещодавно фільм отримав диплом 1-го Фестивалю документального кіно «Контакт» у Києві). І річ не в тім, що 23-річна Вероніка ще студенткою здійснила успішні концерти в Києві, Москві, Парижі, що вона талановита і її, напевне, чекає успішне майбутнє. Всіх нас, глядачів, зворушило саме те, ціною яких зусиль зуміла вона реалізуватися. Адже раннє дитинство, від народження до семи років, вона провела в будинку для сиріт у Криму, звідкіля її взяла на виховання у свій родинний дитячий будинок жителька Сімферополя Ірина Кожухарова, яка і дала їй своє прізвище. Тому її родина — це мама Ірина і більше десяти братів і сестер — теж колишніх сиріт. І саме завдяки підтримці Ірини Іванівни Вероніка продовжувала своє захоплення грою на саксофоні, в 14 років вступила в московське Гнесінське музичне училище і закінчила його. Нині навчається в Музичній академії, бере участь у мастер-класах у Парижі, у Міжнародному конкурсі саксофоністів у Брюсселі. І ось стала героїнею документальної кінорозповіді, що теж пішла світом...

Заради чужих дітей Ірина пожертвувала науковою кар'єрою (далее...)

Пам'яті журналіста-чорнобильця Володимира КОСТЕНКА

Володимир Костенко

Днями від нас назавжди пішов Володимир КОСТЕНКО – журналіст і мандрівник, а передусім, чесна, порядна і мужня людина.

В останні роки, після переїзду з Чернігова до Києва, Володимир КОСТЕНКО був, певною мірою, голосом Українського радіоканалу "Культура", де працював диктором і журналістом в низці проектів. Майже рік його не було в ефірі каналу через тяжку хворобу, яку він мужньо і стійко переносив.

Чи не найголовнішою темою його журналістських публікацій став Чорнобиль в різних його аспектах. Кілька років свого життя він присвятив саме цій темі, працюючи журналістом безпосередньо на Чорнобильській АЕС. Там він не ховався по кабінетах – разом з колегами Миколою Хрієнком і Валерієм Інютіним побував всередині чорнобильського "саркофага" та на його даху, а іншим разом ця трійка відважних журналістів піднялася на самий верх вентиляційної труби, що височить над "саркофагом" – не заради прогулянки, а для проведення фотозйомки, збирання журналістського матеріалу та підготовки газетних публікацій та радіопередач. Публікації Володимира КОСТЕНКА не раз одержували найвищі міжнародні відзнаки, про що, через скромність автора, мало хто знає.

Крім журналістського хисту й завзятості були у Володимира КОСТЕНКА й інші таланти. Ще молодим він співав в хорі української пісні, з яким гастролював по різних містах і країнах.  А ще він танцював в одному з хореографічних ансамблів, грав в театрі. В останні роки на його акторський талант, мужній і спортивний вигляд звернули увагу кінематографісти, завдяки чому він знявся в невеликих ролях в кількох фільмах. Як же прикро було кілька місяців тому, коли підступна хвороба заявила про себе "в повний голос", відмовлятися від кількох пропозицій щодо нових зйомок, зокрема, в Італії…

Незважаючи на нестерпний біль та нелюдські страждання, навіть під час хвороби Володимир КОСТЕНКО намагався підтримувати себе заняттями спортом, продовжував працювати. Він записав дві тривалі аудіо-розповіді для Національного музею “Чорнобиль”, планував повернутися до праці на радіоканалі, де на нього чекала розпочата раніше, але незавершена робота над циклом передач про історію української церкви, інші задуми, проекти.

Пересилюючи хворобу, Володимир КОСТЕНКО готував до видання свою книгу про видатного українського композитора Анатолія ПАШКЕВИЧА, з яким колись приятелював. Він зібрав і підготував до друку багато матеріалів, частину яких видав окремими статтями, але до видання книги не дійшло… Не судилося…

Сьогодні з Володимиром КОСТЕНКОМ попрощалися рідні, близькі люди, друзі, колеги...  Він прожив цікаве, насичене, наповнене життя чесної, порядної і мужньої людини, і заслуговує на повагу живих, добру пам’ять і добрі слова.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Ганні, яка до останнього боролася за життя чоловіка, всім рідним та близьким.

Редакція газети "ПостЧорнобиль"

22.02.2013, рубрика "Спогади"

Фотоальбом  «Чернобыльский репортаж» (1987 г.).  История  создания

Карпан Н.В., заместитель главного инженера ЧАЭС (1986 г).

Самая тяжелая фаза ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС была  завершена в конце сентября 1986 года.  Второго октября 1986 года органы центральной власти издали Постановление ЦК КПСС и СМ СССР (№1181-328), где первым пунктом  было следующее решение:

«В связи с изменением объема и характера работ по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС, преобразовать с 1-го ноября 1986 г. Правительственную комиссию по расследованию причин аварии на этой электростанции в Правительственную комиссию по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС. Утвердить персональный состав указанной комиссии…»

Позднее на заседании Правительственной комиссии 28.11.86 г. (председательствовал  Б.Е. Щербина),   были приняты некоторые решения, венчавшие этот этап работы.

Заседание ПК 28.11.86 г. (на следующий день  Щербина улетел из Чернобыля в Москву).

Повестка дня:

1. О дальнейшем использовании строительной техники и оборудования, высвобождающихся по мере завершения основных работ на 4-м энергоблоке и других объектах Чернобыльской АЭС.

Дудоров И.А. (МСМ СССР), Корсун Ю.Н. (МЭ СССР), Игнатенко Е.И. (ПО «Комбинат»).

2. О мероприятиях по подготовке Чернобыльской АЭС к посещению станции иностранными делегациями и специалистами.

Поздышев Э.Н. (ЧАЭС).

3. О дальнейшей работе представителей организаций и министерств в районе Чернобыльской АЭС.

Игнатенко Е.И. (ПО «Комбинат»), Корсун Ю.Н. (МЭ СССР).

4. О проекте Доклада Оперативной группе ПБ ЦК КПСС и СМ СССР «О результатах приемки и готовности к выполнению долговременной программы наблюдения и исследований 4-го энергоблока Чернобыльской АЭС.

Игнатенко Е.И. (ПО «Комбинат).

Решение комиссии было секретным, поэтому я привожу ниже только ту его часть, которая давно уже не является секретной. (далее...)

22.02.2013, рубрика "Проза"

Полынь-трава в меню украинки

Публицистическая повесть
Продолжение
Глава тридцать четвертая

В Киеве – весна. Хоть и прохладно, хоть, бывает, идут дожди. Но природа все делает, если так можно сказать, за графиком. Оглянуться не успеешь, как пробьются к свету растения, зацветут абрикосы.
Люди встрепенулись. Копаются в своих огородиках и проблемах. Даже в общественном транспорте больше улыбчивых людей. Может, проблем и не меньше, но весной они воспринимаются легче.
Я общаюсь со своими взрослыми детьми и вспоминаю их маленькими.
Октябрь 1979 года. Стояла бодрящая свежесть. Летали паутинки бабьего лета. Шелестело золото листвы в парках и скверах. Припять радовалась жизни, и мы, в основном молодые люди, тоже ей радовались.
Как-то решили встретиться все мои друзья. Семьями. Просто для общения, для того, чтобы радостно провести время и укрепить нашу дружбу.
К вечеру на город сизым туманом опускалась прохлада. А сын покашливал. Дочь тоже была склонна к простуде. Поскольку Лида, так звали мою подругу, жила недалеко, мы остановились на варианте, что нечего тянуть детей с собой, лучше уж мы будем время от времени заглядывать к ним. Надо сказать, что мой дотошный муж после случая летом с оборванным проводом, дома все сделал для безопасности детей. Лекарства, опасные предметы – в недоступных местах. Розетки закрыты специальными крышечками. Ну, и так далее.
Тем более, что мы считали старшего уже достаточно большим. Так что со спокойной душой ушли к соседке. Читали свои стихи, слушали одного из бардов – местную знаменитость. Сбегали домой. Покормили детей и те стали играть кубиками.
Мы опять водворились в круг друзей и тоже приступили к ужину. Неспешному, с философскими беседами.
Пришло время укладывать детей спать. Муж сбегал и проконтролировал гигиенические процедуры. Я же, когда пришла, почитала им сказку на ночь. Помню, украинскую народную про Котигорошка. Все прекрасно. Дочь, уткнувшись мне в бок, уснула. Я уложила ее и укрыла. Сын, сладко зевая, скрутился калачиком. Я оставила им свет в коридоре и снова вернулась к друзьям. Мы перешли к сладкому и к более задушевным беседам. Помню, что некоторые из нас даже высказывались, что хорошо бы так вот встречаться, обсуждать жизнь, проблемы и интересные вещи. От атмосферы доверия и доброжелательности нам на душе стало легко и радостно.
Вечер закончился. Взявшись за руки, мы с мужем покинули общество, счастливые, наполненные душевными силами. Еще на площадке перед дверью в квартиру услышали странные звуки. Не веря ушам, влетели в коридор. Наш сын не просто плакал. Он поскуливал, как пес. (далее...)

21.02.2013, рубрика "Новини"

"Новарка" відновлює роботи з монтажу металоконструкцій та обшивки арки

З 20 лютого компанія "Новарка" відновлює роботи з монтажу металоконструкцій та обшивки арки в зоні вільного доступу (монтажного майданчику НБК). Про це 19 лютого керівництво компанії письмово повідомило ДСП ЧАЕС.

В даний час підходять до завершення роботи з розчищення завалу, що утворився в результаті обвалу частини стінової конструкції і покрівлі машинного залу четвертого блоку ЧАЕС. Роботи веде персонал ДСП ЧАЕС.
Як повідомив керівник робіт - заступник начальника цеху експлуатації об'єкта «Укриття» (нового безпечного конфайнмента) Олександр Хімач, для видалення фрагментів будівельних конструкцій фахівцями ЧАЕС розроблена окрема робоча программа. 19 лютого були видалені великі фрагменти, в даний час закінчується збір і видалення дрібних фрагментів.

С 20 февраля компания "Новарка" возобновляет работы по монтажу металлоконструкций и обшивки арки в зоне свободного доступа (монтажной площадки НБК). Об этом 19 февраля руководство компании письменно уведомило ГСП ЧАЭС.

В настоящее время подходят к завершению работы по расчистке завала, образовавшегося в результате обвала части стенной конструкции и кровли машинного зала четвертого блока ЧАЭС. Работы ведет персонал ГСП ЧАЭС.
Как сообщил руководитель работ - заместитель начальника цеха эксплуатации объекта «Укрытие» (нового безопасного конфайнмента) Александр Химач, для удаления фрагментов строительных конструкций специалистами ЧАЭС разработана отдельная рабочая программа. 19 февраля были удалены крупные фрагменты, в настоящее время заканчивается сбор и удаление мелких фрагментов.

21.02.2013, рубрика "Дайджест"

Чорнобиль внесли до спадщини ЮНЕСКО

Льоша Тайванчик, спеціально для сайту Репортажист.

Репортажист, 15.02.2013 08:00

Нещодавно ЗМІ повідомляли, що на Чорнобильській АЕС обвалилась стеля машинного залу. Непокоїть стан одного із символів, за яким впізнають Україну, і світову спільноту.

На останньому засіданні ООН, що завершилось вчора у Гонконгу, було оголошено список нових об’єктів, що додаються до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серед них був і один український – 30-кілометрова зона навколо ЧАЕС із містом Прип’яттю включно.

Виступаючи з трибуни, представник ЮНЕСКО Жорже Зраченє зазначив, що всесвітня спадщина має не тільки милувати око та надихати людей, а ще й нагадувати наступним поколінням про помилки, що вже були зроблені людством.

Відтепер, збереженням Чорнобиля в його теперішньому стані займатиметься українське представництво ЮНЕСКО. Організація буде фінансувати не тільки ремонт доріг у Прип’яті та реставрацію історичних будівель, а й підтримання стабільного радіаційного фону. Найближчим часом буде підписано договір із російською компанією “РосАтом” на поставку до Чорнобиля ізотопів цезію та стронцію.

Мене тішить думка , що і через двісті років туристи з усього світу зможуть приїхати у Чорнобиль і побачити його таким, яким ми бачимо його сьогодні. –підсумував свою добовідь Жорже Зраченє.

http://reportazhyst.com/chornobyl-vnesly-do-spadschyny-yunesko/

20.02.2013, рубрика "Соціальне партнерство"

УХОДЯТ ПАРНИ ИЗ АФГАНА…

Афганистан… Это слово не понаслышке знакомо многим воинам-интернационалистам. Оно вошло в сознание советских людей перед 1980 годом. Слухи о войне, о погибших ребятах множились, а понятий об общей картине происходящего, в этой стране не было. И сегодня, именно воины-интернационалисты могут рассказать нам о тех буднях афганской войны.

Сама афганская война – одна из трагических страниц истории 20 века, которая длилась 3 386 дней. В ней приняли участие 150 тысяч наших соотечественников. Из них 176 снежнянцев, а Кот Виктор Севастьянович был удостоен почетного звания Героя Советского Союза. К сожалению не все вернулись с этой кровопролитной войны. 10 воинов-интернационалистов снежнянцев не вернулось домой.

По инициативе Снежнянской общественной городской организации «Союз инвалидов Чернобыля и войны в Афганистане» (председатель Черевко А. А.), при поддержке городского отдела образования (начальник Замковая Л.И.) и городской ячейки Национального Союза краеведов Украины (НСКУ) (председатель - учитель истории ОШ І-ІІІ ст. № 11 Бривко Н.В.) в канун годовщины вывода советских войск из Афганистана были организованы и проведены для учащихся городских школ встречи с участники Афганской войны.

На организованных встречах в ОШ І-ІІІ ст. № 1, 5, 8 и Северной ОШ І-ІІІ ст. № 1 члены НСКУ, научные сотрудники музея Бривко О. И. и Задорожняя Н. П. рассказали о событиях войны, о погибших снежнянцах, об экспозиции музея «Опаленные Кандагаром», выступление сопровождалось подготовленной учителем истории ОШ І-ІІІ ст. № 11 Бривко Н.В. презентацией «Уходили парни из Афгана».

Приглашенные воины-афганцы Нагиев Алик Валехович, Зима Петр Александрович, Едуш Геннадий Александрович, Перевозников Вячеслав Петрович, Пучков Николай Иванович, Дашко Юрий Александрович, Васильев Александр Иванович, Штойко Сергей Анатольевич поделились с учащимися своими воспоминаниями о первоначальном впечатлении о горном государстве Афганистан, о первом бое, о воинском снаряжении, о боевых буднях и о трудностях войны. И нужно отметить, что с гордостью выстояли «очередь» вопросов, которые так и летели со всех сторон аудитории. Ведь именно в самоотверженных поступках наших воинов проявлялись лучшие качества – патриотизм, смелость, самоотверженность, бескорыстие.

Во время мероприятия были продемонстрированы видеоклипы песен «Афган, Афганистан» Александра Дорошенко, «Звезда» группы «Кукрыниксы» и конечно «Мы, уходим»  группы «Голубые береты» на основе фильма «Афганский излом» и документальных кинохроник.

В ходе мероприятия все присутствующие почтили минутой молчанием погибших воинов в Афганистане.

С приветственными словами воинам-афганцев выступили учащиеся 11 класса ОШ І-ІІІ ст. № 1 Слипченко Максим, Несонова Анастасия, Сулейманова Екатерина Глинцев Андрей, с помощью Ярослава Котова.

Учащиеся 10-11 классов ОШ І-ІІІ ст. № 8 Бабкин Александр и Кузнецова Полина сказали проникновенные слова воинам-интернационалистам, прозвучали ряд афганских песен. А учащиеся Шакирова Елена, Вегерук Влада и Корнеева Дарина прочитали стихи «Время выбрало нас», «Украинский солдат», «Обелиски».

В Северной ОШ І-ІІІ ст. № 1 о афганской войне выступила ученица 10-А Сыроватская Маргарита, кроме того с теплыми словами в адрес воинов-афганцев выступила заместитель директора по УВР Хвостикова Анна Юрьевна. Учащиеся школы активно интересовались у афганцев всем, задавая огромное количество вопросов на которые воины-интернационалисты не успевали отвечать.

(далее...)

 

Полный анализ сайта