?> 2013 Апрель | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Архив - апреля, 2013

30.04.2013, рубрика "Соціальне партнерство"

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ ПАРАД НА ХРЕЩАТИКУ

"НЕ АКТИВНІ СЬОГОДНІ - РАДІОАКТИВНІ ЗАВТРА!"

Всім відомі події 1986 року: вибух “мирного” атому на чорнобильській станції, відсутність оповіщення від влади, першотравневий парад на Хрещатику під невидимими хмарами радіаційного йоду та цезію, "Велопробіг Миру" 9-го травня.

Давайте цього разу не проситимемо владу піклуватися про нас, адже ця турбота надто втомлює, забирає сили й енергію.

Давайте зберемося разом заради спільної ходи містом, де кожен знайде привід для розмов, для спільного вирішення спільних питань, спільних дій разом. Заради свята миру і готовності до подальшої роботи.

Початок о 10:00

Збір учасників навпроти Бессарабського ринку

Маршрут від Бессарабської площі до Європейської площі.

контакти: +38097 593 94 92, pryamaliniya@gmail.com (далее...)

29.04.2013, рубрика "Чорнобиль-86"

Опалені Чорнобилем

Минуло двадцять сім років після Чорнобильської катастрофи. Уявімо, що саме трапилось 26 квітня 1986 року. У ході запланованого експерименту на четвертому енергоблоці ЧАЕС експлуатаційники мали перевірити, чи зможуть турбіни виробити достатню кількість залишкової енергії для живлення насосів охолодження до того, як через 40-60 секунд будуть включені аварійні енергоджерела. Дозвіл на проведення експерименту прийшов з Києва тільки о 23.00. Випробування почалися о 1.23.

Всупереч очікуванням, раптово, у багато разів, зросла потужність реактора. Вже через 36 секунд після початку експерименту керівник зміни натиснув кнопку аварійного захисту, але ланцюгова реакція в реакторі вже вийшла з-під контролю. Стався потужний вибух, через який зірвало з кріплень захисну плиту вагою 1200 тонн, що накривала четвертий енергоблок. Схематично можна представити реактор як циліндр вагою 600 тонн, складений з трьох систем по 200 тонн кожна. Після вибуху нижня схема залишилася на проектному місці, середня – стояла вертикально, як копійка, а третя при вибуху випарилася та вилетіла в атмосферу.

Вибух реактора став причиною викиду в атмосферу більше сорока видів радіоактивних речовин, загальна радіоактивність яких складає мінімум 50 мільйонів кюрі. Вивільнена радіоактивність порівнюється зі 100-400-ми атомними бомбами, що були скинуті на Хіросіму. Хмара радіонуклідів спочатку рухалась у бік Скандинавії, пройшла над Польщею, Чехією та Австрією у бік Південної Німеччини і розподілилася по всій північній частині Східної півкулі. Внаслідок регіональних опадів окремі країни різною мірою були забруднені. Хмара не «звертала» уваги ні на національні, ні на політичні кордони – вона зробила Чорнобиль глобальною катастрофою. 30 квітня радянський уряд встановив, що рівень радіації у Києві та інших містах перевищує норму у 60-200 разів. Однак 1 травня у всіх містах люди вийшли на демонстрації з нагоди Дня солідарності трудящих, начебто нічого й не сталося. Багато родин провели на природі та на городах ці теплі весняні дні.

До шостої години пожежники впоралися з усіма осередками вогню у реакторі. У другій половині дня до Прип’яті приїхала комісія з Москви і була зібрана фахова комісія професіоналів з усього СРСР, яка розробляла програму по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Першочерговим завданням було прибирання на проммайданчику викинутих радіоактивних уламків плити та графіту для забезпечення безпечних подальших робіт. Основне навантаження лягло на управління будівництва ЧАЕС та підрозділи тресту «Південатоменергобуд» на Вишгородській промисловій зоні: автотранспортне підприємство (АТПО), управління механізованих робіт (УМСР) та інші монтажні організації. Керуючий трестом «Південатоменергобуд» О.Д. Яковенко з перших днів виконував завдання державної комісії з будування вертольотного майданчика та організовував доставку необхідних сипучих матеріалів та безпосередньо брав участь у завантаженні матеріалів у вертольоти. До 7 травня з вертольотів на реактор скинули понад 5000 тонн піску, бору, свинцю, доломіту й глини.

Розглядалось питання евакуації двохмільйонного населення Києва на випадок, якщо буде пропалене дно реактора, оскільки графіт на четвертому енергоблоці у перших числах травня продовжував горіти. Під дном реактора знаходився двоповерховий резервуар локалізації аварій, в якому повинна збиратися охолоджуюча вода з реактора. Про наслідки пароводяного вибуху краще не думати! Він би розніс три діючих реактори і масштаби цієї катастрофи були б вже ні з чим не порівняні. Була зроблена пропозиція пропалити отвір у резервуар локалізації аварії для з’ясування ситуації. Десять добровольців на чолі зі мною, тоді головним технологом тресту «Південатоменергобуд» за чотири доби пропалили отвір діаметром 2,7 метра у важкому залізобетоні. На щастя, там не було води та розплавленого ядерного палива – питання евакуації населення Києва відпало. (далее...)

29.04.2013, рубрика "Чорнобиль і світ"

Наши в Европе (фото)

В рамках Европейской недели «За будущее после Чернобыля и Фукусимы» чернобыльцы из Украины принимали участие в самых различных городах Европы.

Владимир Илларионович Вовченко был приглашен в Польшу, где он провел много встреч со студентами, школьниками, журналистами. Он же и предоставил нам свои фото.

(далее...)

29.04.2013, рубрика "Новини"

Підсумки тижня: Світ вшанував пам'ять жертв і ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Телеканал новин "24" 27-04-13 23:02

26 квітня в Україні та світі згадували постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС. До 27-х роковин трагедії політики озвучили нові плани та обіцянки.

26 квітня - роковини Чорнобильської катастрофи

Чергові чорнобильські роковини - все як завжди. Чиновники виголошують промови і покладають квіти. От тільки ці дійства все частіше відбуваються без ліквідаторів. Чорнобильський сквер на околиці Києва. Поки прем'єр виконує традиційну церемонію вшанування, збоку на лавочці сидять ветерани Чорнобиля.

Коли ми були потрібні - всі обіцяли, всі говорили - хоча ми і не працювали за обіцянки - а коли вже пішла справа на виконання цих обіцянок... Перший час щось виконувалось, а зараз навіть ті ж чорнобильські пенсії, відсуджені судом - заборонені Азаровим особисто, який не має жодного права це робити, - скаржиться ліквідатор аварії на ЧАЕС Ігор Потетюнко.

У Львові чорнобильці цього року взагалі проігнорували офіційне покладання квітів представниками влади. Так висловили свій протест. Натомість зібрались у своєму колі - згадали товаришів. Вже у себе вдома командир батальйону пояснює: влада активно відбирає пільги, допомога - умовна.

Чорнобильці місяцями чекають на необхідні ліки.

Якщо держава виконуватиме все, чого наобіцяла чорнобильцям, то тільки цього року, мала б витратити майже 90 мільярдів гривень. Таких грошей немає. Тим часом вони рікою течуть на непрацюючу Чорнобильську АЕС.

Сотні мільйонів бюджетних гривень щороку на безпеку ЧАЕС

Торік на безпеку Чорнобильської АЕС з бюджету пішло понад 800 мільйонів гривень. Для прикладу - приблизно стільки ж за весь минулий рік до держбюджету віддала Тернопільська область. Попри це, надзвичайні події на станції трапляються. Нещодавно там обвалився дах однієї зі споруд. Але на ЧАЕС просять не драматизувати ситуацію.

Обвалився дах машинного залу. тобто там ніяких паливовмісних елементів не було і бути не могло. Тобто, це ніякого відношення до об'єкта Укриття, де розміщені паливовмісткі маси, не має, - заспокоює начальник відділу ядерної безпеки ЧАЕС Євген Лебедєв.

У 2015 році четвертий енергоблок разом зі старим укриттям має накрити Укриття-2. На відміну від бетонного саркофага, це буде новітній технологічний комплекс - кажуть монтажники.

За проектом це буде живий технологічний організм, цілий комплекс, там вентиляція буде, якісь системи, які будуть контролювати його стан, радіаційний. І освітлення, і вентиляція, оці балки, що під стелею, будуть для кранів, - пояснює головний електрик проекту Василь Головцин.

Після накриття зношені частини саркофага демонтують

Крани знадобляться, коли розбиратимуть саркофаг - адже вже зараз його надійність під питанням. Потім має початись очищення четвертого енергоблоку від залишків радіоактвного палива, але коли це буде - невідомо. На сьогодні таких технологій нема.

Цей етап - найскладніший. Бо поки що, насправді, немає напрацювань, немає технологій скоєних з поводження з паливом, яке знаходиться на об'єкті Укриття. Це досить складний процес, і, коли він закінчиться - я вам не готовий відповісти... Напевно, це будуть десятки років, - прогнозує заступник головного інженера ЧАЕС Сергій Кондратенко.

Тим часом українська влада збирається нарощувати виробництво атомної енергії. Цього планують досягти як за рахунок модернізації працюючих енергоблоків, так і будівництва нових.

Джерело: http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?pidsumki_tizhnya_svit_vshanuvav_pamyat_zhertv_i_likvidatoriv_avariyi_na_chaes&objectId=331664

29.04.2013, рубрика "Здоров'я, Чорнобиль і світ"

Наслідки аварії на ЧАЕС: обережно з продуктами (фото, відео)

http://ua.euronews.com/ 27.04.2013

За 27 років після вибуху на Чорнобильській АЕС ніхто не наважиться сказати, що трагедія - позаду. Україна та світ береже пам'ять про загиблих від найбільшої ядерної катастрофи людства. Новий саркофаг на АЕС обіцяють закінчити у 2015 році. Медична допомога та консультація - це мінімум, якого заслуговують постраждалі, люди, що живуть на забруднених територіях. Містечко Іванків розташоване лише за 25 кілометрів від зони відчудження. У річницю трагедії європейський проект обсягом півтора мільйона євро надав місцевій лікарні устаткування для вимірювання забруднення у харчових продуктах та довкіллі. Вагітним обіцяють медичне спостереження, та всім місцевим жителям - консультації про правильне та здорове харчування.

(далее...)

29.04.2013, рубрика "Трибуна"

Власть готовит  передачу потомкам трех радиоактивных «монстров»

Н. Карпан

Ровно год назад, 26 апреля, на чернобыльской АЭС с помпой запустили строительство нового защитного сооружения над разрушенным взрывом 4-м энергоблоком. Конфайнмент, или «Арка», призван укрыть собой «Саркофаг», созданный в 86-м как временное укрытие от ядерной и радиационной опасности. В правительстве обещают: украинцы на 100 лет забудут о радиационном дыхании ЧАЭС, а сама зона превратится в «экологически безопасную систему». Воздвигнуть новое укрытие – «Арку» планируют к концу 2015 года.

Возможно ли это? Уверен, что нет. И вот почему.

На проект «Арка» было собрано более миллиарда евро, на сегодняшний день из них потрачено около 670 млн. евро, но до финиша еще как до неба. Стоит отметить, что работы по созданию «Арки» начали 26.04.2012 без утвержденного Технического проекта, то есть незаконно. А письменное разрешение на строительство первого пускового комплекса конфайнмента Госинспекция ядерного регулирования выдала ЧАЭС через год после старта строительства, 22 апреля этого года.

Монтаж фрагментов «Арки». Апрель 2013 г. (далее...)

29.04.2013, рубрика "Трибуна"

Атомная энергетика в 21 веке

Николай КАРПАН

В декабре 1942 года в Чикаго был запущен первый в мире ядерный реактор и всего через 7 лет, в конце 1949 года, Советский Союз приступил к проектированию первой атомной электростанции, давшей ток в июне 1954 года. Её мощность составляла 5 МВт, но это был не предел. В 1964 году пустили энергоблок мощностью 210 МВт (1-й блок Ново-Воронежской АЭС), в 1969 году – 365 МВт (там же, блок №2), в 1974 – 1000 МВт (1-й блок Ленинградской АЭС). В 60-е годы 20-го века по всему миру реакторы стали расти как грибы. Массовый ввод в действие гражданских АЭС пришелся на начало 70-х годов. Атомщики ликовали и рисовали обществу ошеломляющие энергетические перспективы, а правительства развитых стран их поддерживали.

Мотивы поддержки работ по созданию ядерной энергетики в СССР можно охарактеризовать как политические и пропагандистские, преимущественно обусловленные стремлением поднять престиж отечественной науки и политической системы, и продемонстрировать ее мирные устремления. При этом никакого серьезного социально-экономического обоснования для сооружения АЭС не было - потребности народного хозяйства в электричестве и топливе с избытком удовлетворялись огромными ресурсами традиционных энергоносителей. Не случайно в конце 50-х годов, на совещании в Кремле, И.В. Курчатов, отвечая на вопрос одного из секретарей ЦК КПСС о выгодности строительства АЭС, подчеркнул отсутствие всякой экономической пользы, как в текущий момент, так и в обозримой перспективе. "Лет тридцать это будет дорогостоящий эксперимент" – сказал "отец" советской ядерной науки [1]. И действительно, по мнению многих специалистов волевое «втаскивание» атомных технологий в энергетику оказало негативное воздействие на ряд её важнейших показателей, остановив кропотливо создаваемую предшествующими десятилетиями тенденцию к снижению цены электроэнергии для промышленных потребителей и затормозив рост КПД (коэффициента полезного действия при преобразовании тепла в электричество) в обычных энергетических установках. И в этом отношении СССР не был исключением, ибо те же военно-политические приоритеты в развитии ядерной энергетики, по крайней мере в 50-60-е годы, преобладали и в США. В период с 1954 по 1967 год Комиссией по атомной энергии - главным распорядителем федеральных субсидий и координатором научно-исследовательских и конструкторских работ (НИОКР) в рассматриваемой области - на гражданское применение ядерной энергии было затрачено столько же денег, сколько и на весь бомбовый Манхэттенский проект. Два миллиарда долларов (огромные по тем временам деньги) выделило государство, и еще около одного миллиарда поступило из частных источников. Это обеспечило смещение центра тяжести финансирования с тепловых электростанций (ТЭС) на АЭС и привело к оттоку специалистов из сферы теплоэнергетики в атомную индустрию. К тому же и цены на электроэнергетическое оборудование для АЭС намеренно были установлены более низкими, чем на передовое оборудование для ТЭС, что привело к замедлению прогресса в сфере теплоэнергетики и затормозило развитие угольных и других компаний. В результате в теплоэнергетической отрасли, где средний КПД долгие годы повышался, а удельные цены на электроэнергию снижались, в середине 60-х годов (т.е. за несколько лет до энергетического кризиса) произошла инверсия - цены на вырабатываемый киловатт выросли. Кроме того, за счет строительства АЭС в бездефицитном энергетическом пространстве пришлось пойти на выведение части тепловых электростанций в резерв, за счет чего снизился коэффициент их использования и увеличились затраты на содержание всей отрасли.

"Сделанные когда-то давно обещания практически бесплатной энергии, даваемой атомными электростанциями, никогда не были реализованы" – делает вывод известный американский экономист, профессор С. Мелман [2].

В СССР, с 50-60-х годов вплоть до конца 20 века, не было продуманной стратегии развития ядерной энергетики, как перспективной подсистемы энергетического комплекса. Только этим можно объяснить следующий парадокс – сегодня, после титанических усилий и гигантских финансовых затрат, на АЭС бывшего СССР вырабатывается всего 12% от общего объема электроэнергии. Это намного меньше того, что сэкономил Запад только за счет своевременного введения программ энергосбережения в промышленности (15-20%). Этих же результатов мог достичь и Советский Союз, если бы не вгонял время и деньги в развитие дорогостоящего и проблемного сектора атомной энергетики, а системно занимался энергосбережением. К сожалению, такой исход был вполне закономерен при партийной системе управления экономикой, которую отличают непрерывно растущие масштабы производства и затрат, при низкой эффективности использования ресурсов и слабой восприимчивости к научно-техническим новшествам.

Мировой провал развития атомной энергетики (далее...)

 

Полный анализ сайта