?> 2015 Май | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Архив - мая, 2015

Пишемо Книгу Пам'яті Чорнобиля разом!

Chernobyl-86Нещодавно один з наших кореспондентів натрапив в Інтернеті на Загальну базу відомостей про осіб, які загинули або зникли безвісті під час війни з фашистською Німеччиною та в повоєнні роки. База розташована за адресою www.obd-memorial.ru. Знахідка виявилася цікавою і корисною: вже через кілька хвилин наш колега знайшов документи про своїх дідів, які не повернулися з тієї війни. На сьогодні база даних містить понад 16 млн. цифрових копій архівних документів, на основі яких зроблено 37 млн. записів. База постійно поповнюється.

Чи можна сьогодні, майже через 30 років після Чорнобиля, так само знайти інформацію про будь-якого з чорнобильських ліквідаторів? Вже багато років над створенням Книги Пам'яті учасників ліквідації аварії на ЧАЕС працює Національний музей "Чорнобиль". На сторінці Книги Пам'яті http://memory.chornobylmuseum.kiev.ua/ можна знайти відомості про багатьох чорнобильців-ліквідаторів: і про живих, і про тих, що вже залишили нас.   (далее...)

25.05.2015, рубрика "Проза"

В созвездии рака
Художественно–публицистическая повесть
Продолжение
Глава девятнадцатая

С этой женщиной мы познакомились на пляже. И обе считаем, что это не случайность. Кто его знает, возможно таких стечений обстоятельств вообще не бывает, и когда нам какие-то события кажутся абсолютной случайностью, мы просто не видим или не хотим видеть цепь взаимосвязей, которые и закончились именно так. Особенно изумило, что у нас оказались одинаковые диагнозы, только вот у Валентины стадия больше, а, значит, и риски тоже больше.

Я не просто люблю море, я его обожаю. Много раз мы с мужем, а когда- то и с детьми, ездили отдыхать именно к морю, и оно продолжало меня изумлять всегда как-то по-новому. Я замечала, что, чем ближе мы к нему подъезжали, тем в лучшую сторону менялось и мое настроение, выражение лица и, соответственно, самочувствие. Мы приезжали, выполняли какие-то формальности, бросали вещи в помещении, и спешили к морю. Подзабытые за год чувства вновь охватывали наши существа, и трудно описать ликование от безбрежности вод и небес, от предвкушения прекрасных дней отдыха и всего-всего, что они дают.

Но! Но… есть одно большое «но» для таких, как я. И приходилось нам из-за этого коротенького словца, точнее, из-за того, что стоит за ним, уходить с пляжа, как только солнышко взберется на небосвод довольно высоко, и уже не ласково тебя обглаживает теплом, а беспощадно обжаривает. Не буду продолжать ряд сравнений. Если повезет, можно еще часа два где-то посидеть в тенечке, наслаждаясь звуками и красками праздничного лета. Но я всегда так боялась, что уже к девяти одевалась . Тактику я выбирала такую: пошла, скупнулась, вытерлась, оделась. Прогулки вдоль кромки прибоя я обожала, но там от воды удвоенное облучение, поэтому мы бродили по водичке с утреца. Наблюдали восход солнца, а кому повезло видеть его над морем, тот разделит со мной восхищение этим зрелищем. Ну, и что говорить, именно после поездки на море мое здоровье улучшалось. Энергии дней, проведенных возле него, хватало потом на год. В медицине даже термит такой есть: талассотерапия. Она подразумевает кроме отдыха -  купания, а ведь морская вода просто живая! Не привезешь ее домой в бутылке, в отрыве от своей колыбели она быстро теряет  целебные качества. (далее...)

10.05.2015, рубрика "VIDEO, Архіви історії"

Інший Чорнобиль. Відео

Минуло 70 років з часу закінчення війни з фашистською Німеччиною. Вже наступного року виповниться 30 років з дня Чорнобильської катастрофи. Чорнобиль і війна... Різні дати, різне лихо, різний ворог, різна історія... У свідомості більшості людей Чорнобиль пов'язаний з жахіттями ядерної кататсрофи 1986 року. Однак, є й інший Чорнобиль. Та давня війна (чи не така вже й давня) не обминула й Чорнобиль. Чи багато людей знають, що під час Другої Світової війни в цьому невеличкому місті був свій "Бабин Яр"? Тоді фашисти зігнали в одне місце і згубили близько семисот мешканців міста - євреїв за національністю.

Історія міста Чорнобиль аж ніяк не обмежується подіями, пов'язаними із спорудженням атомної електростанції, атомною катастрофою та подоланням її наслідків. Багато століть місто жило своїм життям, яке було дуже насичене подіями і є цікавим для істориків навіть без ядерної доби. Недарма в Чорнобилі досі проводяться археологічні розкопки. (далее...)

08.05.2015, рубрика "Спогади"

Від редакції:
В сьогоднішній буремний час стає дедалі важче виживати багатьом людям, зокрема, чорнобильцям. Але, як би не псували життя економічні негаразди, як би не ускладнювалася політична ситуація, в Україні не забувають подвиг воїнів, які захищали Батьківщину від фашистської навали. І чорнобильці – не виняток. Зазирнувши свого часу в очі ядерної смерті, втративші здоров'я та побратимів-ліквідаторів, пройшовши через поневіряння в чиновницьких кабінетах, чорнобильці добре розуміють і подвиг воїнів другої світової,  і їхні проблеми. І завжди згадують їх з пошаною і щирою вдячністю.

У переддень Свята Перемоги учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Володимир Гудов пропонує спогади про свого діда, якого винесли з поля бою під Києвом без надії на життя. Та у долі свої закони. Повернувшись з "того світу", дід прожив ще довге, хоча і вкрай складне життя. У цих спогадах – біль, гордість і бажання зберегти пам'ять про людину, яка гідно пройшла через випробування долі. І ця людина, як і інші ветерани другої світової, варта нашої доброї пам'яті та поваги. 

_________________________________________

Судьба фронтовика

Иван ГудовВеликая отечественная война… Как много в этих словах! Это покалеченные судьбы, преждевременно ушедшие из жизни люди. Это также героизм и подвиг людей, защищавших свое Отечество, свой народ…

Это несчастье всего мира, страшные страницы в истории многих стран и народов. Миллионы людей умирали за бредовые идеи политических лидеров, ещё миллионы становились калеками, сиротами, оставались без средств существования в разрушенных странах. Тем не менее, за рубежом давно говорят: «Зачем так долго помнить о войне? О ней нужно просто забыть».  Но не может забыть наш народ о тех страшных событиях, когда массово погибали мирные жители, уничтожались целые народы! Миллионы людей Союза Советских Социалистических Республик погибли в той страшной войне. К примеру, в Белоруссии в этой войне погиб каждый четвертый житель республики. Страшные цифры!

В каждой семье кто-то воевал в той войне – или дед, или отец. Многие не вернулись с фронта. У нас погибли два деда (по линии отца и по линии мамы). Вернулся с фронта только двоюродный дед – Гудов Иван Максимович. Вернулся он с многочисленными ранениями, которые не давали о себе забыть все последующие годы. Как и у многих выживших фронтовиков, судьба деда оказалась очень тяжелой.

Представляю вашему вниманию воспоминания его дочери Людмилы Ивановны и сына Николая Ивановича Гудова. В воспоминаниях есть различия. Но, что смог запомнить человек в детстве, то и рассказал…

Владимир Гудов,
корреспондент "ПостЧернобыля",
участник ЛПА на ЧАЭС.

(далее...)

05.05.2015, рубрика "731 батальон, Спогади"


Предлагаем вниманию посетителей сайта воспоминания Владимира Демченко, участника ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС. Текст взят из книги "731 спецбатальон" с разрешения автора книги – Владимира Гудова.

За выполнение приказа— распишись


Своими воспоминаниями делится Владимир Демченко. Был призван райвоенкоматом на учебные сборы 8 мая 1986 года. Жаркий май, холодные ночи. Военный лагерь располагался в с. Ораное, в/ч 53893. Нас тогда заставляли расписываться за выполнение приказов. Мало кто верил, что это правда. Каждый из нас был патриотом своей Родины и потому такие приказы были для нас абсурдными и неуместными. Сейчас в патриотизм мало кто поверит, но это было так. Мы воспитаны были в другое время и от нас зависели жизни и здоровье миллионов людей. Батальон состоял из 500 человек и назвали его строительным.
 

Полный анализ сайта