?> Акції протесту. Чого в них більше – користі чи шкоди? Кому й чому? | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
12.08.2012, рубрика "Дайджест"

Акції протесту. Чого в них більше - користі чи шкоди? Кому й чому?

Блог Віталія Демиденко

Політико.com.ua, неділя, 13:13, 12/08

Цей текст викличе "критику" з боку "революціонерів", не сумніваюся. Така само "критика" буде й з боку тих, хто щиро бажає змінити Україну на краще, але не знає й знати не бажає інших інструментів, ніж "революція" через масові "акції протесту" на кшталт "майданів". Але є ще й третя група активних людей - вони також щиро бажають змінити нашу дійсність. Ці люди поки що не знають дійсно дієвих інструментів для цього, але мають достатньо розуму, щоб не вестися на заклики до "революції". Тож шукають. Й саме на вас, представників цієї групи людей, розраховано цей текст - будь ласка, уважно його прочитайте, та подумайте - чи достатньо він аргументований? Якщо достатньо, то давайте перейдемо до більш конкретних розмов, але в тому руслі, яке намічено цим текстом. Якщо ж аргументів у цьому тексті для вас недостатньо, то чекаю на ваші запитання. Тож почнімо.

Й почнімо з питання результативності найрізноманітніших мітингів та акцій протесту. За 21 рік свого існування, погодьтеся, таких заходів відбулося досить багато, як на місцевому рівні, так і всеукраїнських. Але що вони дали? Практично НІЧОГО. А якщо й дали, то ті результати були або локального значення за своєю територією, або локального значення за вирішуваними проблемами. Приклади ТАКИХ (локального значення) успіхів є, звичайно, ну то й що з того? Хіба в цілому Україна стала жити краще? Аж ніяк. Зате є інші "досягнення", більш значущі, ніж локальні чи тимчасові успіхи. Говорю про те, що переважна більшість протестних акцій призвела до поглиблення розчарування народу в подібних заходах, й ось це - дійсно сер'йозно. Таким чином, справді позитивних результатів - немає, а масове розчарування - є. У сумі - пряма вигода для існуючої в нас Системи, й зокрема - для усіх влад за всі роки незалежності, бо дозволила їм "покращити" своє становище. Саме своє, а не чиєсь іще.

Є й ще один, хоч і непрямий, результат від переважної більшості протестних акцій. Маю на увазі те, що усі ці акції - таке собі "видовище", тобто така річ, завдяки якій можна відволікти увагу народу від справжніх проблем. Й ще деякі "родзинки":

- причетні до "еліти" мають можливість посміятися над "тупим бидлом",

- "озвірівша міліція" - підтримати свій "тонус",

- влада в цілому - виявляти найбільш активних громадян та вести їх "облік"...

Й усе це - за відсутності РЕАЛЬНИХ результатів з точки зору інтересів народу. Що, неправду кажу? То заперечте мені - в чому справа?

Дехто стверджує (особливо "революціонери"), що акції протесту працюють, начебто, на "пробудження" народу. А про що говорять факти? Чому остання найбільша акція (2010-й рік, "податковий майдан") зібрала, за різними оцінками, від 40 до 100 тисяч учасників, та й то - лише представників підприємців? Де воно є, те "пробудження"? Зате зневіра, що настала потім,- беззаперечний факт. Хто підтримав чорнобильців, або афганців, або шахтарів, або...? Ніхто. Та й самі учасники відповідних акцій не дуже то й намагалися залучити до своїх заходів когось не з "їх кола". То де ж воно, "пробудження"? Отже, давайте хоч в цьому питанні не будемо самі собі брехати.

Є й такі демагоги, які запевняють - акції протесту дозволяють нам чинити "тиск" на владу. Гм, шановні, справжній тиск, реальний тиск з РЕАЛЬНИМИ наслідками, чинить влада по відношенню до народу, відбираючи в нього все, що тільки можна відібрати. Й навіть те, чого не можна, також намагається відібрати. На ПРАКТИЦІ, ЩОДЕННО! А що ж наш "тиск"? А нічого, бо якби він був, то НЕ було б ТАКИХ дій влади, які є. А якщо вони є, то ото й увесь наш "тиск"...

Нарешті, є й такі, особливо серед "громадських діячів", хто запевняє - масові акції протесту можуть вважатися такими собі "віче", а тому їх можна відповідно використовувати, тобто як "народну волю". Але ж це - повна дурня, щоб не сказати більше. Чому? А тому, що ВСІ учасники ВСІХ акцій протесту є людьми, що або за власного бажання долучилися до акції, або є "запрошеними" (у різний спосіб), або "по долгу служби" - нікого іншого серед учасників яких завгодно акцій НЕМАЄ! З цього факту випливає, що КОЖЕН з учасників акцій представляє або самого себе й більше нікого, або представляє інтереси свого "запрошувача", або - свого керівництва. А де ж "глас народу"? Правильно, ТУТ, на акції,- НЕМАЄ! А якби був, то учасники тієї акції мали б відповідні повноваження від тих, хто є громадянином України, але безпосередньої участі в акції не приймає. Інша можливість для того, щоб якась акція могла вважатися "народним гласом", є присутність на ній УСЬОГО народу, але така можливість існує лише теоретично, а насправді є надфантастикою. Таким чином, рішення будь-якого масового заходу не є й не можуть бути легітимними за визначенням. Ця обставина веде, в свою чергу, до того, що НІЯКА акція не може вважатися засобом ЛЕГІТИМНОГО вирішення проблем, що стоять перед УСІМ народом. Саме тому в подібних заходах так зацікавлені "революціонери" - легітимних шляхів їх (так, саме їх) приходу до влади просто не існує.

Але не все так і погано - є й декілька позитивних моментів у масових акцій, особливо в разі їх організованості:

1. в умовах інформаційної блокади, а також небажання більшості людей щось читати й ще більше - думати над прочитаним, масові заходи дозволяють практично миттєво доводити інформацію до великих мас народу (достатньо лише оголосити її через мікрофон), а також привернути увагу світової спільноти до проблем України та її народу. На жаль, інформація може бути як інформацією, так і дезінформацією, тобто цей плюс не є абсолютним;

2. в умовах відсутності будь-яких можливостей для отримання об'єктивних відомостей щодо окремих "лідерів" (чи претендентів на лідерство), саме масові заходи дозволяють численним їх учасникам досить швидко побачити на власні очі, "хто є хто" (хоча б на підставі поведінки тих "лідерів" по відношенню до влади та відповідності їх дій їх же словам). На жаль, і цей плюс - дуже відносний, бо так само дозволяє "піднятися" різним пройдисвітам, демагогам, пристосуванцям, які бажають використати відповідні заходи у власних інтересах, або є "козачками" від влади з найрізноманітнішими завданнями - від просто відтягування хоча б якоїсь частини протестуючих кудись убік, до банальних провокацій з метою появи підстав для силового розгону акції;

3. дозволяють РЕАЛЬНИМ людям "навести мости" з такими ж РЕАЛЬНИМИ людьми, а також перевести віртуальні знайомства в реальну площину - також дуже відносний плюс, бо ті "мости" зовсім не обов'язково мають на меті досягнення тих результатів, заради яких акція й проводиться;

4. все ж дозволяють, хоч і не завжди, досягнути конкретних результатів, якщо їх завдання носять локальний характер, тобто такий, на вирішення якого влада може піти, щоб або не дати обуренню народу вийти з-під контролю, або може принести владі передвиборчі, наприклад, дивіденди або щось подібне до того, не завдаючи іншим інтересам влади суттєвої шкоди - як бачимо, і цей плюс є досить сумнівним з точки зору інтересів учасників заходу, який проводиться не владою, й тим більше - всього народу України;

5. систематичне проведення добре продуманих заходів дозволяє відволікти увагу владних структур від інших, що йдуть паралельно, дій народу (на жаль, такі приклади за останні 20 років мені невідомі).

Виходячи з усього сказаного, маємо зробити такі висновки:

1. масові акції протесту НЕ здатні бути засобом легітимного вирішення нагальних всеукраїнських проблем;

2. роль масових заходів може бути корисною для народу, але якщо вони будуть використовуватися лише як ДОПОМІЖНІ інструменти;

3. якщо ми дійсно бажаємо вирішити наші проблеми, то повинні раз і назавжди виключити з свого арсеналу будь-які нелегітимні шляхи їх вирішення;

4. єдино можливий (на практиці) ЛЕГІТИМНИЙ інструмент вирішення ВСЕУКРАЇНСЬКИХ проблем - ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ референдум, все інше - від лукавого.

Стараннями Кучми та його команди зовсім недарма проводився свого часу "референдум" - його справжньою метою було показати народові України "НЕДІЄВІСТЬ" всенародних референдумів, тобто посіяти серед народу ту саму зневіру, що й було досягнуто.

Й нарешті, декілька прикладів з нашого життя.

Одним з найбільших успіхів масових акцій вважається зняття з посади тодішнього прем'єра Масола. Так, його було знято. Але що з того? Що змінилося в цілому для України від того "успіху"? Чи стала наша Система більш пронародною? Ні, не стала.

Другий приклад - "помаранчевий майдан", на якому й мені довелося побувати. Завдяки йому до влади не прийшли "сині", а прийшли "помаранчеві" - факт. А що Система, змінилася? НІ, ані на йоту не змінилася. То де успіх, СПРАВЖНІЙ успіх? Немає.

"Податковий майдан", у якому я також приймав участь. Хоча б однієї з цілей цього заходу було досягнуто? Ні, жодної. Результат - податковий кодекс "працює", а серед підприємців, навіть серед дуже активних у 2010-му році,- зневіра та розчарування.

Автопробіг та "ультиматум" від АГОМСБ України. Дуже гучний "ультиматум", нічого не скажеш. Й ще гучніше - заява АГОМСБУ через місяць після "ультиматуму". І що? А нічого - "пшик" та все те ж розчарування.

"Безстрокові" акції від "Спільної дії" на чолі з Данилюком. Все те ж саме, тобто "видовище" чи "розвага" для одних, зневіра та розчарування - для інших.

"Голодування за мову" - зовсім "свіжий" приклад. Ну, поголодували, поговорили, дехто попіарився, а дехто - в лікарню потрапив... А результати? Правильно - ЖОДНИХ (позитивних для народу та його інтересів, маю на увазі).Зате за туманом цієї акції влада провела деякі дуже цікаві для себе рішення. Хто досяг успіху, в такому разі?

Подібних прикладів - величезний віз за 21 рік... Ми колись почнемо хоч про щось думати? Чи нас історія, власна історія, дійсно, вчить лише тому, що нічому не вчить? Схоже, що так, бо знову посипалися заклики - "виходьмо на акцію протесту під Український дім 24-го серпня!" Й навіть "вимоги" написані, ось такі:

"1. Свободу слова і Свободу ЗМІ

2. Скасування податкового кодекса

3. Скасування Харківських угод і антиукраїнського закону КІ - КО

3. Відставку уряду, ВРУ і Президента" (https://www.facebook.com/events/449504841747713/ ).

Шановні, ви КОМУ адресуєте ті "вимоги"? Владі, від якої "вимагаєте" відправити саму себе у відставку? А з іншого боку, якщо ви заявляєте, що наша влада - антинародна, то чому ви кличете народ розмовляти (а пред'явлення якихось вимог - різновид розмови) з ТАКОЮ владою й саме з НЕЮ? Де ваша логіка? Її або немає, й тоді вам, як організаторам чогось потенціально дієвого,- грош ціна. Або ж ви, шановні, насправді граєте на боці Системи, дурманячи мізки людей своїми "вимогами", а отже - й на боці влади, яка й є "провідником" Системи на теренах України. Більше того, виходячи з тієї аксіоми, що безвладдя бути не може, то постає питання - якщо навіть і піде ЦЯ влада у відставку, то КОГО ви пропонуєте ТІЄЇ Ж МИТІ поставити на заміну "відставленим"? Мовчите? Ото ж бо й воно...

Саме така поведінка - кричати про "бандюків у владі", про життєву необхідність їх "вигнати", й т.ін. - властива фанам влади вчорашньої, тобто "опозиції". Й на НІЯКІ запитання на кшталт наведеного вони відповідати не збираються, мовчать, бо єдиною можливою відповіддю на те запитання є "МИ", тобто ВОНИ. Але хіба прізвища як мінімум деяких з них, що вже зареєстровані як кандидати на "вибори" 2012-го року, ніякої огиди не викликають? Вони чимось краще, ніж ці "бандюки"? А хіба намагання обілити себе та звалити всю відповідальність за те, що саме ПР опинилася при владі, на "противсіхів", ні про що не говорять? Де є та відповідальність, критичний погляд на власні дії, взагалі моральні цінності, коли ви звалюєте вину за появу нинішньої влади з хворої голови на здорову? Що, ПР у владі з'явилася випадково? Чи ЗАКОНОМІРНО? А якщо так, то в чому полягає та закономірність? Та й звідки взялися, й ЧОМУ взялися, усі ті "противсіхи"? Хіба не в результаті все тієї ж закономірності? І хіба не завдяки вам та вашим "реформам"? Отже, особисто я не бачу підстав для того, щоб плекати надію на якісь зміни, РЕАЛЬНІ зміни на краще, якщо до влади таки прийде "опозиція".

Висновок з останніх слів - ані влада, ані "опозиція", ані будь-хто ще, хто прийде до влади в результаті ІСНУЮЧИХ на сьогодні "правил",- НЕ Є тими, хто приведе країну й народ до вирішення нагальних проблем - вони просто НЕ ЗДАТНІ на це, бо "правила” побудовані так, щоб до влади приходили люди для ІНШИХ завдань. Вони й приходять... Адійсно вирішити проблеми можливо лише в тому разі, якщо спочатку буде змінено "правила гри", тобто всі закони про вибори, а потім - згідно з НОВИМИ "правилами" будуть проведені ПЕРЕВИБОРИ усієї влади. Іншого ЛЕГІТИМНОГО шляху зміни влади НЕ існує. Як можна змінити ті правила, витікає з вищесказаного - лише через референдум, бо інших ЛЕГІТИМНИХ засобів для прийняття ВСЕНАРОДНИХ рішень НЕіснує. Але референдум, який проведе САМ народ, й аж ніяк не влада, будь яка влада...

Вже б давно потрібно нам усім зрозуміти — одними лише протестами, тобто запереченнями, нічого не збудуєш — заперечувати можна лише те, що ВЖЕ збудоване.

ВО "Україні - чесні вибори", http://vocv.at.ua/

http://politiko.ua/blogpost84369

Запись была опубликована: glavred(ом) Воскресенье, 12 августа 2012 г. в 20:25
и размещена в разделе Дайджест.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта