?> Бути потрібним людям | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
18.02.2006, рубрика "Соціальне партнерство"

ТВОРИТИ ДОБРО – ЗЦІЛЮВАТИ ДУШІ

Якби хто знав, скільки духовних і фізичних сил, енергії відбирає в районного депутата суто господарчі клопоти – ремонтування  дощового зливного колектору, облаштування дитячого майданчику чи асфальтового покриття тощо.

Ці виконавчі функції, – так підказує життя, – повинні належати господарчим структурам, які потребують негайного реформування. І саме розв’язанню цієї вельми гострої, актуальної проблеми належить присвятити колективні зусилля депутатів усіх рівнів наступного скликання.

Чимало сил і часу забирають комунально-господарчі справи й у депутата Дарницької райради Анатолія Райка, хоча він прагне надавати перевагу адресній допомозі тим, хто найбільш її потребує – інвалідам, сиротам, дітям-інвалідам, удовам чорнобильців, тяжкохворим та іншим  найнезахищенішим мешканцям району. І все це він робить із властивим йому запалом та обов’язковістю, – саме соціальна спрямованість і визначає його громадські симпатії.

Райко в кабинете

А симпатії ці логічно вмотивовані. Покликання сімейного лікаря – риса надзвичайно рідкісна. Часто-густо дільничний лікар мусить виконувати його обов’язки, бо ж почувається немов заступником,  Ангелом-охоронцем у кожній конкретній ситуації. Адже ні на кого іншого хворим людям, здебільшого, сподиватися не доводиться... Саме тому Анатолій Райко вважає: його депутатські обов’язки – логічне продовження його турбот як дільничного лікаря. Взаємно доповнюючи одна одну, ці іпостасі служать взірцем для майбутнього –таким має бути і депутат, і лікар.

Лікар-терапевт Райко уже й не пам'ятає, коли і звідки з’явився в душі цей нестримний потяг, – допомагати іншим.  Можливо, йому ще в дитинстві нашептали про це ласкаві хвилі Чорного мори чи навіяв теплий подих Таврійських степів... А, може, цьому сприяла атмосфера курортного містечка Скадовськ, куди за оздоровленням та зціленням тягнулися люди чи не зі всього колишнього Союзу. Але, здається, він завжди знав, відчував, що справжня й найбільша насолода у житті – бачити вдячний блиск в очах людини, якій ти зміг чимось зарадити, допомогти. Тому й обрав фах лікаря-терапевта, тобто лікаря широкого профілю. А, можливо, запала у серце юнака вражаюча історія, яку він почув у Херсоні, напівбувальщина-напівлегенда, про жертовний подвиг лікаря Говарда, який залишив заможну Англію, щоб урятувати від чуми простий люд далекої Херсонщини та померти десь на березі загубленої в степах маленької річки Верьовки. Проте вдячна пам'ять народу зберегла любов до легендарного лікаря, – тому й стоїть могила-пам'ятник великому британцю Говарду майже в центрі старого Херсону...

Клятва Гіппократа для Анатолія Олексійовича Райка не була такою собі формальною традицією, якою вона, на превеликий жаль, стала для багатьох медиків за фахом, а не за покликанням. Тому й не кожен лікар сьогодні готовий будь-якої миті надати безкорисливу допомогу ближньому, керуючись лише даною обітницею. З одного боку, це цілком закономірно: хіба вистачить сил допомагати усім при надто посередній, хоча уже й підвищеній платні, за виснажливу щоденну працю? Справді, державне фінансування медицини, освіти, науки й культури за залишковим принципом неабияк знецінює високе звання лікаря або вчителя. Але ж це саме від них залежать не тільки здоров'я й майбуття кожної людини, але й здоров'я та майбутнє держави й суспільства загалом. Та, з іншого боку – лікар, як і вчитель, це не просто фах, а святе покликання. І той, хто обирає цей фах, зобов’язаний свідомо обирати й особливий, завжди нелегкий спосіб життя – постійне служіння людям, служіння Добру.

Обираючи цей шлях, лікар Райко не знав, що йому, як і великому британцю, доведеться рятувати людей, постраждалих від іншої чуми – чуми XX сторіччя – радіації. До речі, пан Анатолій повністю поділяє твердження окремих учених про існування так званого Чорнобильського СНІДу, бо у хворих „чорнобильців” здебільшого вражені всі системи організму, зокрема й імунна. Практично щоразу йому доводиться визначати, до якого спеціаліста направити хворого – до кардіолога, ендокринолога, ЛОРа, уролога, невропатолога, хірурга чи онколога, а самому потрібно бути всіма ними одночасно.

Життя склалося так, що страждання й утрати чорнобильців лікар Райко знає не з чуток чи сухої статистики, і не з аморальних “міфів”, на які в черговий раз намагаються списати стражденних прибічники всесвітнього атомного лобі. Він стикається з цим повсякденно, вже багато років працюючи дільничним терапевтом поліклініки № 1 Дарницького району міста Києва, на дільниці, де мешкає дуже важкий контингент хворих – родини колишніх прип'ятчан та ліквідаторів, які потребують особливої уваги й терпіння. До того, ж проблеми зі здоров'ям тут, як правило, мають усі члени родини. І хоча про сімейну медицину зараз говорять лише як при медицину майбутнього, Анатолій Олексійович Райко для багатьох давно став сімейним, тобто домашнім, лікарем – майже членом кожної родини. Він уміє лікувати не тільки тіло, але й душу, бо володіє невід'ємними рисами справжнього лікаря – людяністю, співчуттям, умінням вислухати недужого, завжди знайти слово підтримки, дати слушну, висококваліфіковану пораду...

Багато чого бачив лікар Райко за довгі роки роботи з чорнобильцями. Бачив він незбагненну терплячість та величезну мужність тяжко-хворих і вмираючих, бачив і легкодухість тих, хто знайшов утіху від страждань та життєвих проблем у пляшці. Знає він і багато таких, хто за довгі роки повільного вмирання вже щиро заздрить тим, кого спіткала „легка” смерть. Але ще більше тих, хто в пошуках захисту й підтримки звертається до Бога. І щиро радіє кожному такому випадку, незважаючи на те, яку релігію чи конфесію обрав хворий, бо Господь єдиний. Лише шляхи до нього різні. А віра – глибоко інтимна справа кожної особистості, переконаний лікар, тому й поважає віру кожної людини. До того ж він упевнений, що справжня, щира Віра є головним чинником якщо не одужання хворого, то значного полегшення його страждань.

Бачить він і те, як боляче б'є його підопічних щорічне скорочення соціальних чорнобильських програм. Адже обмежується і перелік ліків, які він може виписати хворим для безкоштовного придбання, і сама наявність ліків, а не їх підробок. То хіба за таких умов може йти мова про якісне лікування чи, бодай, належне харчування хворих? Тож давно відчув Анатолій Олексійович, що його лікарської й людської підтримки тут замало. Тому й вирішив спробувати свої сили в якості депутата районної ради.

Сьогодні, маючи досвід депутатської діяльності, він хотів би докласти максимум зусиль, аби налагодити плідну співпрацю депутатів. І особисто готовий не шкодувати часу для того, щоб якнайповнішою мірою сприяти збагаченню досвіду майбутніх депутатів. Зокрема, щодо виконання обіцянок, які вони дають виборцям. Адже якщо певна справа, обіцяна людям, виявляється незавершеною, то до її здійснення обов’язково мають докласти рук ті, хто приходить на зміну. Бо за цим – живе довіра виборців, їхні сподівання та надії. А це – головне в роботі  народних обранців, щиро вважає Анатолій Райко.

Натомість особисто для себе головним він вважає одне: бути потрібним людям. Пан Анатолій твердо знає, що, як лікар, завжди допомагатиме всім, хто потребуватиме його фахової підтримки. А як член Соціалістичної партії України, він завжди перебуватиме з тими, хто вбачатиме в його особі захисника своїх життєвих інтересів.

...Хоч як лютує зима – весна вже заглядає в наші вікна. Так само й у житті, – хоч як допікають різні негаразди, а надія на краще таки не за горами.

Лікар від Бога, Анатолій Райко вірить у своє покликання та цілковите видужання нашого суспільства. Ось такі люди і мають право називатися народними депутатами.

Вони – сіль нації. Отже – і наша надія.

Любов Сирота

Надруковано «ПЧ» № 3 (27) лютий 2006

Запись была опубликована: glavred(ом) Суббота, 18 февраля 2006 г. в 19:36
и размещена в разделе Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта