Тим, кого з нами нема, присвячую...
Посадімо квітки,
Запалімо свічки
В пам"ять тих , кого з нами нема.
Проти атома йшов
За життя хто й любов.
Кого атом забрав, мов війна.
Діти й внуки живуть,
На могили ідуть
До людей найрідніщших своїх,
Щоб згадати про них,
Про таких дорогих,
Мов за чийсь відпокутувать гріх. (далее...)
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,
тим, хто захистив життя на планеті Земля присвячую
Ви є герої й в цьому справжня суть.
Життя ж бо на планеті зберегли,
а подвиг ваш ніколи не забуть,
Як й тих, що не вернулися з війни.
у кожного свій шлях туди проліг.
не всі на битву цю ішли свідомо.
Та вам вклоняюсь низько я до ніг,
Кажу сьогодні найдорожче слово.
Ви заслужили цього, ви бійці.
Ви Батьківщини гідні є солдати,
Скажіть, в якій державі на Землі
Знущаються з героїв бюрократи? (далее...)
Нестор МАРТИНЕЦЬ, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, голова Івано-Франківської обласної організації " Спілка Чорнобиль".
Обнявшись міцно з атомом, іду відпочивати,
Прилипла радіація до тіла наче пір"я.
Не знаю, чи прийдеться мені з постелі піднятись,
Чи прийде пані в білому до мене на подвір"я.
Бо невідомість крутиться довкола наче змійка,
Не хоче повідомити, що дальше мене жде.
Чи я іще співатиму любимі коломийки,
Чи в танець з дорогою дружиною підем.
Публицистическая повесть (Продолжение)
Глава четвертая
Лето имеет интересное свойство – быстро проходить. Такая прелесть – искристые рассветы. От росы. Яркие небеса. Жаркий полдень с ребенком в тени фруктовых деревьев. Летние сарафаны и платьица, воплощение раскованности и неги. А вечера! Такие, когда ветерок еле шевелит прядями волос, а в полумраке у смеющихся людей белеют зубы. Целые еще, между прочим! Никаких особенных печалей!
Никуда мы в то лето не ездили. Довольствовались садом. А за садом был луг. Я редко там гуляла, не хотелось топтать траву, ведь хозяйка выпасала там коз. Зато приятно было созерцать эту идиллическую картину со своего то ли крыльца, то ли кухни: опрятные, как и все в этой женщины, пегие козы , во главе с бородатым козлом, чинно выступали, не торопясь, оглядывая мир , как мне виделось, мечтательными глазами.
По выходным мы обедали и ужинали за деревянным столиком в саду.
Иногда ходили в центр. Как-то я купила там набор открыток с фотографиями моделей в красивой одежде. На обороте каждой – чертежик, по которому можно было сделать выкройку. На следующий день, уложив сыночка спать в тени, я села за столик, и не спеша стала разглядывать фотки. Меня так поразила изысканность девушек и нарядов, что я разволновалась. На улицах и среди знакомых я редко видела столь красиво одетых людей. А тут… Словно из другого, более возвышенного мира, глядели на меня равнодушные красавицы. И мне захотелось выглядеть так же, ну, или хотя приблизиться к такому.
С тех пор я увлеклась модой.
ЧЕРНОБЫЛЬСКИЕ БАЛЛАДЫ
Автор предлагаемой читателям книги является участником ликвидации аварии на ЧАЭС 2-й категории. Он представляется читателям не только как автор прекрасных стихов, но как оригинальный дизайнер, оформитель книги. Большинство фотографий из личного архива автора, часть фото для книги ему предоставили друзья.
Уверены, что читатели получат удовольствие от знакомства с творчеством побратима-чернобыльца.
Редакция
Ольга Іванівна Свиньчук в 1986 році була евакуйована з міста Прип’яті. Вже 25 років вона є мешканкою м. Радехів Львівської області, активно працює в чорнобильському громадському русі і на сьогодні очолює Радехівську благодійну організацію «Cоюз Чорнобиль України».
Але Ольга Іванівна, крім наслідків Чорнобиля, хронічно «хворіє» творчістю, її душа відтворює поезії. Тож її вірші дійшли і до читачів газети «Пост Чорнобиль». Побажаємо успіхів нашому новому автору!
Редакція
* * *
Сумная новина весь світ облетіла
Зі страхом і болем для всіх.
Заплакала мати, затужила жінка,
Тобі , любий, треба рятувати світ.
У нашім Поліссі, у любій Вкраїні,
Там атом вночі розгулявсь,
До ранку в суботу нещадно до всього
Вогонь все навкруг огортав.
Заплакала мати гіркими сльозами
І тужить дружина, тебе вже нема,
Тоді в ніч квітневу ,вдихнувши рентгену,
Навік зупинилося серце німе.
Не вернеться більше той час, що минає,
Не буде вже більше в Поліссі життя
І місто ,і річка, що Прип’яттю звалось,
Назавжди відходить уже в небуття.
Помолимось щиро за тих, що нема
Засвітимо свічку за пам'ять про них
І будемо вічно про тих пам’ятати,
Що маєм героїв іще ми в живих.
На Новый Год хочу поднять
Я свой бокал за тех ребят, которых с нами нет сейчас,
За тех ребят кто жизнь свою отдал
За будущее нашей Родины детей,
За будущее верности присяге сыновей,
Присяге будучи верны,
Они – с заглавной буквы нашей Родины сыны
Нам отстояли честь страны.
И пусть бокалом гордости за них
На Новый Год мы вспомним поимённо их.
13.01.2012 г.
Кривой Рог.
