Публицистическая повесть (Продолжение)

Глава четвертая

Лето имеет интересное свойство – быстро проходить. Такая прелесть – искристые рассветы. От росы. Яркие небеса. Жаркий полдень с ребенком в тени фруктовых деревьев. Летние сарафаны и платьица, воплощение раскованности и неги. А вечера! Такие, когда ветерок еле шевелит прядями волос, а в полумраке у смеющихся людей белеют зубы. Целые еще, между прочим! Никаких особенных печалей!

Никуда мы в то лето не ездили. Довольствовались садом. А за садом был луг. Я редко там гуляла, не хотелось топтать траву, ведь хозяйка выпасала там коз. Зато приятно было созерцать эту идиллическую картину со своего то ли крыльца, то ли кухни: опрятные, как и все в этой женщины, пегие козы , во главе с бородатым козлом, чинно выступали, не торопясь, оглядывая мир , как мне виделось, мечтательными глазами.

По выходным мы обедали и ужинали за деревянным столиком в саду.

Иногда ходили в центр. Как-то я купила там набор открыток с фотографиями моделей в красивой одежде. На обороте каждой – чертежик, по которому можно было сделать выкройку. На следующий день, уложив сыночка спать в тени, я села за столик, и не спеша стала разглядывать фотки. Меня так поразила изысканность девушек и нарядов, что я разволновалась. На улицах и среди знакомых я редко видела столь красиво одетых людей. А тут… Словно из другого, более возвышенного мира, глядели на меня равнодушные красавицы. И мне захотелось выглядеть так же, ну, или хотя приблизиться к такому.

С тех пор я увлеклась модой.

Однажды хозяйка познакомила нас со своими родственниками – немолодой парой. Доброжелательные и веселые, они восторгались нашим малышом и так растрогались, что начали рассказывать о своей жизни. Как-то к слову пришлось и они похвастались, что почти закончили строительство дома.

Дом! Волшебное слово для нас! Так захотелось его посмотреть. Преисполненные гордостью хозяева повели нас на свою, как они, посмеиваясь, выразились, стройку века.

Это было недалеко. Мы взобрались на холм маленьким проулком, который из-за деревьев издали даже трудно было заметить.

Почти законченный бревенчатый дом янтарным пятном венчал холм. Мы зашли во двор и обомлели: отсюда, сверху было видно реку Припять. Мощная, величавая, на первый взгляд неторопливая.

- Заходите,- расплываясь в довольной улыбке, сказал хозяин.

Муж, пригнувшись в дверях, потому что на плечах нес сына, вошел, я – за ним.

Первое впечатление – это чудесный смоляной запах сосны. Второе – солнечный свет и цвет, царившие здесь. Окон еще не было, и в одной из комнат в проем «пролез» какой-то куст. Деревянные полы словно приглашали походить, а стены - как мне казалось –тихо-тихо звенели от звуков наших голосов. Чисто, просторно, многообещающе. Я взглянула на сына. В его глазищах было изумление.

Да, сказка да и только.

С тех пор я мечтала о своем доме. И мечтаю. Увлеклась литературой по дизайну. А жизнь – она такая – дала мне возможность испытать свои знания и воображение на деле.

Но бревенчатый, пронизанный солнцем, словно янтарный дом, пахнущий сосновым бором, это – недосягаемо. Мечта только. Как теплое зернышко в душе.

Глава пятая

Лето сбежало, словно от страха. Пришла красавица осень. В матушке природе произошли изменения. Все их знают и любят. Овощи и фрукты, а еще – хризантемы. Все любят и золотое убранство осени. А я – еще и моросящий дождик сумрачных дней ноября.

Но пока что стояли теплые денечки бабьего лета. Полетали серебряные паутинки. Поблескивая на свету. У меня было время все это рассмотреть и вобрать в душу. Я вообще по натуре созерцатель. И я прямо впитывала в себя багряные и золотые цвета. Радовалась и зелени, которая еще оставалась то там, то сям. Я ловила себя на том, что улыбаюсь чему-то. Скорее всего – теплу в душе. Нечто веселило меня, как молодое вино. Оно дрожало во мне и тянулось навстречу будущему. Оно было, словно опора в жизни, такое нужное и главное, и я знала, что не дай Бог это потерять.

Я ходила важно и медленно. Но продолжало таскать воду из крана, обходя сад и луг, любуясь буйством красок. Муж по-прежнему рассказывал мне о работе. Станция росла где-то там, вне моей реальности, и казалась мне сказочной. Я, честно говоря, и не пыталась ее представить. Иногда внимание ловило какие-то слова, типа «монтаж», «рентгены», «графитовые стержни», «реактор» или «шахта реактора», но все мое существо было занято переменами в себе самой. И умиление души было знакомо – я готовилась еще раз дать жизнь человеку. В этой простоте было что-то непостижимое.

Как-то утром я вышла во вор и поежилась . Было прохладно. Я возвратилась, одела теплую кофту, взялась за ведра и пошла обычным путем. Спешила: вот-вот мог проснуться сын. Дощла до поворота и застыла: луг сверкал в лучах солнца серебром! Я даже не сразу поняла, что это такое. И еще я почувствовала толчок в животе. Изморозь и ребенок напомнили: скоро время!

Вечером я вручила мужу список необходимых вещей, которые надо приобрести, пока я буду в роддоме. Покупать их заранее считалось дурным знаком.

А муж раскрыл пакет, от которого исходил чудесный аромат. Как чудо, засветились в нашей зеленой комнате апельсины.

- Я получил хорошую зарплату! – гордо сообщил он. – Знаешь, наша бригада – одна из лучших. Когда-то ты увидишь, что я делаю. И - самое главное.- Он сделал паузу и торжественно сказал6

-Есть надежда, что нам дадут жилье!

Это меня совсем не ошеломило. Я воспринимала все отстраненно. Просто после этих слов какая-то тяжесть, что угнетала все время, оставила меня, отошла, растаяла. И я только в этот миг осознала, как же страшно мне было, что дети мои по сути, бездомные. Что впереди – много хлопот и работы. Что большая ответственность жить вот так, надеждами на лучшее, когда имеешь за душой лишь самодельную кровать и несколько книг.

Я улыбнулась и ощутила себя по-настоящему счастливой.

Господи, какие мы наивные в молодости!

Глава шестая

Я готовила кашку сыну. Когда у меня начались схватки. Прислушавшись к себе, я решила, что спешить особо некуда. Превозмогая тревогу, унимая дрожь в руках, собрала необходимое в больницу. Огляделась, и мне показалось, что несделанными остается куча дел. Я повздыхала и взялась за стирку. Через час большие и маленькие вещички трепыхал ветер. Уложив малыша спать, я поставила бульон на борщ, и взялась крутить фарш на котлеты.

Схватки становились чаще. Когда приходила боль, я скрючивалась на краю кровати – так мне было легче. Я еще вымыла пол, а вывести сына на прогулку под вечер было уже невмоготу. Минуты боли тянулись, как часы.

- Наконец-то, - еле прошептала я, увидев на пороге мужа.

Он сразу все понял и побежал к соседям звонить по телефону, вызывать «Скорую».

Уже смеркалось. Я сидела, скорчившись , на крыльце, и, помню, пахло дымом, наверное кто-то сжигал опавшую листву.

Наконец приехала «Скорая» Из кабины выпрыгнул молодой парень и с нескрываемой растерянностью уставился на меня.

- Как часто схватки? – спросил. – Садитесь быстрее.

Я забралась в салон и мы поехали. Уже было темно. Перед тем врач обронил:

-Роддом в Чернобыле закрыт- стафилококк. Припять не принимает, там своих полно. Поедем в Шепеличи.

А я, перед тем, как уехать, шепнула сыну:

- Я скоро вернусь и привезу тебе лялю.

У него бровки поднялись и он повторил:

- Лялю?

Машина выезжала на холм, я смотрела в заднее стекло и некоторое время еще различала силуэт мужа с сыном на руках.

Мы выехали на трассу, отличную, современную дорогу, которая вела к Припяти в одну сторону, и в Киев – в другую. В какой-то момент повернули и въехали в сосновый бор. Я заворожено всматривалась в хоровод деревьев, которые попадали в луч фар, и мое терпение было на пределе. Врач уговаривал:

- Потерпи, милая, я тебя прошу! Потерпи, ну, пожалуйста, не рожай в лесу!

Мы доехали благополучно. В приемные покой меня почти втащили. Кое-как оформили. Около трех ночи (или утра?) на свет появилась моя дочь.

«Вот и привезу сыну лялю»,- счастливо вздохнула я , ощущая умиротворение, какую-то благость.

Тогда не было современных методов диагностики, во всяком случае в Украине, и я до рождения не знала пол ребенка.

На следующий день мне ее принесли. Тяжеленький теплый дышащий сверток. Я, забыв обо всем, рассматривала маленькое темное личико, черты его, отогнув платочек , растрогалась крохотным ушком. Девочка была упитанная и крепко спала, не желая кушать. Я тихо ей радовалась.

- Все нормально? – спросила меня женщина, лежавшая на соседней кровати.

-Да, конечно! – весело отвечала я, пытаясь заставить ребенка сосать. – А что?

- Как что? Я так поняла, папаша на атомной работает.

Я подняла глаза. Кроме меня в палате было еще три женщины. Они внимательно смотрели в ожидании ответа.

- Работает. Ну и что? И сын у нас что надо. А теперь вот и дочь -во какая! Врачи сказали, что все отлично.

Девочка закряхтела и попыталась потянуть молоко. И через мгновение я выкинула из головы странный вопрос.

Продолжение следует…

Публицистическая повесть (Продолжение)

Глава вторая

Муж уезжал на работу рано. Позавтракав, чмокнув меня впопыхах, он бежал к перекрестку на рабочий автобус – маленький, какой-то невзрачный, и уже через минут сорок был на месте.

В мою жизнь начали входить новые понятия: блок, уран, графитовые стержни, рентгены, шахта реактора… Муж увлеченно рассказывал о своей бригаде, друзьях, о конкретных заданиях, и был преисполнен самоуважения. По молодости он не замечал усталости. А по дороге домой обязательно покупал что-то вкусненькое.

С первой зарплаты мы приобрели осеннюю обувь, несколько книг и купили ткань на занавески.

Помню, как я пыхтела, поднимаясь с припортовой улочки наверх, в центр Чернобыля. Там были неплохие магазины, универмаг. В отделе тканей продавщица, отмеряя метры штапеля- раньше была такая ткань, натуральная – удивилась:

- Зачем столько?

- На занавески, - ответила я, улыбаясь на ее реакцию. Брови женщины поползли вверх, но рекомендовать что-то другое она не решилась.

Я и впрямь сделала необычный выбор: представьте себе темно-зеленую ткань, испещренную разного тона листьями растений.

Муж на увиденное скептически хмыкнул, но критиковать не стал. Так вместо традиционно тюлевых у меня появились занавески, как я их про себя назвала, «ботанические».

Но комната преобразилась. Эффект был потрясающим! Бревенчатые стены вдруг обрели колорит и великолепие. Сын топтался в коляске и, засунув палец в рот, самозабвенно разглядывал самые разные листья. Очень реалистично были изображены и дубовые, и кленовые, И листья рябины, и множество других.

Вечером, за чаем, муж сказал :

- Мы, наконец, закончили монтажные работы второго энергоблока. Обещают премию! Что купим?

Я заулыбалась и погладила свой живот:

- Вот ему много чего надо будет!

УЗИ тогда у нас не было, и я не ведала, что у нас родится дочь.

Глава третья

Мы тогда и не подозревали, насколько счастливы! У нас была крыша над головой! Нормальные доходы. Взаимопонимание. Сын – красивый, здоровый. Мы ждали второго ребенка. Муж стал на очередь на получение жилья. Нас не беспокоили болезни и неприятности.

Тогда, летом 1974 года нам казалось, что так будет всегда.

Мои дни проходили уединенно. Я как то и не страдала, что не обзавелась новыми друзьями. Пока не обзавелась. Жила сладкими грезами. Возможно, так Господь Бог бережет будущих мам. Ведь впереди столько напряжения, недосыпания, тревог.

А наш первенец особых хлопот не доставлял. У него был отменный аппетит, и он крепко спал.

Обычно после завтрака я выводила его на прогулку в сад. Поддерживала, потому что ходил он еще не очень уверенно. Конечно, рановато было заводить второго, но, как говорится, раз Бог дал…

Сын любил рассматривать цветы, деревья, траву, разную живность. Он открывал для себя потрясающий мир. Уставший от прогулки и впечатлений, он выпивал очередную бутылочку молока или жидкой каши, и я устраивала его спать в коляске под деревом. Сама устраивалась рядом на скамейке с книжкой. Я много читала. Меня интересовала литература. Я изучала язык по учебнику. Я не желала быть только мамой и женой. Мне хотелось чего-то достигнуть. И впереди для этого было еще время, ведь мне тогда исполнилось двадцать лет.

Правда, одно образование УК меня уже было, но, скорее, оно только расширило мой кругозор, работать в книжной торговле , как оказалось, мне было неинтересно.

Хотелось чего-то творческого, душа жаждала креатива, общения и горения. Журналистика наиболее полно отвечала этим стремлениям.

Вечером возвращался муж. Бывало, в приливе нежных чувств он, как и многие отцы, хватал сынишку и подкидывал над собой. Тот визжал от счастья. Я смеялась. Потом мы садились ужинать. Обычная молодая семья того времени.

У нас не было ни телевизора ни радио. Вот мы и читали много. Книги, газеты, журналы. На это всегда находились деньги.

Или отправлялись на вечернюю прогулку. Муж был ярым поборником здорового образа жизни. Строго соблюдал все правила и предписания. Отмеряя метры песчаной улицы, я слушала его рассказы о работе, о том, что именно его бригада делала каждый день, и мое воображение рисовало картины промышленного пейзажа: огромная станция среди зеленого украинского Полесья.

Продолжение следует…

Полынь-трава в меню украинки

Публицистическая повесть

Глава 1.

Говорить и писать о Чернобыльской трагедии больно. Я и не хотела. И не бралась. И только теперь осознала, что нужно. Ведь это – память и предупреждение. Люди такие беспечные! И каждое следующее поколение верит, что уж оно-то достанет звезду с неба.

И еще: у каждого из нас – свой Чернобыль, своя история и своя драма.

Начиналось у меня все романтично.

Мы с мужем ждали второго ребенка. Заработки, которые были, нас уже не устраивали. Семья требовала больших затрат. Мы пересматривалиобъявления в газетах, мечтая наткнуться на что-то стоящее.

И наткнулись.

А поскольку у мужа был высокий разряд по монтажным работам, он без проблем устроился в одну из строительных организаций, которая возводила Чернобыльскую АЭС.

«Южтеплоэнергомонтаж» - Эта организация, по-моему, есть и сейчас. И еще мы узнали, что квартиры своим работникам тут дают без проблем. У нас появились небезосновательные надежды на получение жилья. Квартирный вопрос и раньше всех мучил.

Сколько воды утекло рекой Припять с того дня, как мы ступили на Чернобыльскую землю!

Память рисует мне хмурый весенний день. Песчаные улицы с домиками по обе стороны, словно стражниками. Склоны ведут к реке, к местному порту. Курчавая зелень. На холме – церковь. Действующая. Мы с мужем идем от дома к дому – ищем, где бы снять жилье. Посмотрев на мой живот хозяева досадливо отводят глаза: и взяли бы на квартиру, но сколько хлопот потом может быть!

Наконец-то нам повезло: Смуглая немолодая женщина, согласно кивнув, повела нас смотреть жилье.

Ее дом прятался в глубине запущенного, а поэтому густого сада. Он был сложенный из дерева. Мы прошли главный, парадный, так сказать, вход, и, обогнув угол, оказались с другой стороны. Деревянные ступени вели на второй этаж. Дом оказался недостроенным, поэтому в помещение, куда мы шли, был сооружен настил, как в голубятне, обшитый досками и покрытый шифером. Зато комната была добротной, на три окна, с настоящей печкой. В груди у меня приятно защемило. Такое чувство всегда подсказывало мне, что данные обстоятельства мне подходят. Значит, можно и надо соглашаться. Интуиция. Она просто шептала, что и мне и семье тут понравится. Мы договорились о плате и облегченно вздохнули: одной проблемой меньше!

Но впереди были и другие, которые надо было решать немедленно.

Что было тогда у нас? Немного одежды. Главное – сын. Он мирно спал в коляске.

А в комнате было пусто. Предыдущее наше жилье было худо-бедно обставлено. А тут… Три окна отсвечивали зеленью. Свет проникал сквозь деревья, которые окружали дом, словно сторожа.

Муж сходил в местный магазин и принес матрас. Толстый, в голубую полоску. Мы положили его на пол в самом дальнем углу комнаты. Рядом – коляска для сыночка.

В «навесном» коридоре, похожем на голубятню, нашлась посуда. Специально для квартирантов. В самом светлом месте – плита с газовым баллоном. Я приготовила нехитрый ужин – картошку.

Так под картошку и началась наша новая жизнь в Чернобыле.

Лара Росса

Продолжение следует

Треба вам сказати, що риби в нас водилось видимо-невидимо. А було це, ще тоді, коли в Азові, пригоршнями її черпали.

Звичайно, тепер теж буває ... Який раз чи два на рік, коли бичок до берега підійде, то й до нашої Старо-Петрівки цеберками та мішечками його тягнуть. Але це ж бичок, хіба ж це риба?

От раніше була риба, а таки була!..

Стривайте, я й забув сказати, що родовід мій іде із Стражгорода, що на Вінничині. Родом же я - звідси, із Старо - Петрівки, зовуть Григоровичем, а вірніше - по вуличному, разом з братом Миколою, - Пука-Мека.

Охрестили ж нас так, в голодний рік. Голодно воно було, знаєте, скрізь. В нас же, на Берді, хоч риба рятувала. Та не завжди й вона була. Тоді вже обходились скойками чи мальком, а коли й лободою, це вже як топінамбур та гнила картопля вийшли.

Ото, сидимо ми, з Миколкою на призьбі - голодні, як цуценята. На сонечку гріємося. По вулиці йдуть голова сільради з фінінспектором.

Що вони в нас ще викачати хотіли, я й досі не знаю, адже взимку вони останню капусту, геть з кадубом, забрали.

Підійшли вони до нас, та так—ото, ласковенько питають:

- А що мама роблять?

- Рибу пукають.

- А тато?

- А тато так їстоньки хотять, що сидять на печі, то аж мекають.

Ото й повелось. Підросли ми з Миколою, війну пережили, поженились. Живемо хата в хату. Он скільки літ пройшло, а пам'ять про Пуку-Меку не згасла. Не згасло і в нас з Миколою бажання половити рибку.

А скажу я вам по секрету, що на гачечок ми якось і не звикли її ловити. То вже, приїзджі нехай тим забавляються, нам це якось і не з руки. Хоч трохи й лячно, але то як коли і як де. Дідька лисого він мене на моторці наздожене, як я болотяною стежиною та поміж городами з мішечком похлипаю.

Якось по весні, пішли ми з Миколою на річку. Павука та пару мішечків взяли. Сонце землю гарненько пригріло, вечір тихий видався, тільки від води холод, неначе туманом стелиться.

Підходимо до своєї кладки. Звісно робили її ми з Миколою, але там вже кум Сидір з сином чатує. Але якби то й не кум був, все одно не прогониш, де хто став, там і бере.

Отаборились ми метрів за сто повище. Чекаємо отак годину чи півтори. І очерет не шелесне. Крім трьох кобликів і карасика - хоч посвищи.

Нижче по річці, одна в одну йде. На нашій кладці кум Сидір із сином, ледь встигають рогозяник набивати. І нам не терпиться. А тут тобі - анічирик...

Врешті - пішло і в нас. Спершу пара. Потім, дивлюсь, а воно під місяцем, аж виграє. Микола тягне, а я рахую. Одна, дві, три, чотири, п'ять.

За тим словом, найбільша, як плигне через сітку - аж виляски пішли. До берега дотягли ми вже вдвох. Микола як загне... А не рахуй, допоки фатка в воді!

Два рази ми з мішечками обернулись. Перед ранком, як затялось. Та ми не жадні. Трішки залишили собі на засолку, інше продали.

Надвечір я підрахував. Є дві мої пенсії, та ще, як казав покійний Тарапунька - з гаком.

Звісна справа - зайшли в кооперацію, потім до Миколи. Його жінка не така клята, як моя. Посиділи, таки добряче. Отого гака, з кишені неначе вимело. Причовгав до хати. Сів тихенько, відсапуюсь. В голові гарно так - макітриться. Але розум собі маю. Очима туди - сюди. Куди грошики заникати? Де не гляну знаю, що знайде моя карга. Глядь – ніжка дивана картонкою підкладена. Картонку в піч, а гроші під ніжку... Аж любо мені стало. Так, сидячи й заснув.

На ранок прокинувся. Голова - як вобла в'ялена та скрючена. В роті, наче сто котів ночувало. Сушить... В хаті - ні сльозинки тобі.

Я по кишенях, підкладках, шафах, подушках, матрацах... Хату перевернув, під будою в Лиска дивився... Пропала заначка.

Я на роботу до своєї Ганни. І Анюточкою і Ганнусечкою і Котюнчиком свою тигрицю величав. А вона - не брала твоїх грошей і весь сказ. Ну, загарба, не даєш на похмілку, так взагалі моїх грошенят не побачиш. А сонечко вже до обідньої пори підкочується. Хоча б якої варьохи на бідну голівоньку...

Приплентався додому. Витяг із-за припічка старенького блокнота і за підписом моєї Ганни, в кооперацію розписку пишу. Вона ж завфермою працює і різних там перевіряючи таки наїзджає, наїзджає...

Ото й пишу. Не хотіла на опохмілку дати, заплатиш Гандзю, цілу четвертну. А куди ти дінешся? Почерк твій, а особливо підпис, я вже гарно вправив...

Пенсії моєї жіночка, місяців зо три і в очіне бачить. Та що з того, на гарну випивку не те, що пенсії - зарплати голови колгоспу не вистачить!

Сиджу якось в крісельці. Кашперовський по телевізору, проти алкоголю щось витинає. А випити так хочеться, що нутро ниє, аж в горлі чешеться. Тягне кудись іти. А куди? В Миколи як і в мене все випито, в Сидора й не водиться, під розписку більше не дають...

В око впала ніжка дивана. Аж в серці щось "ойкнуло". Встав, пройшовсь по коврику. Хм... Онуки щовечора тут повзають, стара мене на цьому дивані, часом по тричі на день обмітає... Це щоб я куди не здимів. А я собі ноги підійняв - мети, мети - диван не те, що я, на своїх чотирьох кривих і так не рвоне.

Ах ти! Ненечко моя!.. Пень же я облізлий!

Додому я вертався понад берег. Та все хотілось, щоб в річку не забрести і город, людям не витоптати. А душа співає... Аспівати вона має хоч в радості, хоч в горі. Радості, все ж - більше. Адже весь свій вік я працював в нашому селі мелником, та ще й на пенсії там підробляв, поки наш голова на брухт його не продав. Так. Я в своєму селі, без чарчини рідко обходжусь. Аякже - як я до людей, так і вони до мене... І жіночки мене шанують.

Там Гані моєї немає?

Так скажу я вам, що в своєму млині, я тридцять чотири баби вжив. А ото. Ага... Саме 72 мені стукнуло. Та з Рози така вдовичка приїхала... Моя стара як узнала - ледве макогона на голові не побила. Еге, ще й досі, в ліжку попід ребра, кулаком шпиняє. Та то нічого, воно, знаєте - краще отого масажа.

Так дай же вам Боже того тоже.

Он, - синуля мій. У 86-му, йому ще й тридцяти не було, як по лісам Чорнобильським ганяли. Не одну Україну - всю Європу від біди рятували. Приїхав - куди, який розказчик та співець. А на баяні як витина... Акордеон, - неначе з ним і виріс. Від Табачника, я такого не чув.

Та швидко він причах, швидко. Руки тремтять. Літ десять, як до роботи не здатен, а лише позаторік інвалідом визнали...

Краще б мене в той Чорнобиль відправили. Так я той грахвіт... Я б на витягнутих руках його виносив... Що з них толку - все одно дрижать.

А синуля молодець. Співає! Жінка з іншим, на Кубань подалася, а він з двома синами співає, та ще й в хаті лад дає. Вже й невісточка допомагає.

І ви б ото послухали його, він теж не проти. Тільки одягтися на люди щось треба... Та чи це біда? Ви всі приїздіть до нас, так моя стара і бочечку відкоркує. Бо задля мене одного вона - ні. Хіба що на поминки. Але поживем іще!

Адже знали ми голод, війну та холод, колективізацію та індустріалізацію, кукурудзу з горохом і атом з підвохом, прихватизацію і капіталізацію. Знаємо!

Та де та ніжка, під яку сховали наше здоров'я, куці заощадження, пільги та компенсації? Все на виду. В законах та постановах. Хто підніме ніжку, вибачте, - совість чиновника, котрий хотів би бачити чорнобильця в єдиному екземплярі і то в музеї.

Ой - ні. Внуки не дадуть збрехати. Хоч риба гниє з голови, чистять її з хвоста, ми все ж, побачимо в музеї воскових парадоксів - головного чиновника, в єдиному екземплярі.

А ми житимемо. В дітях наших, внуках та правнуках.

Забудемо, що колись лепетали: "Ще не вмерла Україна", та й заспіваємо:

Живи, буяй і розквітай,

Наш милий, рідний край!

Живи, славетная Земля,

Україно, рідная моя!

12-14 квітня 2001р.

Валерій РЕШЕТНИК

Одного разу гуляв я по Хрещатику під прапорами, чую, над головою гуде реактор, накрив я його шапкою, він червонів, синів та й заглох, дивлюсь а навкруг гриби ростуть, заходжу я в той гриб, а там стіни потріскані, з тріщин вода в павутині заплуталась, тут в мне хвороба зав’язалась, я на гвинтоліт та тікати з тієї хати. Сідаю на химеру, а поруч очкастий дідок, бджоли розводить та й запускає їх в шахту, щоби ті покусали іншого дідуся, а та шахта вся між гори подалася та на всю країну розрослася.

Я стукаю дідусю, та йому того не чути, лише з найглибшої шахти на мене гниле листя закапало, я захапав теє листя та й на судчу гілку поначіпляв, а вона мені по зубам та по пиці… Схопив я зубами той полин, а він мені зуби зціпив, розціпив я зуби та й упав на неорану землю, а тут мені впали граблі та лопата, став я тими граблями криницю копати, та грядки поливати, аж виросла верба та на самі хмари мене підняла, я з тієї вежі навкруг споглядаю та й думку гадаю, - чому я не ворон, чому не літаю?

Сів я на воза та й погуркотів по хмарах, та дощик полився, та хто сльозами вмився, хто градом накрився, кому було чудно, кому було нудно, хто ворона бачив, той ворона на дідуся наврочив, хто за Карпати вскочив, а я за лопату та й геть ворогів з хати!

Валерій РЕШЕТНИК,

03.08.2011р., Шацький район,  «Лісова пісня».



Презентація книг про Визвольну боротьбу в Руському клубі ”Культ Ра”

12 квітня 2011 р. о 19.00 в Руському клубі “Культ Ра” (Київ, вул. Володимирська, 4) відбудеться презентація нових видань Історичного клубу “Холодний Яр”:

“Чорні запорожці” Петра Дяченка,

“Холодний Яр” Юрій Горліса-Горського (13-те видання),

“Отаман Орлик” Романа Коваля.

Всі книги – про боротьбу духовних нащадків Тараса Шевченка за волю і долю нашого народу, за виконання його “Заповіту”.

Вестиме вечір заслужений артист України кобзар Тарас Силенко.

Презентація книг про Визвольну боротьбу в Національному музеї Тараса Шевченка

13 квітня 2011 р. о 17.00 в Національному музеї Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 12) відбудеться презентація нових видань Історичного клубу “Холодний Яр”:

“Чорні запорожці” Петра Дяченка,

“Холодний Яр” Юрій Горліса-Горського (13-те видання),

“Отаман Орлик” Романа Коваля,

“Гуцули у Визвольній боротьбі” (упорядники Р. Коваль, П. Арсенич, Ю. Юзич).

Книги ці про боротьбу духовних нащадків Тараса Шевченка за волю і долю нашого народу, за виконання його “Заповіту”.

Вестимуть презентацію письменники Василь Портяк і Василь Шкляр.

У вечорі візьмуть участь кобзарі. Вхід вільний.

Вшанування в Холодному Яру 16 – 17 квітня 2011 р.

Кіровоградщина: Розумівка – Соснівка – Цвітне

16 квітня 2011 р., в суботу, о 12.00 в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області в урочищі Чорний Ворон біля могили отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва розпочнуться вшанування учасників Визвольної боротьби. У програмі: панахида за всіма отаманами, які носили це псевдо: Миколою Скляром із Жовтих Вод, Платоном Черненком із Криворіжжя, Віктором Чекірдою з Поділля, Петренком з Радомишльського повіту, Іван Чорногузьком з Піщаного Броду та Іваном Яковичем Чорноусовим зі Шполянщини, героєм роману Василя Шкляра “Чорний Ворон“. Був і козак Білоус із Новоукраїнки, якого також називали Чорним Вороном. Напевно, були й інші повстанці, яких козацтво нагородило таким грізним іменем, адже Чорний Ворон – це крук, великий хижий птах.

Панахиду проведе протоієрей Української православної церкви Київського патріархату Петро Бойко.

О 15.00 в сільському клубі Розумівки відбудеться демонстрація двосерійного документального фільму Романа Коваля і Олександра Домбровського “Юрій Горліс-Горський”.

О 17.30 на Полі смерті під селом Соснівкою Олександрівського району вшанування селян, порубаних червоними кавалеристами післяжнивної пори 1920 року (при трасі Київ – Знам’янка).

Орієнтовно о 18.30 відбудеться покладання квітів до пам’ятника чорноліському отаманові Пилипові Хмарі в с. Цвітне Олександрівського району Кіровоградської області та спілкування з рідними отамана.

Черкащина: Мельники – Кресельці – Гайдамацький Став – Буда

У неділю, 17 квітня, о 10.00 розпочнуться вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та його осавула Юрія Горліса-Горського, автора документального роману “Холодний Яр”.

МЕЛЬНИКИ, ріг вулиць Холодноярської та братів Чучупаків

9.45 – 10.00. Збір.

Тулумбас Чорних запорожців скликає людей вшанувати Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та його козацтво. Чорні запорожці вказують дорогу до могили Головного отамана Холодного Яру.

МЕЛЬНИКИ-цвинтар

10.15 – 10.45. Панахида на могилі Василя Чучупака.

Урочистості відкриває Роман Коваль.

Літія.

Кобзар Тарас Силенко, пісня про Василя Чучупака.

Короткі виступи перших осіб співорганізаторів меморіального заходу.

Хор “Заграва” (“Заповіт”; художній керівник Володимир Голубничий).

МЕЛЬНИКИ-цвинтар

10.45 – 11.15. Панахида на братській могилі холодноярців.

Роман Коваль розповідає про історію цієї могили.

Літія.

Короткі виступи перших осіб співорганізаторів меморіального заходу.

Хор “Заграва” (“Гайдамаки” на слова Тараса Шевченка).

МЕЛЬНИКИ-центр

11.30 – 12.00. Тулумбас Чорних запорожців скликає людей.

Покладання вінків і квітів до пам’ятника Героям Холодного Яру та до пам’ятника Юрію Горлісу-Горському (в центрі с. Мельники, біля школи).

Під пісню кобзаря цю місію разом виконують перші особи співорганізаторів меморіального заходу, а за ними всі охочі.

Хор “Заграва” (“Ще не вмерла Україна”).

КРЕСЕЛЬЦІ-лісництво (холодноярська околиця с. Мельники)

12.15 – 13.15. Тулумбас Чорних запорожців скликає людей.

Покладання квітів до меморіалу Холодноярським героям та меморіальний мітинг (400 м праворуч від Креселецького лісництва).

Вручення народної Шевченківської премії письменникові Василеві Шкляру за документальний роман “Чорний Ворон”.

Виступи кобзарів, хор “Заграва” (“Червона калина”).

КРЕСЕЛЬЦІ – 400 метрів від меморіалу Холодноярським героям.

13.30 – 14.30. Реконструкція бою холодноярців з більшовиками (400 м праворуч від місця проведення мітингу). Організатор – Олег Островський, отаман Вільного козацтва Холодного Яру, член Історичного клубу “Холодний Яр”.

ХОЛОДНИЙ ЯР – ГАЙДАМАЦЬКИЙ СТАВ

15.00 – 15.30. Тулумбас Чорних запорожців скликає козацтво.

Пісня кобзаря.

Слово священика.

Освячення зброї на берегах Гайдамацького ставу (неподалік Мотриного монастиря, табличка Монастирський став).

Хор “Заграва”.

ХОЛОДНИЙ ЯР – ГАЙДАМАЦЬКИЙ СТАВ

15.45 – 16.30. Поминальний обід.

ХОЛОДНИЙ ЯР – ХУТІР БУДА

16.45 – 17.30. Екскурсія до дуба Максима Залізняка.

ХОЛОДНИЙ ЯР – ХУТІР БУДА – “ДИКИЙ ХУТІР”

Закладення першого каменю фундаменту “Музею Холодного Яру”.

Запрошуємо небайдужих вшанувати борців за волю України!

До Мельників дорога з Лівобережжя лежить через Черкаси – Медведівку або через Кременчук – Медведівку, а з Правобережжя через Київ – Обухів – Кагарлик – Смілу – Кам’янку – Грушківку, або через Знам’янку – Чигирин – Суботів – Новоселицю – Медведівку, або через Кіровоград – Олександрівку – Суботів – Медведівку.

До організацій, які бажають стати співорганізаторами меморіальних заходів у Холодному Яру

Співорганізаторами можуть вважатися лише об’єднання та фізичні особи, які внесуть благодійні внески на організацію урочистостей. Назви організацій та прізвища благодійників та суми пожертв будуть оприлюднені в окремому комюніке.

Телефони Історичного клубу “Холодний Яр” для довідок:

067-726-30-36, 044-242-47-38.

ЧГО “Вільне козацтво Холодного Яру” р/р 2600010372, АБ “Полтава-Банк”,

м. Черкаси, МФО 331489, ЄДРПОУ 36566086

Історичний клуб “Холодний Яр”

Довідки в організаційних питаннях: 066-270-20-98 (Максим), 066-709-83-16 (Владислав), 067-597-19-97 (Оля), 096-75-30-369 (Наталка), 097-53-01-865 (Олена), 097-233-95-24 (Люба), 063-626-36-03 (Люба), Koval_r@ukr.net

kovalroman1@gmail.com

Національна парламентська                                                                  3 лютого 2011 року

бібліотека України                                                                                           початок о 15 год.

вул. Грушевського, 1

тел.:278-87-77

Ініціатором видання та ілюстратором книги  «Нартіада: героїчний епос» є Жорж Іванович Шанаєв, осетин, людина героїчної долі, який 35 років працював водолазом і після аварії на Чорнобильській АЕС брав участь у герметизації саркофагу, дістав променеву хворобу і отримав інвалідність.

Його життєве кредо – робити добро людям, готовність на самопожертву заради громади, постійний творчий пошук на полі історичної пам’яті з синівною повагою до своїх прадідів.

Видавці присвятили книгу 25–й річниці початку ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, бо, пояснюють вони, в цьому є внутрішній зв’язок: ліквідатори спасали матеріальний і духовний світ людей, а видання книги допомагає повернути з небуття стародавні і нетлінні скарби усної народної творчості.

…Зазначимо, що нарти – це поетичний псевдонім осетинів, нащадків і спадкоємців стародавніх скіфів і сарматів, які увійшли до середньовічної історії Європи і Азії під іменем аланів.

Величним пам’ятником духовної культури стародавньої Скіфії і аланського середньовіччя є нартський епос, який знаходиться в одному ряду з такими шедеврами світової культури, як «Іліада», «Пісня про Роланда», «Нібелунги», «Калевала» тощо.

Нартський епос часто називають енциклопедією осетинського життя, поетизованою і фантастичною автобіографією народу у стародавній, овіяний міфами і легендами, період його життя.

Ядром нартської народної творчості є давній кавказький епічний цикл, сформований за скіфської доби у VII – IV століттях до н.е. В ньому подано  хронологію ментального становлення людини відповідного історичного типу.

У ХІХ столітті брати Шанаєви – Гацир, Гуцир і Джантемір, зробили літературний запис кавказького осетинсько - кабардинського варіанту епосу. У наш час, 150 років по тому, їх нащадок, художник Жорж Шанаєв, надихнув члена Національної спілки письменників України Анатолія Стоянова на викладення нартського епосу українською мовою.

У передмові до книги народний депутат України, президент ГО «Київське осетинське земляцтво» Ельбрус Тедеєв пише: «Волею історії ми є володарями тієї багатої духовної і культурної спадщини, яку Тарас Шевченко, маючи на увазі степові скіфські кургани, оспівані кобзарями й козаками, називав «Славою України».

Сподіваємося, що презентація допоможе кожному її учаснику більш зримо відчути себе спадкоємцем стародавніх духовних надбань.

Презентацію доповнюватиме однойменна виставка графічних робіт Жоржа Шанаєва, учасника багатьох вітчизняних і міжнародних мистецьких виставок, організатора і багаторічного керівника студії – галереї творчості інвалідів «Ми духом незламні».

Запрошуємо взяти участь у презентації.