«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Рубрика - Фотогалерея

Проти течії до правди. Чорнобиль я там був

24 квітня об 11.00 в Балаклійському РБК відкрилася сьома документальна виставка у Харківській області виставочної серії інформаційно-мистецького проекту «Чорнобиль я там був» про участь і подальшу долю ліквідаторів ядерної техногенної катастрофи на ЧАЕС – безпосередньо мешканців Балаклійського району.

Зранку 24 квітня все від погоди до ранкової кави говорило про вдалий день: яскраве сонце на блакитному небі без єдиної хмаринки та міцна кава «йоханий бабай». То був фінальний день роботи над виставкою «Чорнобиль я там був» харківського фотожурналіста, справжнього майстра свого діла й мого вчителя та друга – Юрія Ворошилова.

Стільки всього зроблено, людей почуто, перетнуто перешкод, що й не перерахуєш. А й дійсно, виставка робилася далеко не по маслу. То була битва за правду, яка, по суті, нікому не потрібна, бо без неї легше жити. Легше без правди було б жити тим, хто намагався розділити гроші, виділені на будівництво пам’ятника чорнобильцям, тим, хто приходив не на виставку, а на поминальний обід, тим, чия розповідь стала німа через страх і біль.

Але виставка робилася не заради того, щоб раз на рік згадати подвиг чорнобильців, вподобавшись безглуздим поетично-хореографічним концертам для показухи. Вона робилася з ціллю передати досвід молодому поколінню, дітям, яким будувати майбутнє, яким випаде в стократ страшніший Чорнобиль, які без знань, без досвіду не зможуть протистояти біді, і доля ветеранів війни, афганців та чорнобильців повториться. Зараз це вже стає дійсністю – АТО, коли молоді гарячі хлопці з голими руками, як наші діди з армією Вермахта, зустрічають ворога, а через кілька років вони стануть як й інші – забутими героями, правда яких нікому не потрібна. (далее...)

По слідах катастрофи

Після презентації 8 лютого 2014 року в національному музеї «Чорнобиль» працює фотовиставка «По слідах катастрофи». До уваги відвідувачів виставлені фотографії Катерини Пирожкової (Ковальчук), яка народилася 5 травня 1986 року.

Чорнобильська катастрофа увійшла в її життя в двотижневому віці, коли через радіацію сім'я виїхала з Києва до Мелітополя на декілька місяців.

Навчалася в київській школі 270 разом з дітьми евакуйованих з Прип'яті сімей. Серед її однокласників була й Наташа Правик дочка героя-пожежника Чорно­биля лейтенанта Володимира Правика. У 1996 році музей проводив у цій школі фотозйомку дітей-ровесників Чорнобиля. Так 10 річна Катя Ковальчук потрапила до експозиції музею. І знову ми зустрілися з нею через 17 років, коли стали розшукувати цих дітей, записувати їх життєві історії.

Фотографією у різних жанрах Катерина займається більше 7 років.

Як вона сама розповідає у своєму буклеті до першої фотовиставці: «Фотозйомка Зони займає важливе місце в моїй творчості. Як виявилося, знімати Зону Відчуження найбільш по душі. Перебува­ючи в зоні, отримуєш справжнє натхнення, здобуваючи внутрішній спокій. Забуваєш про все буденне. Повертаючись до Києва, з'являється відчуття смутку. Знову байду­жість людей, супермаркети, рекламні щити, затори... Перший раз потрапила до Чорнобильської Зони восени 2007 року з хлопцями з «Прип'ять.ком». З тих пір — більше ЗО поїздок до зони та тисячі фото­графій. Зона не відпускає мене. Вона, переслідуючи, дихає мені у спину протягом життя. А у чорнобильських мандрах друзі називають мене Radioaktive Katе».

Ледь перетинаючи КПП «Дитятки», Ви потрапляєте у незвіданий світ Зони. Зона це не просто територіальний простір. Це цілий постапокаліптичний Всес­віт зі своїми законами та правилами. Земля, колись назавжди залишена людиною. Територія, де в прин­ципі неможливе життя. Людину постійно тягне до Зони. Вона прагне побачити цей унікальний симбіоз протистояння Природи та кам'яних будівель, зазир­нути у таємничий світ Зони, нарешті, вона хоче повернутись, на колись покинуту нею ж територію та подивитись, як вона змінилась за 27 років її відсутності...

... дороги. Колись пожвавлені транспортні артерії, що являлись інструментом комунікації, сьогодні безнадійно покинуті. Скільки років вони пробули без догляду та уваги, опинились кинутими один на один з природніми катаклізмами та рослинним світом Зони. Саме дороги відчиняють нам цей незвичай­ний та заворожуючий постапокаліптичний світ Чорнобильської Зони Відчуження, дозволяючи подорожувати по цим унікальним місцям.

Якщо бажаєте поглинути в незвичний, радіоактивний світ Зони Відчуження, побачити постапокаліптичні пейзажі міста Прип’ять, тоді пропонуємо до вашої уваги фотовиставку «По слідах катастрофи».

(далее...)

07.05.2013, рубрика "Фотогалерея"

У зоні зупиненої цивілізації (Пост-Чорнобиль)

Микола ХРІЄНКО. Фото Олексія БРЕУСА

Газета «День», вівторок 7 травня 2013р.

Береза-альпіністка. Одне з майже культових місць у Прип’яті, яке гіди обов’язково показують туристам. Це – відкритий майданчик колишнього ресторану в готелі «Полісся», на якому з бетонної плити на шостому поверсі виросла струнка берізка.

Автор цих фотознімків Олексій Бреус народився у козацькій станиці Челбаська Каневського району Краснодарського краю (Кубань). Рідної української мови навчився від матері й батька.

Після закінчення Московського вищого технічного училища імені Баумана в 1982 році Олексія направили працювати на Чорнобильську АЕС. На час атомної катастрофи 26 квітня 1986 року він уже займав посаду старшого інженера в черговій зміні операторів на головному пульті управління 4-м енергоблоком.

Після вибуху атомного реактора Олексій Бреус розпочав роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 7 години ранку того ж 26 квітня. Отримав у надзвичайно складних радіаційних умовах дозу опромінення 120 бер. (Норма — не більше 5 бер протягом року.) За станом здоров’я був «списаний» з атомної енергетики. Довго лікувався. Нове житло отримав зі своєю сім’єю в Києві...

Оскільки Олексій ще зі шкільних років мав потяг до журналістики, його взяли з випробним терміном на роботу в редакцію газети «Голос України» у відділ екології та Чорнобильської катастрофи. Спочатку було важко, але колишній інженер-атомник наполегливо освоював нову професію, й через порівняно короткий час за допомогою нових колег став повноцінним журналістом. Багато років Олексій Бреус працював також оглядачем із чорнобильських проблем в Українському незалежному інформаційному агентстві новин (УНІАН). (далее...)

Акція протесту чорнобильців у Львові(11.09.2012) ФОТО

Фоторепортаж Івана Федорича

13:49, 11 сентября 2012, 13:59, 11 сентября 2012

(далее...)

30.11.2011, рубрика "Фотогалерея"

Митинг у стен Кабинета Министров Украины 29 ноября 2011 г.

Фоторепортаж Анатолия КОЛЯДИНА

(далее...)

30.11.2011, рубрика "Новини, Фотогалерея"

29 ноября 2011 г. Кабинет министров Украины в осаде

Фоторепортаж Анатолия Мокрого

Нас посетила Кужель, а вот Ляшку микрофон не дали.

Беркуту скучать не пришлось.

Кременчужане знают, чего хотят Президент, ВРУ и КМУ.

(далее...)

05.08.2011, рубрика "Фотогалерея, Чорнобиль-86"

Из личного архива ликвидатора

Чернобыльская АЭС, август 1986

Решил отсканировать и выложить фотографии из зоны ЧАЭС, и написать, что в вспомню. Так сказать, к юбилею.

Мы прибыли в Чернобыль в середине августа 1986. К этому времени, реактор был «усмирен», угроза «ядерного взрыва» исключалась, угроза тепловых взрывов была минимальной, выбросы в атмосферу отсутствовали, над реактором не было даже паровых потоков.

(далее...)

 

Полный анализ сайта