О.О. Косовець

У квітні цього року виповнилось 25 років з дня Чорнобильської трагедії. Однак до цього часу не оприлюднений список працівників української гідрометслужби, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Наведений нижче список учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у період з квітня 1986 р. до кінця 1988 р. у зоні відчуження складається з кількох частин, оскільки завдання, що ставились перед апаратом Українського УГКС та підпорядкованими організаціями, були різні.

Регулярні метеорологічні спостереження на метеостанції Чорнобиль припинились 4 травня, тому працівники апарату перш за все залучались до організації робіт з відновлення діяльності метеостанції Чорнобиль, персонал якої з 8 травня 1986 р. по 30 квітня 1988 р складався із працівників різних організацій і працював вахтовим методом.

Як відомо, керівник групи Українського ЦРКЗПС Пряміцина Т.К. разом із заступником начальника Українського УГКС Потурідісом Г.Г. перші здійснили вертолітну розвідку вдень 26 квітня 1986 р. Фахівці Українського ЦРКЗПС залучались до ведення радіаційної розвідки на радіоактивно-забруднених територіях, відбору проб ґрунту і води.

Фахівці Українського гідрометцентру та гідрометеорологічної мережі в основному виконували функції спостережників на метеостанції та керівників вахт, які до 27 листопада 1986 р. складались із 4 фахівців – керівника, метеоспостерігача, радіооператора та водія. У зв’язку із стабілізацією радіаційної обстановки під час мого керівництва вахтою, яка тривала з 17 листопада до 1 грудня 1986 р. вдалось відмовитись від послуг радіооператора, якого надавала Служба АСПД.

Фахівці Служби засобів вимірювань (нині Центр технічного обслуговування ГЦЗО) залучались перш за все до монтажу автоматичних метеорологічних станцій в 30 км зоні відчуження, а також відбору проб води і ґрунту.

Транспортне забезпечення здійснювали водії автогосподарства, а також болотної станції Баришівка та інших організацій гідрометслужби.

Відповідальну роботу з камеральної обробки радіоактивних проб виконували працівники лабораторії радіометрії Українського ЦРКЗПС, на базі якої з 1 липня 1986 р. було створено відділ радіаційно-екологічного контролю. Майоренко Діна Тимофіївна, Парнєва Світлана Леонідівна, Садовська Зоя Володимирівна та Трифонова Валентина Дмитрівна хоч і не мають статусу ліквідаторів, однак недооцінювати їх роль у вивченні наслідків Чорнобильської катастрофи було б несправедливо.

Автономно працювали по вивченню радіаційного забруднення працівники Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, який у 1986-88 рр. підпорядковувався безпосередньо Держкомгідромету СРСР, тому їх у списку немає.

Перелічені у списку працівники зробили різний внесок у ліквідацію аварії на ЧАЕС, однак їх імена, розташовані у хронологічному порядку перебування у зоні відчуження, заслуговують на те, щоб залишитись в історії української гідрометслужби.

Я, як безпосередній учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на посаді начальника найбільш причетного до оперативних дій підрозділу – відділу контролю забруднення природного середовища Українського УГКС, можу з впевненістю стверджувати, що тодішній колектив державної гідрометслужби на чолі з досвідченими керівниками апарату успішно справився із випробуваннями, що випали на його долю.

У поданому нижче списку у четвертій колонці пропуск проти окремих прізвищ свідчить про те, що мені не вдалося з’ясувати подальшу долю працівників, які звільнились із системи державної гідрометеорологічної служби.

СПИСОК

співробітників Українського республіканського управління з гідрометеорології та контролю природного середовища (Українського УГКС), які працювали в зоні відчуження з 26 квітня 1986 року по 31 грудня 1988 року.

Для зручності при ознайомленні надаються деякі скорочення назв організацій гідрометслужби, які зустрічаються у Списку.

Б – болотна станція

БРІД – бюро розрахунків і довідок

ВБ – водно-балансова станція

Г – гідрологічна станція

ГМБ – гідрометбюро

ГМО – гідрометеорологічна обсерваторія

ГМЦ – гідрометцентр

ГЦЗО – головний центр забезпечення та обслуговування гідрометслужби

М – метеостанція

МГ – морська гідрометеорологічна станція

О – озерна станція

СС – селестокова станція

УАМЦ – Український авіаметцентр

УкрНДГМІ – Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут

ЦГМ – обласний центр з гідрометеорології

]]> http://www.postchernobyl.kiev.ua/pracivniki-gidrometsluzhbi-na-likvidaci%d1%97-naslidkiv-avari%d1%97-na-chaes/feed/ 0 http://www.postchernobyl.kiev.ua/likvidaciya-avarii-%e2%80%93-razgon-oblakov/ http://www.postchernobyl.kiev.ua/likvidaciya-avarii-%e2%80%93-razgon-oblakov/#comments Fri, 24 Sep 2010 15:31:08 +0000 glavred http://www.postchernobyl.kiev.ua/?p=7015 Ликвидация аварии – разгон облаков

Разгон облаков с целью управления погодой над зоной отчуждения в 1986 году

Одним из мероприятий, которое находилось в тесной взаимосвязи с работами по минимизации последствий аварии, являлось активное воздействие на облака – разгон облаков. Основная цель работы заключалась в недопущении выпадения осадков над Чернобыльской АЭС и прилегающими, сильно загрязненными радионуклидами, территориями.

Существовала опасность, что дожди, выпавшие на территории ближней зоны ЧАЭС, могли смыть радиоактивные вещества в реку Припять и далее в Киевское водохранилище.
Для борьбы с осадками над ЧАЭС, по приказу Госкомитета СССР по гидрогометеорологии и контролю природной среды, был создан специализированный отряд метеосамолетов. К работе были привлечены также специалисты Киевского научно-исследовательского гидрометеорологического института, которые еще до аварии занимались разработкой эффективных методов воздействия на грозовые облака. Управление работами осуществлялось группой Центральной аэрологической обсерватории.

В 1986 году эту работу выполняли самолеты-лаборатории АН-12БП «Циклон», а также ТУ-16 «Циклон-Н». Любопытным является тот факт, что два ТУ-16 «Циклон-Н», принимавшие участие в «разгоне облаков» над чернобыльской зоной, были военными бомбардировщиками, которые перед 12-ой Московской Олимпиадой, были переоборудованы в средства воздействия на облака. Именно эти самолеты обеспечивали чистое небо над спортивной Москвой в 1980 году, а также в 1985 на Международном Фестивале Молодежи. Существуют разнообразные версии назначения ТУ-16 в чернобыльских событиях. Некоторые специалисты считают, что точное назначение этих самолетов в ликвидации аварии является еще не до конца выясненным (часть документов засекречено).

Назначение и способ воздействия на облака у этих самолетов были разные. Так АН-12 «Циклон» использовался для борьбы с кучево-дождевыми облаками в районе 30-ти километровой зоны, в то время как Ту-16 воздействовал на облака на дальних подступах к чернобыльской зоне и проводил «бомбардировки» со стратосферы.

По данным УкрНИГМИ, АН-12БП «Циклон» работали над зоной отчуждения начиная с 18 мая по 30 декабря 1986 года. То есть контроль над осадками непосредственно над зоной отчуждения осуществлялся до середины зимы.

Рассказывая об этих событиях стоит упомянуть и членов экипажа АН-12БП «Циклон», которые выполняли свою работу в чернобыльском небе. Командир экипажа АН-12БП «Циклон» В.П. Шахин, заведующий группой Центральной аэрологической обсерватории Л.Зонтов, операторы В.Ремех и А.Гавриков, другие члены экипажа АН-12БП «Циклон» М.Птицын, В.Калужин, В.Лукьяненков, В.Щеглов. К сожалении автору этого материала пока ничего неизвестно о составе других экипажей самолетов, которые применялись в Чернобыле.

Существуют данные о том, что в таких работах принимал участие самолеты, как ИЛ-18 «Циклон» и АН-26Б «Циклон». Участие последнего выгладит сомнительно, поскольку модификация АН-26 получившая названия АН-26БП «Циклон» была создан в единственном экземпляре 1987 году. На то время работы по активному воздействию на облака в районе зоны отчуждения были свернуты.

Как засевали чернобыльские облака.

На языке метеорологов, активное воздействие на фазовое состояние облаков разными веществами, называется агрономическим термином «засев облаков». По сути этот процесс чем-то подобен сельскохозяйственному, только в качестве тяговой единицы используется не лошадь или трактор, а самолет.

Использование авиации в борьбе с дождевыми облаками на подступах к Чернобылю заключалась в распылении внутри облаков, или на небольшой высоте над ними (50-100 метров), специальных противодождевых, порошкообразных смесей. Одним из основных веществ, которое применяли для уничтожения облаков – был обычный цемент марки 600. Цемент, который распылялся из открытого отсека АН-12БП «Циклон» вручную (лопатой, или выбрасывались 30-ти килограммовые упаковки), применялся и в смеси с другими реагентами. За весь период использования АН-12БП «Циклон» было израсходовано около девяти тон цемента.

Интересно, что в зимний период применяли льдообразующие вещества, такие как углекислота. За две недели зимних авиаработ по подавлению облаков было израсходовано более одной тонны этого вещества. Кроме углекислоты использовали еще и пиротехническое устройство ПВ-26. С помощью этого устройства проводился обстрел облаков йодистым серебром (AgI). Аэрозоли йодистого серебра играют роль искусственных ядер кристализации и приводять к образованию ледяных частиц. В таких условиях кристалы льда очень быстро увеличиваются до размеров частиц осадков. При отстреле пиропатрона, в котором находилось 40 грамм йодистого серебра, возникала вертикальная трасса дыма длинной более полукилометра. Пиропатрон отстреливался из расчета 2 штуки на 800 – 1000 метров полета над облаками.

Сбрасывание смесей приводит к возникновению центров конденсации влаги, что обуславливает образование капель воды или льда. Вследствие совместной работы ученых и авиаторов осадки выпадали на дальних подступах к загрязненным территориям.

АН-12БП «Циклон» используемые в работах по подавлению дождевых облаков на подступах к зоне отчуждения, в 1986 году, базировались в Бориспольском аэропорту. За время работы АН-12 по минимизации последствий аварии на ЧАЭС было обработано около полутора сотен облаков.

Битва Ту-16 с «ядерными» циклонами

По опубликованным материалам о работе Ту-16 «Циклон-Н» можно сделать вывод, что самолеты этого класса использовались для несколько иных задач. Существует информация (интервью с А.Грушина «Российской газете» №4049 от 21 апреля 2006 г.), что основной объем своей работы эти самолеты-метеолаборатии выполняли не в острый период аварии, когда существовал мощнейший источник выброса радиации в окружающую среду, а осенью 1986 года и весной 1987.

Дело в том, что к осени 1986 года возникла новая экологическая проблема. Загрязненные территории зоны отчуждения стали источником радиоактивной пыли, которая переносилась ветром на значительные расстояния. По мнению экспертов, ситуация была настолько серьезной, что возникла реальная угроза радиационного загрязнения значительных территорий СССР, в том числе могла пострадать столица Москва.

30 сентября был совершен пролет над зоной отчуждения, целью которого был анализ метеорологических параметров.

Как уже отмечалось, самолет мог воздействовать на облака из стратосферы, что позволяло эффективно применять средства на больших территориях. По скупых сообщениях в прессе можно судить, что задача Ту-16 «Циклон» заключалась в подавлении мощных конвективных облаков зарождающихся над территорией зоны отчуждения. Образование конвективной облачности над радиоактивно-загрязенными территориями приводило к вовлечению радиоактивной пыли в приземный слой атмосферы. Это в конечном итоге приводило к образованию облаков содержащих большое количество радиоактивной пыли.

В данной ситуации была возможность ликвидации таких облаков. Суть метода заключается во внесении в зарождающееся облако (при развитии конвективной облачности) грубодисперсный порошок (цемент), который приведет к инициированию искусственных, низходящих воздушных струй. В такой ситуации внутри облака создается нисходящий воздушный поток. Это приводит к вовлечению из внешней среды в облако более сухого воздуха. В результате возникает ситуация, которая в большинстве случаев приводит к частичному или полному разрушению облака.

По мнению метеорологов, работы по рассеянию облаков над заданной, ограниченной, территорией были проведены впервые в мировой практике. Полученные результаты и опыт легли в основу стратегии борьбы с осадками над большими городами для обеспечения благоприятных погодных условий на момент проведения массовых мероприятий.

Литературные источники о разгоне облаков:

* Объект «Укрытие». Преодоление. – К.: «Золотые ворота», 1995. – 128 с. ил.16.
* А. А. Дьяченко Опыт ликвидации последствий чернобыльской катастрофы. Научно-публицистическая монография к 18-летию катастрофы (в 2-х частях). Под редакцией академика РАН В.Н. Михайлова. ФГУП «ИНСТИТУТ СТРАТЕГИЧЕСКОЙ СТАБИЛЬНОСТИ». 2004 г.
* А.А.Черников. О работах по искусственному регулированию осадков в районе Чернобыльской АЭС. Монография «Москва -Чернобылю». – М., 1998.
* Цыпарков Н.Г. Загрязнение окружающей среды в результате катастрофы на ЧАЭС (http://belsin.h1.ru/st.php?file=a.txt)

http://chornobyl.in.ua

http://www.slavutichcity.net/modules.php?op=modload&name=Sections&file=index&req=viewarticle&artid=422&page=1

В травні цього року Центральна Геофізична Обсерваторія святкує ювілей і немалий – 155 років з моменту заснування. Колектив ЦГО готується до ювілею, а нам теж можна згадати ветеранів колективу ЦГО, які були з самих перших днів після вибуху 4-го енергоблоку на Чорнобильський АЕС.

А зараз надамо інформацію щодо історії  ЦГО, яку ми взяли з офіційного сайту Центральної Геофізичної Обсерваторії – www.cgo.kiev.ua

Центральна Геофізична Обсерваторія заснована при університеті Св.Володимира у 1855 р.

В XXI сторіччі людство змушене буде вирішувати нові глобальні проблеми. Інформація про стан навколишнього природного середовища, в тому числі гідрометеорологічна, стає для людства визначальним фактором економічного і соціального прогресу.

В Україні щоденно гідрометеорологічна мережа отримує понад 50 тисяч параметрів навколишнього природного середовища, в т.ч. атмосфери та гідросфери. Збір цих даних, їх опрацювання, накопичення і зберігання, забезпечення доступу до них на сьогодні є важливим напрямком діяльності національної гідрометеорологічної служби.

Центральна геофізична обсерваторія є найбільш функціонально розгалуженою методичною організацією системи державної гідрометеорологічної служби. Крім виконання цих загальнодержавних функцій обсерваторія безпосередньо керує метстанцією «Чорнобиль», агрометстанцією «Миронівка», гідрологічною станцією «Київ» та ще 8 метстанціями, розташованими на території Києва і столичної області.

З грудня 2005 року ЦГО входить до структури управління МНС України.

Технічний та фаховий потенціал Центральної геофізичної обсерваторії дозволив за останні роки значно розширити дослідження стану навколишнього природного середовища, зокрема, посилити моніторинг забруднення повітря в місті Києві.

Ми сподіваємося, що знайомство з основними напрямками багатогранної діяльності обсерваторії зацікавить вас і слугуватиме підґрунтям для нашого майбутнього співробітництва.

Директор Центральної геофізичної обсерваторії Олександр Косовець

 Історія ЦГО

Перший період

23 травня 1844 року Петербурзька (Російська) академія наук звернулась з листом до опікуна Київського учбового округу з пропозицією: «…основать при тех из гимназий и школ, при которых почтется это за лучшее, метеорологические обсерватории и учредить в самом Киеве центральные заведения такого же рода, откуда наблюдатели станций могли бы в это же время получать наставления и сведения, которые им необходимы…»

24 серпня 1846 року опікун Київського учбового округу затвердив пропозицію В. Чеховича «Об организации сети метеорологических станций и центрального заведения этого рода в самом Киеве». На думку В. Чеховича «для устройства Метеорологической обсерватории все необходимое имеет Киевский университет святого Владимира».

В. Чехович звернувся в Академію наук з проханням про виділення приладів для організації обсерваторії та мережі метеорологічних станцій, але через відсутність коштів Академія наук не змогла виділити прилади для мережі і запропонувала обмежитись облаштуванням Метеорологічної обсерваторії в самому Києві при університеті.

12 лютого 1851 року в Києві був отриманий лист із Санкт-Петербурга директора Головної фізичної обсерваторії професора Купфера А.Я. зі схваленням проекту будинку Метеорологічної обсерваторії в Києві, зробленого архітектором Беретті. Цей будинок, що знаходився на вул. Л. Толстого, 14 мав табличку пам'ятки архітектури,але кілька років тому був зруйнований і на його місці з'явився «дуже важливий» для столиці об'єкт — казино «Маріо».

Будівництво обсерваторії почалось 18 травня 1851 року, тобто травень є щасливим місяцем в роботі обсерваторії, адже офіційно відкриття обсерваторії відбулося 15 травня 1855 року .

Першим директором обсерваторії з 1855 по 1858 роки був професор фізики Київського університету Е.О. Кнорр.

Метеорологічним спостереженням в Київській обсерваторії приділяли велику увагу. Уже в травні 1855 року в Відомостях Київського університету були опубліковані спостереження за погодою, проведені з 15 по 20 травня того ж року. Публікації цих матеріалів і в подальшому надавалась велика увага.

Керівниками обсерваторії в XIX столітті були, як правило, визначні вчені.

М.І. Тализін, професор фізики і математики Київського університету був директором обсерваторії з 1858 по1865 роки. За цей період він організував щомісячну публікацію метеорологічних спостережень в «Известиях университета».

1865 по 1885 роки обсерваторією керував М.П. Авенаріус, один з видатних фізиків другої половини XIX століття. Йому належать одні з перших робіт по метеорології «Некоторые из результатов 12-ти летних наблюдений Университетской Метеорологической обсерватории», надрукованої у «Ведомостях Университету» в 1868 році.

М.П. Авенаріус добився матеріального заохочення спостерігачам, зміцнив матеріальну базу обсерваторії, розширив обсяг метеорологічних спостережень, створив школу метеорологів.

Учнем і послідовником М.П. Авенаріуса був А.В. Клоссовський. Протягом 90-х років XIX століття він організував і керував діяльністю метеорологічної мережі Південно-Західної Росії. Ця мережа охопила губернії: Бессарабську, Херсонську, Таврійську, південні повіти Київської і Подільської губерній. Всі організовані ним метеорологічні станції вели спостереження за опадами, грозами, висотою снігового покриву, а також вели докладний або скорочений сільськогосподарський щоденник. Основну увагу А.В. Клоссовський приділяв ролі та значенню погоди в сільськогосподарському виробництві.

Мережа утримувалась за рахунок коштів губерній, міст та державних установ. Матеріали спостережень публікувались в метеорологічний оглядах, працях метеорологічної мережі Південно-Західної Росії. Всього вийшло 6 томів цього видання.

Ще більше авторитет обсерваторії зріс в період керівництва П.І.Броунова (1891—1895 роки). Роботу в обсерваторії він почав з розширення програми спостережень на мережі з підпорядкованих обсерваторії метеостанцій. Незабаром він організував регулярний випуск «Спостереження Метеорологічної обсерваторії» (всього вийшло більше 40 випусків) та видання «Праці по сільськогосподарській метеорології».

В період роботи в обсерваторії П.І. Броунов організував Придніпровську мережу метеорологічних станцій, до складу яких входили метеостанції, розташовані в басейні річок Дніпра, Оки, Дону (губернії Київська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Курська, Орловська, Могілевська, Мінська і Гродненська). До складу цієї мережі в 1896 році входило понад 700 метеостанцій, тобто набагато більше ніж сьогодні.

Організована П.І. Броуновим Придніпровська метеорологічна мережа успішно працювала до початку Першої світової війни.

Багаторічна робота у сфері сільськогосподарської метеорології принесла П.І.Броунову світову славу і він по праву належить до засновників агрометеорології, підвалини якої були закладені саме в Києві.

Двадцять років з 1896 по 1915 роки обсерваторію очолював І.І. Косоногов. Під його керівництвом в обсерваторії отримали розвиток нові спеціалізовані види спостережень: за зливами, сонячною радіацією. При ньому була організована служба інформації про вегетацію і врожай сільськогосподарських культур.

При Косоногові І.І. було видано 52 випуски «Сільськогосподарського метеорологічного бюлетеня Київської метеорологічної обсерваторії», який користувався великим авторитетом і попитом у земствах.

Під час Першої світової війни гідрометеорологічна мережа забезпечувала потреби оборони країни інформацією про погоду. Роль і значення служби особливо зросли у зв'язку з початком використання німецькими військами отруйних речовин. Відгоміном на це явище стала книга О.Ф. Вангенгейма «Газовая метеорология», що була надрукована у 1916 році в типографії 9-ї армії. В книзі надавались рекомендації щодо захисту військ в випадку використання ворогом газів на окремих ділянках фронту. Олександр Федорович Вангенгейм, родом з Чернігівщини, після утворення єдиної гідрометслужби СРСР став її першим начальником і був розстріляний, «в ознаменованіє» 20-річчя Радянської влади. Дійсну дату смерті славетного співвітчизника вдалось встановити Косовцю О.О і Дугінову В.І., про що була відповідна публікація у 1988 році в журналі Росгідромету «Метеорология и гидрология».

За свідченням ветеранів обсерваторії, в часи Української Народної Республіки з роботою обсерваторії знайомився головний отаман УНР Симон Петлюра. На жаль, в наступні роки колектив не удостоювався честі бути відвіданим хоча б міністром.

У 1924 році магнітно-метеорологічна обсерваторія була виведена зі складу університету і підпорядкована Укрнауці. В 1928 році при Укрнауці була організована кафедра геофізики і сільськогосподарської метеорології, яку очолив Б.І. Срезневський, залишаючись в той же час директором обсерваторії. З 1929 року обсерваторія ввійшла до складу створеного тоді Гідрометеорологічного Комітету УРСР.

Умови міста ускладнили проведення ряду метеорологічних спостережень. Обсерваторія у зв'язку з ростом міста все менше і менше відбивала кліматичні умови простору, де розташовано місто. Тому за ініціативою керівника Укрмету Н.І. Данилевського в 1925 році було прийнято рішення організувати геофізичну обсерваторію в заміських умовах. З цією метою було вибране місце поблизу села Тимки в 20 км на південь від м.Бобровиці Чернігівської області. В січні 1926 року в обсерваторії в Тимках були розпочаті метеорологічні спостереження. Основний напрямок робіт в Тимках був аерологія. Однак близьке розташування лісового масиву стримувало розвиток цього виду спостережень. Обсерваторію було вирішено перенести в м.Бориспіль.

Регулярні метеорологічні спостереження в Борисполі були розпочаті в липні 1931 року. Сюди ж в 1934 році була переведена з Києва магніто-метеорологічна обсерваторія.

Бориспільська геофізична обсерваторія по наявності в ній сучасного на той час устаткування і приладів, по кваліфікації співробітників була найбільшим метеорологічним і геофізичним закладом України.

75-річчя обсерваторії було відмічено статтею І.К. Половка в п'ятому номері журналу «Погода й життя» за 1930 рік.

З 1935 року в обсерваторії почали проводитись запуски радіозондів Молчанова (найновіші на той час). В тому ж році радіозонд був запущений в м.Києві з площі Б.Хмельницького. Свідком цього запуску був Михайло Сергійович Гальченко, який згодом у 1976—1981рр. був директором Української гідрометобсерваторії.

Першим директором Бориспільської обсерваторії був Т.К. Богатир, майбутній багаторічний керівник гідрометслужби України. Надалі керівниками обсерваторії були Н.Ф. Гельмгольц, Н.З. Пинус, В.М. Личикаки, а з 1940 до початку війни — А.П. Федосеєв. Всі вони відомі вчені в області метеорології.

Після визволення Києва від німецьких окупантів в 1944 році відновлюється науково-дослідна геофізична обсерваторія. Її директорами були В.П. Попов (1946—1952рр.) і І.І. Данільцев (1952—1953рр.).

В обсерваторії проводились різні гідрометеорологічні дослідження. Наприклад, в 1947 році почались спостереження за атмосферною електрикою.

Агрометеорологічні спостереження і дослідження Геофізичної обсерваторії були продовжені на агрометстанції Київ, яка була відкрита на тодішній околиці міста. Нині тут (Проспект Науки, 37) розташована гідрометеостанція Київ, метеодані з якої щодня звучать в ефірі українського радіо, а за високу якість аерологічних спостережень у 2005 році станція нагороджена Похвальною грамотою Всесвітньої метеорологічної організації.

В 1953 році на базі геофізичної і гідрологічної обсерваторій в Києві був відкритий Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут. До його складу ввійшли науково-дослідні відділи, сектори і лабораторії вказаних обсерваторій. Створення УкрНДГМІ ознаменувало закінчення першого періоду в діяльності обсерваторії.

 Другий період

В 1956 році розпочався новий етап в діяльності обсерваторії, коли на базі режимних відділів Українського управління гідрометслужби була організована Київська метеорологічна обсерваторія. Її першим директором були І.З. Лапа (1956—1961рр.), якого потім змінив А.А. Мороз (1961—1965рр.). Після нього обсерваторією керували А.П. Приходько (1965—1971рр.), В.М. Шмаков (1971—1976рр.), Гальченко М.С. (1976—1981рр.).

Київська гідрометеорологічна обсерваторія з 1956 по 1959 роки розташовувалась в приміщенні Управління гідрометслужби (вул. Золотоворітська, 6); з 1959 по 1964 роки — по вул. Толстого, 14, а з 1964 року — за сучасною адресою: Проспект Науки, 39, корпус 2.

До складу відновленої обсерваторії увійшли наступні відділи, лабораторії і групи: відділ метеорології і клімату, група актинометрії, аерологічний відділ, відділ гідрології, гідрографічна партія, лабораторія хімії поверхневих вод і атмосфери, відділ гідрометеорологічного фонду даних.

Цей час характеризується стрімким розвитком спостережень за станом хімічного забруднення та радіаційного забруднення.

Знаменним в історії обсерваторії був 1973 рік. В цьому році на території України була в основному створена державна служба спостережень і контролю за забрудненням природного середовища (ОГСНК — російською). В зв'язку із збільшенням об'єму робіт і враховуючи велику питому вагу нових видів спостережень 15 травня 1973 року Київська ГМО була реорганізована в Українську Гідрометеорологічну обсерваторію.

Найбільшого розвитку мережа ОГСНК досягла на початку 90-х років. Потім починаючи з 1992-93 років її розвиток загальмувався, що пов'язано з погіршенням економічного стану в країні. Однак нам вдалось в цілому зберегти мережу ОГСНК і якість спостережень за станом забруднення природного середовища.

На жаль, 125-річний ювілей обсерваторії, який випав на 1980 рік був проігнорований керівництвом, хоча за два роки перед ним до 25-річчя створення УкрНДГМІ в «Гидрометиздате» вийшла брошура під редакцією тодішнього директора інституту Логвинова К.Т.

Другий період почав наближатись до завершення в 1983 році при Падуні Миколі Миколайовичу, який був директором обсерваторії в 1981 — 83 роках. Згідно з наказом колишнього Держкомгідромету СРСР на базі республіканських обсерваторій та бюро погоди були створені республіканські гідрометцентри, зокрема в Києві, відомий нині Український гідрометцентр. З 1983 року обсерваторія перетворилася на Київський центр спостережень та контролю забруднення навколишнього середовища, що з 1 липня 1986 набув назву Український центр радіаційного контролю забруднення природного середовища, яким з 1 серпня 1986 року керував Серебряков Олег Васильович. З 1 листопада 1988 року центром керує Косовець Олександр Олександрович. Поступово до складу центру ввійшли всі гідрометстанції Київської області та Києва. З травня 1996 року центру повернули статус і назву обсерваторії — Центральної геофізичної обсерваторії. Таким чином другий період в житті обсерваторії завершився і розпочався її нинішній етап.

Третій період

Останні 17 років відзначаються поступовим зміцненням авторитету обсерваторії, більшою самостійністю у вирішенні фінансово-господарських питань.

Зокрема в I кварталі 1989р. організація перейшла на самостійний фінансовий баланс і вперше в своїй історії набула рис повноцінної організації.

У 1992р. в обсерваторії було відкрито спеціальний рахунок і вона фактично прийняла естафету в частині надання спеціалізованої гідрометеорологічної інформації споживачам із різних галузей господарювання від колишнього бюро розрахунків і довідок ( більш відома російська назва — БРИС), яке не змогло втриматись в нових економічних умовах.

У серпні 1994 р. було відзначено 70 річчя метеостанції Яготин і з того часу ми кожні пять років святкуємо ювілеї підпорядкованих гідрометстанцій чи структурних підрозділів ЦГО.

Цей почин поширився на всю мережу гідрометслужби і слугує пропаганді гідрометеорологічної діяльності.

В 1995р. Постановою Уряду до складу Республіканського центру спостережень за станом природного середовища — так на той час називалась ЦГО, створено Галузевий державний архів гідрометслужби України.

З травня 1996р. обсерваторія отримала сучасну назву, яка дозволила прокласти місток із середини XIX століття в кінець XX. Більше того, назва «Центральна геофізична обсерваторія» вписана в Закон про гідрометеорологічну діяльність, який було прийнято Верховною Радою України в лютому 1999 року.

Матеріали ЦГО складають основу багатьох наукових праць, зокрема монографія Вишневського В.І та Косовця О.О «Гідрометеорологічні характеристики річок України», а також «Екологічний атлас Києва».

З 2005 році відновлено випуск праць ЦГО.

За заслуги перед українським народом, з нагоди 150-річчя заснування, ЦГО нагороджено у лютому 2006 року грамотою Верховної Ради України.

 Структура ЦГО

До складу ЦГО входять 9 відділів:

— відділ гідрології та державного водного кадастру

— відділ господарського забезпечення

— відділ організації виробництва і кадрів

— відділ кліматології

— відділ метеорології

— відділ інформації про хімічне забруднення

— відділ техніки

— відділ спостережень за станом хімічного забруднення природного середовища

— відділ радіоекологічного контролю

Структурним підрозділом ЦГО також є Галузевий державний архів гідрометслужби

 Відділ радіаційно-екологічного контролю

Історія створення відділу

Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1964 року, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадів. Організація систематичних спостережень за радіоактивним забрудненням навколишнього середовища саме у ті часи була обумовлена необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, найбільш масштабними з яких на ті часи було розповсюдження продуктів ядерних вибухів, що проводились Радянським Союзом та США.

У 1964 році в складі Київської гідрометобсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював В.О.Корнійчук, брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили рекогносцировочне обстеження території, що прилягає до Чорнобильської АЕС, з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок викиду радіоактивних речовин в атмосферу.

До 1986 року розвиток мережі пунктів спостереження за радіоактивним забрудненням природного середовища здійснювався постійно в плановому порядку. Усі плани щодо розвитку мережі було порушено після катастрофи на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. У зв’язку із суттєвим збільшенням обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 року на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.

Структура та штат відділу

На теперішній час відділ є структурним підрозділом Центральної геофізичної обсерваторії МНС України, до складу якого входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХіПП), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ). У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані досвідчені фахівці:

— начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, загальний стаж роботи в гідрометслужбі 12 років;

— начальник сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;

— начальник сектору спектрометрії Загревський В.В., призначений на посаду у 2008 році, у ЦГО працює з 1995 року, випускник геологічного факультету КДУ;

— начальник ЛРХ і ПП Варивода В.В. працює в ЦГО з 1996 року, на посаді – з 2005 р, закінчив Одеський державний екологічний університет;

а також інші досвідчені фахівці, серед них провідний гідрохімік СПІ Дубровіна І.В, провідний радіолог ЛРКП Корнійчук В.О., радіологи ЛРКП Майоренко Д.Т, Садовська З.В, хімік ЛРХ і ПП Смирнова Л.І.

Очолює відділ Гірій В.А., кандидат фізико-математичних наук, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Фахівці відділу брали активну участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім згадуваних уже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) та Гірія В.А. це, з тих що працюють зараз, Скаржинська І.В; з тих що працювали раніше — Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль «За трудові заслуги»), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В.

Завдання та функції відділу

Основними напрямками діяльності відділу є:

— збір, аналіз, систематизація та узагальнення даних по радіоактивному забрудненню довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря, атмосферних опадів;

— забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього середовища;

— методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.

Відділ спеціалізується на виконанні:

— відбору та лабораторних аналізів проб природного середовища з використанням радіометричного, радіохімічного та спектрометричного методів досліджень;

— вимірювання потужності експозиційної дози гамма-випромінення у повітрі, в промислових та житлових приміщеннях, на земельних ділянках;

— побудови карт забруднення території України цезіем-137 та стронцієм-90, у тому числі прогностичних (з урахуванням розпаду на конкретні дати);

— визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування, будівельних та пиломатеріалах, тощо.

На замовлення зацікавлених організацій та громадян зазначені види робіт відділ виконує на договірній основі.

У сферу постійної діяльності відділу залучені 179 станцій СЛК, 58 пунктів контролю радіоактивного забруднення атмосферних випадань, 8 пунктів контролю повітряних аерозолів, 9 пунктів відбору проб поверхневих вод. Існуюча сьогодні радіометрична мережа охоплює всю територію країни і дозволяє здійснювати контроль за основними факторами, що формують або можуть негативно вплинути (у випадку порушення технологічного циклу на радіаційно-небезпечних об'єктах) на радіоактивне забруднення повітря. Радіаційно-екологічний моніторинг поверхневих вод України охоплює Дніпровську водну систему (р. Дніпро, Десна, Дніпро-Бузький лиман), а також ріки Південний Буг та Дунай.

 Здобутки та досягнення

Фахівці відділу брали активну участь в оцінці масштабу наслідків Чорнобильської аварії, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення території європейської частини СРСР. Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986—1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання.

У наступні роки, окрім режимних спостережень, продовжувались роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, які включали в себе подвірне обстеження населених пунктів, відбір та аналіз на вміст радіонуклідів проб ґрунту, рослинності, продуктів харчування. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90 станом на 01.01.1992р.

За період свого існування відділ виконав оцінку достовірності, аналіз та систематизацію великих обсягів інформації. Були створені банки даних по радіоактивному забрудненню складових довкілля: ґрунтів в населених пунктах (76,4 Мб), сільськогосподарських угідь та лісів (2,3 Мб), атмосферного повітря (93,5 Мб), поверхневих вод (1,0 Мб), потужності експозиційної дози гамма-випромінення (178,6 Мб).

Систематизована та узагальнена інформація з різних аспектів радіаційного забруднення навколишнього середовища надається зацікавленим міністерствам і відомствам, у тому числі МНС та МОЗ, іншим державним організаціям відповідно до їх запитів.

Діяльність відділу проходить у тісному співробітництві з УкрНДГМІ, ДСНВП “Екоцентр”, ІЕМ “Тайфун” (Обнінськ, Росія).

З липня 2004 р. фахівці відділу беруть участь у реалізації проекту МАГАТЕ UKR/9/023 “Розвиток радіаційного моніторингу довкілля в Україні”. В рамках проекту були проведені курси підвищення кваліфікації для працівників державної мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля, стажування провідних фахівців відділу у науково-методичних центрах Європи, а також передбачається надання технічної допомоги від МАГАТЕ у вигляді поставки обладнання.

Дуже цікавим є погляд на історію радіометричної лабораторії її колишнього начальника Володимира Олександровича Корнійчука. Володимир Корнійчук – особистість, яка сама є легендою радіометричної лабораторії. Про 1986 рік він згадує: «Двадцать шестого вечером мне позвонил заместитель начальника УГКС Георгий Георгиевич Потуридис и приказал с утра явиться в управление. Двадцать седьмого в восемь утра я к нему явился. Он говорит: авария на станции, машина ждет внизу, вертолет в порту Жуляни, бери приборы и лети. Мы с заместителем начальника Гидрометцентра Деревцем Валерием Васильевичем взяли приборы и вылетели в район аварии…»

Фото: Пробу ґрунту відбирає начальник радіометричної лабораторії Володимир Корнейчук.  

До спогадів Володимира Олександровича про Чорнобиль ми ще повернемось в інших статтях, а зараз повернемось до теми: До ювілею Центральної Геофізичної Обсерваторії.

Володимир Корнейчук доповідає про свій погляд на  історію радіометричної лабораторії, якою він керував багато років.

История радиометрии в гидрометслужбе

После ядерного взрыва на заводе «Маяк», одном из первых заводов, на котором создавался «Ядерный щит СССР», в 1957 году в Челябинске-40, группу специалистов, получивших различные дозы облучения, разослали по регионам Советского Союза для реабилитации и создания радиометрических наблюдений и лабораторий.

В Украинское Управление гидрометслужбы прибыла Прямицына Тамара Константиновна, которая приступила к работе с января 1958 г. в должности дозиметриста Киевской гидрометобсерватории.

В апреле 1964 года была создана радиометрическая лаборатория при Киевской гидрометобсерватории Украинского УГКС. Этой датой можно назвать рождения радиометрической службы Украины в системе Госкомгидромета СССР. Исполняющим обязанности начальника этой лаборатории назначили Прямицыну Тамару Константиновну. Работая и.о. начальника лаборатории начала создавать в Украине сеть станций наблюдения и лабораторного контроля (СНЛК). В задачу сети СНЛК входило измерение гамма-излучений, индикация отравляющих веществ в районе метеоплощадок. Таким образом, радиометрическая сеть вела наблюдение за радиоактивными выпадениями (планшеты), радиоактивными аэрозолями (фильтрующие установки), отбор проб воды рек и морей на Стронций-90 и Тритий, отбор проб атмосферных осадков на Тритий.

В 1964 году было установлено 3 планшета (Киев, Львов, Барышевка), которые обрабатывались и измерялись на общую Бета-активность в лаборатории ГО. Доформирование и расширение радиометрической сети продолжалось до 1977 года. В ноябре 1977 года Управлением по контролю загрязнения окружающей среды Гскомгидромета СССР было разработано «Типовое положение о радиометрической лаборатории» и «Положение о СНЛК», в которых были сформулированы задачи сети СНЛК, радиометрической сети и радиометрической лаборатории. Методическое руководство осуществлялось Институтом экспериментальной метеорологии (ИЭМ), г. Обнинск. Оперативная информация направлялась в Гидрометцентр Госкомгидромета, г Москва.

В 1978 г. были обусловлены требования к СНЛК. К 1980 году по всей Украине было организовано и работало 28 планшетных установок по отбору радиоактивных выпадений, 4 фильтрующих установки по отбору проб радиоактивных аэрозолей (Барышевка, Рахов, Одесса, Севастополь), 4 пункта по отбору осадков на Тритий (Львов, Одесса, Киев, Севастополь), 6 пунктов по отбору проб пресной воды из рек и 2 пункта по отбору проб морской воды на Стронций-90 и Тритий. Работало 195 пунктов СНЛК. Пробы с сети поступали в лабораторию, где проходили предварительную обработку и измерение на общую Бета-активность. Зольные остатки отправлялись в региональную лабораторию Института экспериментальной метеорологии. Штат лаборатории состоял из 5 человек.

В феврале 1980 г. начальником лаборатории был назначен Корнейчук В.А., который осенью 1980 года принял участие в исследовании последствий аварии на Ровенской АЭС.

Осенью 1982 года начальник лаборатории Корнейчук В.А. и старший инженер лаборатории Прямицына Т.К. приняли участие в комплексном обследовании 30-км зоны вокруг Чернобыльской АЭС, которое проводилось специалистами Обнинского Института экспериментальной метеорологии, после крупной аварии на Чернобыльской АЭС. В составе лаборатории была создана группа контроля АЭС и режимных предприятий. Эта группа была экспериментальной в СССР, руководителем этой группы была назначена Прямицына Т.К... До 1986 года группой было организовано ежедневное измерение гамма-фона на всех четырех пунктах вокруг каждой из 4-х АЭС работавших в Украине, отбор проб выпадений на господствующих направлениях ветра каждой АЭС, отбор проб воды в прудах-охладителях и реках возле АЭС, почвы, плановые радиальные измерения гамма-фона в 30-км зоне АЭС.

В задачи радиометрической лаборатории входило проведение воздушной радиационной разведки на всей территории Украины, Белоруссии и Молдавии по 2-м маршрутам. Группу операторов-дозиметристов бессменно и по сегодняшний день возглавляет начальник лаборатории.

26 апреля 1986 года, в первый день аварии на ЧАЭС, в Чернобыль на вертолете вылетели начальник группы контроля АЭС Прямицына Т.К. и заместитель начальника УГКС Украины Потуридис Г.Г... Они провели замеры на метстанции «Чернобыль», дали соответствующие инструкции работникам метстанции, подлетели к АЭС, замерили МЭД и вернулись в Киев. 27 апреля в Чернобыль вылетел начальник радиометрической лаборатории Корнейчук В.А. и заместитель начальника Центра Деревец В.В... Были проведены замеры гамма-излучения в Чернобыле, в Полесском, Овруче, Тетереве, определена ось распространения радиоактивного загрязнения радионуклидами выбрасывающихся из 4-го блока ЧАЭС.

Затем началось планомерное ежедневное обследование 30-км зоны вокруг ЧАЭС. 1 мая 1986 г. по личному указанию председателя Госкомгидромета СССР, члена Правительственной комиссии Израэля Ю.А., были отобраны пробы почвы и сделаны вертикальные замеры уровней радиации («этажерка») западной и восточной зоны ЧАЭС. Полет осуществляли две бригады на 2-х вертолетах. Работы проводились в населенных пунктах с уровнем МЭД до 1 рентгена в час. Такие полеты продолжались до конца 1986 года и даже в 1987 году. И все это время проводились детальные измерения МЭД в 30-км зоне и за ее пределами, отбор проб почвы, воды из рек и водоемов, отбор проб воды из колодцев, пробы растительности и другие работы. Сотрудники лаборатории работали по измерению проб без выходных, по 10-12 часов в сутки. Вот их имена: ст. техник Майоренко Д.Г., техник Садовская З.В., техник Парнева С.Л., инженер Трифонова В.Д., старший инженер Прямицына Т.К., старший инженер Карнаух А.И., Мартынюк Л.Б., Берко В.И., Смиронва Л.И.

Пробы были высокоактивные, превышающие доаварийные в сотни и тысячи раз. Нагрузка на лабораторию была огромная. Тогда было принято решение создать отдел с несколькими лабораториями, что и было сделано. Были созданы лаборатории спектрометрии, воды, почвы, воздуха, группа информации, объединенные в радиоэкологический отдел. Набирались и обучались новые специалисты, руководители лабораторий, инженеры-радиометристы, техники. Начальником спектрометрической лаборатории был назначен Берко В.И., который в срочном порядке осваивал новую аппаратуру и измерения... Лабораторией воды руководил Лаптев Г.В., почвы – Дурницкий М.С., воздуха – Корнейчук В.А. (он же начальник отдела). Затем был принят на работу начальник отдела радиационно-экологического контроля Табачный Л.Я... В срочном порядке инструктировались другие сотрудники центра и направлялись в 30-км зону на отбор проб воды, почвы, измерения МЭД. Это, в первую очередь, Тюрменко Н.Ф., Дубровин В.Н., Серебряков О.В., Клименко С.И., Сугак М.Ю., Пахомова Я.В., Хиц Т.Г., Галенко Г.Ф., Брыль Л.В., Помазкин А.И., Маляренко В.Г., Ильчевский С.Ю., Полинкевич Е.Н. и много других. Больше всех в «Зоне» находились начальники лабораторий.

В самих лабораториях осваивались новые методики, новые приборы и оборудование. Методика измерения мощности экспозиционной дозы (МЭД) местности с помощью вертолетов была разработана Корнейчуком В.А., отбора измерения воды – Карнаухом А.И... Эти методики были немедленно утверждены руководством Госкомгидромета СССР. Сотрудники отдела работали в тесном контакте с руководством Госкомгидромета СССР, с учеными Обнинска, Москвы и других институтов. Общее руководство работами осуществляли начальник отдела Института экспериментальной метеорологии (ИЭМ) Вакуловский С.М., начальник Управления Госкомгидромета Гасилина Н.К., начальник Госкомгидромета Израэль Ю.А. Большую работу проводило руководство Укргидромета в лице начальника Скрипника Н.П. и особенно его заместителя Потуридиса Г.Г... Активно работали начальник отдела Косовец А.А., заместитель начальника отдела Зеленев В.М., а также руководство Центра. При Управлении Укргидромета был создан штаб по приему оперативной информации по МЭД со всей сети Украины. Информация поступала круглосуточно, наносилась на карту и передавалась в руководящие органы республики и различные организации.

Расширялась радиометрическая сеть. В течение 1986 года были установлены фильтрующие установки в Чернобыле, в Киеве, Полесском, Остре, Щорсе. Установлено много планшетов. Радиометрической лабораторией обрабатывались пробы из Центрально-черноземных областей России в количестве 20 шт., Молдавии – 4 шт., Украины – 36 шт. Интенсивные работы продолжались и весь 1987 год. В начале 1988 года были введены новые приборы для измерения МЭД гамма-излучения ДРГ-01Т вместо приборов ДП-5В, которые уже не фиксировали малые уровни гамма-излучения. Такими приборами впоследствии была оснащена вся сеть станций наблюдения Украины. В феврале 1991 года были введены должности областных радиологов во всех областях Украины, которые прошли специальные курсы в нашем Республиканском Центре наблюдения за природной средой.

Созданы две мини-лаборатории по обработке и измерению проб по указанию МАГАТЭ (Рахов, Остер), созданы крупные радиологические лаборатории в г. Ровно и г. Новой Каховке. В то время отбирались пробы радиоактивных аэрозолей в 11 пунктах Украины, радиоактивных выпадений – в 70 пунктах. Проводился плановый отбор проб воды, почвы, осадков вокруг АЭС и по всей территории Украины.

Большие работы в Отделе радиоэкологического контроля (ОРЭК) ведутся и в настоящее время. Работают лаборатории спектрометрии, воздуха и радиохимии, экспедиционная партия, группа информации. Отбираются и анализируются пробы со всей территории Украины, анализируется информация по гамма-излучению, составляются карты загрязнения территории Украины, создан банк данных радиометрической информации, проводится плановое обследование загрязненных территорий.

ОРЭК осуществляет методическую работу с радиометрической сетью и сетью СНЛК Украины, осуществляет общее руководство всеми радиационными работами Госкомгидромета Украины, делает полугодовые и годовые обзоры и годовой отчет. Сеть станций наблюдения и лабораторного контроля насчитывает 182 станции.

aup@cgo.kiev.ua

Приємно, що ветеран української служби радіометрії, патріот своєї справи, герой-чорнобилець, до того ж інвалід Чорнобиля, Корнейчук Володимир Олександрович оптимістично вглядається в майбутнє. Побажаємо йому здоров’я!

На такій високій ноті ми і зупинимось.

Семнадцатого мая на север Украины надвигались грозовые фронты. Сильные ливни выплеснулись на улицы Коростеня, Овруча, Народичей. Но дальше Поллеского дожди не продвинулись. Над Чернобылем, над зоной АЭС не выпала ни одна дождевая капля.

Именно в этой зоне работали самолеты, оборудованные для борьбы с дождевыми тучами.

Их пять, этих машин. Пять специальных самолетов постоянно курсируют в небе вокруг Чернобыльского района, чтобы предотвратить выпадание дождей в зоне Чернобыльской атомной электростанции.

Для чего нужна защита от дождя? Ответ, наверное, ясен и неспециалисту. На земле идет дезактивация территории АЭС. И до окончания осадки тут нежелательны… Мне пришлось принять участие в одном из рабочих полетов метеосамолета.

…Двухмоторный турбовинтовой Ан-30 был сконструирован и построен специально как самолет для аэрофотосъемок. Но за последние полтора года по просьбе метеорологов несколько таких машин были переоборудованы в Киевском авиационном производственном объединении имени 50-летия Октября в летающие лаборатории для активных воздействий на облака.

Ан-30 готовился к очередному полету в аэропорту Киев. В специальные панели, прилаженные в нижней части фузеляжа, вставили кассеты с десятками пиропатронов, начиненных йодистым серебром. А в рабочий отсек, где установлен агрегат для засеивания туч гранулированным «сухим льдом» - твердой углекислотой, - загрузили контейнеры с испаряющимися полупрозрачными глыбами.

И вот уже негромко грохочут турбины. Сильный ветер гонит тучи с юго-запада, и самолет начинает, словно ткацкий челнок, курсировать между Овручем и Киевом, именно поперек ветра, чтобы держать под контролем продвижение облачности в сторону Чернобыля.

Экипаж самолета возглавляет опытный командир Федор Леонидович Горяинов. А опыт тут – очень кстати, потому что с началом работы начинается сложное маневрирование двухмоторной крылатой лаборатории. Да-да, тогда начинается настоящая охота за тучами, и командиру самолета, как и полагается хорошему охотнику, надо быть спокойным, собранным и точным. Потому, что руководитель полета – научный сотрудник Украинского научно-исследовательского гидрометеорологического института Евгений Кравченко – ставит перед экипажем все новые и новые задачи, которые меняются просто беспрерывно.

В этом рейсе среди команды сотрудников гидрометеорологического института находится и директор этого научного учреждения, доктор технических наук Валентин Сергеевич Максимов. Он сидит в кресле наблюдателя и внимательно смотрит в иллюминатор.

Самолет рассекает небо на высоте четырех тысяч метров. Солнце купает лучи в сплошной седине облаков, которые проползают медленно внизу. Но облачное покрывало не однородное. Кое-где, словно огромные айсберги, выплывают над ним сизые верхушки кучевых облаков. Именно они могут стать источником дождя.

Вот к этим облакам и приближается время от времени наш Ан-30. Самолет, словно охотничий пес, «обнюхивает» эти облака чувствительными датчиками приборов, установленных на фюзеляже. А на многочисленных циферблатах и шкалах перед глазами борт-наблюдателя  вырисовывается целый ряд характеристик каждого облака.

Институт уже давно – свыше двух десятков лет – занимается проблемой активных воздействий на погоду. Киевские ученые внесли значительный вклад в изучение физики облаков, в разработку методики их засеивания различными реагентами для рассеивания облачности или для образования осадков.

В частности, институт вел не только опыты, но и практические работы по увеличению годового количества осадков в засушливых районах юга Украины, принимал участие в разработке проекта по повышению уровня высокогорного озера Севан в Армении помощи активных воздействий на облака.

Так что сейчас в районе Чернобыля применяются проверенные, изученные методики. Когда руководитель полета приходит к выводу, что облако может оказаться опасным, самолет выполняет необходимый маневр и в самую уязвимую его часть выстреливаю кассету пиропатронов. Миниатюрные ракеты прошивают облако, рассеивая мельчайшие частицы йодистого серебра. Эти частицы становятся центрами конденсации капелек влаги, провоцируют выпадение дождя. Иногда же, в зависимости от характеристики облака, крылатая лаборатория погружается в многокилометровую ее верхушку и засеивает твердой углекислотой, размельченной виде гранул. Главное – вызвать дождь заранее или рассеять, разогнать облако, не дать ему приблизиться к потерпевшей аварию Чернобыльской АЭС.

Я попросил директора института Валентина Сергеевича Максимова рассказать о результатах проведенных работ.

– Поскольку заблаговременно такая работа не планировалась, – рассказывает он, – надо было привести в рабочее состояние самолеты. Это было сделано в рекордно короткие сроки. Специалисты Киевского объединенного авиаотряда буквально за одну ночь смонтировали на Ан-3- все необходимое оборудование. Был подготовлен к работе и Як-40, которые имеет на борту соответствующее оборудование. Из Москвы, из Центральной аэрологической лаборатории, были срочно вызваны еще три специальные метеосамолета: Ил-18 и два четырехмоторных Ан-12. И они немедленно начали обрабатывать соответствующими реагентами большие кучевые облака, склонные к развитию и превращению в кучево-дождевые.

Работы проводятся ежедневно. В институте организована специальная группа, которая имеет собственных синоптиков. При помощи Гидрометцентра Украины они три раза в день составляют прогнозы погоды. В зависимости от условий, которые возникают, назначаем вылет тех или иных самолетов.

11 и 17 мая облачность была особенно сильно, ожидались осадки. И работа самолетов была интенсивной. В те дни ежедневно засеивались реагентами двадцать – тридцать мощных кучевых облаков. И в районе Чернобыльской АЭС дождей практически не было.

По данным синоптиков, в ближайшее время ожидается ухудшение погодных условий. Приближаются грозовые фронты. Так что нашим самолетам предстоит большая работа. Они призваны помогать наземным службам в проведении работ по дезактивации загрязненной зоны вокруг АЭС.

…Наш Ан-30 пошел на посадку. А в наушниках я услышал голос бортнаблюдателя метеосамолета «Як-4- Юрия Титова. Он сообщал, что самолет готовится к выходу на взлетную полосу.

Владимир КОЛИНЬКО

На снимках:

инженер-наблюдатель Владимир Щерба на борту самолета;

командир корабля Ан-30 Федор Горяинов в полете.

Опубликовано в газете «Вечерний Киев», май 1986 года

Из Гидрометцентра Украины поступило сообщение: на Киевскую область движется фронт грозовых облаков. Не исключены ливневые дожди. Принявшие информацию синоптики Украинского научно-исследовательского гидрометеорологического института  Госкомгидромета СССР немедленно занялись анализом обстановки. Одновременно в аэропорт дано распоряжение: приступить к выполнению задания. Это значит, что при необходимости в небо поднимутся один, а то и все самолеты, имеющиеся в распоряжении ученых.

С борта этих летающих лабораторий сотрудники института в непосредственной близости от облаков исследуют их состояние. А затем принимаю, казалось бы, фантастическое  решение: быть или не быть дождю. Для его осуществления есть химические вещества, способные остановить развитие начинающих образовываться небесных источников влаги или заставить их пролиться на землю. На самолетах установлено специальное оборудование, с помощью которого такие реагенты в виде гранул сбрасываются на облака.

– Проблемы активного воздействия на погоду давно занимают ученых и специалистов, – говорит директор института, профессор В.С. Максимов. – Научись мы управлять стихией, многое бы изменилось на планете: не было бы бесцельных дождей, льющихся на и без того влажные почвы, исчезли бы засухи и крушащие все на своем пути ураганы.

В институте научные работы в этом направлении ведутся около двадцати лет. Созданные методы позволяют в определенной мере регулировать количество осадков. Они предусматривают использование углекислоты, или попросту – сухого льда. Такие реагенты превращаю капли воды в кристаллы. Это тормозит развитие кучевых облаков, заставляет их проливать водяные струи не там, куда они устремлялись, разрушает всю облачность. Причем в зависимости от количества «впрыскиваемого» вещества можно усиливать или ослаблять образование осадков.

Эти работы очень пригодились сейчас, когда стоит задача по возможности не допустить в ближайшее время выпадения осадков на загрязненную радиоактивными элементами зону в районе Чернобыльской АЭС, чтобы предотвратить вторичный вынос радионуклидов за ее пределы вместе с ливневыми стоками.

Вот почему сотрудники института с коллегами из Центральной аэрологической обсерватории Госкомгидромета СССР несут постоянную вахту, зорко следя за метеорологической обстановкой в области, не допуская развития кучевых облаков, вынуждая их проливаться кратковременными дождями на подступах к зараженной местности. Такие осадки ничем не отличаются от обычных, выпадающих естественным путем. Сложность метеорологических процессов, их изменчивость держат в постоянном напряжении ученых, участвующих в этой работе. 20 мая, например, «эскадрилья» метеослужбы работала в течение всего светового дня. Было разрушено около девяносто облачных ячеек, что способствовало ослаблению всей облачности. И эти работы будут интенсивно  проводиться до тех пор, пока не закончится дезактивация загрязненных радиоактивными примесями участков.

Т. ЛАРИНА,

корр. РАТАУ.

Опубликовано в газете «Правда Украины» 24.05.1986 г.

Сообщает специальный корреспондент «Рабочей газеты»

Вот уже три недели на севере Киевской области ежедневно барражируют самолеты. Это не серийные машины, а вооруженные специальным оборудованием Ан-30, Як-40, Ид-18 и два тяжелых Ан-12. Они преграждают дорогу дождевым облакам, двигающимся в сторону Чернобыля.

Тысячи людей, работающих над ликвидацией последствий аварии на Чернобыльской АЭС, уже много успели сделать для дезактивации прилегающей территории. Кроме того, создан мощный вал вдоль реки Припять, призванный уберечь реку от загрязнения, на случай дождей.

И все-таки дожди в районе АЭС крайне нежелательны: ведь существуют мелкие ручьи, впадающие в реку, несколько загрязнен и противоположный, левый берег реки. Поэтому до окончания работ по дезактивации ливни могли бы принести вред.

Вот почему Государственный комитет СССР по гидрометеорологии и охране окружающей среды дал распоряжение создать в Киеве отряд специальных метеосамолетов. Их задача – на дальних подступах к территории АЭС рассеивать тучи или заставлять их преждевременно разражаться дождем.

В этом деле мировой наукой накоплен значительный опыт. В этом опыте – весомый вклад советских ученых. В частности, Украинский научно-исследовательский гидрометеорологический институт уже более четверти века занимается созданием эффективных методик активного воздействия на облака. Здесь выполнен ряд теоретических работ, касающихся физики облаков и процессов образования осадков., работ, результаты которых уже давно и с успехом находят применение в практике.

Так что команды метеорологов на борту специальных самолетов, работающих на севере Киевской области, располагают проверенными методиками для весьма эффективной охраны от дождей указанной зоны.

В последние дни стоит сухая солнечная погода. Группа работающих в институте синоптиков, которая трижды в день составляет сводки погоды, на ближайшие дни дает спокойные прогнозы. И все же ежедневно в воздух поднимаются патрульные машины, чаще всего Ан-30 и Як-40, которые в целях профилактики совершают дежурные облеты охраняемой зоны.

Вот и сегодня в небе спокойно курсирует дежурный самолет Ан-30.

Ан-30 и Як-40 работают при помощи твердой углекислоты и пиропатронов с йодистым серебром. Они входят в вершины мощных кучевых облаков, зачастую имеющих многокилометровую толщину, и из специальных установок засеивают эти облака измельченным в мелкие гранулы «сухим льдом» - твердой углекислотой. Эти гранулы провоцируют конденсацию влаги и преждевременное выпадение дождя.

Кроме того, эти самолеты вооружены кассетами для обстрела облаков специальными пиропатронами. Пронизывая облако, заряды этих пиропатронов рассеивают йодистое серебро, которое, как и гранулы углекислоты, способствует выпадению дождя или же рассеиванию облаков.

Ан-30 и Як-40 проводят эти операции на дальних подступах к Чернобылю. А тяжелые самолеты Ан-12 и Ил-18 действуют в более близких к АЭС зонах.

На борту самолета Ан-30 мне пришлось разговаривать с руководителем полета, научным сотрудником Украинского института Евгением Кравченко.

- Сегодня синоптики прогнозируют малооблачную погоду без осадков, - говорит он. – И мы проводим профилактический облет охраняемой территории. Однако долгосрочный прогноз спокойной погоды не обещает. Предполагается передвижение циклонов, можно ожидать приближения атмосферных фронтов, грозящих дождями. Нашим самолетам предстоит много и активно работать, пока не закончены работы по дезактивации.

В.КУЛЬЧИЦКИЙ

На снимке:

1. Ан-30 выходит на очередное патрулирования;

2. Сотрудники Украинского научно-исследовательского гидрометеорологического института Александр Дезирон, Сергей Луценко и Владимир Щерба готовят агрегат для засева облака сухим льдом;

3. Руководитель полетов Евгений Иванович Кравченко и директор института доктор технических наук Валентин Сергеевич Максимов обсуждают метеорологическую обстановку.

Материал опубликован: «Рабочая газета» от 30.05.1986 г.

От редакции: Сегодня, 23 марта – Международный метеорологический день. Отдадим дань уважения чернобыльцам-метеорологам. Они достойны этого.

Представляем читателям документ, с чего началась работа по предупреждению осадков в районе Чернобыльской АЭС. Это всего лишь одна грань их деятельности на ликвидации последствий аварии на ЧАЭС.

Для служебного пользования

УКРАИНСКИЙ РЕГИОНАЛЬНЫЙ НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИЙ

ИНСТИТУТ ГОСКОМГИДРОМЕТА

ПРИКАЗ

11.05.86                                                                                                             №2-ДСП

г. Киев

Об организации работ по предупреждению осадков        в районе Чернобыльской АЭС

В соответствии с заданием Госкомгидромета СССР для организации и проведения работ по воздействиям на облака с целью предупреждения осадков в районе Чернобыльской АЭС

ПРИКАЗЫВАЮ:

1 Создать в институте под моим руководством штаб в составе:

Солянека Е.Г.

Корниенка Е.Е.

Мартазиновой В.Ф.

Хусида С.В.

2. Привлечь к авиационным работам

- в качестве руководителей полетов:

Корниенко Е.Е.

Хусида С.В.

Кравченко Е.И.

Уманского Н.С.

Щербы В.И.

- в качестве бортоператоров (бортнаблюдателей):

Титова Ю.П.

Лунина Г.

Черникова В.П.

Ананко О.

Коваля Н.Д.

3. Метеорологические обеспечение работ возложить на ст.н.с.

Мартазинову В.Ф.

4. Обязанности ответственного дежурного института в а/п «Жуляны» для оперативной связи с руководством полетов, выполняющими работы на борту воздушных судов (ВС), возложить на

Подгурскую В.Н.

5. Руководителям полетов в установленные сроки докладывать через АДП а/п «Жуляны информацию о метеорологических условиях в районе работ, характере выполняемых работ и их результатах, времени вылета и посадки самолетов. По окончании работ о результатах выполненных работ докладывать мне лично, а в мое отсутствие т. Солянеку Е.Г.

6. Зам.директора т. Солянеку Е.Г.

- согласовать с руководством УкрУГА, Киевского и Бориспольского ОАО порядок организации и производства полетов;

- решить вопрос с УкрУГА и руководством КОАО о предоставлении связи с выполняющими полеты по активным воздействиям воздушными судами и телефонной связи с институтом и АМСГ а/п «Борисполь» ответственному дежурному института в а/п «Жуляны»;

- обеспечить получение необходимых для выполнения работ реагентов и оборудования;

- для доставки реагентов и оборудования на борт ВС выделить автомашину института и решить с командованием КОАО вопрос о разрешении проезда ее по летному полю;

- организовать планирование и осуществление полетов самолетов, арендуемых УкрНИИ и ЦАО, в соответствии с метеорологическими условиями.

Контроль за выполнением приказа оставляю за собой.

Директор института           В.С.Максимов

Согласовано: