«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Рубрика - Підрозділ № 6033

03.05.2013, рубрика "Підрозділ № 6033"

Долі, об’єднані Чорнобилем

Чотирнадцятого дня липня 1986-го тривожний поклик Чорнобиля зібрав під стяги ліквідаторів наслідків термоядерної катастрофи світового масштабу на полігоні цивільної оборони села Новиця Калуського району 259 прикарпатців. На карті нашої області годі віднайти населеного пункту ,який би не делегував до батальйону спеціального призначення,сформованого на принципах воєнного часу, майбутніх героїв. Три доби муштри за колючим дротом під опікою вівчарок та озброєною автоматами вартою видалися нам не найтяжчим випробуванням,оскільки готувалися до найгіршого.

Облудність заспокійливих розповідей радянської пропаганди щодо безпечності на ЧАЕС та всій 30-кілометровій зоні ми спізнали, минувши крайні будинки м. Іванкова. Дихання реактора відчули надокучливим першінням в горлі…

Наметове містечко, до якого дісталися 18 липня вдосвіта, лякало своєю пусткою та завмерлими десятками пожежних автомобілів. Такі ж партизани,як і ми,з Тернопілля , його полишили перед нашим прибуттям. На жаль, щось дізнатися від них для свого заспокоєння також не судилося.

Того ж дня,по обіді, пожежні відділення перевіряли ввірену техніку, нашвидку освоювали ази дозиметрії, проходили інструктажі щодо поведінки в зоні підвищеної радіації. Штаб чаклував над графіками чергувань по забезпеченню пожежної безпеки у відселених населених пунктах закріпленої для батальйону зони та виїздів на четвертий реактор. Група офіцерів надавала останні поради нашим смільчакам,котрим належало першими відбути у чорнобильське горнило. Така доля випала на відділення івано–франківчанина Василя Новікова.

Працювали у три зміни. Займалися дезактивацією приміщень третього та четвертого реакторів і прилеглої до них території, виконували певні операції на спорудженні «Саркофагу», працювали на ПуСО. За 48 діб здійснили 1087 людино-виїздів на ЧАЕС,приборкали більше трьох десятків пожеж у зоні відчуження.

Дні чорнобильських випробувань стали для кожного із нас школою мужності,самопожертви, утвердження відповідальності,а головне відчуття самоповаги і взаємовиручки. З цими принципами і йдемо по життю. Чорнобиль об’єднав наші долі. Ми прагнемо і зараз допомагати один одному. Не полишаємо родини наших побратимів наодинці з їх проблемами. З цією метою збираємося щомісяця на свої збори. Запровадили традиції. У дні прибуття в зону відчуження та повернення додому ( 18 липня або 03 вересня) щорічно скликаємо урочистий збір батальйону. Приміром минулого року в селі Новиця на такому зібранні вшанували пам’ять 65 наших побратимів,що передчасно пішли з життя. У попередні роки здійснили сходження на Говерлу, організували туристичний похід до озера Несамовите. Цього року відвідаємо перлину Гуцульщини – Криворівню. Тут разом із місцевою владою вшануємо наших побратимів з Верховинського та Косівського районів, заодно здійснимо сходження на вершину гори Піп Іван. Дружба,скроплена потом,пронизаним смертельними радіонуклідами, допомагає нам долати незгоди життя та приниження через неспроможність держави гідно оцінити наші заслуги по приборканню термоядерного монстра.

Ярослав Олійник,

заступник командира в/ч 6033,

голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»

На Калущині відбувся збір воїнів-чорнобильці

Газета ВІКНА, 2012.07.20

Село Новиця Калуського району для багатьох ліквідаторів-прикарпатців назавжди стало початком нового відліку, який зупинив звичний плин життя і зробив їх героями, котрі виконання громадянського обовязку поставили вище за власне здоровя, а то й життя. Адже саме тут у липні 1986 року з військовозобовязаних запасу було сформовано батальйон протипожежної служби нашої області, що у складі 25-ої бригади хімзахисту Міністерства оборони із липня по вересень 1986-го брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Це була справжня війна проти атомного монстра, який здавався непереможним, і, як на будь-якій війні, не обійшлося без жертв – 63 члени батальйону за ці 26 років, що минули від вибуху на Чорнобильській АЕС, відійшли у вічність.

Щоб пом’янути пам’ять полеглих побратимів  та ще раз відчути подих тих непростих, обпалених радіацією та сповнених самопожертви днів,  івано-франківське громадське об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль», головою якого є Ярослав Олійник,  організувало на місці колишнього полігону цивільної оборони,  звідки ліквідатори вирушили у безсмертя, свій другий  збір.  Відкриваючи урочистості, перший заступник начальника Територіального управління МНС в області  підполковник служби цивільного захисту  Степан Войтків зазначив, що ліквідатори з честю виконали свій непростий обов’язок, продемонструвавши світові небачений героїзм та захистивши  його собою від атомного лиха. Пам’ять тих, хто поліг у цьому нерівному двобої  вшанували хвилиною мовчання.

В свою чергу, Ярослав Олійник у своєму виступі висловив щирі слова вдячності керівництву Територіального управління МНС в області, представникам влади  та  відповідних структур за сприяння та розуміння важливості даного заходу, адже людська пам’ять та вдячність не мають терміну давності.

Начальник Відділу пожежної охорони УВС Івано-Франківського облвиконкому  полковник внутрішньої служби у відставці  Борис Більський, згадуючи ті часи, підкреслив, що Івано-Франківський батальйон протипожежної служби з честю виконав завдання уряду, здійснивши  великий об’єм відповідальних робіт  від дезактивації приміщень і обладнання другого реакторного цеху, 3-го та 4-го енергоблоків, забезпечення безперебійної роботи насосів і стрічкового транспортера, які подавали бетонний розчин на спорудження «саркофагу» та стіни між третім та четвертим енергоблоками до гасіння пожеж та загорянь на ЧАЕС, у населених пунктах і лісових масивах 30-кілометрової зони. Борис Федорович також вручив відзнаки Міністерства внутрішніх справ України членам батальону.

Начальник  Головного управління праці і соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА  Ярослав Лаган у своєму виступі передав присутнім ліквідаторам вітання від голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка та запевнив, що влада робить все можливе для того, щоб ліквідатори відчували себе соціально захищеними у непростих реаліях сьогодення, щоб мали гідне життя відповідно до свого статусу та  зробленого внеску у ліквідацію аварії планетарного масштабу.

Голова Калуської  райдержадміністрації Василь Петрів та голова Калуської районної ради Василь Дзундза підкреслили важливість даної події для Калущини, зазначивши, що подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС вічно житиме у серцях прийдешніх поколінь, бо надто дорогу ціну довелося заплатити за сьогоднішнє безхмарне небо та мирне життя.

Після завершення офіційних виступів  вдови чорнобильців-ліквідаторів запалили свічки перед списком померлих та почалася панахида за шістдесятьма трьома завчасно померлими ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Потім відбувся солдатський поминальний обід, під час якого учасники збору наче повернулися у ті далекі, обпалені мужністю та самопожертвою часи.

http://vikna.if.ua/news/category/kl/2012/07/20/9543/view

29.06.2012, рубрика "Підрозділ № 6033"

18 липня воїни-”чорнобильці” прикарпатського батальйону хочуть зустрітися у Новиці Калуського району

Юрій Тимощук

Газета ВІКНА, 2012.06.25

Як повідомив Вікнам online голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль» Ярослав Олійник, 18 липня виповнюється 26 років з часу прибуття у Чорнобильську зону воїнів Івано-Франківського протипожежного батальйону спецпризначення (в/ч 6033), сформованого за розпорядженням уряду СРСР на принципах воєнного часу, для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

— Обласне  управління МНС з перших днів  було причетним до його діяльності. Саме його фахівці з 14 по 17 липня 1986 року на полігоні цивільної оборони місцевого колгоспу у селі Новиця Калуського району навчали азам поведінки воїнів-прикарпатців, призваних із запасу, в обстановці підвищеної радіаційної небезпеки, — зазначає Ярослав Олійник.

Міністерство з надзвичайних ситуацій опікувалося  долею підрозділу у весь період його роботи у зоні відчуження: надавало реальну матеріальну та моральну підтримку нашим побратимам під орудою Василя Дурдинця. За 48 днів і ночей прикарпатці здійснили 1057 людино-виїздів на четвертий реактор, взяли посильну участь у спорудженні «Саркофагу», приборкали десятки пожеж у зоні відчуження, що тоді за рівнем небезпеки справедливо називалися «малими Чорнобилями».

Івано-Франківське обласне громадське об’єднання «Прикарпатбат Чорнобиль» має намір звернутися до керівництва Територіального управління МНС в Івано-Франківській області підтримати ініціативу щодо проведення 18 липня 2012 року зустрічі воїнів батальйону  у селі Новиці Калуського району.

— Приїзд  колишніх воїнів батальйону з усіх міст та районів області  ми присвятимо  пам’яті  наших 63-ох  побратимів, що пішли завчасно з життя,у безпечуючи здоров’я інших. — переконаний Ярослав Олійник. — Це буде захід наших спогадів та уроком психологічної підготовки  для нинішніх рятувальників.

http://vikna.if.ua/news/category/if/2012/06/25/9321/view

Можливо застосовую невдале порівняння, але роблю це навмисно. Поняття «ув’язнений» вживаю в переносному значенні. Не застосовую лапок, оскільки відвідавши днями з групою побратимів нашого наймолодшого воїна Валерія Зекова, переконався в його «домашньому арешті». У загальному його умови можливо навіть гірші ніж у тих, хто перебуває за тюремними мурами. Правда, лише за невеликим виключенням.  На відміну від них його зігріває ласка рідних, хоч і таких же  приструнених щоденними болями. Їхнє помешкання за метражем на душу також нічим не відрізняється від камери. П’ятеро дорослих людей, в числі яких троє інвалідів - батьки другої, а наш безногий герой першої групи – проживають у квартирі житловою площею 30 квадратних  метрів.
На день формування нашого батальйону на принципах воєнного часу, яке  розпочалось 14 липня 1986 року на полігоні цивільної оборони місцевого колгоспу села Новиці, що на Івано-Франківщині, Валерію виповнився 21 рік. Ще не минуло й півроку коли він полишив строкову службу. За усіма критеріями йому, юному, була протипоказана доля більшості із нас, яким було уже за сорок. Ні закони моралі, ні настанови лікарів враховані не були. Його зарахували водієм–пожежником. А далі участь у дезактиваційних роботах на четвертому реакторі ЧАЕС, обслуговування транспортерів на спорудженні «Саркофагу», передбачувані і небезпечні виїзди на пожежі по тривозі в зону відчуження… І все це тривало нелегких 48 днів і ночей.
Істинної трагедії він зазнає згодом. Що вона була невідворотною, то правда. Події розгорталися за таким сценарієм. До лікарів довелося  звертатися чи не одразу після повернення. (далее...)

Пропозиції Івано-Франківського громадьського об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль»  до Прем’єр – міністра України

Івано-Франківське громадське об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль»

77300, пр. Лесі Українки , 1-181, а /с 39, м. Калуш, тел. 095-633-58-52, 068-542-01-74, oliynuk17@i.ua

259/04 29 лютого 2012 року

Прем’єр – міністру України

п. Миколі Азарову

Івано-Франківське обласне громадське

об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль»,

пр. Лесі українки, 1-181, а/с 39,

м. Калуш, 77300

П Р О П О З И Ц І Ї

до  урядової Постанови №1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня  соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Івано-Франківське обласне  громадське об’єднання, що опікується  275-ма родинами воїнів Івано-Франківського протипожежного батальйону (в/ч 6033), котрий брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 18 липня по 03 вересня 1986 року, на  чергових загальних  зборах 23 лютого 2012 року обговорило наслідки  запровадження  Постанови №1210 і прийшло до таких висновків:

Перший  крок уряду щодо пошуку шляхів реального захисту  і підходу до виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вважати правильним, але і  таким, що потребує вдосконалення.

Наші судження звелися до таких пропозицій: (далее...)

12.05.2012, рубрика "Підрозділ № 6033, Трибуна"

КОЛИ  ВТРАЧАЮТЬ  МОРАЛЬНИЙ  КОМПАС

(відгук на передачу обласного радіомовлення  26 квітня 2012 року «Чорнобильський набат»)

Ми із вдячністю сприйняли тематичну  радіопередачу «Чорнобильський набат», підготовлену колективом редакції обласного  радіомовлення  до 26-ої річниці Чорнобильської трагедії, оскільки були в її горнилі 48 днів і ночей. Засвідчуємо її актуальність і спробу ведучої, до котрої у нас немає жодних претензій, подати  цю катастрофу  правдиво та об’єктивно. Нас засмутив лише  облік її героїв, котрі впродовж усіх після аварійних днів  культивують міф  про свій особливий героїзм, топчучись по  тих, хто реально проявляв  на четвертому реакторі ЧАЕС і  в зоні відчуження  зразки істинної та щирої самопожертви. Ми  аж ніяк  цим відгуком не заперечуємо їх  особистий  вклад в організацію діяльності  військового підрозділу у цей відповідальний період.

На щастя, ці «орденоносці» Роман Антонюк та Ярослав Василюк – до керівних посад Івано-Франківського протипожежного батальйону (в/ч 6033) не належали. Вони були тільки інструкторами відповідно командира батальйону та його заступника. І не більше.  Жодні розпорядчі функції їм не належали, на жодному документі батальйону,окрім можливих довідок, котрі писали виключно від свого імені і без належного погодження  з керівництвом батальйону. У нашому розпорядженні є штатний розпис підрозділу, де зазначено конкретні прізвища і посади, а також інші право підтверджуючі документи,котрі незаперечно спростовують міфи.

Не личить людям, котрі себе видають за героїв-керівників військової частини, сформованої на принципах воєнного часу із воїнів запасу, вихідців  з усіх  районів та міст нашої області, озвучувати неправдиві  дані і факти. Найперше, 25-та  бригада хімзахисту Міністерства оборони Радянського Союзу, якій  був підпорядкований наш батальйон, не дислокувалася в селі Оране. Даний населений пункт, що належить до зони добровільного відселення, був лише нашою поштовою адресою . До ліквідаційних робіт  у складі батальйону з 18 липня по 03 вересня  1986 року  було залучено не 262, а  277 прикарпатців. Це ж з їх благословення у наші довідки про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС комплекс заходів по підготовці п’яти десятків  складної  протипожежної техніки та технологічного  обладнання до неї охрестили «господарськими роботами в наметовому містечку». Вони за двадцять  хвилин  мовлення не назвали жодного імені солдата чи офіцера  батальйону. А 62 наші побратими уже полишили цей світ, ще 49 стали інвалідами Чорнобиля… Тоді,як і  зараз, їм ми  просто не цікаві.

Але і це ми готові  б їм вибачити, коли б Антонюк, Павлович, Василюк та інші «кадровики» заради власного  благополуччя не сфабрикували дані щодо тих, хто ніс основний тягар  служби та їх бездоганно обслуговував, сподіваючись на  порядність та людяність. На жаль, нам  не вдалося дослідити чи це зроблено через недолугість та некомпетентність,чи за злим умислом. Але нам від цього  не легше. Саме  з їх волі та за  їхніми поданнями обласній тимчасовій комісії  ОДА формальних довідок  про  участь  в ліквідації цієї аварії у 1997-1998 роках більше половини особового складу позбулися заслуженого звання ліквідатора  другої категорії, майже три десятки із них взагалі були позбавлені  чорнобильського статусу, окремі з них навіть після «смерті». Як наслідок, їм взамін виданих  посвідчень на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вручили  нові, фальшиві, нібито  вже про  участь в ліквідації  аварії у 1988-1990 роках. І це жодного із них не насторожило.

Чотири останні роки наше об’єднання ціною неймовірних зусиль відвойовує своїм побратимам   протиправно забраний  статус у судах, Спірній комісії, органах прокуратури, через Уповноваженого із прав людини Верховної Ради України.. .   Шістдесяти чотирьом  нині статус поновлено . Але  жоден із героїв  передачі за винятком Михайла Лущака   не доклався  до цієї роботи через  турботи  про «себе любимих» та вибиванням нових  урядових нагород. Підтвердженням цьому  є останній Указ Президента України  про  відзначення героїв Чорнобиля, в числі яких значиться уявний  заступник командира батальйону Ярослав Василюк.  Він крім інших заслуг удостоєний ордена  «За мужність»  ще й за «багаторічну  громадянську  активність» виявляється в ролі аж заступника  голови обласної  громадської організації «Союз Чорнобиль України». Більшого фарсу годі придумати. Якщо  усі наші 10 інструкторів  удостоєні   кількома нагородами та відзнаками, то  воїни  батальйону всі без виключення   після повернення  із зони   були піддані  тільки  забуттю та зневазі.

Ярослав  ОЛІЙНИК,

Голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»,

заступник командира в/ч 6033

01.03.2012, рубрика "Підрозділ № 6033, Трибуна"

ЩО ЗАВАЖАЄ КОНСОЛІДАЦІЇ?

Розбрат, непорозуміння, неконсолідованість у чорнобильське та афганське середовище привноситься із зовні, владою. Це не що інше, ніж її маніпуляції свідомістю людей. Ці настрої тільки підживлюють своєю поведінкою збанкрутілі лідери,намагаючись не позбутися своїх преференцій. Рядові ж вояки і ліквідатори потерпають від свавілля влади однаково. Яскравим підтвердженням цьому є азаровсько-андрєєвський меморандум і його дітище під номером 1210. Практично станційники,до яких і належить керівник «Союзу Чорнобиль України», змомерандували собі пристойні пенсії, хоч у певній мірі доклалися до чорнобильської аварії. А солдатня, що лопатами розгрібала атомне багаття або наражалася на кулі душманів, замість «поліпшення» продовжує вдовольнятися мінімалкою і чекає потепління. А з його приходом їх знову виведуть під владні будівлі на поругу. Ситий «почути кожного» не може, оскільки перепонки залиті не лише черствістю. Ніхто ж не вийшов до голодуючих під Кабміном. А смерть Конопльова не цьому свідчення?! А найсвіжіші факти хіба не про це говорять? Інваліди шахтарі та чорнобильці хіба не відвойовували штурмом законне право на особистий прийом до чиновника!

За останні місяці, мов гриби серед літа,вилазять нові чорнобильські утворення. Як стверджують їх народжувачі, вони створюються на противагу старим і збанкрутілим. А чи не краще навести лад у середині,де вони донедавна перебували? І знову кожен вибудовує і проголошує свій, нібито уже безгрішний, варіант спротиву, власний механізм поборювання влади, проголошуючи себе одночасно месією. А нам доводиться і надалі лишатися наодинці із своїми проблемами, бо владу спонукають не на пошук шляхів їх вирішення, а на охорону дверей,латання парканів, звезення з усіх усюдів міліцейських загонів… Хіба кошти на це все не є марними?

Щойно перечитав солідний опус, що вийшов з під пера правої руки Мартинця. А може й лівої. І знову той же пафос боротьби зі своїми, читай самопоїдання. Автор пише, що на їхніх зборах, що відбулися 21 лютого, вдумайтеся, «з поміж п’яти питань… найбільше уваги приділили … ставленню до новоутвореної … так званої громадської організації «Всеукраїнське об’єднання ветеранів Чорнобиля». Я був на установчих зборах представництва цієї організації. Стиль і поведінка, на жаль, та ж – на противагу.

(далее...)

 

Полный анализ сайта