Перші кроки виконання урядової Постанови №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викликала в рядах чорнобильців неоднозначну оцінку. Рівень захисту одних кардинально поліпшився,чимало є таких,котрі не зазнали обіцяних щедрот, Словом,не зменшилася кількість невдоволених,а навпаки відчутнішою стала різниця пенсійного забезпечення. Правда,зараз більш-менш став зрозумілішим механізм нарахування зароблених компенсацій. Стріли невдоволення летять не лише у бік Тігіпка з Азаровим. Більше дістається «Союзу Чорнобиль» Андрєєва,котрий погодився на цей протизаконний крок влади. Спротив вилився у масовий вихід чорнобильців із цього громадського об’єднання.

Розпочалася навіть нова хвиля спротиву. Настрою піддають чорнобильці Харкова,котрі вимагають не лише перегляду норм зазначеної вище постанови,а навіть відставки заступника голови Харківської ОДА Ігоря Шурми. Харків’яни масово покинули ряди Андрєєва. Вони 16 січня зареєстрували у Мінюсті своє « Всеукраїнське об’єднання ветеранів Чорнобиля» на противагу андрєєвському. Два дні поспіль колишні члени «Союзу Чорнобиль» утворили Луганську обласну організацію ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86». Черкащани під звуки похоронного маршу під стінами облдержадміністрації висловили недовіру власним керманичам «Союзу Чорнобиль» і одноголосно проголосували за входження в альтернативну громадську організацію. Кипить невдоволеннями Вінничина.

Не лишаються осторонь цих подій і прикарпатці. На вчорашньому засіданні Координаційної ради чорнобильських організацій області одноголосно прийнято рішення про доцільність утворення нового обласного об’єднання,котре б займалося відстоюванням інтересів інвалідів та евакуйованих із зони відчуження у 1986 році. Засадничим положенням її діяльності має бути боротьба за дотримання усіх вимог діючого Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Відрадно,що рада розширює свої межі впливу і почала завойовувати довіру у чорнобильців області. До неї 26 січня приєдналися Коломийська організація чорнобильців на чолі із Гаєвським та асоціація чорнобильців обласного управління міліції.

З ініціативи ради вчора відбулася зустріч із провідним спеціалістом обласного управління Пенсійного фонду України Г. Д. Атаманюк. Ганна Дмитрівна без поспіху, у довірливій атмосфері розповіла про наслідки перерахунку пенсій інвалідам Чорнобиля,надала переконливі поради щодо вирішення питань,які виникають із запровадженням постанови 1210. Прихильно та розумінням зустріли її повідомлення щодо проблем ,які виникли з нарахуванням пенсій інвалідам з числа воїнів строкової служби. Керівництво розробляє механізм щодо виправлення ситуації,підтримуючи постійні контакти із Києвом. Із 587 чорнобильців зі статусом першої категорії сорока нараховано мінімальні пенсії. 56 інвалідів почали з січня отримувати пенсію у розмірі до чотирьох тисяч гривень,54- до п’яти,30- до шести,14 – до семи тисяч гривень. Дев’ять мають максимальну пенсію – 8220 гривень. І це зроблено без рішень судів,виконання яких зависло. Процес перерахунку триває і чорнобильцям варто невідкладно звертатись у місцеві пенсійні управління в разі виникнення питань щодо виплачених розмірів пенсії за січень.

Ярослав Олійник,

голова ГО « Прикарпатбат Чорнобиль»

У липні 1986-го зненацька навіть у найвіддаленіших куточках Івано-Франківщини у домівках з’явилися посильні військкоматів з алярмовими повістками. Колишнім військовослужбовцям наказано негайно прибути у місцеві військкомати. Задля чого ніхто нікому пояснень не давав. Скупий папір зобов’язував обзавестися горнятком, виделкою, ложкою та необхідними туалетними об лаштунками. Термін військових зборів планувався на 45 днів. Щось стало прояснятися лише у селі Новиця (Калуський район), куди звідусіль, як виявилося пізніше, звозили майбутніх ліквідаторів Чорнобильської аварії.

Минувши спозаранку 18 липня Іванків, нас вже охопила тривога. Кожен із нас почав скаржитися на металічний присмак на зубах та першіння в горлі. Наближаючись до зони, ми невдовзі помітили слабкувате оранжеве сяйво над горизонтом… Сім ЛАЗів в супроводі міліціонерів, перетнувши колючу огорожу, в’їхали на територію військового містечка. Вивіска свідчила, що тут дислокується 25-та бригада хімзахисту Міністерства оборони СРСР. Намети своєю невпорядкованістю нагадували, що їх поспіхом полишили такі ж воїни. Уже у штабі бригади з’ясували, що тут базувався Тернопільський батальйон, котрий напередодні завершив свою місію у чорнобильській зоні.

З тих пір сплило цілих 25 років. Для багатьох із нас зустріч 29 грудня у музеї обласного пожежного управління, експонати котрого розповідають і про наш подвиг, була першою. Атмосфера вирувала дружніми обіймами, спогадами, приємними і не дуже. Хвилювання зашкалювали. Все свідчило що вона для нас жадана і пам’ятна.

…Прикро, але таку необхідну життєву зустріч не спромоглася жодного разу за оці довгі роки зініціювати влада. Вона і цього разу навіть своєю присутністю не засвідчила поваги до оцих, обпалених Чорнобилем людських доль, до людей, котрі жертовно і самовіддано розчищали понівечену зону від смертельного атома, представляючи гідність і відданість людським цінностям мешканців нашого краю.

Тішило те, що ми не були одинокими. Напередодні вітання нам передали працівники Мінсоцполітики України, котрі напередодні доклалися до повернення дев’ятьом нашим побратимам незаконно втраченого статусу ліквідатора саме з вини обласних чиновників майже 15 років тому. Таких щасливчиків стало уже 57! Наше вшанування взагалі б не відбулося, коли б не підтримка МВС України. Саме колишній Міністр Могильов підтримав нашу ініціативу.

Мені, здається, не випадало розповідати про цю пам’ятну для багатьох родин подію, оскільки ми заздалегідь про неї інформували засоби масової інформації. Та спромоглось скупо про неї згадати лише обласні телебачення «Галичина» та радіомовлення. Для інших СМІ наш подвиг не видався соціально значимим. Воно може й так. Події відбулися давно, рік 25-их роковин Чорнобильської трагедії спливав, можливо ця загроза не зачепила родини журналістів … Але ми до цього вже звикли. А хіба не оминають увагою наші протестні акції за уже втрачені наші конституційні права?!

Закид, що нас влада взагалі проігнорувала, буде несправедливим. Приємні хвилини палких зустрічей разом із нами переживав колишній заступник начальника обласного управління МВС в Івано-Франківській області Б.Ф. Більський. Саме на долю Бориса Федоровича випало формування на принципах воєнного часу підрозділу №6033. Це він третього вересня 1986 року організовував наше повернення із зони і урочисту зустріч з духовим оркестром. Він не полишав уваги до нас усі тривожні для нас 48 днів. Як приклад, організував для нас гостинці - повнісіньку вантажівку з яблуками, регулярний завіз мінералки, навіть грузинської «Боржомі»… Опікувався при потребі проблемами наших родин. Таке ставлення не забувається. А тому нам було приємно отримувати саме з його рук заслужені відзнаки МВС України, щиро аплодувати його виступу, оскільки відкривалися нові сторінки того часу для нас. Щиро прийняли нас і еменесники області. Керівництво навіть пообіцяло розвинути наші традиції – і вже цього року провести подібну зустріч 18 липня у Новиці. Адже наш подвиг вписано також в історію пожежників області.

Ярослав Олійник, заступник командира в/ч 6033 по політроботі

(Звернення обласної координаційної ради чорнобильських організацій)

Шановні краяни! Добігають останні дні року ,оголошеного Президентом України роком чорнобильців. Варто підрахувати його набутки. Але спершу пригадаємо, чим нас влада мала потішити. От окремі фрази президентського Указу,датованого 11 жовтня 2011 року:

· «Кабінету Міністрів України … проаналізувати заходи,вжиті щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи,розглянути стан виконання Загальнодержавної програми … законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань соціального захисту населення,яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, та підготувати … пропозиції щодо поліпшення ситуації у цих сферах;

· Передбачити …видатки на поліпшення медичного забезпечення, оздоровлення … та придбання ліків;

· Посилити увагу до повсякденних потреб громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи … вишукати можливість для надання таким особам соціальної підтримки .»

Чим все закінчилося знаємо. Від «особливого задоволення діями Уряду» відбулися протести у всіх областях, в окремих навіть із захопленням приміщень управлінь пенсійного фонду, розхитуванням і підрізанням «паркану довіри влади до своїх громадян» перед Верховною Радою, масовими голодовками, спанням на опалому листі під вітрами і снігопадами і навіть смертю… А ще номерними варіаціями законопроекту про виконання рішень судів ,а потім тотальним припиненням їх дії за розпорядженням Азарова взагалі і нарешті тігіпківською постановою про «осучаснення» пенсій інвалідам-чорнобильцям.

У нас виникає запитання. Чому до нас,людей,котрі жертовно у 1986 і наступних роках стали на захист людства від термоядерної напасті так цинічно поставилася наша влада у рік 25-річчя Чорнобильської трагедії?! У рік,коли світу природна стихія в Японії надіслала новий виклик і чергове сумне попередження! Чому наші владні мужі не наслідували підходів цієї невеликої острівної держави до своїх громадян при значно менших загрозах і наслідках ядерної аварії?!

В цьому сенсі ми запитуємо себе і вас – Хто має захистити нашу гідність?! Якщо не ми,то хто?! Це ж гасло було визначальним для нас у небезпечній зоні. А сьогодні хіба менша загроза від цинічних і протиправних дій нашому життю і здоров’ю?! На нашу думку, - НІ ! - вона страхітливіша ,бо здоров’я уже достатньо підірвано як «мирним» атомом ,так і життєвими негараздами.

Спонукає до роздумів і проблема нашої розрізненості. Вірус зневіри, поділу на правильних і не дуже, влада своїм принципом – розділяй і володарюй - прищепила,думає вона, нам на довго. А чи не пора його нам вичавити із себе,без особливих зусиль, і сказати їй – Досить нас зневажати! Ми горді тим, що стали на захист інших і здатні постояти за себе , поставити засторогу,коли треба і своїми тілами,цьому бульдозерному наступу на наші права,на права дітей війни,афганців і воїнів інтернаціоналістів, ветеранів війни та інших знедолених через недолугі дії влади і зради нашим голосам,завдяки яким вони набули цю владу і підпорядкували виключно під себе.

Силу духу свого ми можемо продемонструвати 14 грудня, у законний день нашої пошанівки,долучившись до колони відчайдух,яка пройде вулицями Івано-Франківська від Вічевого майдану до Пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської трагедії. Початок акції о 12-ій годині. Не роздумуй,перебори у собі невіру,що ти не можеш виправити ситуацію! Якщо ти не борешся за свої,кровні права, то влада успішно забере їх у тебе! Вона це справно і робить.

Івано-Франківська обласна рада чорнобильських організацій

А за Маяковським треба тільки лівою. А нині нам ще й Азаров з Тігіпком виписали марш і правила поведінки. От правильні «андреєвці»,кажуть вони, усвідомлюють «підвищення рівня соціального захисту громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а всі інші,»маловпливові» не можуть дотумкати цих переваг і безпричинно протестують,голодують і вимерзають… А ми,каже Микола Янович,будемо їх умовляти, «допоки залишиться хоч один чорнобилець»,який нас не хоче почути і зрозуміти. Від цих слів у мене настрій сягає смертельного рівня. Щось там цинічне присутнє.

Переді мною лежать два документи і єдиного призначення. Проект постанови №1210 і ця ж постанова,датована 23 листопада. На проект давав добро «Союз Чорнобиль України». В останньому документі не знаходжу пункту третього,що був присутній у першому. Оскільки він зник,то його зацитую: «Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується,пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі». Правда,справедливо і демократично?! Вчитуюсь у діючий документ, і знову надибую «підводні каміння». Пункт другий зобов’язує Пенсійний фонд України «забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених … до набрання чинності цією постановою за матеріалами пенсійних справ». Хіба не лукаво написано. Буцімто,не треба ходити,виясняти,уточняти. Але ж мене позбавлено права у законний і конституційний спосіб захищати,на мою думку, для себе справедливу пенсію.

На моє прохання працівники певного пенсійного управління розклали на столі кілька пенсійних справ, виплати за якими проводилися за рішеннями судів. Справді, підрахунки довели,що цим і їм подібним,якщо у матеріалах справи є реальні документи про зарплату в зоні у 1986 році,то до судів не знадобиться ходити. Ба, навіть у них тепер пенсія зашкалюватиме, тобто перевищить встановлений максимум. Здивувало інше, за нинішніх обставин розмір пенсії інваліда другої або третьої групи може бути вищим,ніж по закону для інваліда першої групи,тобто вищим за 10 мінімальних пенсій за віком. На моє переконання,оскільки документи про зарплату у переважної більшості ліквідаторів 1986 року не збереглися,точніше вони тотально знищені, таких щасливчиків буде обмаль. Переважна більшість ліквідаторів-інвалідів отримуватиме пенсії менші у 2 і 2,5 рази від розмірів,передбачених статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На жаль, «принади» Постанови №1210 на цьому не вичерпуються. Переписана ще й стаття 50-та. Якщо закон передбачав розміри додаткової пенсії для інвалідів за шкоду ,заподіяну здоров’ю відповідно до груп інвалідності 100,75 та 50 процентів мінімальної пенсії за віком,то тепер ці розміри визначені у 50,40 та 30 відсотків прожиткового мінімуму.

Дана постанова взагалі обійшла ліквідаторів другої категорії,якщо не рахувати отой мізер (три відсотки мінімальної пенсії за віком),який обіцяно додати до додаткової пенсії з першого липня 2012 року. Механізму для призначення їм справедливої чорнобильської пенсії не запропоновано. Шлях один – домагатися інвалідності.

У чорнобильське середовище внесено надзвичайно небезпечну кістку роздору. Зроблено так,щоб ми ніколи не дійшли порозуміння,оскільки нас поділено на правильних і таких собі. Скажіть,будь ласка, в чому вина чорнобильців-інвалідів,захворювання у котрих пов’язано з радіаційним опроміненням,що їх пенсія за однаковою групою інвалідності буде різнитися в рази? Хіба курс лікування або реабілітації у них буде дешевшим? Чи може страждатимуть менше?

Ярослав Олійник,

учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році,

категорія 2А.

]]> http://www.postchernobyl.kiev.ua/xto-tam-krokuye-pravoyu/feed/ 10 http://www.postchernobyl.kiev.ua/yaroslav-olijnik/ http://www.postchernobyl.kiev.ua/yaroslav-olijnik/#comments Mon, 05 Dec 2011 04:27:17 +0000 glavred http://www.postchernobyl.kiev.ua/?p=10336 КРОК ДО ОБ‘ЄДНАННЯ

Перший уже зроблений, але навряд чи його можна назвати вдалим, швидше можливим. Розрізненість пронизала не лише чорнобильців Прикарпаття. Оцей вірус гетьманщини, точніше махновщини, прищеплює нам влада роками. А потім сама ж дорікає вже нам, що ми не можемо порозумітися і чітко висловити свою єдину позицію. Від цього вона і виграє.

Сумбурні , слабо організовані спалахи невдоволення, протестні акції, навіть у вигляді голодувань, переважно незначної кількості, доведених владою до відчаю, людей її взагалі не хвилюють. Воно й зрозуміло, бо ситий голодного і здоров’ям кволого, ніколи слухати не хоче. Гірше того, сьогодні влада сама провокує їх на ці кроки. Підтвердженням цього є смерть голодувальника в Донецьку. Влада сама заманила хворих відчайдух у отеплений намет, який сама й облаштувала, а потім оцей притулок для голодних розтоптала ногами нелюдів .

Здавалось би, майже за тиждень ініціатори під впливом і за дорученням Всеукраїнського форуму,що відбувся 26-27 листопада у Києві, повідомили формально існуючих в області лідерів обласних організацій про скликання об’єднуючого форуму. На словах, як з’ясувалося, ідею підтримали, назвавши цей захід вдалим і навіть дещо запізнілим, а потім його проігнорували. Час покаже істинну причину. За дослідженням аматора, але завзятого і самовідданого прихильника чорнобильського руху Петра Грабовецького , люди перестали вірити самопроголошеним вожакам. Можливо і їм зрозумілі настрої людей. Але в такому разі їм варто зійти з амвону лідерства і не маскуватися в особистих зисках, що за ними маси потерпілих від Чорнобильського лиха.

На зібрання,що відбулося в приміщенні БХВ «Солідарність» (вул.. Січових стрільців, 34) 02 грудня прибули ліквідатори з Долини, Калуша, Івано-Франківська, Верховини, Косова, Болехова і Богородчан. Сьогодні це ще краплинка від загальної кількості ліквідаторів і потерпілих області. Та саме вони позбулися вірусу зневіри і кличуть інших до єднання. Вони й започаткували утворення обласної Координаційної ради чорнобильських організацій, обрали співголів керівного органу, затвердили Положення про його діяльність. У перспективі пошуки ефективних спільних рішень на виклики часу. Сьогодні найголовніше домогтися дотримання положень Конституції і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», поновлення судових рішень, нагло і протиправно зупинених урядом, щодо призначення пенсій інвалідам-чорнобильцям.

Обласна координаційна рада подає клич майже дванадцятитисячному загону ліквідаторів та потерпілих Івано-Франківщини від Чорнобильської трагедії усвідомити свою сутність. Стати на шлях боротьби не ПРОТИ влади, а ЗА свою гідність. Побороти у собі зневіру, продемонструвати 14 грудня – у День ліквідатора – порозуміння і незворотність боротьби за справедливість і силу Закону. А це зробити у такий спосіб : з’їхатися з найвіддаленіших кутків нашого краю в обласний центр і провести у полудень урочисту ходу від Вічевого майдану до Пам’ятного знаку жертвам Чорнобиля. Влада чомусь нас боїться, бо навіть цього дня (рік чорнобильців,оголошеного Президентом України, та 25-річчя Чорнобильської трагедії), бодай уявно, як вона це робила торік, не хоче пошанувати справжніх героїв і жертв Чорнобиля. Не піддаймося їй!

Ярослав Олійник,

голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»,

співголова Всеукраїнської координаційної ради чорнобильських організацій

Сайт вільних галицьких журналістів «ОСТРІВ ГАЛИЧИНА»,07.11.2011

Після 20 вересня владні мужі безперестанно намагаються обласкати суспільство,твердячи,що не забиратимуть пільг,а навпаки … Називають навіть проценти збільшення.

Заспокоюючи нас, Янукович, Азаров,Тігіпко, Єфремов, Акімова та їм подібні, просто маніпулюють нашою свідомістю. У такий спосіб вони прагнуть будь-що приспати нашу пильність,притупити активність тої горстки сміливців та відчайдух,котрі ще вірять у силу права та справедливість. Посилаючись на малочисельність мітингувальників (горстку), маю на увазі,що серед упосліджених владою і без законопроекту 7562,котрий маніпулятивно метаморфозував у 9127, стоїть за оцінками експертів понад 12 мільйонів моїх співвітчизників. За їх права, запитую себе, чомусь розхитують «паркан довіри та порозуміння» лише сотні пікетувальників. Навіть не тисячі. Чому?!

Та ба,люди від влади навіть пробують звинуватити чорнобильців та афганців у спробі довести державу до фінансового колапсу. На їх переконання під стінами ВРУ (Верховної Ради України) зібралися чи не найбагатші українці,з набитими кишенями від пенсій у «30 тисяч та компенсаційних виплат у 700 тисяч гривень», щоб обікрасти весь український люд. При цьому «втратили страх». Я не здивуюся,якщо вони не припишуть їм ще й спробу терактів. Про реальний намір «до захоплень зі зброєю державних установ» наш Президент уже заявив офіційно. Насмілюсь сказати,що страху і тривоги жодної ми не втратили, а совість Ви дійсно загубили ,діставшись влади.

П’ятого листопада засоби масової інформації розповсюдили чергову заяву з цього приводу пана Азарова. Уряд,заявив він, свої домовленості з афганцями та чорнобильцями продовжує виконувати. Не заперечую,слова правдиві. У меморандумах уряд взяв ніякі зобов’язання і їх свято дотримується. Що ж насправді криється у рядках цих фальшивих документів,які освятили від імені мільйонів Чорнописький з Андреєвим. Словесна полова.

Мої думки підтвердили перші виплати у листопаді пенсій. У інвалідів вони знизилися щонайменше втричі,зрозуміло,призначених за рішеннями судів. Не додано жодної гривні іншим категоріям нужденних.

А тепер відійдемо від голослівних обіцянок та маніпуляцій і зануримося в суть нинішнього дійства влади та її супротивників.

Найперше,афганці,чорнобильці,ветерани війни та армії пільг не вимагають. Пільги, це - поблажка, полегшення тим,хто не може фізично собі зарадити. Вище зазначені люди,без винятку, з когорти мужніх,жертовних,гордих і високо моральних. Вони готові заступитися і за «того хлопця». Не орієнтуйтесь на примазаників. Користолюбців не бракує. На жаль,останні і найбільш галасливі. Ми прагнемо святого дотримання Законів і Конституції України. Ми за силу права і принципи справедливості. Ми проти засилля корупції,хоч заради справедливості скажу,що дехто із неї користає у продажних судах. Якщо б « оранжеві» не спаплюжили правило,що «закон один для всіх», то нам не було б потреби вдаватися до послуг не чистих на руку нікчем за законними компенсаціями до суду.

Так, ми домагаємося свого,заслуженого і законного. Ми відвойовуємо компенсації,частку намертво втраченого при виконанні державних завдань. Одні свідомо ризикували своїм життям і здоров’ям під дулом присяги за перемогу у світі ілюзорної ідеї комунізму, інші боронили світ від термоядерної катастрофи . Пора накласти щодо нас заборону на вживання терміну «пільги». Компенсації за втрачені життя належать матерям,вдовам, осиротілим діткам… Компенсації задекларовані державою,а не популістами,як твердить влада. Чому вона позбавляє нас обіцяних ліків,щоб притупити нестерпну біль?! Чому вона не надає обіцяних крихіток, щоб підтримувати знівечений організм радіацією або нервовими розладами на чужих нам землях Афганістану?! Ряд отим чому дуже довгий.

Не витримує жодної критики посилання на відсутність реєстру тих, кому держава пообіцяла свою підтримку. Так,ще у 1991 році при прийнятті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прописана 16-та стаття про організацію Єдиного державного реєстру. Там записані правильні слова «З метою найбільш ефективного вирішення завдань медико-соціального забезпечення осіб,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи…». Що завадило владі це зробити за цілих 20 років? Я ще років з десять тому заніс у відповідну службу папочку з копіями усіх для цього документів. Не коштів,не часу бракує владі, а простісінького бажання мати правдиву інформацію. А вона для неї вбивча, бо серед тих, хто незаслужено вліз у наші ряди найбільше представників влади. Починайте із себе.

Що ж пообіцяв нам Тігіпко 01 листопада. А нічого. А Прокопенко йому взяв і повірив. Та ще й до цього схиляв натовп,як люблять нас тепер називати. Треба було домагатися не ялової заяви пана міністра,а відміни урядової постанови № 745 від 6 липня 2011 року. Там прописані дії владі ,а не в листах чинуш до Пенсійних фондів. І названа постанова діє до 01 січня 2012 року і базується на Законі про внесення змін до Держбюджету на 2011 рік. На жаль,Конституційний суд зволікає із зверненням депутатів щодо неконституційності цього Закону. Та він з цього приводу уже приймав праведне рішення. Та влада виконавча вважає себе найвищою,хоч судова і законодавча не мали б пасти задніх.

06 листопада 2011 року

Ярослав Олійник,

голова обласного громадського об’єднання «Прикарпатбат Чорнобиль»

http://www.octpib.info/Articles.aspx?id=11357

11.11.2011

Шановні побратими!

Вчора,09 листопада троє воїнів нашого батальйону вдалися до екстремістських дій у приміщенні Калуського міськрайонного управління Пенсійного Фонду України. Вони звинувачували у грубій формі у всіх гріхах начальника. Я особисто такі дії засуджую. Усі свої протестні акції ми розробляємо і проводимо виключно за рішенням загальних зборів. Кожна наша акція спрямована на реальний результат. Хочу Вас закликати не вдаватися до махновщини і діяти у правовому полі і за принципами людської моралі,поваги кожного.

Усі троє отримували пенсії за рішеннями судів. На щастя, нинішній розмір їх пенсій,вважаю тимчасово, мені навіть у сні не може уявитися. І таких

сьогодні значно більше,ніж таких щасливчиків,котрим вдалося домогтися законного рішення у судах. До речі,серед калуських чорнобильців статус першої категорії мають 70 чоловік,а пенсії по Закону - 6,8,10 мінімальні пенсій за віком - отримують лише 17. А чим гірші інші 53?! Їм теж по закону належиться пенсія за статтею 54.

Ми усі виступаємо за верховенство права,за святе виконання рішень судів. Обмеження наших компенсацій розроблялося і приймалося в одному центрі - Адміністрації Президента України. Свій гнів треба висловлювати саме туди,як роблять щоденно чорнобильці Сходу України. Треба долучатися до них,оскільки 300 мітингувальників нинішня влада не хоче і не буде чути. Потрібні тисячі. А відсиджуватися в окопах і звідти,вискочити мов той з конопель, крім піару нічого не дасть.

Прошу свої дії узгоджувати з керівництвом нашого об"єднання і не піддаватися на провокації мартинців,які у такий спосіб позбавили роботи невинну людину, Данилюка П.В.

Вам потрібна, думаю, справедливість,а не сліпа помста.

ЯРОСЛАВ ОЛІЙНИК