?> Військові частини на ЛНА | «ПостЧорнобиль» - Part 2
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Рубрика - Військові частини на ЛНА

Можливо застосовую невдале порівняння, але роблю це навмисно. Поняття «ув’язнений» вживаю в переносному значенні. Не застосовую лапок, оскільки відвідавши днями з групою побратимів нашого наймолодшого воїна Валерія Зекова, переконався в його «домашньому арешті». У загальному його умови можливо навіть гірші ніж у тих, хто перебуває за тюремними мурами. Правда, лише за невеликим виключенням.  На відміну від них його зігріває ласка рідних, хоч і таких же  приструнених щоденними болями. Їхнє помешкання за метражем на душу також нічим не відрізняється від камери. П’ятеро дорослих людей, в числі яких троє інвалідів - батьки другої, а наш безногий герой першої групи – проживають у квартирі житловою площею 30 квадратних  метрів.
На день формування нашого батальйону на принципах воєнного часу, яке  розпочалось 14 липня 1986 року на полігоні цивільної оборони місцевого колгоспу села Новиці, що на Івано-Франківщині, Валерію виповнився 21 рік. Ще не минуло й півроку коли він полишив строкову службу. За усіма критеріями йому, юному, була протипоказана доля більшості із нас, яким було уже за сорок. Ні закони моралі, ні настанови лікарів враховані не були. Його зарахували водієм–пожежником. А далі участь у дезактиваційних роботах на четвертому реакторі ЧАЕС, обслуговування транспортерів на спорудженні «Саркофагу», передбачувані і небезпечні виїзди на пожежі по тривозі в зону відчуження… І все це тривало нелегких 48 днів і ночей.
Істинної трагедії він зазнає згодом. Що вона була невідворотною, то правда. Події розгорталися за таким сценарієм. До лікарів довелося  звертатися чи не одразу після повернення. (далее...)

Пропозиції Івано-Франківського громадьського об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль»  до Прем’єр – міністра України

Івано-Франківське громадське об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль»

77300, пр. Лесі Українки , 1-181, а /с 39, м. Калуш, тел. 095-633-58-52, 068-542-01-74, oliynuk17@i.ua

259/04 29 лютого 2012 року

Прем’єр – міністру України

п. Миколі Азарову

Івано-Франківське обласне громадське

об’єднання  «Прикарпатбат Чорнобиль»,

пр. Лесі українки, 1-181, а/с 39,

м. Калуш, 77300

П Р О П О З И Ц І Ї

до  урядової Постанови №1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня  соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Івано-Франківське обласне  громадське об’єднання, що опікується  275-ма родинами воїнів Івано-Франківського протипожежного батальйону (в/ч 6033), котрий брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 18 липня по 03 вересня 1986 року, на  чергових загальних  зборах 23 лютого 2012 року обговорило наслідки  запровадження  Постанови №1210 і прийшло до таких висновків:

Перший  крок уряду щодо пошуку шляхів реального захисту  і підходу до виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вважати правильним, але і  таким, що потребує вдосконалення.

Наші судження звелися до таких пропозицій: (далее...)

12.05.2012, рубрика "Підрозділ № 6033, Трибуна"

КОЛИ  ВТРАЧАЮТЬ  МОРАЛЬНИЙ  КОМПАС

(відгук на передачу обласного радіомовлення  26 квітня 2012 року «Чорнобильський набат»)

Ми із вдячністю сприйняли тематичну  радіопередачу «Чорнобильський набат», підготовлену колективом редакції обласного  радіомовлення  до 26-ої річниці Чорнобильської трагедії, оскільки були в її горнилі 48 днів і ночей. Засвідчуємо її актуальність і спробу ведучої, до котрої у нас немає жодних претензій, подати  цю катастрофу  правдиво та об’єктивно. Нас засмутив лише  облік її героїв, котрі впродовж усіх після аварійних днів  культивують міф  про свій особливий героїзм, топчучись по  тих, хто реально проявляв  на четвертому реакторі ЧАЕС і  в зоні відчуження  зразки істинної та щирої самопожертви. Ми  аж ніяк  цим відгуком не заперечуємо їх  особистий  вклад в організацію діяльності  військового підрозділу у цей відповідальний період.

На щастя, ці «орденоносці» Роман Антонюк та Ярослав Василюк – до керівних посад Івано-Франківського протипожежного батальйону (в/ч 6033) не належали. Вони були тільки інструкторами відповідно командира батальйону та його заступника. І не більше.  Жодні розпорядчі функції їм не належали, на жодному документі батальйону,окрім можливих довідок, котрі писали виключно від свого імені і без належного погодження  з керівництвом батальйону. У нашому розпорядженні є штатний розпис підрозділу, де зазначено конкретні прізвища і посади, а також інші право підтверджуючі документи,котрі незаперечно спростовують міфи.

Не личить людям, котрі себе видають за героїв-керівників військової частини, сформованої на принципах воєнного часу із воїнів запасу, вихідців  з усіх  районів та міст нашої області, озвучувати неправдиві  дані і факти. Найперше, 25-та  бригада хімзахисту Міністерства оборони Радянського Союзу, якій  був підпорядкований наш батальйон, не дислокувалася в селі Оране. Даний населений пункт, що належить до зони добровільного відселення, був лише нашою поштовою адресою . До ліквідаційних робіт  у складі батальйону з 18 липня по 03 вересня  1986 року  було залучено не 262, а  277 прикарпатців. Це ж з їх благословення у наші довідки про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС комплекс заходів по підготовці п’яти десятків  складної  протипожежної техніки та технологічного  обладнання до неї охрестили «господарськими роботами в наметовому містечку». Вони за двадцять  хвилин  мовлення не назвали жодного імені солдата чи офіцера  батальйону. А 62 наші побратими уже полишили цей світ, ще 49 стали інвалідами Чорнобиля… Тоді,як і  зараз, їм ми  просто не цікаві.

Але і це ми готові  б їм вибачити, коли б Антонюк, Павлович, Василюк та інші «кадровики» заради власного  благополуччя не сфабрикували дані щодо тих, хто ніс основний тягар  служби та їх бездоганно обслуговував, сподіваючись на  порядність та людяність. На жаль, нам  не вдалося дослідити чи це зроблено через недолугість та некомпетентність,чи за злим умислом. Але нам від цього  не легше. Саме  з їх волі та за  їхніми поданнями обласній тимчасовій комісії  ОДА формальних довідок  про  участь  в ліквідації цієї аварії у 1997-1998 роках більше половини особового складу позбулися заслуженого звання ліквідатора  другої категорії, майже три десятки із них взагалі були позбавлені  чорнобильського статусу, окремі з них навіть після «смерті». Як наслідок, їм взамін виданих  посвідчень на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вручили  нові, фальшиві, нібито  вже про  участь в ліквідації  аварії у 1988-1990 роках. І це жодного із них не насторожило.

Чотири останні роки наше об’єднання ціною неймовірних зусиль відвойовує своїм побратимам   протиправно забраний  статус у судах, Спірній комісії, органах прокуратури, через Уповноваженого із прав людини Верховної Ради України.. .   Шістдесяти чотирьом  нині статус поновлено . Але  жоден із героїв  передачі за винятком Михайла Лущака   не доклався  до цієї роботи через  турботи  про «себе любимих» та вибиванням нових  урядових нагород. Підтвердженням цьому  є останній Указ Президента України  про  відзначення героїв Чорнобиля, в числі яких значиться уявний  заступник командира батальйону Ярослав Василюк.  Він крім інших заслуг удостоєний ордена  «За мужність»  ще й за «багаторічну  громадянську  активність» виявляється в ролі аж заступника  голови обласної  громадської організації «Союз Чорнобиль України». Більшого фарсу годі придумати. Якщо  усі наші 10 інструкторів  удостоєні   кількома нагородами та відзнаками, то  воїни  батальйону всі без виключення   після повернення  із зони   були піддані  тільки  забуттю та зневазі.

Ярослав  ОЛІЙНИК,

Голова ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»,

заступник командира в/ч 6033

01.03.2012, рубрика "Підрозділ № 6033, Трибуна"

ЩО ЗАВАЖАЄ КОНСОЛІДАЦІЇ?

Розбрат, непорозуміння, неконсолідованість у чорнобильське та афганське середовище привноситься із зовні, владою. Це не що інше, ніж її маніпуляції свідомістю людей. Ці настрої тільки підживлюють своєю поведінкою збанкрутілі лідери,намагаючись не позбутися своїх преференцій. Рядові ж вояки і ліквідатори потерпають від свавілля влади однаково. Яскравим підтвердженням цьому є азаровсько-андрєєвський меморандум і його дітище під номером 1210. Практично станційники,до яких і належить керівник «Союзу Чорнобиль України», змомерандували собі пристойні пенсії, хоч у певній мірі доклалися до чорнобильської аварії. А солдатня, що лопатами розгрібала атомне багаття або наражалася на кулі душманів, замість «поліпшення» продовжує вдовольнятися мінімалкою і чекає потепління. А з його приходом їх знову виведуть під владні будівлі на поругу. Ситий «почути кожного» не може, оскільки перепонки залиті не лише черствістю. Ніхто ж не вийшов до голодуючих під Кабміном. А смерть Конопльова не цьому свідчення?! А найсвіжіші факти хіба не про це говорять? Інваліди шахтарі та чорнобильці хіба не відвойовували штурмом законне право на особистий прийом до чиновника!

За останні місяці, мов гриби серед літа,вилазять нові чорнобильські утворення. Як стверджують їх народжувачі, вони створюються на противагу старим і збанкрутілим. А чи не краще навести лад у середині,де вони донедавна перебували? І знову кожен вибудовує і проголошує свій, нібито уже безгрішний, варіант спротиву, власний механізм поборювання влади, проголошуючи себе одночасно месією. А нам доводиться і надалі лишатися наодинці із своїми проблемами, бо владу спонукають не на пошук шляхів їх вирішення, а на охорону дверей,латання парканів, звезення з усіх усюдів міліцейських загонів… Хіба кошти на це все не є марними?

Щойно перечитав солідний опус, що вийшов з під пера правої руки Мартинця. А може й лівої. І знову той же пафос боротьби зі своїми, читай самопоїдання. Автор пише, що на їхніх зборах, що відбулися 21 лютого, вдумайтеся, «з поміж п’яти питань… найбільше уваги приділили … ставленню до новоутвореної … так званої громадської організації «Всеукраїнське об’єднання ветеранів Чорнобиля». Я був на установчих зборах представництва цієї організації. Стиль і поведінка, на жаль, та ж – на противагу.

(далее...)

ЧОРНОБИЛЬЦІ ПРИКАРПАТТЯ СОЛІДАРИЗУЮТЬСЯ

Перші кроки виконання урядової Постанови №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викликала в рядах чорнобильців неоднозначну оцінку. Рівень захисту одних кардинально поліпшився,чимало є таких,котрі не зазнали обіцяних щедрот, Словом,не зменшилася кількість невдоволених,а навпаки відчутнішою стала різниця пенсійного забезпечення. Правда,зараз більш-менш став зрозумілішим механізм нарахування зароблених компенсацій. Стріли невдоволення летять не лише у бік Тігіпка з Азаровим. Більше дістається «Союзу Чорнобиль» Андрєєва,котрий погодився на цей протизаконний крок влади. Спротив вилився у масовий вихід чорнобильців із цього громадського об’єднання.

Розпочалася навіть нова хвиля спротиву. Настрою піддають чорнобильці Харкова,котрі вимагають не лише перегляду норм зазначеної вище постанови,а навіть відставки заступника голови Харківської ОДА Ігоря Шурми. Харків’яни масово покинули ряди Андрєєва. Вони 16 січня зареєстрували у Мінюсті своє « Всеукраїнське об’єднання ветеранів Чорнобиля» на противагу андрєєвському. Два дні поспіль колишні члени «Союзу Чорнобиль» утворили Луганську обласну організацію ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86». Черкащани під звуки похоронного маршу під стінами облдержадміністрації висловили недовіру власним керманичам «Союзу Чорнобиль» і одноголосно проголосували за входження в альтернативну громадську організацію. Кипить невдоволеннями Вінничина.

Не лишаються осторонь цих подій і прикарпатці. На вчорашньому засіданні Координаційної ради чорнобильських організацій області одноголосно прийнято рішення про доцільність утворення нового обласного об’єднання,котре б займалося відстоюванням інтересів інвалідів та евакуйованих із зони відчуження у 1986 році. Засадничим положенням її діяльності має бути боротьба за дотримання усіх вимог діючого Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Відрадно,що рада розширює свої межі впливу і почала завойовувати довіру у чорнобильців області. До неї 26 січня приєдналися Коломийська організація чорнобильців на чолі із Гаєвським та асоціація чорнобильців обласного управління міліції.

З ініціативи ради вчора відбулася зустріч із провідним спеціалістом обласного управління Пенсійного фонду України Г. Д. Атаманюк. Ганна Дмитрівна без поспіху, у довірливій атмосфері розповіла про наслідки перерахунку пенсій інвалідам Чорнобиля,надала переконливі поради щодо вирішення питань,які виникають із запровадженням постанови 1210. Прихильно та розумінням зустріли її повідомлення щодо проблем ,які виникли з нарахуванням пенсій інвалідам з числа воїнів строкової служби. Керівництво розробляє механізм щодо виправлення ситуації,підтримуючи постійні контакти із Києвом. Із 587 чорнобильців зі статусом першої категорії сорока нараховано мінімальні пенсії. 56 інвалідів почали з січня отримувати пенсію у розмірі до чотирьох тисяч гривень,54- до п’яти,30- до шести,14 – до семи тисяч гривень. Дев’ять мають максимальну пенсію – 8220 гривень. І це зроблено без рішень судів,виконання яких зависло. Процес перерахунку триває і чорнобильцям варто невідкладно звертатись у місцеві пенсійні управління в разі виникнення питань щодо виплачених розмірів пенсії за січень.

Ярослав Олійник,

голова ГО « Прикарпатбат Чорнобиль»

У липні 1986-го зненацька навіть у найвіддаленіших куточках Івано-Франківщини у домівках з’явилися посильні військкоматів з алярмовими повістками. Колишнім військовослужбовцям наказано негайно прибути у місцеві військкомати. Задля чого ніхто нікому пояснень не давав. Скупий папір зобов’язував обзавестися горнятком, виделкою, ложкою та необхідними туалетними об лаштунками. Термін військових зборів планувався на 45 днів. Щось стало прояснятися лише у селі Новиця (Калуський район), куди звідусіль, як виявилося пізніше, звозили майбутніх ліквідаторів Чорнобильської аварії.

Минувши спозаранку 18 липня Іванків, нас вже охопила тривога. Кожен із нас почав скаржитися на металічний присмак на зубах та першіння в горлі. Наближаючись до зони, ми невдовзі помітили слабкувате оранжеве сяйво над горизонтом… Сім ЛАЗів в супроводі міліціонерів, перетнувши колючу огорожу, в’їхали на територію військового містечка. Вивіска свідчила, що тут дислокується 25-та бригада хімзахисту Міністерства оборони СРСР. Намети своєю невпорядкованістю нагадували, що їх поспіхом полишили такі ж воїни. Уже у штабі бригади з’ясували, що тут базувався Тернопільський батальйон, котрий напередодні завершив свою місію у чорнобильській зоні.

З тих пір сплило цілих 25 років. Для багатьох із нас зустріч 29 грудня у музеї обласного пожежного управління, експонати котрого розповідають і про наш подвиг, була першою. Атмосфера вирувала дружніми обіймами, спогадами, приємними і не дуже. Хвилювання зашкалювали. Все свідчило що вона для нас жадана і пам’ятна. (далее...)

П О Р А Х У Є М О Н А М А Р Ш І !

(Звернення обласної координаційної ради чорнобильських організацій)

Шановні краяни! Добігають останні дні року ,оголошеного Президентом України роком чорнобильців. Варто підрахувати його набутки. Але спершу пригадаємо, чим нас влада мала потішити. От окремі фрази президентського Указу,датованого 11 жовтня 2011 року:

· «Кабінету Міністрів України … проаналізувати заходи,вжиті щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи,розглянути стан виконання Загальнодержавної програми … законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань соціального захисту населення,яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, та підготувати … пропозиції щодо поліпшення ситуації у цих сферах;

· Передбачити …видатки на поліпшення медичного забезпечення, оздоровлення … та придбання ліків;

· Посилити увагу до повсякденних потреб громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи … вишукати можливість для надання таким особам соціальної підтримки .»

Чим все закінчилося знаємо. Від «особливого задоволення діями Уряду» відбулися протести у всіх областях, в окремих навіть із захопленням приміщень управлінь пенсійного фонду, розхитуванням і підрізанням «паркану довіри влади до своїх громадян» перед Верховною Радою, масовими голодовками, спанням на опалому листі під вітрами і снігопадами і навіть смертю… А ще номерними варіаціями законопроекту про виконання рішень судів ,а потім тотальним припиненням їх дії за розпорядженням Азарова взагалі і нарешті тігіпківською постановою про «осучаснення» пенсій інвалідам-чорнобильцям.

У нас виникає запитання. Чому до нас,людей,котрі жертовно у 1986 і наступних роках стали на захист людства від термоядерної напасті так цинічно поставилася наша влада у рік 25-річчя Чорнобильської трагедії?! У рік,коли світу природна стихія в Японії надіслала новий виклик і чергове сумне попередження! Чому наші владні мужі не наслідували підходів цієї невеликої острівної держави до своїх громадян при значно менших загрозах і наслідках ядерної аварії?!

В цьому сенсі ми запитуємо себе і вас – Хто має захистити нашу гідність?! Якщо не ми,то хто?! Це ж гасло було визначальним для нас у небезпечній зоні. А сьогодні хіба менша загроза від цинічних і протиправних дій нашому життю і здоров’ю?! На нашу думку, - НІ ! - вона страхітливіша ,бо здоров’я уже достатньо підірвано як «мирним» атомом ,так і життєвими негараздами.

Спонукає до роздумів і проблема нашої розрізненості. Вірус зневіри, поділу на правильних і не дуже, влада своїм принципом – розділяй і володарюй - прищепила,думає вона, нам на довго. А чи не пора його нам вичавити із себе,без особливих зусиль, і сказати їй – Досить нас зневажати! Ми горді тим, що стали на захист інших і здатні постояти за себе , поставити засторогу,коли треба і своїми тілами,цьому бульдозерному наступу на наші права,на права дітей війни,афганців і воїнів інтернаціоналістів, ветеранів війни та інших знедолених через недолугі дії влади і зради нашим голосам,завдяки яким вони набули цю владу і підпорядкували виключно під себе.

Силу духу свого ми можемо продемонструвати 14 грудня, у законний день нашої пошанівки,долучившись до колони відчайдух,яка пройде вулицями Івано-Франківська від Вічевого майдану до Пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської трагедії. Початок акції о 12-ій годині. Не роздумуй,перебори у собі невіру,що ти не можеш виправити ситуацію! Якщо ти не борешся за свої,кровні права, то влада успішно забере їх у тебе! Вона це справно і робить.

Івано-Франківська обласна рада чорнобильських організацій

 

Полный анализ сайта