Фотодокументальна виставка з циклу “ЧОРНОБИЛЬ. ІМЕНА”

На відкриття виставки прийшли друзі Сергія, шанувальники його творчості та інші, хто був в музеї саме в День ліквідатора. Відкриттю виставки передував літературний вечір. Сергій Мирний розказав нам, як зароджувалась книга: спочатку перша – повість «Хуже радиации»; потім друга –  роман «Живая Сила». Треба підкреслити, що вечір пройшов у дружній атмосфері. У своїх виступах учасники цього вечора надали поради письменнику, побажали успіхів і нових книг.

Анатолій КОЛЯДІН

ПРО ВИСТАВКУ:

Ця виставка доносить смак радіації. Запах радіації.

І смак перемоги над радіацією. Смак перемоги над Чорнобилем.

Бо вона – про переможців Чорнобиля, радіаційних розвідників.

Людей, які сміливо й дотепно виконували свої бойові завдання в ядрі катастрофи, освоїлись з радіацією – і освоїли, приручили її. І здобули при цьому ще й безцінні професійні знання та особистий досвід.

А конкретно – вона начебто про одну конкретну особисту перемогу колишнього командира взводу розвідки, лейтенанта запасу і цивільного фізико-хіміка, а зараз професійного письменника та еколога Сергія Мирного спочатку над радіаційним, а потім над інтелектуальним викликом Чорнобиля.

Влітку 1986 року за мужність і героїзм при ліквідації наслідків аварії Сергій Мирний одержав подяку командувача Київським військовим округом. Влітку 2009-го – премію журнала «Кореспондент» на конкурсі «Краща українська книга» за документальний роман «ЖИВАЯ СИЛА (Чернобыльские байки)».

Між цими двома датами – більш ніж два десятиліття. І ще один закінчений університет (вже за кордоном). Новий фах (екологія, людина і довкілля). Нове професійне визнання. Дослідження здоров"я ветеранів Чорнобиля, що випередило свій час. Розробка нового типу поїздок до Чорнобильської зони – «Місцями Чорнобильської слави», тренінг з радіації «Маршрут радіаційної розвідки», – і заснування «Чорнобиль-ТУРу». Премії у Москві та Києві за художні кіносценарії про Чорнобиль.

І, нарешті, роман «ЖИВА СИЛА».

Роман, в якому Сергій правдиво, захоплююче, драматично і весело (так, весело! – саме так, як і бувало на цій радіаційній передовій, серед цих морально здорових мужчин) розповів про фантастичні «3D-пригоди» розвідників в мультивимірному просторі радіації, радянської системи та казкової географії чорнобильського Полісся, де кожен вимір мав свої підступні, смертельно небезпечні пастки – і неочікувані затишні схованки, доступні для досвідчених та бувалих. І не менш захоплююче і точно, з гумором розповів також все, що треба знати сучасній людині про радіацію, – аби вона була для неї не вселенським злом, а розпластаним під ногами переможців, поверженим і майже безсилим змієм... Який, зрозуміло, може куснути, якщо втратити пильність.

Ця книга – запрошення вступити до клубу переможців Чорнобиля. Для уважного читача – це і перепустка до нього.

Написання такого революційного тексту — процес драматичний, напружений, азартний. Як і радіаційна розвідка. Саме про цей процес – про шлях від нотаток у затертому робочому записнику командира взводу, від цифр рівнів радіації на маршрутах розвідки, схем розвідок до рукопису, публікації на батьківщині, до перекладу і видання за кордоном – і розповідає фотодокументальна виставка «Сергій Мирний: ЖИВА СИЛА» з циклу «Чорнобиль. Імена». В ній – унікальні фото, документи, об’єкти з колекції Національного музею «Чорнобиль», особистого архіву Сергія Мирного, його друзів та побратимів, родини.

Фото Анатолія КОЛЯДІНА

Живопис, фото, документи. Виставка з циклу «ЧОРНОБИЛЬ. ІМЕНА»

14 грудня 2009 р. у Національному музеї «ЧОРНОБИЛЬ» відкрито виставку, що розповідає про одного з учасників Чорнобильських подій 1986-го, фізика-ядерника, художника за покликом — Віктора Петрова, який відмітив цього року своє 60-річчя.

Виставка презентує творчий доробок Віктора Петрова, повертає у витоки його творчості.

Віктор Петров народився в 1949 році у місті Кривий Ріг в Україні. У 1975 році закінчив Київський Державний Університет ім. Т. Г. Шевченка за фахом — теоретична ядерна фізика. Направлений на роботу на Чорнобильську атомну електростанцію АЕС, яка тільки будувалася. Був свідком та частиною її народження, життя і загибелі. Брав участь у фізичному пуску всіх енергоблоків, починаючи з першого, учасник ліквідації аварії на ЧАЄС у 1986—1991 роках. У 1977 — автор значка «ЧАЕС. 1977», випущеного до Дня пуску 1-го енергоблоку ЧАЕС, у 1986 — автор пам'ятної медалі «Учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС». Тут, у місті-супутнику Чорнобильської АЕС, Поліському Атомграді Прип'яті відбулася перша виставка живопису самодіяльного художника, який малювати почав з самого дитинства, за покликом душі.

Картини Віктора Петрова схиляють до роздумів. Сюжети картин — це плід роздуму художника про світ і місце людини в ньому, колізія суперечностей людської суті і навколишнього світу, тривога за майбутнє і наслідки людської діяльності. Образам властиві глибокий філософський зміст, застереження, вони стали знаковими символами Епохи. Біля його картин гостро чуствуєшь відповідальність людини перед Всесвітом, відповідальність за своє життя і життя наступних поколінь, до болю відчуваєш    хід    часу    -    "Хронос",    крихкість    всього    створеного    на    Землі.

Картини художника виставлялися у Києві, Варшаві, Кельні, Берліні, Москві, Парижі, знаходяться у приватних колекціях в України, Німеччини, Америки.

В експозиції виставки представлені перші роботи автора — портрети бабусі і матері, роботи, створені за десять років після Чорнобильської аварії, сучасний постчорнобильський живопис: всього 15 картин. Відвідувачі ознайомляться з ескізами автора, фотографіями, документами з особистого архіву Віктора Петрова та його родини.

Анна КОРОЛЕВСЬКА,

заступник генерального директора

«Національного музею «Чорнобиль»,

фото Анатолія КОЛЯДІНА

 Національний музей „Чорнобиль”

  Запрошує взяти учать у подіях, присвячених  

Дню вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

 які відбудуться у приміщенні музею 14 грудня у понеділок:

                                           о 15.30

     відкриття виставки з циклу „Чорнобиль: Імена”

Віктор Петров – фізик-ядерник, ліквідатор, художник

                                          о 17.00  

        літературний вечір зустріч „ЖИВА СИЛА”

 В програмі вечора:

• відкриття фотодокументальної виставки з циклу  „Чорнобиль: Імена.  Сергій Мирний — офіцер радіаційної розвідки, ліквідатор, письменник, еколог”

• презентація документального роману про чорнобильську радіаційну розвідку «ЖИВА СИЛА», який одержав премію конкурсу журналу «Кореспондент»  «КРАЩА УКРАЇНСЬКА КНИГА — 2009»

• відео-кліпи

• слайд-шоу

• уривки з роману

• зустріч з автором та героями роману і Чорнобиля

Сергій Мирний.  ЖИВА СИЛА

Фотодокументальна виставка з циклу “ЧОРНОБИЛЬ. ІМЕНА”

 Ця виставка доносить смак радіації. Запах радіації.

І смак перемоги над радіацією. Смак перемоги над Чорнобилем.

Бо вона – про переможців Чорнобиля, радіаційних розвідників.

Людей, які сміливо й дотепно виконували свої бойові завдання в ядрі катастрофи, освоїлись з радіацією – і освоїли, приручили її. І здобули при цьому ще й безцінні професійні знання та особистий досвід.

А конкретно – вона начебто про одну конкретну особисту перемогу колишнього командира взводу розвідки, лейтенанта запасу і цивільного фізико-хіміка, а зараз професійного письменника та еколога Сергія Мирного спочатку над радіаційним, а потім над інтелектуальним викликом Чорнобиля.

Влітку 1986 року за мужність і героїзм при ліквідації наслідків аварії Сергій Мирний одержав подяку командувача Київським військовим округом. Влітку 2009-го – премію журнала «Кореспондент» на конкурсі «Краща українська книга» за документальний роман «ЖИВАЯ СИЛА (Чернобыльские байки)».

Між цими двома датами – більш ніж два десятиліття. І ще один закінчений університет (вже за кордоном). Новий фах (екологія, людина і довкілля). Нове професійне визнання. Дослідження здоров"я ветеранів Чорнобиля, що випередило свій час. Розробка нового типу поїздок до Чорнобильської зони – «Місцями Чорнобильської слави», тренінг з радііації «Маршрут радіаційної розвідки», – і заснування «Чорнобиль-ТУРу». Премії у Москві та Києві за художні кіносценарії про Чорнобиль.

І, нарешті, роман «ЖИВА СИЛА».

Роман, в якому Сергій правдиво, захоплююче, драматично і весело (так, весело! – саме так, як і бувало на цій радіаційній передовій, серед цих морально здорових мужчин) розповів про фантастичні «3D-пригоди» розвідників в мультивимірному просторі радіації, радянської системи та казкової географії чорнобильського Полісся, де кожен вимір мав свої підступні, смертельно небезпечні пастки – і неочікувані затишні схованки, доступні для досвідчених та бувалих. І не менш захоплююче і точно, з гумором розповів також все, що треба знати сучасній людині про радіацію, – аби вона була для неї не вселенським злом, а розпластаним під ногами переможців, поверженим і майже безсилим змієм... Який, зрозуміло, може куснути, якщо втратити пильність.

Ця книга – запрошення вступити до клубу переможців Чорнобиля. Для уважного читача – це і перепустка до нього.

Написання такого революційного тексту — процес драматичний, напружений, азартний. Як і радіаційна розвідка. Саме про цей процес – про шлях від нотаток у затертому робочому записнику командира взводу, від цифр рівнів радіації на маршрутах розвідки, схем розвідок до рукопису, публікації на батьківщині, до перекладу і видання за кордоном – і розповідає фотодокументальна виставка «Сергій Мирний: ЖИВА СИЛА» з циклу «Чорнобиль. Імена». В ній – унікальні фото, документи, об"єкти з колекції Національного музею «Чорнобиль», особистого архіву Сергія Мирного, його друзів та побратимів, родини.

Дорогі друзі та колеги, у День ветеранів Чорнобиля

14 грудня о 17.00

Національний музей <<Чорнобиль>> і Сергій Мирний запрошують на літературний вечір-зустріч <<ЖИВА СИЛА>>

В програмі:

відкритття фото-документальної виставки /презентація документального роману <<ЖИВА СИЛА>> /

відео-кліпи/ слайд-шоу/ уривки з роману /зустріч з автором та героями роману і Чорнобиля

Адреса музею:

Київ, пров. Хоревий, 1 (ст. метро «Контрактова площа»)

Тел. 417-54-22. www. chornobylmuseum.kiev.ua

ЗАПРОШЕННЯ ДОДАЄТЬСЯ (автор — Олег Векленко)

Приходьте!  Повідомте тих, кому це може бути цікаво!  До зустрічі!

Сергій Мирний

В черговий раз уряд Японії допомагає Україні. На цей раз уряд Японії прийняв рішення про надання фінансової допомоги у розмірі 74 326 доларів США для Проекту покращення виставкового обладнання в Національному музеї «Чорнобиль».

Саме с цього приводу 24 вересня 2009 року в одному із виставкових залів Національного музею Чорнобиль» відбулася церемонія підписання грантового контракту по проекту мало масштабної грантової допомоги у сфері культури. Це, так би мовити, офіційною мовою. Але дійство це відбувалося у теплій і добрій атмосфері, тому що в цей час у Національному музею «Чорнобиль» крім офіційних осіб зібралися друзі. Були запрошені журналісти, які постійно висвітлюють гуманітарні програми уряду Японії в Україні.

Підписали грантову угоду з боку Японії Надзвичайний та Повноважний Посол Японії в Україні Й.В. Тадаші ІДЗАВА, з боку України директор Національного музею «Чорнобиль» Іван Дмитрович ГЛАДУШ. Цей проект стане другим, який буде реалізовано в Україні в рамках Програми маломасштабної грантової допомоги у сфері культури, яка надається таким організаціям, як місцеві державні установи, неурядові організації (НУО) та іншим неприбутковим організаціям для проектів, спрямованих на підтримку сфери культури та освіти, збереження історичної та культурної спадщини.

Згідно з грантовим контрактом, для музею буде придбано таке обладнання, як LCD-телевізори, інформаційні термінали, проектори, DVD-програвачі, архівні шафи і т.д.  Цей грант дозволить вдосконалити рівень виставкової діяльності Музею.

Так склалося, що Японія сама на при кінці другої світової війни відчула на собі ядерну катастрофу. Вже минуло 64 роки, але народ Японії пам’ятає цю трагедію, створені музеї для збереження пам’яті, щоб ніколи людство не стикнулося с таким анті людським явищем. Сюди можна додати, що за ці роки народилося вже третє покоління, але уряд Японії піклується про постраждалих від ядерних вибухів 1945 року в Хіросіма та Нагасакі.

Треба підкреслити, що починаючи з 1998 року, Японія виділила допомогу на суму понад 4,3 млн. доларів США закладам освіти і культури України. Окрім цього гранту, Японія надала Україні  грантову допомогу як на двосторонній, так і на багатосторонній основі на суму більше 151,5 мільйона доларів США.

Але саме цікаве було на завершення церемонії — відбувся майстер-клас з орігамі. Керівник Київського клубу орігамі пані Лариса ОСАДЧУК розповіла історію дівчинки Садако, яка в надії подолати свою хворобу хотіла зробити тисячу паперових цуру, а також навчила  усіх бажаючих складати паперового журавлика.

Анатолій КОЛЯДІН,

голова Спілки ліквідаторів-інвалідів Чорнобиля-86

Фотодокументальна виставка. Автори: 

А. Мусієнко, член Національної спілки дизайнерів України

В. Нагорний, член Національної спілки фотохудожників України

У Національному музеї “ЧОРНОБИЛЬ” відкрито  виставку пам'яті міста Прип'ять, народження якого співпадає з початком будівництва ЧАЕС – первістка атомної енергетики України.

В основі виставки – 136 авторських фотографії, які свідчать про загибель 50-тисячного міста енергетиків – юного міста, середній вік жителів  якого становив 26 років, щороку тут народжувалось понад тисячу малят.

Перша сторінка літопису Прип’яті написана на початку лютого 1970 року, коли тут було забито перший кілочок і вийнято перший ківш землі. На очах Поліський атомоград  перетворився у місто нового типу і був визнаний одним з найкрасивіших міст   країни. Поряд зі спорудженням житлових будинків вводились у експлуатацію об’єкти соціально-культурного побуту: кінотеатр “Прометей”, найкращий в Україні Будинок культури “Енергетик”, Будинок книги, готель, чотири бібліотеки, школа мистецтв з концертним залом. Фасади споруд прикрашали яскраві панно та декоративна кераміка. Здійснювався благоустрій міста – будували дороги, тротуари, дитячі майданчики, висаджували дерева, кущі, квіти. По кількості троянд на душу населення Прип’ять не мала рівних.

Автори виставки побачили білокам'яне місто через 20 років після його загибелі. Їм вдалося не просто задокументувати побачене, а й передати жахіття чорнобильської трагедії. Авторські фото доповнюють історичні документи з фондів музею, які належали мешканцям Прип'яті – О. Єсаулову, О. Лукашенку, А. Шаповалову, М. Горбаченку, А. Бахмуровій, З. Перевозченко. Хронологічні рамки виставки розширюють документальні відеоархіви 1986 р.: фільм режисера М. Назаренка (студія „Прип'ять-фільм), відеоролик за  матеріалами Г. Беленкова (проект pripyat.com).

Відомості про авторів:

Анатолій Мусієнко народився 26.04.1952 року на Хмельниччині. Випускник Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Чверть століття працює над оформленням виставок та музейних експозицій, у тому числі й експозиції Національного музею „Чорнобиль”. Захоплюється фотографією, фотохудожник, якому небайдужа доля пересічної людини Двічі виїздив з фотокамерою у зону відчуження. Фото А. Мусієнка є у приватних колекціях  США, Канади, Чехії, Німеччини, Польщі.

Віктор  Нагорний  народився   11.12.1969  у  Києві. З 11 років захопився фотографією. Спочатку займався у фотогуртку, а з 1996 року захоплення стало професією. Сьогодні В. Нагорний є директором фотофонду України, бере участь у національних виставках, має багато дипломів. Небайдужий до навколишнього середовища, що і стало поштовхом до участі в експедиції до 30-ти кілометрової зони відчуження.

Анна КОРОЛЕВСЬКА,

заступник генерального директора

Національного музею „Чорнобиль” з наукової роботи,

заслужений працівник культури України

Виставка творів Миколи ПАНЬКА, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної Спілки художників України

Національний музей „Чорнобиль" спільно з Чернігівським обласним художнім музеєм представляє 100 авторських робот різьблення на дереві – традиційного народного промислу Поліського краю та традиційну чернігівську ручну вишивку, зроблену руками дружини М. Панька – Лариси – майстра народно-декоративного мистецтва. Виставку народної творчості доповнюють документи та фотографії з родинного архіву Паньків.

З метою надання виставці емоційності, душевного тепла, для цілісності сприйняття творчості автора в експозиції створюються тематичні інтер'єри „Дитячий куточок", „Жіноча вбиральня", „Українська кухня".

В центрі експозиції виставки – інсталяція на тему «І третій Янгол засурмив...», яка складається з фотоколажу (автор X. Гайдамака), створеного з фотографій фондів музею та п'яти жіночих фігур. Головне місце у фотоколажі, присвяченому Чорнобильському Поліссю – землі, яку своїм чорним крилом накрила радіація – займає фрагмент розпису Свято-Іллінської церкви у м. Чорнобилі (1749 р., відбудована після пожежі і освячена в 1878 р., єдина діюча церква у зоні відчуження, відреставрована у 2001 р.), на якому зображений один з сьомі Янголів, що, згідно біблійного тексту, мають засурмити напередодні Страшного суду. «І третій Янгол засурмив, і впала на землю велика зірка, палаюча як смолоскип, і спала вона на третю частину річок і на джерела вод. Ім'я тієї зірки Полин; і третя частина вод стала полином, і багато людей вмерли від вод, тому що вони стали гірки.» (Об'явлення Івана Богослова, 8-10,11). За фігурою Янгола, який попереджає людство про можливість зникнення життя на Землі, у темряві, якби з небуття, виникають жіночі тіні у чорних одежах та хустках – символ туги, суму, а серед них – яскрава дівоча вишиванка та зелений поліський віночок – символ життя, любові, надія на відродження зраненої радіацією землі. Тему відродження закріплює експозиція предметів різьблення на дереві та вишивка.

Микола ПАНЬКО належить до тих майстрів народного мистецтва України, які вагомо заявили про себе у культурному колі держави.

Народився він у 1951 році, у Поліському краї, в селі Роїще Чернігівського району, Чернігівської області, в багатодітній сім'ї селянина. За спогадами родичів відомо, що полюбляв працювати з деревом його прадід – робив ложки, прядки, видовбував човни. У Миколи перші спроби творення з дерева відносяться ще до шкільних років.

Під час служби у лавах Радянської Армії, на дозвіллі продовжував займатися улюбленою справою. Пізніше він став уважно вивчати Чернігівське народне різьблення по дереву, багато читав фахової літератури, ознайомився з творами різьбярів у музейних зібраннях Києва, Чернігова, Сум. Значну допомогу в становленні молодого майстра надали співробітники українських музеїв, центрів народної творчості та культурно-освітньої роботи, спілкування з фахівцями на республіканських святах народної творчості у Тернополі, Полтаві...

Деякий час майстер-початківець знаходився під впливом творчості різьбярів Західної України, але все ж шукав свій шлях і знайшов його у витоках традиційної Чернігівської різьби. У своїй роботі різьбяр використовує всі місцеві породи дерева: липу, тополю, вербу, обробляє і тверду деревину бука і акації. Іноді тонує різьблені візерунки копченням вогню свічки і тоді різьблені узори контрастно виступають на світлому тлі чистого дерева.

Фантазія народного майстра невичерпна. Він знаходить все нові і нові варіанти традиційного українського орнаменту з тонким відчуттям пропорції, ритму та дивовижної гармонії. Серед нового, що вніс майстер у мистецтво різьблення на дереві, варто назвати шрифтові написи, розроблені на основі традиційних виїмчастих елементів різьблення.

За роки наполегливої творчої праці М. Панько виготовив більше 600 робіт, багато з яких поповнили фонди провідних музеїв України, збагатили приватні колекції Швеції, Італії, Росії, Канади, США, Франції та інших держав.

Завдяки таланту умільців, таких як Микола Леонідович Панько, невичерпним є джерело народної творчості.

Анна КОРОЛЕВСЬКА,

заступник генерального директора

Національного музею „Чорнобиль” з наукової роботи,

заслужений працівник культури України

Надруковано «ПЧ» № 15-16 (63-64) серпень 2007