Майдан Інформ, 1 лютого 2012

Увага друзі! Цей документ БОМБА!!! Знайомтеся: «Тези щодо завдань місцевих органів праці та соціального захисту населення із ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВИПЛАТ, які фінансуються із державного бюджету». А точніше (з документу): «…необхідно не допустити будь яких виплат».

Документ конфіденційний, без будь-яких реквізитів і підписів (знають паскуди, що злочин роблять!) розповсюджується Міністерством соціальної політики України на Головні управління обласних управлінь праці та СЗН в областях, далі – не нижче як заступником начальника обл. управління, вручається особисто в руки начальникам міських та районних управлінь із усними інструкціями і зобов’язанням не розповсюдження інформації.

http://maidan.org.ua/2012/02/sotsialka-vid-uryadu-neobhidno-ne-dopustyty-bud-yakyh-vyplat/

ТЕЗИ

Щодо завдань місцевих органів праці та соціального захисту населення із забезпечення соціальних виплат, які фінансуються із державного бюджету

Перше. На даний час місцеві органи праці та соціального захисту населення мають таку ситуацію із рішеннями судів:

- рішення судів на користь громадян, які виконані;

- рішення судів на користь громадян, які не підлягають апеляції, які виконуються на даний час;

- рішення судів на користь громадян, які не підлягають апеляції, але у силу обставин не виконуються;

- рішення судів на користь громадян, які пройшли апеляційні процедури;

- майбутні рішення судів, які можуть надійти.

Друге. Завдання місцевих органів праці та соціального захисту населення:

2.1. Стосовно виплат:

- по рішеннях судів на користь громадян, які уже повністю виконані на сьогоднішню дату - нічого не робимо;

- по рішеннях судів на користь громадян, які виконані частково, - необхідно із сьогоднішнього дня припинити будь які виплати;

- по рішеннях судів на користь громадян, по яких ще не здійснювалися виплати - необхідно із сьогоднішнього дня не допустити будь яких виплат;

- по рішеннях судів на користь громадян, які надійдуть - необхідно не допустити будь яких виплат.

Якщо виникає ситуація, що суму необхідно виплатити, необхідно надати інформацію до Департаменту правового забезпечення.

2.2. Стосовно апеляційних процедур:

- по рішеннях судів на користь громадян, які уже повністю
виконані на сьогоднішню дату - нічого не робимо;

- по рішеннях судів на користь громадян, які виконані частково, -
необхідно протягом місяця відновити апеляційні процедури незалежно ні від чого;

- по рішеннях судів на користь громадян, по яких ще не здійснювалися виплати - необхідно протягом місяця відновити апеляційні процедури незалежно ні від чого;

- по рішеннях судів на користь громадян, які надійдуть - необхідно здійснювати активні апеляційні процедури незалежно ні від чого.

Що стосується підстав для відновлення апеляційних процедур по судових рішеннях, які не підлягають апеляції або пройшли терміни апеляції, то скрізь повинно бути посилання на нові обставини.

Деякі нові обставини ми Вам надаємо (додаток).

Як Ви будете здійснювати відновлення апеляційних процедур, необхідно надавати інформацію відповідно до форми, що додається. Контроль буде жорстким.

2.3. Стосовно нових рішень і нових апеляційних процедур:

- місцеві органи праці та соціального захисту населення повинні здійснювати активні апеляційні процедури;

- не може бути так, що фахівець пішов на засідання суду там проспав і прийшов.

У засіданнях суду приймати участь фахівцям не нижчі начальника відділу.

Фахівці обласної ланки повинні допомагати районним і міським управлінням, а фахівці Міністерства - усім, брати при необхідності участь у місцевих судах.

Інформація про роботу повинна надаватися за формою, ще додається.

2.4. Ви повинні провести протягом тижня такі ж зустрічі, які ми проводимо зараз, із районами та містами і поставити завдання.

У разі виникнення питань Головні управління праці та соціального захисту населення звертаються з ними до Міністерства, а районні та міські до Головних управлінь.

2.5. Стосовно співпраці місцевих органів праці та соціального захисту населення із:

- Державною виконавчою службою.

При надходженні відповідних рішень судій, запитів Державної виконавчої служби ініціювати обговорення у робочому порядку спільних дій. Якщо є непорозуміння надати інформацію до Департаменту правового забезпечення.

- місцевими фінансовими органами.

Необхідно повідомити фінансові органи про апеляційні процедури, щоб вони мали можливість прийняти участь у судових засіданнях, як орган, який володіє фінансовою ситуацією.

]]> http://www.postchernobyl.kiev.ua/socialka-vid-uryadu-%e2%80%a6neobxidno-ne-dopustiti-bud-yakix-viplat/feed/ 3 http://www.postchernobyl.kiev.ua/informacijnij-list-vid-06-09-2011-108004-11-14001613-11/ http://www.postchernobyl.kiev.ua/informacijnij-list-vid-06-09-2011-108004-11-14001613-11/#comments Thu, 06 Oct 2011 16:57:00 +0000 glavred http://www.postchernobyl.kiev.ua/?p=9413 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ від 06.09.2011 №1080/0/4-11 (№1400/1/6/13-11)

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
06.09.2011 N 1080/0/4-11
N 1400/1/6/13-11
Головам апеляційних судів
областей, міст Києва
та Севастополя,
Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим,
апеляційних
адміністративних судів
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон
України N 3491-VI ( 3491-17 ) "Про внесення змін до Закону України
"Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності
19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону ( 3491-17 ) Прикінцеві
положення Закону України "Про Державний бюджет України
на 2011 рік" ( 2857-17 ) доповнено пунктом 4, яким установлено,
що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), статті 6 Закону
України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),
статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про
пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,
та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) застосовуються у порядку
та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи
з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України
на 2011 рік ( 643-2011-п ).

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та
розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету
Міністрів України.
Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм
однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними
в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання
спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них,
що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті
норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( 3491-17 )
"Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України
на 2011 рік".
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року
N 3491-VI ( 3491-17 ) "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом
Міністрів України прийнято постанову N 745 ( 745-2011-п ) "Про
встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів
державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною
постановою Кабінету Міністрів України ( 745-2011-п ), тобто
до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення
статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ), статті 6 Закону України "Про соціальний
захист дітей війни" ( 2195-15 ), статей 14, 22, 37 та частини
третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,
звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ).
З 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних
повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на
відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України
на 2011 рік" ( 2857-17 ) та постанови Кабінету Міністрів України
від 6 липня 2011 року N 745 ( 745-2011-п ).
Водночас звертаємо увагу, що спори про нарахування суб'єктом
владних повноважень та проведення соціальних виплат
є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо
дотримання позивачами строку звернення до адміністративного суду
необхідно керуватися нормами статті 99 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ).
Цей лист пропонуємо довести до відома суддів апеляційних
судів областей, міст Києва та Севастополя, районних, районних
у містах, міських та міськрайонних судів, Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим, а також суддів апеляційних та окружних
адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.
Голова Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ Л.І.Фесенко

Голова Вищого
адміністративного суду України О.М.Пасенюк

Дана касаційна скарга може бути використання як зразок з чіткими змінами та доповненнями у повній відповідності до чинного законодавства та конкретної ухвали чи рішення апеляційного суду і вона жодним чином не принесе позитивного результату, якщо не будуть враховані особливості , викладені у відповідній ухвалі чи рішенні.

Вищий адміністративний суд України

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

Особи які беруть участь у справі:

1.Оскаржувач: позивач, - громадянин України

2. Відповідач: Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету

Бердянської міської Ради.

вул. Дзержинського, №, Бердянськ Запорізької обл., 71110

Касаційна скарга

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

у адміністративній справі № 2а-12654/10.

І. Процесуальний рух справи:

1.1. Ухвалою міськрайонного суду м. Бердянська від 24 грудня 2010 року, позовні вимоги за період з 01 січня 1998 року по 20 червня 2010 року залишено без розгляду.

1.2.Рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року суддя-головуючий Чепурнова Д.В., суддів Богданенко І.Ю., Сафронової С.В., при секретарі судового засідання Хомушкіній О.Ю., ухвала міськрайонного суду м. Бердянська від 24 грудня 2010 року, залишена без змін, апеляційна скарга ==========залишена без задоволення.

1.3. Рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р., мною отримано простою поштою 03вересня 2011 року, з поштовим штемпелем на конверті Дніпропетровського поштового відділення, датованим 31.08.2011 року та супровідним листом до вказаного рішення, датованим 13 липня 2011 року.

2. Предмет та межі касаційного оскарження.

2.1. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р. по справі № 2а-12654/10 за позовом ============ до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської Ради про визнання дій і висновків неправомірними, та зобов’язання зробити розрахунок, і виплату компенсацій на оздоровлення, апеляційна скарга ========== залишена без задоволення, ухвала міськрайонного суду м. Бердянська від 24 грудня 2010 року залишена без змін.

2.2. Громадянин ==============, відстоюючи свої юридичні права та законні інтереси, вважаю, що ухвала суду першої інстанції необґрунтовано відмовила у розгляді мого позову.

2.3. Під час розгляду апеляційної скарги порушено ст. ст. 58, 64 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9 КАС України, де в п’ятому абзаці ухвали від 05.07.2011 р. Дніпропетровський апеляційний суд посилається на пропущення шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин, залишаючи поза увагою п. 9.1. моєї апеляційної скарги, в якому я звернув увагу суду наступним, - (якщо суд буде вважати, що цей строк в якійсь його частині мною пропущений, то прошу врахувати, що перехід на розгляд справ даної категорії за нормами адміністративного судочинства було здійснено лише після винесення зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 р., яке стало відомим лише наприкінці листопада цього року. До винесення цього Рішення і його публікації діяли норми цивільно-процесуального законодавства і норма ст. 87 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності щодо позовних вимог даної категорії становив 3 роки). Таким чином при прийнятті ухвали суд не врахував, що прийняті зміни в КАСУ, не мають зворотної дії в часі і до мого позову, поданого 24 грудня 2010 року, відношення не мають.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених КонституцієюУкраїни.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,

передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

( Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного Суду N 9-зп ( v009p710-97) від 25.12.97).

2.4. Всупереч ст. ст. 55, 56 Конституції України, ч. 4 ст. 99, ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9 КАСУ, шостим, сьомим та восьмим абзацами ухвали від 05.07.2011 р. вказується на набрання чинності ст. 99 КАСУ та внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими змінено строки звернення до адміністративного суду, разом з цим в своїй ухвалі, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишає поза увагою мої доводи та посилання викладені в апеляційній скарзі в п. 2.3. де я вказав наступне, - « Судом залишено поза увагою ч. 4 ст. 99, якою передбачено: - « Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.{Частина четверта статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI(2453-17) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010}.

Виходячи з чого, посилання апеляційного адміністративного суду в першому абзаці другої сторінки ухвали на ч. 1 ст. 100 КАСУ, є безпідставним, законодавчо не обґрунтованим та таким, що суперечить ст. ст. 55, 56 Конституції України, порушено вимоги ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9 КАСУ.

2.5. Всупереч ст. ст. 3, 19, 22, Конституції України, спільному висновку Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія N 588/2010 Страсбург, 7 жовтня 2010 року, Віденській конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р., апеляційний суд посилається на практику Європейського суду з прав людини в другому абзаці другої сторінки ухвали від 05.07.2011 року, із конкретними прикладами, щодо строків давності які не мають прямого відношення до адміністративного позову поданого мною, по скільки у вказаних прикладах по наведеним справам (Стаббіс та інш. Проти Великобританії та «Денеер проти Бельгії), питання поставлені в названих справах не стосуються здоров’я оскаржувачів, в той час як мій позов прямо стосується мене, як потерпілого від дій владних структур по неправомірному нарахуванню та виплаті коштів на оздоровлення, яке набрало тривалого та системного характеру.

2.5.1. При цьому ст. 3 Конституції України, чітко вказує: - «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

2.5.2. В своїй позовній заяві від 21.12.2010 р. я зазначав: - п. 1.8. Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

П. 1.9. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2.5.3. Україна взяла на себе обов’язок забезпечувати захист потерпілих ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС, при цьому має обов’язок, щодо виконання висновків венеціанської комісії та віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, на що я посилавсь в своєму адміністративному позові: - ( див. пункт 3 з підпунктами. 3. 05.12.2010 року мені стало відомо про спільний висновок Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія N 588/2010 Страсбург, 7 жовтня 2010 року). Пунктом 20, якого обумовлена можливість неповного та неправомірного вирішення питань, щодо захисту прав позивача. 3.1. Інвалідність мною отримна від наслідків аварії на ЧАЄС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (ОСОБА_2 України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року). 3.2. В відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.
Стаття V (Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. 3.3. Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років. ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. 3.4. Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності. 3.5. Я вважаю, що в відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров’ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України. 3.6.Частина перша статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачає моє право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, стаття 3 цього Закону передбачає право на доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України, стаття 9 КАС України передбачає вирішення справи відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, частина друга цієї статті чітко вказує на застосоввання інших нормативно-правові актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР ) та законами України).

3. Ст. 21 Конституції України передбачає недопустимість звуження змісту і обсягу прав людини, у цьому зв’язку важливо зазначити, що при ініціюванні перегляду умов здійснення соціального захисту в Україні слід виходити із конституційних положень щодо невідчужуваності і непорушності прав людини.

3.1. Крім того, ініційована пропозиція, щодо обмеження мого права на захист обмеженням строку давності, не корелюється з конституційним правом на судовий захист (ст. 55 Конституції України). Необхідно звернути увагу на позицію, яка знайшла відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини і яка зводиться до того, що право на судовий захист стало б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб чинне законодавство залишалося б недіючим на шкоду однієї зі сторін.

4. На основі викладеного, я вважаю, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 05 липня 2011року, є порушенням принципів верховенства , права - принципу пропорційності, забезпечення правових очікувань, правової певності, а також права захисту. На цих засадах стверджуються ознаки функціонування правової держави, верховенства права, надійності, передбачуваності, недискримінації,  доцільності (обґрунтованості), процедурної справедливості, своєчасності та професіоналізму .

Відповідно до ст.ст. 214-1, 222, 227 КАСУ України, прошу Вищий адміністративний суд України:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р. по адміністративній справі № 2а-12654/10.

2. Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р. по адміністративній справі № 2а-12654/10.

3. Прийняти ухвалу про направлення адміністративної справи № 2а-12654/10 на новий розгляд.

4. Звільнити мене від витрат на інформаційне забезпечення та судового збору, як особу, що постраждала внаслідок Катастрофи на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інваліда війни 2-ї групи. (Копії посвідчень додаю).

5. У випадку пропущення строку звернення з цією касаційною скаргою, прошу суд, подовжити строк оскарження окремою ухвалою, в зв’язку із отриманням, мною ухвали простою поштою 03 вересня 2011 року, з поштовим штемпелем на конверті Дніпропетровського поштового відділення, датованим 31.08.2011 року.

Додаю:

1. Копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 05 липня 2011 року по справі № 2а-12654/10.

2. Копію конверта з поштовим штемпелем Дніпропетровського поштового відділення, датованим 31.08.2011 року.

3. Копії посвідчень інваліда війни та ліквідатора катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії.

==========.

15 вересня 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 609 ( 609-2008-п ) "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" (Офіційний вісник України, 2008 р., N 51, ст. 1685);

пункт 7 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. N 536 ( 536-2011-п ) (Офіційний вісник України, 2011 р., N 39, ст. 1605).
Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ
Інд. 70

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

від 3 серпня 2011 р. N 845

ПОРЯДОК
виконання рішень про стягнення коштів державного
та місцевих бюджетів або бюджетних установ

Загальні питання

1. Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства;
виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 );

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України ( 2456-17 ), Податковому кодексі України ( 2755-17 ), Законах України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ) та "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

3. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

4. Виконавчі документи пред'являються до виконання:

1) органам Казначейства протягом одного року з наступного дня після набрання рішеннями про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом (у разі виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів).

Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються у разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів в установленому порядку.

Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами, не поновлюються;

2) органам державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржників).

5. Органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання та ведення обліку виконавчих документів. Після повного виконання виконавчий документ суду повертається до суду з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також прокурорів та державних виконавців.

6. Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

1) повідомляти орган, який видав виконавчий документ, або державного виконавця про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання у спосіб і порядку, визначені таким документом, або надання в установлений судом строк звіту про виконання судового рішення про стягнення коштів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і
способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

3) безкоштовно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;

4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання;

5) застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органи Держфінінспекції;

6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком;

7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

7. У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (платіжні доручення, квитанції про перерахування коштів до відповідного бюджету, довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів дізнання, досудового слідства та
прокуратури тощо).

8. Органи Казначейства після отримання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку:

приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному
журналі. На заяві про виконання рішення про стягнення коштів
зазначається дата надходження і вхідний номер;

здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

повідомляють стягувача (представника стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

9. Орган Казначейства повертає стягувачеві виконавчий документ у разі, коли:

1) виконавчий документ:

не підлягає виконанню органом Казначейства;

подано неуповноваженою особою;

пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

2) рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

4) відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

5) стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

6) наявні інші передбачені законом випадки.

10. Стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 4 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня повернення виконавчого документа.

11. Відкладення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється у разі:

1) звернення до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення про стягнення коштів чи зміни порядку і способу його виконання;

2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному
списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації ( v0011201-11 ) тощо.

12. Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування стягувачам здійснюються після усунення обставин, що були підставою для відкладення безспірного списання
таких коштів.

У разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або роблять його неможливим, орган Казначейства може на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснити відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб.

13. Зупинення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється у разі:

1) зупинення судом виконання:

виконавчого документа;

рішення про стягнення коштів;

2) внесення прокурором касаційної скарги в інтересах держави на судове рішення про стягнення коштів або заяви до Верховного Суду України про перегляд такого рішення;

3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;

4) наявності інших передбачених законом обставин.

14. Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин.

15. Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету

16. Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

17. Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

18. Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження такого документа відповідний орган, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідний фінансовий орган), про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної
класифікації ( v0011201-11 ) тощо та визначає строк її подання, але не більш як 15 робочих днів.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію у письмовій формі.

У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.

Виконання виконавчих документів щодо стягнення судових витрат, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.

19. Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

20. Якщо рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету, на який в поточному юджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.

У разі коли законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом доходів бюджету "Інші надходження" ( v0011201-11 ).

21. Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, здійснюється органом Казначейства, на рахунки якого зараховані зазначені кошти, у межах суми, що надійшла від реалізації.

Якщо встановлений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету обсяг коштів, що підлягає безспірному списанню, перевищує обсяг коштів, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, виконання такого виконавчого документа здійснюється відповідно до пунктів 41-47 цього Порядку. На виконавчому документі робиться відмітка із зазначенням обсягу безспірно списаних коштів державного та місцевих бюджетів.

22. Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про стягнення коштів, зарахованих до державного та/або місцевого бюджету в іноземній валюті, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до Казначейства.

Казначейство здійснює перерахування коштів з валютних рахунків, відкритих на його ім'я в банках, на банківський рахунок стягувача або через банк у готівковій формі в іноземній валюті, в якій здійснювалося зарахування до державного та/або місцевого бюджету, чи національній валюті за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату здійснення безспірного списання коштів
державного та місцевих бюджетів.

23. Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету
сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника

24. Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

25. Державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає, зокрема, про необхідність самостійного виконання боржником рішення про стягнення коштів з його рахунків і подання відповідних підтверджуючих документів або подання боржником повідомлення про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ), за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з його рахунків, чи реквізитів рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання.

У разі коли до органу державної виконавчої служби надійшло кілька виконавчих документів щодо одного і того самого боржника, вони не об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Боржник для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків отримує належним чином завірені державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, які подаються до виконання відповідно до порядку казначейського обслуговування державного або місцевих бюджетів за видатками.

На підставі зазначеного повідомлення боржника державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника (далі - платіжні вимоги) згідно з пунктом 33 цього Порядку.

Після повного виконання рішення про стягнення коштів з рахунків боржника оригінал виконавчого документа або його копія з відміткою про виконання повертається органом Казначейства протягом трьох робочих днів державному виконавцеві.

Боржник може до накладення арешту на його рахунки перерахувати кошти за рішенням про стягнення коштів з таких рахунків, у тому числі за постановами державного виконавця, на рахунок органу державної виконавчої служби, відкритий у відповідному органі Казначейства для обліку депозитних сум.

26. Примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника здійснюється після закінчення строку, передбаченого для самостійного виконання таких рішень, у разі не подання боржником повідомлення, зазначеного у пункті 25 цього Порядку, або подання повідомлення, що містить недостовірну інформацію, або недостатнього обсягу коштів на рахунках боржника.

У разі встановлення факту наявності у боржника необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги згідно з пунктом 33 цього Порядку.

27. Державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій.

Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі Казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню.

Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника.

У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ) рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунка чи коду.

28. Орган Казначейства частково виконує або не приймає до виконання та повертає державному виконавцеві постанову про арешт рахунків боржника, якщо її оформлено з порушенням вимог, установлених абзацом другим пункту 27 цього Порядку, або рахунки, зазначені у такій постанові, чи кошти на таких рахунках не належать боржникові.

Постанова про арешт рахунків боржника виконується органом Казначейства протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж в останній робочий день бюджетного періоду з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи органу Казначейства у період завершення обслуговування, і знімається з обліку наступного робочого дня після закінчення бюджетного періоду та повертається державному виконавцеві протягом трьох робочих днів.

При цьому державний виконавець подає щороку не пізніше 15 грудня до органу Казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт.

29. У разі відсутності відкритих асигнувань за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ), за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з рахунків боржника, платіжні вимоги для стягнення коштів із зазначених рахунків повертаються разом з постановою про арешт рахунків боржника відповідно до абзацу другого пункту 28 цього Порядку.

30. Орган Казначейства зупиняє не пізніше наступного робочого дня після надходження постанови про арешт рахунків боржника операції на таких рахунках за всіма кодами економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ).

У разі недостатності або відсутності коштів на рахунках боржника, необхідних для виконання рішення про стягнення коштів із зазначених рахунків, на виконання якого прийнято постанову про
арешт рахунків боржника, боржник може здійснити з метою виконання такого рішення за погодженням з державним виконавцем операції, пов'язані з перерозподілом коштів, на підставі відповідних документів, поданих ним до органу Казначейства.

Якщо до органу Казначейства надійшло кілька постанов про арешт рахунків боржника, вони виконуються у порядку черговості їх надходження.

31. Видатки боржника, щодо яких прийнято постанову про арешт рахунків боржника, здійснюються лише в частині видатків, які Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ) визначені захищеними, у разі зазначення про це у судовому рішенні про стягнення коштів із зазначених рахунків.

32. Боржник зобов'язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця та орган Казначейства про встановлення необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень.

Орган Казначейства відновлює операції за іншими рахунками боржника та кодами економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ) за умови, що за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ) або фактичними власними надходженнями боржника достатньо коштів, необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з рахунків боржника.

33. У разі встановлення необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з рахунків боржника бюджетних асигнувань або його фактичних власних надходжень, а також у випадку, передбаченому абзацом третім пункту 28 цього Порядку, державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги, оформлені у трьох примірниках згідно з вимогами Національного банку щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, та оригінали або завірені копії виконавчих документів.

Орган Казначейства приймає платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника протягом 30 днів з дати їх складення.

34. Орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли:
1) платіжні вимоги:

оформлені з порушенням вимог Національного банку щодо заповнення реквізитів розрахункових документів;

надійшли після закінчення строку, зазначеного в абзаці другому пункту 33 цього Порядку;

надійшли до органу Казначейства, який не обслуговує боржника;

2) відсутні оригінали або завірені копії виконавчих
документів;

3) суми, зазначені у платіжних вимогах, перевищують суми, які підлягають безспірному списанню відповідно до документів, на підставі яких здійснюється таке списання (виконавчі документи, постанови державного виконавця);

4) рахунки, зазначені у платіжних вимогах, не належать боржникові;

5) відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ) (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету);

6) на рахунки боржника накладено арешт відповідно до іншої постанови державного виконавця;
7) кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині його власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ), за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів;

8) на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не обліковуються кошти за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ).

35. Платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів реєструються органом Казначейства у відповідному журналі.

Якщо до органу Казначейства надійшло одночасно кілька платіжних вимог, вони виконуються у порядку черговості їх надходження.

36. Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється на підставі першого примірника платіжної вимоги і доданих до неї оригіналів або завірених копій виконавчих документів.

Судові витрати, штрафи, виконавчий збір, інші витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, безспірно списуються за кодом економічної класифікації видатків бюджету "Інші видатки" ( v0011201-11 ). У разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів боржника зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за даним кодом, безспірне списання судових витрат, штрафів, виконавчого збору, інших витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету ( v0011201-11 ), за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків боржника.

Перший примірник платіжної вимоги та завірені копії виконавчих документів зберігаються в органі Казначейства, другий примірник та оригінали або завірені копії виконавчих документів з відміткою про їх повне виконання повертаються органові державної виконавчої служби, третій примірник платіжної вимоги передається боржникові.

Для часткової оплати платіжної вимоги оформляється розрахунковий документ у трьох примірниках, засвідчений підписом відповідальної особи органу Казначейства, на якому проставляється
штамп "Оплачено".

Перший примірник розрахункового документа залишається в органі Казначейства разом з першим примірником платіжної вимоги та копіями виконавчих документів, другий примірник розрахункового
документа видається державному виконавцеві разом з другим примірником платіжної вимоги та оригіналами або завіреними копіями виконавчих документів, третій примірник - боржникові. Дата
складення розрахункового документа повинна відповідати даті безспірного списання коштів з рахунків боржника. У реквізиті "Призначення платежу" розрахункового документа орган Казначейства
зазначає номер і дату платіжної вимоги, яка частково оплачується, та інформацію, що міститься у реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги.

Для підтвердження часткової оплати платіжної вимоги відповідальна особа органу Казначейства виділяє в платіжній вимозі реквізит "Сума" та на звороті всіх поданих органові Казначейства примірників платіжної вимоги, а також оригіналів або завірених копій виконавчих документів робить запис про дату, суму часткової оплати та суму залишку, який засвідчується підписом відповідальної особи і на якому проставляється штамп "Оплачено".

37. Орган державної виконавчої служби може згідно із законом у будь-який час до здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника відкликати платіжну вимогу відповідним листом за
підписом начальника органу державної виконавчої служби, скріпленим гербовою печаткою.

У такому листі зазначається найменування, номер рахунка боржника, сума, на яку складена платіжна вимога, що відкликається, її номер і дата, а також обґрунтування відкликання.

Платіжна вимога відкликається лише у повному обсязі.

Орган Казначейства, який обслуговує боржника, після надходження листа про відкликання платіжної вимоги повертає її без виконання разом з оригіналами або завіреними копіями виконавчих
документів.

38. У разі проведення повного розрахунку за виконавчими документами або зняття арешту з рахунків боржника в установленому законом порядку операції з коштами, що обліковуються на таких рахунках, відновлюються, а постанова про їх арешт знімається з обліку.

39. Після здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника:

1) орган Казначейства готує відповідне повідомлення за формою, встановленою Мінфіном, у двох примірниках, один з яких залишається в органі Казначейства, другий видається боржникові разом з випискою з рахунків;
2) боржник впорядковує свої зобов'язання та приводить зареєстровані в органі Казначейства зобов'язання у відповідність з бюджетними асигнуваннями, а також вносить у разі потреби зміни до
кошторису спеціального фонду в частині його власних надходжень.

У разі невиконання боржником зазначених вимог орган Казначейства складає протокол про порушення бюджетного законодавства та застосовує захід впливу шляхом зупинення операцій з бюджетними коштами на підставі відповідного розпорядження.

40. У разі відсутності коштів на рахунках боржника, необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з таких рахунків, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, яке не використовується ним для провадження основної діяльності.

Арешт, вилучення та примусова реалізація такого майна здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам

41. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування:

1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів;

2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;

4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;

5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок злочину.

42. У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження зазначений орган та відповідний орган прокуратури.

У разі відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок злочину, орган Казначейства повідомляє орган прокуратури за місцем розслідування відповідної кримінальної справи.

43. Орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 42 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для
зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.
Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п'яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).

44. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

45. Якщо для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

До такої дати Казначейство зберігає виконавчі документи до їх повного виконання.

46. Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку.

47. Після повного виконання виконавчих документів суду такі документи повертаються до суду з відміткою про їх повне виконання.

Безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам

48. Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної:

фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;

органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

49. У разі здійснення безспірного списання коштів місцевих бюджетів згідно з пунктом 48 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого амоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Орган Казначейства повідомляє протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження зазначений орган та відповідний орган прокуратури.

50. Орган прокуратури, орган влади Автономної Республіки Крим та орган місцевого самоврядування подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 48 цього Порядку та їх перерахування на рахунок стягувача.

Після закінчення такого строку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на
зазначену мету.

51. Якщо для здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 48 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, орган Казначейства подає протягом місяця з дня надходження виконавчих документів місцевому фінансовому органові пропозиції щодо внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з
резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету.

Безспірне списання коштів місцевого бюджету здійснюється з дати набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого
бюджету на зазначену мету.

До такої дати орган Казначейства зберігає виконавчі документи до їх повного виконання.

52. У разі невнесення змін до рішення про місцевий бюджет або неприйняття рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету орган Казначейства повідомляє суд, який прийняв рішення про стягнення коштів, щодо наявності обставин, які перешкоджають виконанню такого рішення.

53. Місцеві фінансові органи ведуть бухгалтерський облік та складають звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 48
цього Порядку.

54. Після повного виконання виконавчих документів суду такі документи повертаються до суду з відміткою про їх повне виконання.

Справа №2А-1158/11/0970

01.03.2011 — НОВОСТИ.dn.ua

С начала 2011 года в Высший административный суд Украины от Верховного Суда Украины передано около 11 300 дел, связанных с социальными выплатами. Об этом пишет ЛИГАБизнесИнформ. Всего таких дел и кассационных жалоб должно поступить около 20 000, на их рассмотрение уйдет около двух лет. Такой подсчет на своем официальном сайте сделал Высший административный суд Украины.

В частности, в Высший административный суд Украины должно поступить от Верховного Суда Украины около 20 000 таких дел и кассационных жалоб, тогда как в прошлом году Высший административный суд передал Верховному Суду Украины примерно 7000. На рассмотрение 20 тыс. дел по социальным выплатам, учитывая среднемесячную нагрузку принятых судебных решений на одного судью, количество нерассмотренных на сегодня дел и среднемесячное количество поступающих дел, уйдет около двух лет.

Как прокомментировал заместитель председателя Высшего административного суда Украины Михаил Цуркан, такое количество социальных споров накопилось по двум причинам. Во-первых, государство не выполняет свои обязательства относительно социальных выплат, предусмотренных рядом законов. Во-вторых, дважды была изменена подсудность этой категории споров судебным юрисдикциям и утрачено время на пересылку дел сначала из административных судов гражданским, а теперь — наоборот.

«В Украине принято много социально-ориентированных законов, гарантирующих дополнительные выплаты неимущим категориям населения. В то же время выполнение этих обязательств полностью разрушит экономику государства. Потому каждый год законами о государственном бюджете Украины социальные выплаты приостанавливались или уменьшались. Люди стали подавать жалобы на такие действия власти, количество жалоб достигло около 80% общего объема дел», — рассказал он.

По его мнению, необходимо было искать правовой выход, чтобы ускорить рассмотрение подобных споров, а не передавать дела в гражданские суды, поскольку данная категория споров относится к юрисдикции админсудов, задача которых — защищать права, свободы и интересы физических лиц от нарушений со стороны центральных органов исполнительной власти (к ним относится и Пенсионный фонд Украины). Однако позже все же было предложено временно передать полномочия по рассмотрению социальных дел общим апелляционным судам по правилам Кодекса административного судопроизводства Украины. Эта инициатива обсуждалась в Верховном Суде Украины, но как выяснилось «целью было увеличение численности судей общих апелляционных судов и последующая ликвидация апелляционных админсудов» и «в результате, складывалось впечатление, что готовится уничтожение административной судебной системы, поскольку ее существование просто нецелесообразно, если большую часть общего количества споров передать в гражданские суды».

«Реализовать идею относительно уничтожения системы админсудов не удалось, но во время избирательной кампании 2009—2010 гг. снова поднимался вопрос перегрузки апелляционных админсудов социальными спорами и принято политическое решение, поддержанное законодателями, о передаче социальных споров общим судам под гражданскую юрисдикцию, что противоречило сути таких споров. Мы были против подобного решения вопроса. К нам прислушался законодатель и в Законе Украины „О судоустройстве и статусе судей“ снова вернул социальные споры под юрисдикцию админсудов, а 9 сентября 2010 г. Конституционный Суд Украины своим решением вернул дела о социальных выплатах к административной юстиции, подтвердив, что их передача под гражданскую юрисдикцию привела к сужению прав граждан», — пояснил М.Цуркан.

Напомним, что 30 декабря 2010 г. вступил в силу Закон Украины от 02.12.2010 № 2748–VІ «О внесении изменений в раздел XII „Заключительные положения“ Закона Украины „О судоустройстве и статусе судей“ относительно передачи дел, связанных с социальными выплатами», согласно которому из Верховного Суда Украины в Высший административный суд Украины должны быть переданы социальные споры, кассационное производство по которым открыто, а также кассационные жалобы по таким спорам, поданные до 30 декабря 2010 года и производство по которым Верховным Судом Украины еще не открыто.

http://novosti.dn.ua/details/149315/

Проект Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду»

ПРОЕКТ

7562 від 14.01.2011

(Передано на розгляд комітету 17.01.2011)

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

М. АЗАРОВ

“     ”          2011 р.

Закон УкраЇни

Про гарантії держави щодо виконання рішень суду

Розділ I ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДУ

Стаття 1. Загальні положення

1. Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання рішень суду та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження” (далі — рішення суду), з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. Терміни вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в  Бюджетному кодексі України і Законі України “Про виконавче провадження”.

Стаття 2. Обсяг гарантій держави

1. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі — державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється в порядку, встановленому законодавством (далі — юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб — відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі і передані до їх статутного фонду.

2. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Стаття 3. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу

1. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень — за рахунок  коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. У разі коли стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п’яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду у строки, що визначені частиною другою цієї статті, перебіг яких починається з дня отримання стягувачу повідомлення з Державної казначейської служби України.

4. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Стаття 4. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи

1. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. У разі коли рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

3. Протягом десяти днів з моменту встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пунктів 2—4 частини першої статті 47 Закону України “Про виконавче провадження”, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, визначеного частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

4. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, про порядок виплати з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

5. Кошти, перераховані на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з моменту надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

6. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним надісланням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

7. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на Державну казначейську службу України з одночасним надісланням повідомлення такому органу.

8. Протягом десяти днів з моменту перерахування коштів державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані відкрити рахунки в органах Державної казначейської служби України та проводити розрахунки виключно з цих рахунків.

Стаття 5. Компенсація

1. У разі коли Державною казначейською службою України протягом трьох місяців не перераховано кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі 0,3 відсотка річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.

3. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п’яти днів з дня отримання ним повідомлення Державної казначейської служби України про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України.

4. У разі коли кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка Державної виконавчої служби України протягом десяти днів з моменту надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стаття 6. Відповідальність та відшкодування збитків, завданих державному бюджету

1. Кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету.

Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії яких призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

2. За поданням органу Державної казначейської служби України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи державного органу складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу злочину в діях зазначених осіб.

За результатами службового розслідування державні органи та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно із законом.

3. У разі встановлення в діях службової особи державного підприємства або юридичної особи складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи прокуратури за поданням органу Державної казначейської служби України звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

Після виконання рішень суду відповідно до цього Закону за поданням органу Державної казначейської служби України державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу злочину.

За результатами службового розслідування органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів державними органами у місячний строк можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до службових осіб державних підприємств, винних у завданні збитків.

Стаття 7. Особливості виконання рішень про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна

1. Виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. У разі коли рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Розділ II

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 10, ст. 77; 2005 р., № 2, ст. 31).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину четверту статті 22 Закону України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 526; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2009 р., № 31, ст. 455) викласти в такій редакції:

“Працівникам міліції та членам їх сімей надається знижка по оплаті жилої площі, комунальні послуги, а також паливо в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

2) частину четверту статті 49 Закону України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793; 2008 р., № 5—8, ст. 78) викласти в такій редакції:

“Слідчі прокуратури забезпечуються жилою площею місцевими органами влади в першочерговому порядку. Їм також надається знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

3) у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами):

у статті 20:

у частині першій:

пункт 4 викласти в такій редакції:

“4) позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;

у пункті 26 слова і цифри “гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 11, 15, 19 і 28 частини першої та частиною другою цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 21:

пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:

“2) першочергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України; ”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті (щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20, пунктами 4, 5 і 9 частини першої), надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 22:

у частині першій:

пункт 2 викласти в такій редакції:

“2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;

в абзаці другому пункту 6 слова і цифри “виплата стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами “виплата підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;

пункт 13 викласти в такій редакції:

“13) особам, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років, — надання пільг, передбачених пунктом 18 статті 20, а також першочергове пільгове надання санаторно-курортних путівок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктом 14 частини першої та частиною другою цієї статті (щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20), надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 23:

пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:

“2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктом 4 частини першої, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 30:

у частині першій:

пункт 5 викласти в такій редакції:

“5) безоплатне забезпечення потерпілих дітей санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок строком не менш як на 21 та 14 днів відповідно.

Потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що один з батьків або зазначена особа належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому в разі недостатньої тривалості щорічної відпустки одному з батьків або особі, яка їх замінює, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати.”;

у пункті 6 цифри і слова “50 процентів мінімальної заробітної плати” замінити словами “в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;

у пункті 8 слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами “в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;

пункт 12 викласти в такій редакції:

“12) виплата грошової компенсації за харчування в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі тих, які не включені до облікового складу шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні.”;

у частині третій:

у пункті 4 слова і цифри “гарантованою виплатою підвищеної на 100 процентів стипендії” замінити словами “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;

пункт 10 викласти в такій редакції:

“10) щорічне безоплатне забезпечення дитини-інваліда та одного з батьків або особи, яка їх замінює, путівкою для будь-якого виду оздоровлення чи відпочинку.

У разі неможливості надання путівки виплачується грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 3 і 5 частини першої та пунктами 1, 8 і 9 частини третьої, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

статті 31, 37, 39, 48, 50 і 51 викласти в такій редакції:

“Стаття 31. Допомога сім’ям, що мають дітей шкільного віку, які проживають на територіях радіоактивного забруднення

Сім’ї, що мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, допомога, передбачена законодавством України, виплачуються у підвищеному розмірі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ”;

“Стаття 37. Грошова допомога громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення

Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначена допомога виплачується уповноваженим органом за місцем реєстрації громадян.

Виплата такої допомоги за два і більше місяців забороняється.”;

“Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють (навчаються) на територіях радіоактивного забруднення

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на зазначених територіях, стипендії студентам, які навчаються на таких територіях, та оплата праці пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, підвищуються відповідно до частини першої цієї статті.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням державного органу з управління зоною відчуження встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.”;

“Стаття 48. Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника

Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім’ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам І, ІІ та ІІІ групи; дітям-інвалідам; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 2 і 3; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам уповноваженим органом за місцем їх реєстрації. У разі наявності права на отримання щорічної допомоги з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, допомога надається з однієї підстави за вибором особи.

Виплати, зазначені у частині першій цієї статті, провадяться протягом одного місяця з дня подання заяви та відповідних документів у розмірах, що діяли на момент встановлення факту інвалідності чи смерті.”;

“Стаття 50. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1

Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 51. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4

Особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. ”;

частину першу статті 52 викласти в такій редакції:

“Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

частину четверту статті 54 викласти в такій редакції:

“У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за розміри, встановлені Кабінетом Міністрів України.”;

4) в Основах законодавства України про культуру (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 294; 2005 р., № 4, ст. 83; 2008 р., № 5—8, ст. 78):

у статті 29:

у частині четвертій слова “відповідно до законодавства” замінити словами “в межах норм, установлених законодавством,”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Пільги на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені частиною четвертою цієї статті, надаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

5) у пункті “ї” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19; 2005 р., № 4, ст. 83; 2007 р., № 16, ст. 215; 2008 р., № 5—8, ст. 78, № 11, ст. 108):

абзац перший після слів “і опаленням” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством,”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Пільги на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

6) у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425; 1996 р., № 1, ст. 1; 1999 р., № 38, ст. 342; 2002 р., № 35, ст. 263, № 52, ст. 379; 2003 р., № 27, ст. 209; 2005 р., № 1, ст. 19, № 9, ст. 185, № 52, ст. 564; 2006 р., № 4, ст. 52, № 33, ст. 281, № 47, ст. 461; 2007 р., № 25, ст. 341; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 31, ст. 418, із змінами внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року № 2757-VI):

у статті 12:

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Щороку до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 17 та 19 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

у статті 13:

у пункті 3 частини першої:

абзац перший викласти в такій редакції:

“3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

абзац третій виключити;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Щороку до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 10 та 21 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

у статті 14:

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Щороку до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 16 та 18 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

у статті 15:

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Щороку до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 18 та 20 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

у статті 16:

пункти 1 і 6 викласти в такій редакції:

“1) надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, разова грошова допомога, яка виплачується щороку до 5 травня, у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України;”;

“6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

пункт 7 після слів “види комунальних послуг)” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

7) у Законі України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18; 1995 р., № 45, ст. 339; 2002 р., № 52, ст. 379; 2003 р., № 16, ст. 125; 2006 р., № 1, ст. 18; 2008 р., № 5—8, ст. 78 із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI):

абзац перший пункту 12 статті 7 після слів “за місцем проживання” доповнити словами “у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 9:

у частині першій:

пункти 1 і 6 викласти в такій редакції:

“1) надбавки до пенсій, які вони отримують, у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України;”;

“6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

пункт 7 після слів “види комунальних послуг)” доповнити словами
“в межах норм, установлених законодавством”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами  7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

8) частину шосту статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21; 2004 р., № ст. 95; 2008 р., № 5—8, ст. 78) викласти в такій редакції:

“Особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається знижка плати за житло, комунальні послуги, а також паливо, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

9) частину четверту статті 7 Закону України “Про трубопровідний транспорт” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 29, ст. 139; 2007 р., № 13, ст. 135; 2009 р., № 19, ст. 257, № 28, ст. 354) доповнити реченням такого змісту: “Перелік підприємств, на які поширюється дія цієї частини, визначається Кабінетом Міністрів України.”;

10) у статті 20 Закону України “Про захист рослин” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 50—51, ст. 310; 2008 р., № 5—8, ст. 78):

перше речення частини четвертої після слів “та освітленням” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;

доповнити статтю після частини четвертої новою частиною такого змісту:

“Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”.

У зв’язку з цим частини п’яту і шосту вважати відповідно частинами шостою і сьомою;

11) у Гірничому законі України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433; 2002 р., № 6, ст. 35; 2008 р., № 42—43, ст. 293; 2009 р., № 51, ст. 758):

у статті 43:

частину восьму після слів “опалення житла” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені цією статтею надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

у статті 48:

частину сьому після слів “опалення житла” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені цією статтею надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

12) у Законі України “Про жертви нацистських переслідувань” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182; 2005 р., № 5, ст. 120; 2006 р., № 16, ст. 137; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 8, ст. 62, № 40, ст. 525):

у статті 6¹:

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину третю викласти в такій редакції:

“Особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—6, 17 та 18 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 6²:

у пункті 3 частини першої:

абзац перший викласти в такій редакції:

“3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

абзац третій виключити;

частину третю викласти у такій редакції:

“Щороку до 5 травня інвалідам виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами  4—7, 10 та 21 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 6³:

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину третю викласти в такій редакції:

“Щороку до 5 травня особам, зазначеним у цій статті, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, зазначеним у цій статті, виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 16 та 17 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 6⁴:

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину третю викласти в такій редакції:

“Щороку до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 6² цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 18 та 19 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

13) у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р.,  № 19, ст. 150):

статтю 5 доповнити частиною такого змісту:

“Пільги, передбачені абзацами шостим та сьомим цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

статтю 6 викласти в такій редакції:

“Стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначене підвищення встановлюється за їх вибором згідно з одним із таких законів.”;

14) у статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 33, ст. 430; 2008 р., № 5—8, ст. 78, № 27—28, ст. 253; 2009 р., № 15, ст. 191; 2010 р., № 4, ст. 36):

абзац шостий пункту 3.7 виключити;

у пункті 3.8 слова “скасовується зупинення заходів примусового виконання рішень, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”,” виключити;

15) статтю 6 Закону України “Про холдингові компанії в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 34, ст. 291) доповнити частиною чотирнадцятою такого змісту:

“14. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями державної холдингової компанії, крім випадків, передбачених законом.”;

16) пункт 1 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 року після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

“забороняє примусову реалізацію майна юридичних осіб;”.

У зв’язку з цим абзаци восьмий — двадцять другий вважати відповідно абзацами дев’ятим — двадцять третім.

4. Невиплачені кошти за рішенням суду, винесеним на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом, визнаються заборгованістю, якщо виконавчий документ, виданий для виконання зазначеного рішення, було подано в порядку, визначеному абзацами другим і третім цієї частини. Погашення заборгованості здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, починаючи з 2013 року.

Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які винесені до набрання чинності цим Законом, подаються до Державної виконавчої служби України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які винесені за результатами розгляду звернення осіб в межах строку позовної давності, встановленого абзацом четвертим цієї частини, подаються до Державної виконавчої служби України протягом одного місяця з дня набрання законної сили зазначеними рішеннями суду.

Строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення коштів, підставами для яких є правовідносини, що виникли до набрання чинності цим Законом, до суб’єктів, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, становить шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Рішення суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та виконавчі документи за якими не було подано в строк, встановлений абзацами другим і третім цієї частини, вважаються виконаними.

Заборгованість, зазначена в абзаці першому цієї частини, погашається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

5. Кабінетові Міністрів України:

забезпечити проведення протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом інвентаризації заборгованості з виплат за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою та які було винесено на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом;

розробити до 2013 року на підставі даних інвентаризації та результатів аналізу наявних фінансових ресурсів графік та порядок погашення зазначеної заборгованості з Державного бюджету України;

затвердити протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом порядок встановлення заборони на примусову реалізацію майна юридичних осіб;

подати в установленому порядку протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом до Верховної Ради України проекти законів щодо приведення положень законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

привести протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОДАННЯ

Верховна Рада України

Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради проект Закону України “Про гарантії держави щодо виконання рішень суду”.

Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр юстиції Лавринович Олександр Володимирович.

Додаток: 1. Текст законопроекту на 20 арк.

2. Пояснювальна записка на 5 арк.

3. Порівняльна таблиця на 33 арк.

4. Проект постанови Верховної Ради на 1 арк.

5. Текст проекту Закону в електронній формі.

Прем’єр-міністр України                                       Микола АЗАРОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту

Закону України

"Про гарантії держави щодо виконання рішень"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд) виніс «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», яке набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року.

У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд визнав порушення Україною її зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція)  (п. 1 статті 6 «Право на справедливий суд» та стаття 1 «Захист права власності» Першого протоколу до Конвенції) в зв’язку з систематичним невиконанням державою рішень національних судів. Крім того, було визнано порушення статті 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції в зв’язку з відсутністю у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання.

З огляду на суть порушення Європейський суд зобов’язав державу, зокрема, невідкладно — не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного (тобто до 15 січня 2011 року), — запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду.

Внесення запропонованих змін до чинного законодавства дозволить Україні виконати у відповідній частині рішення Європейського суду в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою вказаного проекту Закону є приведення положень чинного законодавства у відповідність з Конвенцією шляхом запровадження комплексу ефективних засобів, які  б забезпечили безумовне виконання рішень суду вказаної категорії.

Досягнення вказаної мети передбачається шляхом запровадження механізму, за яким виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів, підприємств, установ чи організацій, боржника-юридичної особи, примусова реалізація майна якого забороняється, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у разі якщо неможливо виконати рішення за рахунок боржника.

Крім того, метою проекту є вирішення питання щодо погашення вже існуючої заборгованості за судовими рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава. Погашення такої заборгованості здійснюватиметься в порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням результатів аналізу наявних фінансових ресурсів держави.

3. Правові аспекти

Як вже вказувалось вище, необхідність розробки вказаного проекту Закону пов’язана з тим, що положення чинного національного законодавства не відповідають вимогам статті 124 Конституції України щодо обов’язковості виконання рішень суду, а також статей 6 та 13 Конвенції, яка була ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р.

Стаття 6 Конвенції, зокрема, гарантує  право особи на виконання рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Стаття 13 Конвенції гарантує право кожному, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, на ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував, зокрема, відшкодування за порушене право.

На цей час в державі відсутнє нормативне регулювання, яке б забезпечило реальне та швидке виконання рішень суду, за виконання яких держава відповідно до практики Європейського суду несе відповідальність.

Більше того, як вже зазначалось вище, 15 жовтня 2009 року Європейський суд виніс «пілотне» рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України», яке набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року. Цим рішенням Європейський суд зобов’язав державу, зокрема, невідкладно — не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного (тобто до 15 січня 2011 року), — запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

У зв’язку з необхідністю узгодження чинного законодавства з положеннями запропонованого проекту Закону прикінцевими положеннями проекту передбачається внесення відповідних змін до Закону України «Про холдингові компанії в Україні» та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а також до низки інших законів.

Проект акта стосується прав осіб та відповідає acquis communautaire.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Проект Закону потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

Для реалізації норм проекту Закону необхідно створити окрему бюджетну програму видатків для виплати коштів за судовими рішеннями, виконання яких гарантує держава. У Державному бюджеті України мають передбачатися кошти на виконання вказаної категорії рішень суду, що виноситимуться після набрання чинності запропонованим Законом, а також тих, що вже винесені та не виконані в повному обсязі.

Щодо виконання судових рішень, що виноситимуться після набрання чинності запропонованим Законом, необхідно вказати наступне.

Відповідно до статистичних даних органів державної виконавчої служби за період 2007 – 2009 рр. виконанню кожного року підлягають виконавчі документи:

щодо стягнення з юридичних осіб, примусова реалізація майна яких унеможливлювалась дією Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу», на суму в середньому до 3 млрд. грн.;

щодо відшкодування шкоди, завданої органами державної виконавчої влади, на суму в середньому до 150 млн. грн. При цьому 50 %  вказаної суми наразі виконується за рахунок коштів боржників.

Відповідно, для реалізації положень проекту Закону щодо виконання відповідних судових рішень вбачається за необхідне кожного року в Державному бюджеті України передбачати кошти в сумі до 3,5 млрд. грн. Проте, частина цієї суми не є додатковими витратами бюджету, оскільки, як видно з вищевказаних статистичних даних, органи державної виконавчої служби на цей час виконують частину відповідних судових рішень за рахунок коштів боржників, які є державними органами, а також за рахунок бюджетних коштів виконуються рішення про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання тощо.

Відповідно, частину коштів, необхідних для реалізації проекту Закону, можливо передбачити у відповідній фінансовій програмі шляхом перерозподілу коштів з інших програм, за рахунок яких на даний час, як вказувалось вище, відбувається виконання відповідних рішень.

Крім того, необхідно враховувати, що основне навантаження на Державний бюджет становитиме заборгованість  юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється. У цьому зв’язку проектом Закону передбачається внесення змін до відповідних положень чинного законодавства з метою скорочення переліку таких юридичних осіб, що  призведе до значного скорочення відповідної заборгованості, що підлягатиме виплаті з Державного бюджету.

Щодо невиплачених коштів за відповідними судовими рішеннями, які проектом Закону визнаються заборгованістю, необхідно зазначити, що на даний час суму такої заборгованості встановити об’єктивно неможливо. Це зумовлено, насамперед, тим, що проектом Закону передбачено, що для цілей визначення суми такої заборгованості протягом шести місяців з дня набрання запропонованим Законом чинності стягувачі мають звернутися до органів державної виконавчої служби з відповідними виконавчими документами. Рішення суду, виконавчі документи за якими у вказаний строк подано не буде, вважатимуться виконаними. Відтак, тільки зі спливом вказаного строку органи державної виконавчої служби матимуть змогу встановити суму коштів, що необхідна для виплати вказаної заборгованості.

Проте, в будь-якому разі порядок і розмір їх виплати в кожному році встановлюватимуться Кабінетом Міністрів України з урахуванням реальних фінансових можливостей держави.  Відтак, такі виплати не створять надмірного навантаження на Державний бюджет України.

Як вже вказувалось вище, забезпечення державою виплати коштів за вказаною категорією рішень надасть можливість усунути підставу для звернення стягувачів до Європейського суду за захистом свого права на виконання таких рішень. Відтак, передбачення необхідних коштів на виконання відповідних рішень надасть можливість скоротити витрати Державного бюджету України на виплату відшкодування за рішеннями Європейського суду.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону був погоджений з Міністерством фінансів України без зауважень, Міністерством праці та соціальної політики України із зауваженнями, які були враховані, Міністерством економіки України та Міністерством промислової політики України із зауваженнями, які були частково враховані. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не погодило проект та висловило зауваження, які не були враховані.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Прогноз результатів

Прийняття цього проекту Закону дозволить усунути неузгодженість чинного законодавства України з положеннями Конституції України, а також Конвенції, що відповідатиме проголошеному конституційному принципу верховенства права.

Крім того, прийняття проекту Закону дозволить виконати «пілотне» рішення Європейського суду «Юрій Миколайович Іванов проти України» в частині усунення системної проблеми невиконання рішень суду, за виконання яких держава несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду. Виконання в цій частині вказаного рішення Європейського суду усуне підставу для звернення осіб до Європейського суду з відповідними скаргами проти України.

Необхідність прийняття законопроекту набуває особливої актуальності у контексті Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1516 від 2.10.2006, відповідно до якої Парламентська Асамблея залишає за собою право вживати відповідні дії, зокрема застосувати Правило 8 свого Регламенту (тобто зупинити повноваження національної делегації), у разі невиконання відповідною державою вимог, зазначених у рішеннях Європейського суду.

Заступник Міністра юстиції        Л.В. Єфіменко

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України

«Про гарантії держави щодо виконання рішень суду»

Заступник Міністра юстиції      В.В. Лутковська

Офіційний сайт Верховної Ради України

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39454