Незалежне iнформацiйно-аналiтичне iнтернет-видання — ZAXID.NET

14.07.2010

В Україні працевлаштовано лише 13% із понад 2,5 млн людей з обмеженими можливостями. Ця цифра в середньому у 3–5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи.

Державні й громадські організації в Україні не в змозі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, професійне навчання та працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці просто не зацікавлені у створенні для них належних робочих умов.

Причини цього проблемного явища ми радше схильні шукати у недосконалості законодавчої бази щодо питань працевлаштування людей з особливими потребами або ж у неефективності механізмів реалізації та контролю за дотриманням вже існуючих норм. Однак дедалі рідше ми звертаємо увагу на нефізичні та нематеріальні причини — такі, як банальне людське нерозуміння та байдужість до місця та ролі людей з особливим потребами у сучасному світі.

Що ми знаємо про тих, хто живе поруч?

На Львівщині зареєстровано 159240 працездатних інвалідів. Згідно з даними звітів, котрі щорічно подають до Фонду соціального захисту інвалідів, лише понад 20 тис. з них забезпечені постійним місцем роботи, однак офіційна цифра дещо відрізняється від реальної.

«Насправді цифра працевлаштованих інвалідів на Львівщині вища — в межах 50 тис., але це ми відслідковували для себе – неофіційно, вона не підтверджена документально. Такий дисонанс відбувається тому, що до Фонду соціального захисту інвалідів подають звіти лише підприємства чисельністю від 8 працюючих, а у нас зареєстровано дуже багато малочисельних підприємств, котрі не потрапляють у цю звітність», — розповіла у коментарі ZAXID.NET заступник керуючої Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Рената Івать.

У Звіті з прав людини 2006 року зазначено, що в Україні працевлаштовано лише 13% із загальної кількості понад 2,5 млн людей з обмеженими можливостями. Ця цифра в середньому у 3–5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи. Державні й громадські організації в Україні не в змозі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, професійне навчання і працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці просто не зацікавлені у створенні для них належних робочих умов.

«Для того, щоб вирішити будь-яке питання, всі ми знаємо, крім батога повинен бути і пряник. Якщо не буде пряника, роботодавці робитимуть все, аби уникнути цього працевлаштування (інвалідів – прим. ред.). Якщо оцінити наше законодавство, то воно створене ідеально для стягнення штрафних санкцій, а для працедавців фактично ніяких переваг не надає», — зазначив начальник служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» Олександр Копик.

Згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для інвалідів в обсязі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості 1 робочого місця. Підприємства, де кількість працівників-інвалідів не відповідає нормі, сплачують адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної платні на відповідному підприємстві.

 Державні й громадські організації в Україні не в змозі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, професійне навчання і працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці просто не зацікавлені у створенні для них належних робочих умов

Водночас, за словами інструктора з соціальних питань ЛЦСЗРІ «Созарін» Олексія Гринченка, близько 70% випадків працевлаштування людей з особливим потребами є фіктивними. «Їм платять по 100-200-300 гривень і кажуть просто нічого не робити. На жаль, Фонд соціального захисту інвалідів не має змоги проконтролювати кожну фірму, яка бере на роботу інвалідів. Саме тому потрібно розробити дієві важелі впливу. Більше того, часто людина з особливими потребами при вступі на роботу не має елементарних юридичних знань», — зазначив Олексій Гринченко.

Згідно із чинним законодавством, підприємства зобов’язані самостійно робити розрахунки та подати звіт про кількість працюючих в них неповносправних до Фонду соціального захисту інвалідів, а також самостійно сплатити штрафні санкції до 15 квітня кожного року. А вже працівники Фонду соціального захисту інвалідів, аналізуючи бази даних підприємств, їх попередні звіти, та працюючи з базою даних центру зайнятості, роблять висновки, чи ті дані, котрі подали підприємства, відповідають дійсності. «Частина підприємств свідомо сплачують адміністративно-господарські санкції. Можливо, з якихось технічних умов вони не мають можливості прийняти на роботу інвалідів. Наприклад, завод «Леоні», що на Стрийщині, щорічно сплачує понад 3 мільйони гривень штрафу», — розповіла Рената Івать.

З цих кошів, за словами Ренати Івать, Фонд соціального захисту інвалідів фінансує окремі програми, надає безповоротні фінансові допомоги підприємствам та громадським організаціям інвалідів і фінансує навчання інвалідів.

 Реабілітація та працевлаштування людей з інвалідністю: проблемні аспекти

Чотири роки тому конвенція Про права інвалідів Міжнародного бюро праці, що була ратифікована Україною, проголосила надання інвалідам всіх можливостей для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання. Раніше Служби зайнятості не ставили людей з особливим потребами на облік, оскільки ті автоматично отримували статус непрацездатної особи. Таким чином, з 2006 року людина з особливими потребами має право звертатись до Державної служби зайнятості України, яка надає повний спектр послуг щодо працевлаштування. «Ми надаємо повний спектр послуг, починаючи від інформаційної роботи, яку ми проводимо з людьми з особливими потребам. Ми налагоджуємо контакти з нашими соціальними партнерами: працедавцями, громадськими організаціями, органами державної влади і, закінчуючи адресною роботою з кожною людиною з особливим потребами. Лише впродовж 2010 року до нас звернулися близько 225 осіб з особливими потребами. В результаті 11% цих осіб працевлаштовані. Я б не сказав, що це низький показник, адже ми повинні орієнтуватись на висновки медико-експертних комісій, а там має бути чітко зазначено, до яких професій надається людина», — розповів заступник директора Львівського міського центру зайнятості (ЛМЦЗ) Олег Дрівко.

Проблема трудової реабілітації, навчання та перекваліфікації інвалідів є актуальною не лише з огляду на проблему дисбалансу ринку праці, а ще й тому, що частина інвалідів з часом втрачає можливість займатись своєю основною професійною діяльністю. Мало хто знає, але у Львові існує єдиний в Україні Міжрегіональний центр медико-соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів.

«Ми – заклад, який надає комплексну реабілітацію, єдиний, де проводиться не лише професійна реабілітація, у нас є і фізична реабілітація, і психолого-педагогічна, і медична -  повний реабілітаційний комплекс. На сьогоднішній день у нас ліцензовано навчання 27 професій, 28-ю – буде професія різьбяра, яку ми плануємо незабаром впровадити. Маємо свій сучасний, потужний навчальний центр зі станцією техобслуговування для слюсарів по ремонту автомобілів. Якщо уряд зверне на нас увагу, то в планах – збудувати ще й свій санаторій, де люди з особливими потребами будуть не лише навчатися, а й зможуть покращувати своє здоров’я», — розповів у коментарі ZAXID.NET завідувач відділу трудової реабілітації інвалідів Львівського міжрегіонального центру медико-соціальної професійної трудової реабілітації Мирон Іваськевич.  

Близько 70% випадків працевлаштування людей з особливим потребами є фіктивними

Водночас, не кожна людина, яка пройшла реабілітацію, після завершення навчання зможе працювати. Однією з основних і найбільш глибинно-психологічних проблем є «недоступність» та «упередженість». «Є багато роботодавців, які неохоче беруть інвалідів на роботу, ставляться з упередженням чи страхом, бо їм невідомо, як працює інвалід. Перш за все, їм потрібно розповісти, що таке людина з інвалідністю і які різновиди інвалідності бувають, які особливості бувають, як спілкуватись з людиною незрячою чи з людиною нечуючою. У суспільстві має бути толерантне ставлення до проблем інших», — зазначив голова правління ГО Львівського обласного відділення українського фонду «Реабілітація інвалідів» Ярослав Грибальський.

 Спроби вирішити чи «законсервувати» проблеми неповносправних 

Для того, аби вирішити поставлені проблеми, звісно потрібен не рік і не два клопіткої роботи на законодавчому рівні – зокрема в аспекті заохочення роботодавців. Крім того, необхідна розробка ефективної схеми реалізації та контролю за дотриманням вже існуючих норм – обмежений у своїх можливостях Фонд соціального захисту не здатен повноцінно проконтролювати кожне підприємство чи роботодавця. Варто також забезпечити перегляд навчальних реабілітаційних програм для інвалідів, розширити їх у географічному і професійному аспектах – адже для інвалідів, що проживають на периферії області, навчання у Міжрегіональному центрі медико-соціальної, професійної та трудової реабілітації є недоступним, а багато хто про нього просто не знає. Однак першим етапом у цьому напрямі має стати процес роз’яснення і роботи безпосередньо з роботодавцями й інвалідами. Представникам обох категорій треба пояснити специфіку такої роботи, розтлумачити їхні права та обов’язки, переваги та недоліки чинної системи. І ця робота має відбуватись не лише у законодавчому полі, а й у сфері громадянського суспільства та соціальної відповідальності. Її можуть взяти на себе неурядові організації.

Перші кроки у цьому напрямі робить, зокрема, Львівський міський центр зайнятості, де цьогоріч організували перший Ярмарок кар’єри для людей з особливим потребами. Це спеціалізований захід, в межах якого близько 20 роботодавців безпосередньо зустрілись зі своїми потенційними працівниками з інвалідністю. Тут вони змогли неопосередковано обговорити вузьке коло специфічних питань і проблем. За словами організаторів, ініціативу проведення таких ярмарків планують запровадити на постійній основі.

Окрім практичної діяльності, яку здійснюють Центри зайнятості, Фонд соціального захисту та інші організації, в Україні реалізуються проекти, що мають на меті забезпечити теоретичне підґрунтя процесу реабілітації та працевлаштування неповносправних. Зокрема, нещодавно завершився проект міжнародного благодійного фонду «Східна Європа» — «Кожен має право на працю: партнерство заради покращення можливостей працевлаштування молодих людей з особливими потребами».

Якщо ми зараз готуємось до Євро-2012, тут для нас відкривається багато перспективних моментів, де можна залучити працю інвалідів: інформація, довідка, супровід, диспетчеризація. Я говорю про людей з важкими ураженнями

 У  межах цього проекту було здійснено моніторинг процесу реалізації права на працю інвалідів, проведено аналіз результатів і, як наслідок, розроблено практичні рекомендації. Також проведено серію семінарів для місцевих недержавних організацій та тренінгів з працевлаштування молоді з особливими потребами для базових центрів зайнятості. Крім того, розроблено рекомендації щодо покращення якості послуг для такої молоді в центрах зайнятості, розроблено навчальну програму для спеціалістів соціальної сфери на місцях з метою прищепити їм навики соціальної роботи, організовано тренінги з пошуку роботи для молоді з особливими потребами. У межах проекту також було створено координаційні комітети з питань працевлаштування молоді з особливими потребами на місцевому рівні і забезпечено підтримку їхньої діяльності у сфері консультування місцевих працедавців, проведення ярмарків вакансій.

«Наш проект має комплексний підхід до працевлаштування молоді з інвалідністю. Ми працюємо на двох рівнях. Перший — це регіональний, що охоплює львівську та луганську області, другий — національний. Ми намагаємось допомогти і молоді з інвалідністю, і соціальним працівникам, і працівникам центрів зайнятості. В цьому ракурсі у нас було розроблено ряд методичної інформаційної літератури. Це тренінг-посібники для проведення профорієнтації для молоді з інвалідністю. Також було розроблено практичні посібники з питаннями і порадами щодо профорієнтації та працевлаштування у двох регіонах. Нещодавно у нас було налагоджено співпрацю з Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості. З експертами цього університету ми розробили посібник працевлаштування молоді з інвалідністю для працівників центрів зайнятості, який охоплює основні питання щодо специфіки профорієнтації та працевлаштування молодих людей з інвалідністю, де також надаються поради щодо формування індивідуальної програми працевлаштування, посилання та контакти профільних організацій, куди можна звернутись», — розповіла координатор проекту «Кожен має право на працю» МБО Фонд «Східна Європа» Елеонора Обідіна.

За цим підручником нещодавно закінчився ряд тренінгів для спеціалістів центрів зайнятості — 180 осіб у Луганській та Львівській області пройшли ці тренінги. Підручник видавали так, щоб його отримали всі базові та обласні центри зайнятості по кілька примірників.  

Крім того, важливо промоніторити сфери, у яких можна було б масово задіяти людей з особливими потребами. Наприклад, організувати робочі місця для інвалідів в контексті підготовки України до Євро-2012. «Якщо ми зараз готуємось до Євро-2012, тут для нас відкривається багато перспективних моментів, де можна залучити працю інвалідів: інформація, довідка, супровід, диспетчеризація. Я говорю про людей з важкими ураженнями. Був випадок, коли в аеропорту Франкфурта я  побачив людину в візку, одягнуту в уніформу — вона  супроводжувала пасажирів, яких підводить до літака. Я був приємно здивований», — розповів у коментарі ZAXID.NET Ярослав Грибальський.

 ***

Наразі в Україні відсутня єдина комплексна, а головне, ефективна, стратегія у сфері працевлаштування людей з особливими потребами. Те, що відбувається зараз, радше нагадує роботу на зразок лебедя, щуки та рака — і державні, і громадські організації, здавалось би працюють, але як наслідок: 87% працездатних інвалідів не можуть знайти місця праці в Україні. Адже роботодавці досі приймають їх на роботу лише «з-під батога».

http://www.zaxid.net/

Уважаемый Главные редактора и корреспонденты!

Министерство труда и социальной политики вместе с общественной организацией «Всеукраинская ассоциация трудоспособных инвалидов» проводит ряд мероприятий,  направленных на активизацию публикаций по проблемам инвалидов.

Среди мероприятий и конкурс для журналистов как региональных так и всеукраинских СМИ. в т.ч и СМИ, которые освещают проблемы инвалидов и помогают интегрироваться в информационное поле.

Просим Вас ознакомиться с пресс-релизом и Положением о конкурсе. Приглашаем Вас принять участие в конкурсе.

Конкурс проводиться до конца года. и 3 декабря в Международный день инвалидов будут подведены итоги и награждены победители.

Если Ваше издание эта тема заинтересовала, убедительно просим Вас сообщить на вышеуказанный адрес или на pyatiletov.kostya@yandex.ru имя корреспондента, который сможет принять участие в конкурсе

С глубоким уважением к Вам                                                    Константин Пятилетов

—

Константин Пятилетов

kp@invasport.kiev.ua

http://invasport.kiev.ua

Прес-реліз 

Інформаційне  забезпечення інвалідів: вирішення проблеми  

м Київ                                                                                     16 червня 2010 року 

         Минуло 19 років з часу отримання  Україною незалежності. Гуртуючись у товариства, інваліди значно активізували свою діяльність. Серед них є юристи, бухгалтери, журналісти, спортсмени, пара — та дефлімпійські чемпіони. Дехто з них захисти кандидатські та докторські дисертації. На зорі незалежності газети радіо та телебачення висвітлювали тему інвалідного руху, розповідати про лідерів. Так, наприклад, на каналі ТЕТ декілька років Микола Головченко  вів програму «Душа до душі». Але з часом цю програму закрили, а сам Микола лишився без роботи. За період незалежності відкрито ряд газет та Інтернет – сайтів, які висвітлюють цю тему, але на сьогодні ця тема вже не цікавить ні журналістів ні можновладців. Постає питання Чому? Та як зацікавити журналістів до висвітлення життя інвалідів, а головне висвітлення їх проблем, яких на сьогодні побільшало

          З метою привернення  уваги журналістів  та можновладців до проблем інвалідів, а також вирішення  питання їх інформаційної інтеграції в суспільство громадська організація інвалідів «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів» разом з Міністерством праці та соціальної політики протягом року проводить ряд заходів. Серед них конкурс під назвою «Золота нитка Аріадни». Взяти участь у конкурсі запрошуються біт-журналісти загальних ЗМІ та ЗМІ громадських організацій, держслужбовці, які опікуються життєдіяльністю інвалідів та лідери громадських організацій.

          Основна мета конкурсу: привернення уваги до життєдіяльності інвалідів з боку громади, популяризація досягнень інвалідів та тих хто допомагає їм долати труднощі долі, вирішення проблем інформаційного висвітлення громадського руху інвалідів та життєдіяльності людей з інвалідністю.

          Конкурс покликаний:

          активізувати процес висвітлення життя інвалідів шляхом участі у конкурсі;

          зміцнити зв’язки між організаціями інвалідів, окремими журналістами та ЗМІ різного рівня;

          ознайомити соціальних біт-журналістів з досягненнями інвалідів у різних сферах їхнього життя;

          привернути увагу  суспільства до досягнень інвалідів  через збільшення публікацій діяльності ГОІ та окремих їх членів у ЗМІ всіх рівнів;

          вирішити проблему інформаційного забезпечення громадськості інвалідів та їх життєдіяльності;

          популяризувати роботу держслужбовців, меценатів, спонсорів, роботодавців та всіх тих хто опікується  проблемами інвалідів;

          популяризувати  організації інвалідів шляхом інформування громадськості про їх діяльність;

          морально заохотити  керівників ЗМІ та окремих журналістів, до більш активного висвітлення  проблем інвалідів.

          Конкурс провадиться  у дев’яти номінаціях:

• керівник засобу масової інформації;
• журналіст радіо;
• журналіст телебачення;
• журналіст друкованого засобу масової інформації;.
• за краще висвітлення досягнень інвалідів;
• за краще висвітлення громадської організації інвалідів;
• за краще висвітлення лідера або активіста громадського руху інвалідів;
• за краще висвітлення проблем інвалідів;
• за кращий критичний матеріал, який стосується життєдіяльності інвалідів;
• Кращий фотокореспондент.

          Програмою також передбачено проведення п’яти заходів, які будуть проходити за своєю тематикою у різних містах України. Конкурс і заходи проходитимуть на протязі року. Результати і нагородження переможців провадитимуться 3 грудня у Міжнародний день інвалідів.

          Для прозорості оцінки матеріалів конкурсу створюється експертна  група, куди ввійдуть представники від громадських організацій,влади та  професійні фахівці. Планується участь у конкурсі і представників Союзу журналістів України.  

          Костянтин П’ятилєтов 

 ПОГОДЖЕНО

Міністр праці  та соціальної політики України 

В.І. Надрага 

«_____»             _________________ 2010 р.

 ЗАТВЕРДЖЕНО

Голова виконавчого  комітету Громадської організації

 інвалідів «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів»

І.І. Антоненко 

«____»          ___________________  2010 р.

ПОЛОЖЕННЯ

про проведення Всеукраїнського конкурсу серед журналістів на краще висвітлення життєдіяльності інвалідів «Золота нить Аріадни» у 2010 році,

який  проводить Всеукраїнська  асоціація працездатних інвалідів за підтримки Міністерства праці та соціальної політики України. 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

      1.1. Всеукраїнський конкурс «Золота нить Аріадни» для журналістів та ЗМІ на краще висвітлення життєдіяльності інвалідів (далі – Конкурс), який організовує ГОІ «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів» за підтримки (спільно) Міністерства праці та соціальної політики України, є одним з видів подолання інформаційних бар`єрів щодо питань, пов`язаних з життєдіяльністю людей з обмеженими можливостями здоров`я, і який поширюється на територію всієї України.

     1.2. Мета конкурсу: Активізація висвітлення життєдіяльності та привернення уваги до людей з обмеженими можливостями здоров’я з боку громади у засобах масової інформації. Популяризація досягнень інвалідів та тих, хто допомагає їм долати труднощі долі. Досягнення інвалідами розуміння того, що вони не забуті і потрібні суспільству.

   1.3. Цілі конкурсу:

      - Активізація вітчизняних та зарубіжних  ЗМІ щодо висвітлення життєдіяльності  інвалідів в Україні завдяки  участі у конкурсі.

      - Моральне заохочення журналістів  та ЗМІ, щодо бажання висвітлювати  життєдіяльність людей з інвалідністю

      - Привернення уваги суспільства  до досягнень інвалідів та  збільшення висвітлення діяльності  людей з обмеженими можливостями  здоров’я у ЗМІ.

      - Популяризація організацій інвалідів та інформування громадськості про їх діяльність.

      - Зміцнення зв’язків між громадськими  організаціями інвалідів та ЗМІ  на регіональному та всеукраїнському  рівнях.

      - Ознайомлення керівників та спеціалістів  зі значними досягненнями інвалідів у різних сферах нашого життя.

          — Популяризація роботи держслужбовців, спонсорів, меценатів, роботодавців, всіх тих, хто опікується покращенням становища інвалідів в Україні. 

2. УМОВИ КОНКУРСУ

     2.1. Конкурс поділено на дванадцять номінацій.

У конкурсі беруть участь окремо журналісти телебачення, радіо та друкованих засобів масової інформації, а також ЗМІ: телеканали, телестудії, програми телебачення, радіостудії, радіопрограми, газети, журнали.

     2.2. Конкурс проходить у слідуючих номінаціях:

 Кращий (а)

1. керівник засобу масової інформації.

2. журналіст радіо.

3. журналіст телебачення.

4. журналіст друкованого засобу масової інформації.

5. за краще висвітлення досягнень інвалідів.

6. за краще висвітлення діяльності громадської організації інвалідів.

7. за краще висвітлення діяльності лідера або активіста громадського руху інвалідів.

8. за краще висвітлення проблем інвалідів.

9. за кращий критичний матеріал, який стосується життєдіяльності інвалідів.

10. кращий друкований засіб масової інформації у висвітленні життєдіяльності інвалідів (газета, журнал, рубрика тощо).

11. краща радіо хвиля (радіостудія, передача тощо).

12. краще телебачення (телестудія, передача тощо)

     За  поданням журі (експертної комісії) конкурсу або спонсорів перелік номінацій може бути розширено або деякі з запропонованих виключені за рішенням оргкомітету конкурсу під час його проведення.

     Переможці визначаються у всіх номінаціях.

      2.3. До участі у конкурсі допускаються будь-які оприлюднені роботи (друковані публікації, телевізійні та радіо продукти, які пройшли ефір), як від окремих журналістів, так і від творчих колективів (студія, редакція програми та інших) та ЗМІ (телевізійні та радіоканали, газети та журнали).

      2.4. Кожен з учасників конкурсу може подати на Конкурс декілька робіт по кожній з перелічених вище номінацій.

     2.5. Конкурсна документація складається  із:

— заявки на участь у конкурсі, складеної в довільній формі;

— конкурсної роботи (для друкованих робіт – оригінал видання та копія на електронному носії; для телевізійних та радіо продуктів – на електронному носії з обов`язковим повідомленням часу виходу в ефір).

3. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ  КОНКУРСУ

     3.1. З моменту оголошення конкурсу по 25 листопада 2010 року здійснюється прийом конкурсних робіт за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 6, ГОІ «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів».

     3.2. Подані до участі у конкурсі роботи передаються на розгляд журі (експертної комісії).

     3.3. Журі конкурсу складається з професійних журналістів, представників Міністерства праці та соціальної політики України та депутатського корпусу, викладачів фахових дисциплін, провідних фахівців громадського руху інвалідів України.

     3.4. Персональний склад журі затверджується наказом ГОІ «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів» та погоджується  Міністерства праці та соціальної політики України.

     3.5. Журі  (експертна комісія) здійснює оцінку та аналіз актуальності конкурсних робіт.

   Критерії  оцінки: члени журі (експертної комісії) з числа професійних журналістів проводять оцінку конкурсних робіт за фаховими критеріями, представники громадських організацій інвалідів – за знання проблем життєдіяльності інвалідів та правильне їх висвітлення, представники органів влади – за актуальність окреслених у конкурсних роботах проблем інвалідів та можливість втілення в життя запропонованих варіантів їх розв’язання.  

     3.6. З 01 до 25 листопада журі проводить попередній відбір трьох кращих робіт в кожній номінації.

     3.7. З 25 по 30 листопада журі визначає переможців в кожній номінації, також лауреатів, які будуть нагороджені спеціальними призами (за окремим переліком).

     3.8. 3 грудня під час проведення урочистостей з нагоди Міжнародного дня інвалідів відбудеться нагородження переможців конкурсу.

      3.9. До повноважень журі (експертної комісії) належить:

— розгляд конкурсних робіт;

— визначення переможців конкурсу за окремими номінаціями;

— проведення, у разі необхідності, додаткових перевірок інформації, поданої учасниками в конкурсній документації, із залученням відповідних спеціалістів журі (експертної комісії);

— ухвалення рішення про допуск до участі у конкурсі робіт або про зняття учасників з конкурсу відповідно до вимог цього Положення.

      3.10. Рішення журі (експертної комісії) ухвалюються більшістю голосів від числа членів, які беруть участь у засіданні. Форма голосування визначається окремо.

      3.11. Журі (експертна комісія) за рейтинговою системою визначає переможців по кожній з визначених номінацій.

      3.12. Журі (експертна комісія) при оцінюванні робіт користується наступними критеріями:

— фаховий рівень подання матеріалу;

— обізнаність в проблематиці людей з обмеженими можливостями здоров`я;

— актуальність та пріоритетність проблеми, яка вирішується роботою;

— соціальна вагомість, вимірюваність та суспільні результати;

— оригінальність ідеї або інноваційні ознаки роботи.

     Також визначаються переможці  у заохочувальних номінаціях, які призначаються  спонсорами конкурсу.

      3.13. Всі суперечливі питання щодо визначення переможців вирішуються остаточно оргкомітетом конкурсу, який складається з керівників громадських організацій інвалідів та керівників Міністерства праці та соціальної політики України (за згодою). 

4. ОРГАНІЗАТОРИ  КОНКУРСУ

Організаторами  конкурсу є Міністерство праці та соціальної політики України (за згодою) та ГОІ «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів».

Конкурс проходить за підтримки _______________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________

      4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  СТОРІН

      4.1. Учасники, які надали невірні відомості про себе, втрачають право на участь у Конкурсі на наступні три роки.

      4.2. Учасник, який став переможцем Конкурсу, зобов’язаний оприлюднити про це через засоби масової інформації. 

Дане  положення є офіційним  запрошенням до участі у конкурсі.

Телефон для довідок: 8-044-425-81-91. 

      ОРГКОМІТЕТ

Уряд Японії знову надав фінансову допомогу на суму 56,336 доларів США для такого проекту розвитку як Проект модернізації медичного обладнання в Ріпкинському районі, що постраждав від Чорнобильської катастрофи (Чернігівська обл., м. Ріпки).

22 червня 2010 року за участю Радника Посольства Японії в Україні, Доктора Такеші БАБА та Третього секретаря Посольства Японії в Україні, пана Юкі ТАКАХАШІ відбулася урочиста церемонія передачі нового медичного обладнання. Доктор Такеші БАБА передав головному партнеру з української сторони пану Петро МОСПАНКО, головному лікарю Ріпкинської центральної районної лікарні, повний перелік цього обладнання. За кошти цього ґранту було придбано нову медичну техніку: гастроскоп, кольпоскоп, аналізатори крові, електрокардіографи, медичний дозатор, пульсоксиметр, фотоелектроколориметр, велоерготестуючий комплекс та медичні відсмоктувачі. Це якісне та ефективне обладнання встановлене і медичний персонал лікарні вже користується ним, що значно поліпшує якість надання медичної допомоги   в Ріпкинському районі.

Цей Проект був реалізований в рамках Програми безвідплатної допомоги Проектам людської безпеки „КУСАНОНЕ”, що спрямована на підтримку проектів, представлених неурядовими організаціями та іншими неприбутковими установами. Ця грантова допомога є доказом зусиль, що докладає Японія з метою забезпечення людської безпеки – пріоритетного напрямку японської політики щодо міжнародного співробітництва – та поглиблення міжнародної співпраці, що стає все більш важливою.

Починаючи з 2002 року в Україні в рамках Програми КУСАНОНЕ реалізовано пятдесят один проект, включаючи вищезгаданий, на загальну суму 2,7 мільйонів доларів США.

Цей грант є частиною Японської Офіційної Допомоги Розвитку для України. Окрім цього ґранта Японія вже надала Україні безвідплатну допомогу, як на двосторонній, так і багатосторонній основі, на загальну суму 152,6 мільйони доларів США.

Прес-служба Посольства Японії в Україні

Фото Ольги Ільїнської

Сьогодні, 12 травня 2010 року, відбулася церемонія передачі обладнання в рамках Проекту маломасштабної ґрантової допомоги Уряду Японії з покращення виставкового обладнання в Національному музеї «Чорнобиль». Цей проект став другим, який було реалізовано в Україні в рамках цієї програми. Для музею було придбане таке обладнання, як LCD-телевізори, інформаційні термінали, проектори, DVD-програвачі, архівні шафи і т.д на загальну суму 74 326 доларів США.  Це обладнання дозволить не лише забезпечити більш надійні умови зберігання архівних документів та експонатів, але й урізноманітнити діяльність музею, активізувати його освітню функцію та збільшити обсяг інформації доступної для відвідувачів.

Саме сьогодні Й.В. пан Тадаші ідзава, Надзвичайний та Повноважний Посол Японії в Україні, вручив каталог обладнання, придбаного в рамках проекту пану Івану Гладушу, директору Національного музею «Чорнобиль». Якщо згадати, що цей проект стартував майже півроку тому, саме тоді була складена Угода та виділені кошти грантової допомоги, сьогодні ми маємо результат: обладнання яке вже працює. А головний результат, це підняття на більш високий технологічний  рівень роботи музею.

На церемонії були присутні: з боку Японії пан Й.В. Тадаші ідзава, Надзвичайний та Повноважний Посол Японії в Україні та  Делегація Асамблеї префектури Хіросіма; з боку України пан Іван Гладуш, директор Національного музею «Чорнобиль»,  пан Микола Легенький, заступник директора департаменту кадрового забезпечення міністерства внутрішніх справ України, пані Наталя Барановська, інститут історії Національної академії наук України, дослідник Чорнобильської трагедії в історії України.

У своєму виступі Надзвичайний та Повноважний Посол Японії в Україні, пан Й.В. Тадаші ідзава підкреслив, що Японія завжди підтримувала Україну, особливо у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Уряд Японії співпрацює з Україною на різних рівнях, від таких великих проектів, як Чорнобильський фонд «Укриття» до проектів маломасштабної грантової допомоги у місцевостях, які постраждали від Чорнобиля. Цей проект є ще одним свідченням зусиль Японії підтримувати Україну у цій сфері і спрямований на краще розуміння трагедії та її наслідків.

Маломасштабна ґрантова допомога у сфері культури являється частиною Японської програми офіційної допомоги розвитку Україні. В рамках цієї програми безвідплатна фінансова допомога для підтримки проектів у сфері культури та вищої освіти надається неприбутковим організаціям (в тому числі неурядовим організаціям (НУО), місцевим державним установам, дослідницьким та вищим учбовим закладам і т.д.), які проводять активну діяльність на місцевому рівні у країнах, що розвиваються. Деякі приклади підходящих проектів можуть включати: обладнання для вивчення японської мови в університетах, звукове та освітлювальне обладнання для театрів, аудіо-візуальне обладнання для художніх галерей та музеїв, а також обладнання для спортивних закладів.

Зі словами подяки виступив директор Національного музею «Чорнобиль» пан Іван Гладуш. Він також підкреслив ефективність грантової допомоги Уряду Японії. Особливу подяку пан Іван Гладуш промовив на адресу  Повноважного Посла Японії в Україні, пана Й.В. Тадаші ідзава.

З великою промовою виступила пані Наталя Барановська, доктор історичних наук, працівник інституту історії Національної академії наук України. Пані Наталя нагадала про важливу роль Національного музею «Чорнобиль» у досягненні історичної правди про Чорнобильську катастрофу.

Дуже несподіваним для присутніх на церемонії була присутність Делегації Асамблеї префектури Хіросіма. Тому і цікавим був виступ керівника делегації від префектури Хіросіми пана  ТЕММА Йошинори. Він нагадав нам, яку трагедію у свій час пережив японський народ.

Підводячи ріску, треба сказати, що починаючи з 1998 року, Японія виділила допомогу на суму понад 4,3 млн. доларів США закладам освіти і культури України. Окрім цього ґранту, Японія надала Україні  ґрантову допомогу на суму більше 152,2 мільйона доларів США.

Можна бути впевненими, що дружба між державами України і Японії міцнітимете. І сьогоднішня подія тому підтвердження.

Анатолій КОЛЯДІН

Война… Как много в этом слове боли для солдат, героев Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. Ведь именно их героизм, бесстрашие молодых пареньков и девушек, побороли нависшую угрозу гитлеровской Германии над всем миром и над нашей Родиной. Среди ветеранов Великой Отечественной войны, которых становится с каждым днем все меньше и меньше, живет в г. Снежное Филипп Никифорович Чаленко.

Родился Филипп Никифорович 26 октября 1926 года в деревне Аркадиевка, что рядом со станцией Сохновщина Харьковской области, в семье колхозника. Перед войной окончил восемь классов в г. Луга под Ленинградом, куда в 1934 году переехала его семья. В семье было двое детей. Отец служил на границе с Финляндией и в 1933 году погиб на границе в бою с бандой белофиннов.

Войну встретил 15-ти летним мальчишкой, которого везли со спецзанятий (по военной подготовке) в городе Луга. Позже эвакуировали в тыл в город Уфа. И там закончив сначала — ремесленное, а потом и военное училище. В 1942 году был отправлен на фронт.

Сразу же попал в окопы, так как оборонительные бои уже шли за Харьков. Но, войска вынуждены были отойти к Воронежу, где был впервые ранен.

После госпиталя Филиппа Никифоровича направляют в стрелковую дивизию в дивизионную роту разведчиков. Самым запоминающимся для Чаленко Ф.Н. был первый выход в разведку в 1943 году. Задача разведывательной группы была выяснить расположение немецких войск, их вооружение в селе Михайловка (Запарожская область). В ходе разведки удалось пленить немецкого младшего командира. На обратном пути группа была обнаружена, но сумев обезвредить передний край немцев, разведчики обеспечили себе переход линии фронта к своим войскам. Именно за эту боевую операцию Филипп Никифорович получил первую награду – медаль «За отвагу».

В дальнейшем, Чаленко Ф.Н. участвовал в освобождении Югославии, где около города Зайчар группе разведчиков из 11 человек удалось выяснить расположение огневых точек немцев. Однако привести в штаб «языка» разведчикам не удалось. Его убили в ходе боя, так как группа была обнаружена и с боем прорывалась к своим. Но разведчики успели на месте его допросить, и он сообщил подробности о расположении огневых точек. В ходе этого боя все разведчики вернулись живыми, только троих ранило. После этой операции в 1944 году Филипп Никифорович был награжден медалью «За боевые заслуги».

День Победы Чаленко Филипп Никифорович встретил в Германии, участвуя в освобождении г. Потстдама в составе I Украинского фронта. Закончил войну Филипп Никифорович в звании гвардия старшего сержанта, однако службу не бросил, а продолжил в 19-й стрелковой гвардейской дивизии. Служил Чаленко Ф.Н. в Германии до 1956 года.

После службы Филипп Никифорович поступил на геологоразведочный факультет Ростовского университета на специальность инженер-геолог, который закончил в 1961 году.

После учебы приехал в город Снежное и начал свою трудовую деятельность на шахте «Заря» главным геологом шахты и работал на этой должности до самой пенсии в 1976 г. Вышел на пенсию, но работать не бросил, продолжив свою трудовую деятельность на шахтах «Заря», «Восход». Участвовал в оформлении закрытия шахты «Восход» в 2002 году.

За свою боевую службу Филипп Никифорович награжден орденом «Отечественная война» ІІ ст., орден Славы III ст. А в 1958 присвоено звание гвардии старшего лейтенанта. Уже в послевоенное время награжден медалью «Шахтерская слава» и «За мужество», а также многочисленными юбилейными медалями. 

Бривко Н.В.

Учитель ОШ І-ІІІ ст. № 11

Брославская О.Н.

Научный сотрудник

Снежнянского музея боевой славы

Барановский Н.И. — главрач и заведующий госпиталя, участник ЛПА на ЧАЭС

Ликвидаторы Чернобыльской катастрофы – это люди с различной судьбой, совершившие в тот момент, можно сказать с уверенностью, героический подвиг, так как они понимали, что ежесекундно рискуют собой. У каждого из них по-разному сложилась дальнейшая жизнь. Однако их всех объединяет не только Чернобыльская катастрофа, но и полученные заболевания в ходе облучения радиацией.

Ровно 10 лет назад в городе Снежном был открыт Госпиталь инвалидов Великой Отечественной войны и участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС.

Холл госпиталя

В конце 90-х годов по инициативе городского Совета ветеранов, а также «Союза Чернобыль» г. Снежное возникла идея о выделении в городе 10 коек для лечения ликвидаторов последствий аварии  на ЧАЭС. Стал вопрос о месте размещении. И при поддержке городских властей, во главе с мэром Чепурным В.С., руководством городской больницы № 4, с разрешения нынешнего президента Украины, а тогда Донецкого губернатора Виктора Федоровича Януковича, этот вопрос был решен и госпиталь инвалидов Великой Отечественной войны и участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС открыли на базе терапевтического отделения городской больницы № 4. Произошло это в 2000 году к 55-летию Победы в Великой Отечественной войны.

Коллектив госпиталя

У истоков госпиталя стоял и до сегодняшнего дня возглавляет госпиталь, одновременно работая лечащим врачом, Барановский Николай Иванович, являясь одновременно одним из первых участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС г. Снежное. На сегодня, Николай Иванович вместе с коллективом врачей: Данковцевой Натальей Геннадиевной, Зимой Лилей Николаевной, Бессарабовой Еленой Николаевной, Литвиненко Антониной Вячеславовной, Мухамедшиной Фаиной Николаевной и другими осуществляют лечение ветеранов войны и ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской станции.

Полата для ликвидаторов

Госпиталь рассчитан на 35 койко-мест, 10 из которых для ликвидаторов. Финансирование госпиталя идет за счет местного бюджета, и за все годы существования обеспечивался финансовыми ресурсами в полной мере. За счет госпиталя осуществляется полное медикаментозное и профилактическое лечение. Госпиталь оборудован комфортабельными палатами на 2 человека, имеется прекрасный холл для отдыха с небольшой библиотекой и телевизором. Больных полностью обеспечивают лекарствами, 3-х разовым питанием и рядом социальных услуг.

Дважды в год, на День Победы и День освобождения Донбасса, госпиталь инвалидов войны Великой отечественной войны и участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС посещают городские власти и руководители предприятий, организаций, которые вручают подарки и поздравления ветеранам. А также выслушивают, а впоследствии стараются решить, жалобы бытового характера, как ветеранов, так и чернобыльцев.

Бривко Н.В. ,

учитель истории ОШ I-III ст. № 11 г. Снежное;

Бривко О.И.,

научный сотрудник Снежнянского музея боевой славы.

Фото авторов

Память… Память о Чернобыльской трагедии 1986 г. должна сохранятся в веках, как предостережение будущему поколению о той угрозе которую несет нам атомная энергетика или оружие.

Чернобыльская катастрофа заставила  многих пересмотреть свои жизненные  позиции. Проявила всю ту стойкость, мужество, бескорыстие участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС. Поэтому  задача более молодого поколения  сохранить память о тех страшных, трагических днях, чтобы никогда  подобное не происходило.

Снежнянская организация СИЧВА совместно с Снежянским музеем боевой славы и ОШ І-ІІІ ст. № 11 г. Снежное провело вечер-реквием посвященный 24-й годовщине аварии на Чернобыльской атомной электростанции. Учитель Александрова Наталья Викторовна совместно с учащимися 11 класса провели данный вечер-реквием пригласив участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС депутата городского совета Матяша Николая Васильевича и помощника депутата Верховного Совета Украины, полковника в запасе, уроженца города Снежное Токарева Владимира Михайловича.

В ходе мероприятия, с помощью  сотрудника музея были продемонстрированы учащимся видеоклипы песен на чернобыльскую  тематику, а также стихи и слова  благодарности всем ликвидаторам, которые  своим здоровьем, жизнью спасали  нас, будущее поколение.

С ответным словом и воспоминаниями о тех событиях выступили ликвидаторы, рассказав учащимся о буднях, каждодневных подвигах и всего трагизма участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС.

В целом вечер-реквием  прошел в дружеской теплой атмосфере, учащиеся смогли задать интересующие их вопросы, и просто пообщаться с ликвидаторами.

Бривко Н.В.

Учитель истории

ОШ І-ІІІ ст. № 11

г. Снежное