Від редакції:
В сьогоднішній буремний час стає дедалі важче виживати багатьом людям, зокрема, чорнобильцям. Але, як би не псували життя економічні негаразди, як би не ускладнювалася політична ситуація, в Україні не забувають подвиг воїнів, які захищали Батьківщину від фашистської навали. І чорнобильці – не виняток. Зазирнувши свого часу в очі ядерної смерті, втративші здоров'я та побратимів-ліквідаторів, пройшовши через поневіряння в чиновницьких кабінетах, чорнобильці добре розуміють і подвиг воїнів другої світової, і їхні проблеми. І завжди згадують їх з пошаною і щирою вдячністю.
У переддень Свята Перемоги учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Володимир Гудов пропонує спогади про свого діда, якого винесли з поля бою під Києвом без надії на життя. Та у долі свої закони. Повернувшись з "того світу", дід прожив ще довге, хоча і вкрай складне життя. У цих спогадах – біль, гордість і бажання зберегти пам'ять про людину, яка гідно пройшла через випробування долі. І ця людина, як і інші ветерани другої світової, варта нашої доброї пам'яті та поваги.
_________________________________________
Судьба фронтовика
Великая отечественная война… Как много в этих словах! Это покалеченные судьбы, преждевременно ушедшие из жизни люди. Это также героизм и подвиг людей, защищавших свое Отечество, свой народ…
Это несчастье всего мира, страшные страницы в истории многих стран и народов. Миллионы людей умирали за бредовые идеи политических лидеров, ещё миллионы становились калеками, сиротами, оставались без средств существования в разрушенных странах. Тем не менее, за рубежом давно говорят: «Зачем так долго помнить о войне? О ней нужно просто забыть». Но не может забыть наш народ о тех страшных событиях, когда массово погибали мирные жители, уничтожались целые народы! Миллионы людей Союза Советских Социалистических Республик погибли в той страшной войне. К примеру, в Белоруссии в этой войне погиб каждый четвертый житель республики. Страшные цифры!
В каждой семье кто-то воевал в той войне – или дед, или отец. Многие не вернулись с фронта. У нас погибли два деда (по линии отца и по линии мамы). Вернулся с фронта только двоюродный дед – Гудов Иван Максимович. Вернулся он с многочисленными ранениями, которые не давали о себе забыть все последующие годы. Как и у многих выживших фронтовиков, судьба деда оказалась очень тяжелой.
Представляю вашему вниманию воспоминания его дочери Людмилы Ивановны и сына Николая Ивановича Гудова. В воспоминаниях есть различия. Но, что смог запомнить человек в детстве, то и рассказал…
Владимир Гудов,
корреспондент "ПостЧернобыля",
участник ЛПА на ЧАЭС.
