Вкотре переконуєшся – Бог забирає кращих. Українська наука зазнала чергових втрат.
30 червня цього року пішов Сергій Борисович Кримський — український філософ, культуролог. Лауреат Шевченківської премії (2005), премії ім. Д.Мануїльського (1990), ім. М.Туган-Барановського (2000), ім. Д. Чижевського (2001). Заслужений діяч науки і техніки України, член Нью-Йоркської академії наук.
Незабаром сумна дата — 24 річниця аварії на Чорнобильській АЕС. Аварія вже отримала два суттєвих визначення: найбільша у світі техногенна катастрофа та чорнобильська атомна війна. Із 190 тонн ядерного палива майже 90% відсотків потрапили в атмосферу. Значна територія України була забруднена радіоактивним пилом. За висновками фахівців викид радіонуклідів у сотні разів був потужнішим, ніж під час ядерного вибуху в Хіросімі. Герої пожежники за лічені години після аварії локалізували пожежу, а далі за справу взялися військові частини, підрозділи цивільної оборони та будівельники. Саме вони у травневі свята запобігли ще більшому вибуху, який спустошив би пів-України.
«Будем жить мужики, будем жить!..»
От редакции: В редакцию газеты «Пост Чернобыль» прислала свою статью Гребенюк Елена из Краснограда Харьковской области. Она работает дизайнером интерьера и мебели от Лихачевской Мебельной Фабрики. Папа Елены Гребенюк Александр Николаевич – ликвидатор 1-й категории ЧАЭС, инвалид 3-й группы и является зам. председателя «Союз Чернобыль Красноград». В этой же организации Елена на общественных началах работает секретарем (помогает папе). Кроме всего этого Елена увлекается журналистикой. Предлагаем читателям ее статью «А хватит ли жизни?»
або Хто винен і що робити...
МАЛЮНОК IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА
Arbeit macht frei
(нім. «Робота робить вільним»,
напис на воротах концтаборів
фашистської Німеччини)
Сучасне українське суспільство знаходиться у глибокій кризі. І основою, підґрунтям цієї кризи є байдужість людей, їхнє небажання боротись за свою свободу, свої права, свої інтереси врешті-решт. Причому така пасивність і байдужість сягає величезних, жахливих масштабів, охоплює суспільство в усіх сферах діяльності...
Україна зустрічає сумну дату — 24 річницю аварії на Чорнобильський АЕС. Аварія вже отримала два суттєвих визначення: найбільша у світі техногенна катастрофа та чорнобильська атомна війна. Обидва визначення спорідненні і мають доказову базу. Із 190 тонн ядерного палива майже 90% відсотків потрапили в атмосферу. Значна територія України була забруднена радіоактивним пилом і перестала бути придатною для проживання. За висновками фахівців викид радіонуклідів у сотні разів був потужнішим, ніж під час ядерного вибуху в Хіросімі. Герої пожежники за лічені години після аварії локалізували пожежу, та подалі левову частку боротьби із наслідками аварії взяли на себе військові частини, підрозділи гражданської оборони та будівельники. Саме вони у травневі свята запобігли ще більшому вибуху, який спустошив би пів України, послав у небуття Київ. Але зруйнований четвертий блок ще довго залишався надзвичайно загрозливим джерелом радіації, аж до завершення спорудження саркофагу у листопаді 1986 року.
„Досвід застосування вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” засвідчує, що стратегічні завдання з соціального захисту постраждалих громадян визначені вірно. Під захист взято безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС„
КПП «Дитятки»
Може стратегічні завдання визначено вірно, але з нижче цього матеріалу випливає практичний досвід, коли людина, яка діяла згідно присяги військовослужбовця, одержала згідно вищеназваного закону посвідчення. І вже більш за десять років змагається з Системою, яка повинна була пильно оберігати людей, причетних до боротьби з національним лихом, але все сталося навпаки...
Повне розчарування після виступів урядовців. Коли буде прийнята Верховною радою Постанова з парламентських слухань 2009 року, обов’язково надрукуємо на шпальтах нашого часопису. Щодо виступів на слуханнях, єдине, що можна запропонувати читачам, це виступ Миколи Шершуна – заступника голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. (Ред.)
Шановний головуючий, шановні учасники слухань! Спілкуючись з іноземними експертами все частіше можна почути думку, що чорнобильської проблеми не існує, а масштаби трагедії були перебільшені. Коли я чую дуже схожу риторику наших урядовців, то розумію звідки в іноземців таке бачення чорнобильської проблеми. Не сприймайте мої слова як політичний докір нинішньому уряду, бо і попередній Кабмін, і діючий хоча і належить до різних політичних таборів, але невирішення чорнобильських проблем аргументують однаково: немає коштів. А я думаю, що немає професіоналізму і гідності. (О п л е с к и) Інакше як пояснити те, що уряд і Фокіна та Масола могли забезпечувати чорнобильцям соціальні гарантії. Тоді будували і житло, і дороги, і соціальну інфраструктуру, оздоровлювали та лікували чорнобильців і оздоровлювали територію. А фінансова ситуація, якщо згадає, була на порядки гіршою ніж тепер. Зате очевидно, що професіоналізму і патріотизму було побільше ніж у нинішніх урядовців.
