?> Трибуна | «ПостЧорнобиль» - Part 3
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Рубрика - Трибуна

30.01.2014, рубрика "Трибуна"

О ПЕРЕЗАГРУЗКЕ ВЛАСТИ
ГроМайдан, 30.01.2014

Вы ведь все еще помните, что основная цель Майдана — не отмена пары идиотских законов и смена Премьера, не амнистия активистов протестов и даже не отставка Президента, не так ли? Цель: полная перезагрузка СИСТЕМЫ и тех, кто в ней все эти долгие годы работает.

После проведения конституционной реформы и перехода к парламентской республике депутаты ВР будут „сверху“ формировать вертикаль исполнительной власти и судейский корпус, принимать законы и распоряжаться бюджетом, а депутаты местных советов продолжат распределение имущества своих громад и формирование местного самоуправления на местах. А потому, логично предположить, что именно качественный состав депутатских корпусов всех уровней будет определяющим для исправного функционирования обновленного и перезагруженного государственного механизма. И вот я не понимаю, как сделать возможным для обычных людей, не связанных с политикой, выбрать себе порядочных и профессиональных представителей, чтобы НАВСЕГДА ЗАКРЫТЬ ДОРОГУ ВО ВЛАСТЬ для тех, кто все эти годы заменял работу на своих избирателей и страну ее имитацией, работая на свой карман и банковский счет.

Я отлично вижу, что сейчас всех нас пытаются искусственно разделить. Делят на сторонников и противников евроинтеграции, на жителей Запада и Востока, на тех, для кого родной язык украинский и на тех, для кого — русский и т.п. Это разделение надумано и искусственно, потому как именно подобное деление позволяет эффективно нами манипулировать. Но этим разделением от нас еще раз пытаются скрыть совершенно очевидную для всех истину: до сих пор страной управляли недостойные люди, мало понимающие в эффективном управлении, к тому же не задающиеся такой целью. Все так просто. И главная задача после смены системы управления страной — полный запрет попадания в эту систему всех этих и подобных им индивидов.

(далее...)

19.01.2014, рубрика "Трибуна"

 

Камо грядеши? До мережевої демократії, звичайно ж!

Олександр Тертичний

«УКРАЇНСЬКА ПРАВДА», КОЛОНКИ АВТОРА

П'ятниця, 26 листопада 2010, 13:23

Масовий громадянський рух постане швидко… Якщо основні ініціатори поєднаються

Хто ми: халявщики, чи партнери? Нова парадигма політичного процесу

Конституція: "чому так?" і "що робити?" позаду. На черзі – "яким чином?"

Податки, вибори, корупція, протести, Майдан - час рікою пливе, нас із собою несе. Куди?.. Скільки людей можуть упевнено сказати, куди ми пливемо?

Багато хто щиро недомислювався, коли вперше побачив: пливемо до мережевої демократії (МД). Хоч напрям визначений гранично ясно, ми не хочемо навіть поцікавитися: чому це маємо туди прямувати? Хто в нас спитав, куди нам треба? "А мне в Одессу надо позарез!"

А ніхто в нас про це не питав!

І далі ніхто не буде питати - допоки залишаємося об'єктом історії, і не хочемо (чи не можемо?) стати суб'єктом: не просто плисти за течією, а ще й гребти туди, де нам краще.

Мережева демократія в європейській цивілізації невідворотна тому, що вирішує кардинальну суперечність між інформаційним суспільством, як мережевою спільнотою, та ієрархічною конструкцією чинних держав. (далее...)

17.01.2014, рубрика "Трибуна"

Запоздалое письмо "ликвидатора" аварии на ЧАЭС Президенту Горбачеву (Видео)

Александр Мартынов, 16 января 2014 г.




О проблемах "ликвидаторов" и о том, что в октябре 1986 года на Чернобыльской АЭС было создано маленькое подразделение "РЦ-4 ЧАЭС", которое обеспечивало визуальный и аппаратный контроль за состоянием остатков 4 блока и саркофагом, осуществляло допуск и сопровождение СМР, НИОКР и работ по дезактивации, при возникновении нештатной ситуации в чреве развала это подразделение обязано было принять адекватные меры по ликвидации этой ситуации... Их звали "комикадзе". Они (53 человека на две вахты) на протяжении трех лет обеспечивали ядерную безопасность земного шарика.

24.08.2013, рубрика "Трибуна"

Хороводы вокруг Таможенного союза и Евросоюза

Константин ИЛЬЧЕНКО

СОГ «ТДС», 01.08.13г.

Россия или Европа, вот в чем вопрос!

Украинский политический бомонд, в рядах коего прочно обосновались «авторитетные» политологи и журналисты, которые на самом деле очень живо обслуживают  пятые колонны, находится в положении низкого старта.

В Украине, в передоверии вильнюсских событий и президентской гонки, вот-вот разразится настоящая информационная бойня…, брать в плен не будут никого.

Россия или Европа, вот в чем вопрос!

Украинский политический бомонд, в рядах коего прочно обосновались «авторитетные» политологи и журналисты, которые на самом деле очень живо обслуживают  пятые колонны, находится в положении низкого старта.

В Украине, в передоверии вильнюсских событий и президентской гонки, вот-вот разразится настоящая информационная бойня…, брать в плен не будут никого.

Вопрос, с кем Украина, в ближайшее время станет главной темой   украинских политгрупировок и одновременно оружием  в их борьбе за власть, за право грабить страну и издеваться над ее народом.

Истерия, со стороны агентов влияния, по поводу  счастья, которое проливным дождем низвергнется на головы украинцев от вступления в Таможенный союз или в Евросоюз теперь уже вызывает устойчивый рвотный рефлекс даже у простого обывателя, способного понять, что дважды два – это все-таки четыре.

Для всех думающих и уважающих себя людей давно ясно, что украинские кланы готовы подписать соглашение  хоть с чертом, лишь бы получить гарантию на право быть безраздельными собственниками страны.

То, что Россия по отношению к  Украине вела и ведет уничижительную политику, как в экономическом аспекте, так и в гуманитарном – это факт, с которым не поспоришь. Именно такое скотское отношение к Украине и к ее, пусть криминальной, но все же элите, послужило устрашающим фактором в вопросе сближения государств.

Другими словами,  украинские нувориши и обслуживающий их политикум справедливо испугались В. Путина, который проводит  по отношению к Украине откровенную захватническую политику, не оставляя шансов никому.

Украина  имеет не один горький опыт дружбы с РФ, каждый раз эта дружба заканчивается если не катастрофой для нас, то обязательно грандиозным конфузом с далеко идущими негативными экономическими и политическими последствиями.

Конечно же, при таком к нам отношении, вступление в Таможенный союз ничего хорошего  сулить не может, поэтому объективно, нам туда не нужно,   это уже понимают  даже жители  Донбасса.

В тоже время, в   условиях, когда украинский криминальный режим панически боится Москвы, когда фактически он загнан в угол,   все замерли в ожидании выхода на сцену пресловутой западной демократии, которая вот уже более двадцати лет спешит нам на помощь. (далее...)

10.06.2013, рубрика "Трибуна"

ЗА  ВАХНІЯ!

Причин для подиву й справедливого обурення в нас час  достатньо.  Вадим Тітушко, який здійснює хуліганство під десятками відеокамер гуляє на свободі. Руслана Ландика відпустили. Про «мажорів» за кермом» і говорити не хочеться. А іншим людям «шиють справи».  Попри те, що сучасний карний кодекс неначе краще за радянський, за яким ми жили до недавнього часу.

http://tyzhden.ua/Society/76993

Я знаю Олеся Вахнія давно.  Років 17. Вахній дуже небезпечний чоловік.  Він готовий йти до кінця. Послідовний, принциповий.  Вимогливий не лише до себе, а й до інших. Крім того, у нього немає власного бізнесу, який можна відняти.

Я вважаю, єдине, що можна закинути Олесеві – це хуліганство. Але його ще треба довести.  Натомість менти радянськими методами, спочатку стежать за ним, тоді вдираються до помешкання, затримують, підкидають патрони, чужу мобілку.  А зараз мимрять щось невиразне…

У Святошинському суді відбулося вже третє судове засідання.

http://www.bagnet.org/news/society/217024

Коли слухаєш свідків зі сторони обвинувачення, складається враження, що перед тобою діти, а не грізні опери. Вони не пам’ятають дуже важливих речей. Навіщо їхали до Вахнія вдосвіта – не пам’ятають, хто давав наказ на виїзд оперативної групи, чи пояснювали права понятим – теж. Неначе пояснювали, але одна із них, запрошена до суду це заперечує. Хто запрошував понятих – не пам’ятають. Звісно, минув рік.

Найцікавіші питання – що робило стільки міліціонерів у квартирі підозрюваного?  Чому головне управління карного розшуку Києва відрядило Юрія Цимбала з колегою (кого саме, він не пам’ятає, навіщо йому таке пам’ятати) на допомогу Святошинському РВ ВС Києва?  Чим саме він мав допомагати слідчо-оперативній групі?   Чому ці двоє фактично рилися в особистих речах підозрюваного ще до приїзду слідчо-оперативної групи?

Я не можу знати, яким буде вирок суду. Але впевнений в одному – влада затягує процес. Мета – не засудити Олеся Вахнія, а просто «натиснути» на нього. Змусити замовкнути, сидіти тихо, не виявляти громадянської позиції. Працівники «Євролоту» поводять себе мляво, половина свідків на суд не з’явилася.  Прокуророві пора йти у відпустку…

Римляни казали: «Закон суворий, але це – закон». В середні віки закони були суворі, але  вони працювали. Теперішні закони надзвичайно демократичні, враховують сучасні реалії, але вони не працюють. Правоохоронні органи відверто служать владі.  Судді виносять вирок згідно телефонного права. І паркують машини представницького класу у арках, закриваючи виїзд усім іншим мешканцям двору. Ще й погрожують місцевим мешканцям. Верховний суд України захопив Кловський палац на Печерську, фактично виживши звідти музей історії Києва. Але навіть у таких умовах довести провину Олеся Вахнія у «пограбуванні» фірми «Євролот» буде непросто.

Дивує ще одна річ.  Майже усі соратники Вахнія забули про нього. На суд не ходить жоден нардеп, громадський активіст. Де усі ті, з ким Олесь починав боротьбу? Одні – в депутатах, інші – в тюрмах, дехто вже у кращому світі.  Нардеп від «Свободи» Ігор Мірошниченко нещодавно зняв один-єдиний пам’ятник Леніну в Охтирці, а Олесь Вахній – штук 20 по Київській області.  За тиждень в Охтирці знову маячить Ілліч… (далее...)

25.05.2013, рубрика "Трибуна"

Наталія Королевська: найгостріші питання соціальної політики

Юрій Бутусов

«Дзеркало тижня. Україна» №18, 24 травня, 21:50

Зізнатися, політикам нечасто вдається мене здивувати. Коли домовився про інтерв'ю з Наталею Королевською, очікував побачити того самого політика, яким була Королевська під час президентської кампанії — людина-функція, кандидат-наслідувач із набором політтехнологічних образів і штампів, які заміняють смисли. Втім, вільні й невільні паралелі з образом екс-прем'єра проступають і зараз: розкладачка в робочому кабінеті; 16-годинний робочий день; безапеляційні судження з усіх стратегічних проблем галузі; жорсткі викриття всього, що вона збирається реформувати; і, нарешті, слово "унікальний", яке вживається стосовно всього, що її оточує... Однак здивувало інше — наскільки відкрито й системно Н.Королевська розкрила разючу безвідповідальність і некомпетентність управління соціальною політикою держави в цілій низці аспектів щодо розподілу матеріальних ресурсів. З інтерв'ю вона попросила прибрати тільки одне запитання — й одну відповідь — хто саме із заступників міністра підписував акт приймання-передачі скандально нереалізованого проекту створення системи надання послуг органами соціального захисту. Що ж, залишається сподіватися, що порушені Королевською в розмові проблеми бодай у якійсь частині буде розв'язано. А варіанти розв'язків, запропоновані міністром соціальної політики України, виносимо на ваш суд.

— Наталіє Юріївно, які пріоритетні завдання ви вирішуєте на чолі міністерства, куди рухаєтеся?

— Ще до призначення багато соціальних проблем я знала досить добре, але в основному на рівні проявів, наслідків. Вивчивши ситуацію зсередини, більш детально розібралася в причинах цих проблем, у роботі механізмів. Тому зараз можу говорити про те, що, так, справді, є цілісна картина, як рухатися.

Якщо коротко, то корінь більшості проблем у тому, що ключові інститути соціальної сфери — пенсійне забезпечення, різні форми соціального захисту тощо — побудовані за лекалами минулого століття. Подивіться, коли були ухвалені ключові закони, наприклад закон про статус і соціальний захист чорнобильців. Я не кажу про те, погані вони чи хороші. Просто їх ухвалювали в зовсім інших умовах. Дуже часто там закладені механізми, які сьогодні не працюватимуть.

Така ситуація провокує виникнення соціальної несправедливості і породжує недовіру людей до всієї системи соціального захисту в цілому.

З іншого боку, багато прикладів, як у Жванецького — "що охороняєш — те й маєш". Багато елементів системи соціального забезпечення працюють не на розв'язанням проблем, а на їх оберігання. Служба зайнятості зацікавлена в тому, щоб було багато безробітних. Інтернати — у тому, щоб було більше дітей-сиріт. Тобто все поставлено з ніг на голову. Багато років країна витрачає гроші на підтримку установ, не здатних у принципі вирішити поставлене завдання. І немає нічого дивного в тому, що проблеми соціальної сфери накопичуються вже 20 років.

Я завжди намагаюся максимально реалістично оцінювати ситуацію. Отже — швидко розв'язати соціальні проблеми, які поглиблювалися впродовж 20 років, у нас не вийде. По-перше, наша країна не має ресурсів, щоб, як кажуть, "залити проблеми грошима". Соціальна сфера завжди залежатиме від економіки. По-друге, мова має йти не про косметичні правки, а про зміну системи. На це буде потрібен час. Будуть потрібні зусилля, тому що багатьом ця система вигідна. Ми вже зараз зустрічаємо страшний опір цілій низці питань. Але я була до цього готова.

Загалом, щоб рухатися максимально ефективно, ми ухвалили рішення сконцентрувати зусилля на трьох пріоритетних напрямах — це створення умов для ефективної зайнятості, забезпечення справедливої пенсійної системи і підтримка найуразливіших категорій громадян. З основою на ці пріоритети розроблено трирічний план роботи міністерства, і ми за ним рухаємося.

— Ви згадали закон про чорнобильців. Чи чекають на нас цього року акції протесту "чорнобильців" і "афганців"? Чи є з ними якісь домовленості? (далее...)

23.05.2013, рубрика "Трибуна"

Нас підставляють...

Нами, як живим  щитом  закривали свої огріхи, високопосадовці, при ліквідації катастрофи.
Нам ставили  щонайменші  дози радіації, які тільки можна придумати, та   приховували істині причини хвороб,  щоб  як найдовше не пов’язувати їх із  наслідками катастрофи.
У нас беззастережно забрали куці заощадження,  здобуті  тривалою працею за часів Радянського Союзу.  Цього  було  замало, тому  була пограбована практично вся  економіка,  розруха,  що  переважає наслідки  другої світової війни,  триває  й  досі!
Нас  настроюють  один проти одного,  провокуючи  братовбивство, міжсімейні стосунки,  ділять  на  різні  підгрупи, підтримуючи  явних  провокаторів та  збурюючи  ворожість  на  всіх  ланках  і  щаблях  із  явною  метою, -  відтягнути  невдоволення  на  будь-кого,  щоб  самим  залишитись  недоторканими.
Після  тривалих  і  вкрай  виснажливих  судових  тяжб,  декому  з  нас  вдалось  в  судах  відстояти  свої   права.  Та  навіть отримавши  на  руки  позитивні  судові  рішення,  на  нас  в  черговий  раз  смачно  плюнули  з   усіх   інстанцій  почергово  і  беззаперечно.
МИ  явно  невдоволені перерахованим вище  та  всім  іншим  не до вказаним  тут. Разом  з  цим, ми   продовжуємо  чекати,  що  прийде  якийсь  ДОБРИЙ  дядя  та  й  візьме нас  під  свій  захист...
Так,  що  будемо  і  далі  чекати, поки  нас  не  просто підставлять,  а  закопають?....
Валерій Решетник.
22 травня 2013 рік.

 

Полный анализ сайта