20 июля 2010 г.

фото с Обозреватель

На Киевщине в 35 километрах от Чернобыля работники отдела ветеринарной милиции киевского областного главка выявили цех по изготовлению сыра, употребление которого легко может привести к заболеванию.

Не исключено, что непригодный для употребления товар около года сбывали в супермаркеты Киевской области и столицы. Об этом сообщает пресс-служба ГУМВСД Украины в Киевской области.     Как оказалось, владелец предприятия — 35-летний житель Николаевской области — для изготовления продукта собирал молоко по селам радиационно зараженного Полесского района, где все коровы больны лейкозом. Цех располагался возле самой дороги в помещении магазина, который функционировал еще до Чернобыльской катастрофы.

Подпольное производство существовало без каких-либо разрешительных документов. «Лейкозный» сыр, по внешнему виду сулугуни, изготавливался в неприспособленном для производства помещении и при отсутствии водопровода. Паковали его в вакуумные упаковки без маркировки. Сейчас работники милиции приостановили работу цеха. Владельцу вручили предписание о запрете заниматься данным видом деятельности и со сроком устранения выявленных нарушений. По данному факту правоохранители готовят материалы для передачи их в прокуратуру.

Источник: Обозреватель

Сайт NewsMe

http://newsme.com.ua/tech/health/552564/

«Зеркало недели»  № 25 (805) 3 — 9 июля 2010

Автор: Ольга СКРИПНИК

На должность министра здравоохранения было немало претендентов, а назначили, как известно, Зиновия Мытника. Для многих заинтересованных это стало, мягко говоря, настоящей неожиданностью.

На первый взгляд, кандидатура вполне подходящая. З.Мытник, выпускник Львовского медицинского института, начал карьеру в небольшой больнице горного села в Коломыйском районе на Ивано-Франковщине, где заметили его усердие и перевели в райбольницу. Со временем стал главным врачом районной инфекционной клиники: работа сложная, но кто выдерживает, тот приобретает действительно неоценимый опыт. Он понадобился Зиновию Николаевичу, когда его назначили главным врачом Ивано-Франковской областной клинической больницы, а затем — главврачом известной на всю Украину клинической больницы «Феофания». Зиновий Мытник также имеет опыт работы во властных структурах — в свое время был председателем Ивано-Франковского областного совета, а последние два года работал заместителем министра здравоохранения.

Все это хорошо для будущего министра, однако у его противников был железный аргумент: он — не донецкий! О контраргументах, повлиявших на назначение, говорили разное. Но что бы там ни было, фактом остается одно: З.Мытник уже сто дней на должности министра ломает голову, как вытаскивать систему здравоохранения из пропасти, в которую она скатилась.

— Мы постепенно шли к уничтожению системы, которое теперь имеем, так что постепенно и будем выходить из кризиса. Мгновенно, одним движением руки ничего не достигнешь, — убежден министр. — Не буду критиковать своих предшественников — они делали, что могли. Уверен, нашу медицину нужно реформировать.

Но посмотрите на мир: у четырех американских президентов в предвыборных программах был раздел о реформировании медицины, однако отважился на этот шаг лишь Барак Обама. Почему так? Потому что проблема в том, сколько выделено средств на реформирование. С этого следует начинать и у нас. Не надеюсь, что дадут необходимые средства, — знаю: их нет, и государству негде их взять.

— Сколько денег выделено в этом году на медицинскую отрасль?

— Всего 42 миллиарда гривен. Это консолидированный бюджет всей медицины Украины, а не лишь МЗ. Имеем на девять миллиардов гривен больше, чем в прошлом году!

— На охрану здоровья столицы в прошлом году выделили немногим более двух миллиардов гривен (из карманов киевлян, пожалуй, было выложено не меньше), а уровень медпомощи упал до критичного. Боюсь, 42 миллиарда для Украины — сумма, необходимая лишь для выживания, на развитие напрасно и надеяться.

— Подчеркиваю, что это — консолидированный бюджет. У нас есть одна проблема, которую нужно было решить давно, но не удалось. Мы довели это до сведения и президента Украины, и Кабинета министров: беда в том, что вместо единого медицинского пространства существует разветвленная система ведомственной медицины. Почему это плохо? Деньги, выделяемые на охрану здоровья, на самом деле распылены по различным ведомствам. Прекрасно понимаю, что мне будут ставить в укор: только пришел, а уже хочет все загрести в свое министерство. Не хочу. Тем не менее следует исходить из государственной позиции. Скажем, нынче, по статистике, заметьте, не МЗ, а Министерства экономики, на обслуживании системы здравоохранения насчитывается 58 миллионов населения! Что это значит?

— Мертвые души. Классика.

— Это не мертвые души!

— А кто же? По статистике Госкомстата, население Украины насчитывает около 45 миллионов.

— Пожалуй, вы правы. (После продолжительной паузы.) Да, это, в определенной мере, мертвые души. То есть отдельные категории пациентов имеют двойное или тройное финансирование: и по месту проживания, и в ведомстве, где работают. А если учесть миллионы граждан, на которых выделяются так называемые подушные деньги, а на самом деле они живут и работают за рубежом, то картина становится еще более парадоксальной. Почему меня это так беспокоит? Потому что первым шагом на пути реформирования должно стать наведение элементарного порядка: нужно привести к общему знаменателю финансирование медицины как отрасли и рационально использовать средства.

— Эксперты утверждают: если на душу населения расходуется менее 200 долларов в год, то система здравоохранения самоуничтожается. Не выделяется, а именно расходуется, что имеет принципиальное значение для страны, в которой недофинансирование иногда может достигать 99%. У нас сумма на душу населения выделяется совсем скромная, тем не менее премьер-министр, когда отмечали сто дней правительства, заявил, что медицина будет качественной и доступной, и это в скором времени все почувствуют. Откройте секрет — за счет чего?

— Первый шаг сделали в сторону первичного звена, в том числе и сельской медицины, поскольку это всех очень волнует. Первая коллегия, которую я проводил, была посвящена именно этой теме. Сейчас все силы направляем на то, чтобы привести ее в надлежащее состояние: в селе с населением три тысячи человек нужно не ФАП делать, а обустраивать современную амбулаторию. Мы провели большое совещание, на котором присутствовали все главврачи центральных райбольниц, посоветовались, обсудили, что будем предпринимать далее.

— Планируется ли финансирование отдельной строкой именно первичной медицины? В большинстве амбулаторий и ФАПов нет диагностического оборудования и инструментария, не хватает простейших затратных материалов — ваты, бинтов...

— Отдельной строкой — пожалуй нет. У нас готов проект закона о внесении изменений в основы законодательства об охране здоровья, в частности в закон о лечебном учреждении.

— Проекты годами лежат в Верховной Раде, а врач меряет давление стареньким тонометром, который каждый день показывает разный результат. Чем ему помогут эти поправки?!

— В этих дополнениях как раз идет речь об изменениях в финансировании лечебных учреждений. Мы должны подготовить законодательную базу, без этого невозможно что-то реформировать. Четыре года я работал председателем областного совета и прекрасно понимаю, как избирают председателей сельских и поселковых советов. Хорошо знаю, как они работают. Никого не хочу оскорбить, поскольку есть среди них преданные, добросовестные люди, — но есть и такие, пусть мне Бог простит, что нельзя велосипед доверить, не то что судьбу села. Парадоксальная ситуация: в одних селах нет нормальных амбулаторий, а в других — помещение есть, зато не хватает специалистов. Мы дожили до того, что все ощутимее становится кадровый дефицит: никто не хочет ехать в село. И даже если молодая семья, как мы в свое время, захочет романтики — поедет в глубинку, — что она там увидит? Ни кола ни двора и аж две тысячи зарплаты на семью. Выпускники, как бы мы их ни заманивали, приедут в село и быстро оттуда убегут. Да, собственно, участковых врачей не хватает и в городах. И так будет до тех пор, пока мы не повысим социальный статус медицинского работника.

— Интересно, как? Все моральные нормы в обществе искажены, наибольшими ценностями уже давно стали деньги и связи, а участковые врачи и медсестры не имеют ни того, ни другого, и молодежь об этом прекрасно знает.

— Будем думать и о повышении зарплаты, и о создании нормальных условий для работы. За материально-техническую базу будет отвечать местная власть, мы все совещания проводим, приглашая председателей облгосадминистраций или их заместителей на гуманитарном направлении. Когда я еду в какую-то область, обязательно встречаюсь с заместителем губернатора по социальным вопросам. Вместе едем в села, смотрим и решаем: где — их, а где — наше, кто что будет делать.

— Хотя бы одно направление будет финансироваться усиленно, так, чтобы изменения почувствовали и врачи, и пациенты? Возможно, детские больницы, хосписные отделения, онкологические...

— Деньги, направленные на медицину, не такие уж и большие в масштабах Украины. Выделены средства на плановое повышение зарплаты медикам, увеличено финансирование на реализацию общегосударственных программ, а также на завершение объектов, которые, будучи готовы на 95%, четыре-пять лет стоят незавершенными. Пора уже их вводить в эксплуатацию. До конца нынешнего года в Республиканской детской больнице «Охматдет» завершат вторую очередь Центра детской хирургии, возглавляемую И.Емцем, а также Центр ПЕТ-технологий и радиохирургии в киевском онкоцентре на Верховинной.

— А за пределами столицы разве нет долгостроев?

— В ближайшее время будет достроена Черкасская областная детская больница и Бердичевский перинатальный центр в Житомирской области. В рамках этой программы уже открыта замечательная поликлиника во Львове. На прошлой неделе я там был, все видел, — это и есть то первичное звено, с которого мы начинали разговор.

— Вы упомянули, что на 600 млн. грн. увеличено финансирование государственных программ. Они действительно получат больше, чем в прошлом году, или снова все затраты запланированы по минимуму?

— Практически все программы будут недофинансированы. Чтобы обеспечить их реализацию в полном объеме, не хватит никакого бюджета. Полностью профинансирована будет лишь программа иммунопрофилактики.

— Эта новость «утешит» многих. Получается, что на лечение туберкулеза, онкологических заболеваний и вирусных гепатитов средств нет, зато на прививки и их рекламу, которая уже появилась на улицах города, они нашлись...

— А вы понимаете, что вакцинация — это и есть профилактика болезней, от которых страдают наши люди?!

— Безусловно. Однако нельзя сравнивать заболевание корью, краснухой или коклюшем с тем же сахарным диабетом, сопровождающим больного всю жизнь. Много семей из-за бедности не могут своими силами обеспечивать всем необходимым больного диабетом ребенка, а им вместо помощи предложат прививки?!

— Весь мир проводит прививочные кампании.

— И чем дальше — тем больше. Уже разработана вакцина против бронхиальной астмы и экземы. И хотя клинические исследования проведены всего на нескольких десятках добровольцев, прививки уже начали рекламировать, не исключено, что вскоре их будут навязывать так же, как это было с вакциной против свиного гриппа. Я понимаю родителей, которые не хотят руководствоваться принципом «все так делают». Хотелось бы услышать мнение компетентных ученых о том, какие вакцины нужны сегодня именно украинским малышам, учитывая постчернобыльский фактор, экологические условия — загрязненность воды и воздуха, рацион питания, очень далекий от оптимального. У нас, как правило, ссылаются на авторитет Пастера, будто с тех пор ничего в мире не изменилось. События последних лет в Украине развивались так, что вакцинация себя скомпрометировала.

— Это не вакцинация себя скомпрометировала. Это ее скомпрометировали, когда она перешла из плоскости сугубо медицинской в политическую. Однако дивиденды, полученные отдельными политиками вследствие антивакцинальной кампании, могут очень дорого стоить стране в будущем. Возможно, придется расплачиваться здоровьем наших детей.

— Зиновий Николаевич, вы имеете в виду внеплановую вакцинальную кампанию против кори-краснухи? А вспомните события минувшей зимы, когда ВОЗ напугала весь мир так, что правительства европейских стран израсходовали миллионы евро на вакцину против свиного гриппа, а уже весной ломали головы, куда ее девать. Известно, что Еврокомиссия имеет большие претензии к ВОЗ. Эксперты считают, что именно эта организация лоббировала интересы производителей вакцины. Кто же после таких скандалов будет доверять рекомендациям ВОЗ?

— Украина не покупала вакцину против свиного гриппа, и никто никого не вакцинировал.

— Хорошо, что у нас все закончилось на этапе лабораторных исследований, однако Европа и США изрядно на эту вакцину потратились. Не дай Бог, они начнут ее дарить как гуманитарную помощь, — мы уже это проходили. Не понимаю, как после такого можно заставить людей поверить, что вакцинация нужна их детям, а не производителям вакцин?

— Производство вакцин — это, конечно, бизнес, как и выпуск лекарственных препаратов. Но у нас проводится вакцинация против тех болезней, которые уже давно описаны. Действенность этих прививок давно доказана не только у нас, но и во всем мире. Мы делаем прививки против 12 болезней, тогда как во многих странах — против 16.

— Эксперты утверждают: в европейских странах обязательны всего пять-шесть прививок, остальные же делают лишь группам риска. У нас самая острая ситуация возникает еще в роддоме, где грудному ребенку в первые часы жизни делают прививки не только против туберкулеза, но и против вирусного гепатита. Где результаты исследований, которые бы показали, как реагирует детский организм на такие вмешательства? Кто и как проверяет титры антител? И проверяют ли их вообще? Почему деньги на вакцины выделяются щедро, а когда доходит до того, чтобы завести на ребенка паспорт прививок, — средств не хватает?

— Понимаю, антивакцинальная кампания сделала свое: стоит кому-то бросить какое-то обвинение, как оно моментально распространяется и срабатывает синдром толпы, когда уже никто не слушает никаких аргументов. Я не снимаю вины с медиков — действительно, нужно проводить работу с родителями, готовить детей к вакцинации. Но подчеркиваю: вся Европа прививает своих детей, там перешли на поливакцины (за один раз вводится вакцина против пяти, а то и семи болезней).

— Иммунологи же считают, что это далеко не самый лучший вариант: кто знает, способен ли организм малыша вырабатывать антитела не к одному, а сразу к пяти возбудителям? Тем более что иммунная система формируется до 11—12 лет. Я не призываю отказаться от прививок, вовсе нет. Но давно пора разобраться, что лучше всего подходит нашим детям. Может быть, пентавакцину стали выпускать не потому, что этого требует детский организм, а потому, что это обеспечивает намного большие прибыли?

— Мы принимаем мировые тенденции. Но все же стремимся идти по своему, традиционному пути. Поэтому и не переходим на шести-или семикомпонентные вакцины.

Когда возник скандал с вакцинацией, очень волновалась моя жена, педиатр по специальности. «Если у ребенка были противопоказания, — говорила она, — я вместе с мамой работала до тех пор, пока детский организм не окрепнет настолько, чтобы можно было делать прививку. Здесь не шум нужен, а кропотливый труд». Думаю, она была права. Не хочу упрекать врачей, но то, что надо поработать в этом направлении, однозначно. На прошлой неделе состоялась коллегия МЗ, посвященная проблемам здравоохранения матерей и детей, где обсуждались и проблемы вакцинации. Обидно, что наши ученые где-то попрятались, не хотят высказывать свое мнение, дать рекомендации, — время уже объединить наши усилия.

— Может, кто-то и прячется, но не секрет, что академик Жанна Возианова, неопровержимый авторитет в сфере инфекционных болезней, не имеет возможности донести до МЗ научное мнение, потому что уже несколько лет ее не приглашают на заседания и коллегии. И все потому, что она не повторяет вслед за чиновниками, а говорит только те вещи, которые подкреплены научными исследованиями. Также в черный список занесли и некоторых профессоров, отстаивавших свою точку зрения их имена хорошо знают в МЗ.

— Я уже встречался с Жанной Ивановной Возиановой. Думаю, ситуация изменится к лучшему.

— Тема отношений Академии медицинских наук и министерства постоянно интересует медицинское сообщество. Бывший министр В.Князевич заявлял, что у нас больше не будет двух министерств, был намерен перевести часть академических институтов в подчинение МЗ. Удалось забрать только Институт онкологии, а потом АМН получила своеобразную индульгенцию — ей предоставили статус национальной. Может, в министерстве уже заметили, насколько от этого увеличился вклад академии в науку и практическую медицину?

— Мое мнение четкое: клиники должны быть в подчинении министерства, а научно-исследовательские институты — в НАМНУ. Хотя мировая практика свидетельствует: академии наук — общественные организации, и они не финансируются за деньги налогоплательщиков. Если уж наше государство тратит из бюджета на академию немалые средства, то и отдача должна быть солидная, весомая, а не так, как у нас, — все случайно, выборочно, как говорят в Галичине, «прихапцем». Должна быть система.

— Уже есть план, как построить контакты с НАМНУ, чтобы появилась системность?

— Я убежден, что нам надо двигаться к единому медицинскому пространству.

— Говорят, надо бояться молодого терапевта и старого хирурга: первый еще не умеет, а второй уже не может лечить. Медицинским сестрам старшего возраста тоже трудно часами стоять в операционной или дежурить полтора-двое суток, бегая с капельницами из палаты в палату. А Минтруда намерено продлить женщинам пенсионный возраст до 60 лет. Каким тогда будет качество медицинского обслуживания? Кроме того, если работающим пенсионерам перестанут выплачивать пенсии, больницы останутся полупустыми, потому что почти треть кадров — люди пожилого возраста. Видит ли МЗ в этом проблему и будет ли отстаивать свои кадры?

— Кадровый голод действительно есть, и с каждым годом он будет усиливаться, если ничего не изменять. Сегодня беда в фтизиатрии — там не хватает 40% врачей, а из тех, кто работает, почти половина предпенсионного и пенсионного возраста. Если так будет продолжаться, то еще пять-шесть лет, максимум десять, и в этой сфере вообще никого не останется. Во фтизиатрию никто не хочет идти работать, особенно туда, где есть открытые формы туберкулеза. Следовательно, надо действовать системно.

Мы подготовили проект постановления Кабмина о повышении заработной платы врачам первичного звена, прежде всего участковым — терапевтам, педиатрам, семейным врачам, а также фтизиатрам, потому что именно этих специалистов больше всего не хватает в медицинских учреждениях. Будем работать над повышением социального статуса медработника, потому что престиж профессии резко падает.

— А за пенсионный возраст будете воевать с Минтруда или нет?

— Будем воевать. Но здесь еще надо разобраться, потому что случается и такое, что никак не можем отправить на отдых людей, которым уже 80 лет, а они считают, что и дальше могут работать.

— Понятно, о ком речь, но те люди, очевидно, сидят в уютных кабинетах, а не ведут прием, не дежурят по ночам в стационарах. Да и зарплата у них такая, что могут и без пенсии обойтись: это же не 800 или 1200 гривен в районной больнице.

— Вопросов много. Больше всего нас пугает ситуация, когда одновременно перестанут платить и зарплату, и пенсию.

— Есть еще одна беда — самолечение, которое благодаря рекламе достигло невероятных масштабов. В странах Европы граждане не могут приобрести лекарства без рецепта, выписанного врачом, который, кстати, несет за это ответственность. Сегодня уже никто и не помнит, кто отменил у нас рецепты, была попытка их вернуть, но неудачная. Мы уже никогда не вернемся к рецептурному отпуску лекарств?

— Обязательно вернемся, это есть в наших планах. Недавно состоялось совещание у премьер-министра, на котором рассматривали вопрос фармацевтической отрасли, говорили о поддержке отечественного производителя лекарств и медоборудования, о доступности медикаментов. Есть соответствующее поручение, чтобы ввести рецептурный отпуск медпрепаратов. Конечно, останется группа безрецептурных — никто не будет отпускать зеленку по рецепту. Мы также хотим добиться, чтобы в рецепте отмечалась международное непатентованное название препарата, чтобы пациенту не навязывали препарат какой-то одной фирмы.

— …название которой «случайно» вышито на кармане халата и напечатано на листике назначений.

— И тогда пациент пойдет в аптеку, где ему предложат 10 или 12 производителей нужного ему препарата, назовут цену, а он уже сам будет выбирать. Думаю, так будет еще до конца нынешнего года. Мы это не просто записали в решении — мы этим себе наряд на работу выписали. И сделаем так, чтобы защитить пациента: ведь, когда будет указано международное непатентованное название, никто не сможет лоббировать «своего» производителя. Есть также вопрос по поводу рекламы на телевидении и в прессе. Недопустимо, когда неизвестно что выдается за лекарства, когда уверяют, что это поможет вылечить не только легкие заболевания, но и рак. Будем разбираться и с биологически активными добавками, хотим ввести лицензирование БАДов, потому что на этом тоже обманывают людей: дедушка или бабушка, поверив рекламе, складывают полгода деньги, покупают невесть что и ждут выздоровления. А потом пишут нам жалобы. Здесь единственный выход — придерживаться советов врача. Кстати, у нас уже готовы изменения в закон о рекламе — мы предлагаем усилить контроль и ответственность за рекламу лекарств.

— Если уж затронули тему лекарств, вспомним и о тамифлю. По Интернету гуляет информация, что Украине продали те партии, срок пригодности которых уже истек, и потому производитель готов был отдать их почти даром — по шесть гривен за упаковку. А теперь, чтобы добро не пропало, МЗ решило пустить этот препарат на лечение больных ВИЧ/СПИДом. Хотелось бы услышать комментарий из первых уст.

— Цена шесть гривен — просто выдумка, этого быть не могло. Нормальный человек понимает, что таких цен не бывает, ведь себестоимость препарата намного выше названной цены. Осенью, когда у нас была эпидемия, мне звонили по телефону друзья из Швейцарии и Германии и говорили, что в их странах в аптеках одна упаковка стоит в пределах 350 евро. А у нас была цена 67 гривен! Напомню, что лекарства не направляли в аптеки, чтобы не было злоупотреблений во время эпидемии, а отдали непосредственно в стационары. Гарантирую, что тогда никто не мог бы купить тамифлю по более низкой цене, потому что это была цена от завода-производителя, в нее даже не включили затраты на транспортировку, которую оплачивали отдельно. Не стоит искать здесь сенсаций: цену на тамифлю компетентные органы уже проверяли «надцать» раз и не имеют никаких претензий.

На время закупки срок пригодности препарата был продолжительным — в основном три-четыре года. Почему сейчас начали говорить об этом сроке? Может, кто-то нашел упаковку из гуманитарной помощи, которую нам предоставляли несколько стран. В то время лекарства, конечно, были пригодными, но срок у них истек раньше, чем у купленных у производителя. Однако это была небольшая партия. Интересно, что сегодня нас упрекают именно те люди, которые осенью кричали, что надо спасать страну, срочно покупать тамифлю. Они это инициировали в Верховной Раде, есть соответствующее постановление ВР. Тогда кричали — почему не закупаете? А теперь кричат — зачем закупили?!

Хорошо известно, что озельтамивир (сейчас чаще его называют тамифлю) использовался для лечения различных вирусов гриппа и раньше, задолго до появления так называемого свиного гриппа. МЗ его постоянно закупал для больных ВИЧ/СПИДом, чтобы лечить их от гриппа, ведь хорошо известно, что они очень уязвимы к вирусным инфекционным заболеваниям. Озельтамивир закупался не по чьему-то желанию, а в рамках государственной программы, непонятно, почему из этого пытаются сделать сенсацию.

— Сенсаций хватает. Недавно всех всколыхнула история о торговле новорожденными детьми в Одесской области. Как можете прокомментировать этот факт?

— Случай в Коминтерновском районе Одесской области я не могу комментировать — все документы изъяты правоохранительными органами, ведется следствие. Это дело взято на контроль.

— Есть еще одна болезненная тема, которую хотелось бы обсудить именно с министром здравоохранения. Это состояние столичной медицины. Знают ли в министерстве, что в трехмиллионном Киеве нет инфекционной больницы — ни для детей, ни для взрослых? И это за два года до проведения Евро-2012. Киевсовет проголосовал за изменения в службе скорой помощи, которые буквально лишают права киевлян на получение своевременной помощи. Будет ли реагировать МЗ на киевские проблемы? Или же нам снова напомнят, что нет вертикали управления?

— Действительно, в соответствии с законом о местном самоуправлении, региональная медицина имеет свою автономию. Но законы Украины и приказы Министерства здравоохранения они обязаны исполнять. К величайшему сожалению, киевская медицина скатилась вниз очень стремительно, даже по сравнению с другими регионами. За два года опуститься с первого места в рейтинге на 16-е — о многом свидетельствует. Честно скажу: не было ни контакта, ни взаимопонимания. Советов и рекомендаций МЗ в мэрии и в управлении здравоохранения никто не слышал и не принимал во внимание. А сейчас пожинаем плоды: местами ситуация плачевная, а с туберкулезными больницами вообще катастрофа.

Я отлично знаю, что в столице нет не то что современной — вообще никакой инфекционной больницы. Знаю, что были упразднены отделы здравоохранения в районах, а вместо этого образованы три территориально-медицинских объединения. Кому понадобились эти ТМО? Министерство было категорически против, но не имело права вмешиваться в местное самоуправление. Но со временем, думаю, нам удастся восстановить вертикаль власти. На днях я общался с первым заместителем мэра А.Поповым, он сразу же спросил: «Поможешь?» Конечно, я всегда рад помочь, просто раньше от этого в мэрии отказывались. Поэтому мы решили, что в ближайшее время пригласим всех руководителей медицинских учреждений города и вместе будем думать, как решать проблемы, нагромоздившиеся в Киеве. Думаю, произойдут кадровые изменения, придут люди, которые смогут поднять уровень столичного здравоохранения.

— Кстати, за 100 дней многих начальников управлений сменили?

— Это произошло в нескольких областях — Винницкой, Львовской, Ривненской, Закарпатской, а также в Херсонской и Хмельницкой.

— Увольняли за недостатки в работе или с учетом партийной принадлежности?

— Когда приходит новый губернатор, он хочет создать свою команду. Многие из них — люди местные, они хорошо знают, что происходит в медицине края, какой человек им руководит и как руководит. Если это не устраивает — ищут лучших.

— Много лет нас «пугают» страховой медициной.

— У нас уже готов проект закона о медицинском страховании, подготовленный специалистами МЗ совместно с экспертами. Вы только вслушайтесь — общегосударственное медицинское страхование!

— Звучит как музыка. И мотив, кажется, знакомый.

— Эта «музыка» уже представлена в Кабинет министров. Кроме нашего законопроекта, насколько мне известно, есть еще три других, некоторые из них предусматривают страхование на основе частных страховых компаний. Частная страховая медицина, конечно, имеет право на жизнь, но мы должны создавать общегосударственное медицинское страхование, дабы защитить социально уязвимые слои населения, чтобы им предоставлялся гарантированный объем медицинских услуг. За бортом медпомощи не должен остаться никто. Это должно гарантировать государство.

На этой позиции я стою и как государственный чиновник, и как врач, всю жизнь отдавший медицине.

http://www.zn.ua/3000/3450/69961/

04.07.2010

ЛIГАБiзнесIнформ

Информационное агентство

Проект закона об общегосударственном медицинском страховании, подготовленный специалистами Минздрава наряду с экспертами, уже представлен Кабинету Министров. Об этом заявил Министр здравоохранения Украины Зиновий Мытник в интервью для «Зеркала недели».

«Кроме нашего законопроекта, насколько мне известно, там есть еще три других. Некоторые из них предусматривают страхование на основе частных страховых компаний», — сообщил он.

«Частная страховая медицина, конечно, имеет право на жизнь, но мы должны делать общегосударственное медицинское страхование, чтобы защитить социально уязвимые слои населения, чтобы им предоставлялся гарантированный объем медицинских услуг. За бортом медицинской помощи не должен остаться никто. Это должно гарантировать государство», — сказал чиновник.

Напомним, ранее Кабинет Министров принял постановление «Некоторые вопросы усовершенствования системы здравоохранения». Главной задачей документа является начало реформирования системы здравоохранения с целью улучшения предоставления медпомощи путем институционного размежевания первичного, вторичного и третичного уровня предоставления медпомощи и внедрения нового хозяйственно-финансового механизма в деятельности учреждений здравоохранения.

http://news.liga.net/news/N1019417.html

Вноситься народними депутатами України:

Т.Д.Бахтеєвою, Р.М.Сорочинською-Кириленко,

В.І.Коновалюком, І.Ф.Шаровим, Л.С.Григорович,

В.Г.Пєрєдєрієм, В.П.Коржем, В.Г.Карпуком,

Г.Г.Самофаловим, Г.В.Маньковським.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні

№ 4744 від 30.06.2009

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає принципи фінансування системи охорони здоров’я України, правові, організаційні і фінансові засади та механізми обов’язкового соціального медичного страхування в Україні.

Розділ І

Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

внески обов’язкового медичного страхування (страхові внески) – фіксована сума або внесок, встановлений у відсотковому відношенні до заробітної плати, інших виплат, які страховик зобов’язаний сплатити страхувальнику  у системі обов’язкового соціального медичного страхування;

роботодавець – підприємство, установа, організація інша юридична або фізична особа,  яка використовує оплачувану працю робітників;

медична допомога – захід або комплекс спеціальних заходів, спрямованих на усунення страждань людей, що виникають у зв’язку з розладом їх здоров’я, а також вагітністю та пологами;

медико-соціальна допомога – захід або комплекс заходів, що  вживаються за участю медичних працівників та спрямовані на підтримання здоров’я, покращення якості життя та забезпечення тривалого догляду за особами, що його потребують;

медична профілактика – захід або комплекс заходів, спрямованих на запобігання розладу здоров’я людей;

медична послуга (робота) – результат професійної діяльності медичних працівників, що має вартісну оцінку та спрямований на задоволення потреб суспільства в охороні здоров’я;

медичні товари –   товари які мають медичне призначення та використовуються для надання медичних послуг;

надавачі (поставники) медичних послуг  – заклади охорони здоров’я, медичні та фармацевтичні працівники, які мають право та надають медичні послуги (товари, роботи);

пацієнт – споживач медичних послуг;

хворий – особа, яка відчуває страждання у зв’язку з розладом здоров’я та потребує медичної допомоги;

гонорари – заохочувальні та компенсаційні виплати медичним працівникам понад встановлену основну та додаткову заробітну плату;

інформована згода – добровільне, компетентне прийняття пацієнтом чи його законним представником запропонованого методу медичного втручання, оформлене у встановленому законодавством порядку, що ґрунтується на одержанні ним достовірної, повної, своєчасної медичної інформації у доступній формі.

інформована відмова –  усвідомлена, компетентна незгода пацієнта чи його законного представника із запропонованим методом медичного втручання, оформлена у встановленому законодавством порядку, що ґрунтується на одержанні ним достовірної, повної, своєчасної медичної інформації у доступній формі.

 Стаття 2. Законодавство України у сфері фінансування охорони здоров’я та обов’язкового соціального медичного страхування

Законодавство України, що регулює відносини у сфері фінансування охорони здоров’я та обов’язкового соціального медичного страхування,  базується на нормах Конституції України, Сімейного, Цивільного, Бюджетного кодексів України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України “Про страхування” та  інших законодавчих актів, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших законодавчих і нормативно-правових актів.

Законодавство України у сфері фінансування охорони здоров'я та обов’язкового соціального медичного страхування забезпечує:

установлення гарантій на отримання громадянами безоплатної медичної допомоги;

запровадження в Україні бюджетно-страхової моделі системи охорони здоров'я;

визначення організаційних, правових та економічних засад фінансування охорони здоров'я;

визначення організаційних і фінансових механізмів здійснення обов'язкового  соціального медичного страхування в Україні;

сприяння ефективному управлінню ресурсами охорони здоров’я;

сприяння розвитку добровільного медичного страхування та інших джерел фінансування охорони здоров'я в Україні.

Якщо міжнародним договором України,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 3. Надання медичних послуг

Медичні послуги (товари, роботи) громадянам України, особам без громадянства, іноземним громадянам можуть надаватися безоплатно та платно.

Безоплатні медичні послуги – послуги, надання яких не несе обов’язків з їх оплати пацієнтом або його близьких родичів.

Безоплатні медичні послуги надаються:

громадянам України, особам без громадянства та іноземним громадянам — за кошти державного та місцевих бюджетів відповідно до Державної програми медичного забезпечення;

застрахованим за договорами обов’язкового соціального медичного страхування — за кошти обов’язкового соціального  медичного страхування відповідно до Програми обов’язкового соціального медичного страхування;            застрахованим за договорами добровільного медичного страхування – за кошти страховиків відповідно до програм добровільного медичного страхування.

Безоплатні медичні послуги (товари, роботи), вартість яких визначається Державною програмою медичного забезпечення та Програмою обов’язкового соціального медичного страхування, надаються в державних, комунальних та інших закладах охорони здоров‘я.

Платні медичні послуги – послуги, що надаються за кошти фізичних та юридичних осіб.

Платні медичні послуги (товари, роботи), вартість яких визначається за згодою сторін, можуть надаватися в державних, комунальних та інших закладах охорони здоров‘я за кошти добровільного медичного страхування, а також за кошти фізичних та юридичних осіб.

 Стаття 4. Рівні надання медичних послуг

Життєзабезпечуючий  рівень надання медичної допомоги – рівень надання медичної допомоги (екстреної, ургентної, швидкої, невідкладної медичної допомоги, лікування невідкладних станів, захворювань, травм, отруєнь та інших патологічних станів, що загрожують життю пацієнтів), який включає медичні послуги, що забезпечують збереження життєвих функцій людини.

Здоров’язберігаючий рівень надання медичної допомоги – рівень надання медичної допомоги, який включає медичні послуги, що спрямовані на збереження здоров‘я та працездатності пацієнта.

Рівень додаткового попиту – рівень надання медичних послуг, що  включає понад гарантований Державною програмою медичного забезпечення та Програмою обов’язкового медичного страхування обсяг медичних послуг, у тому числі надання додаткових медичних послуг та послуг з обслуговування.

Рівень надання медико-соціальної допомоги – рівень допомоги, у структурі якої є соціальні та медичні послуги і які надаються у медико-соціальних закладах і закладах охорони здоров’я.

 Стаття 5. Права та обов‘язки пацієнта

Пацієнт має право на:

безоплатну та своєчасну медичну допомогу;

медичні послуги із дотриманням стандартів якості;

захист від страждань і болю, які пов’язанні із захворюванням та медичним втручанням;

особисту недоторканність, на інформовану згоду чи відмову від медичного втручання;

на доступність до якісних медичних послуг;

медичну таємницю;

медичну інформацію та нерозголошення інформації про стан його здоров’я;

свободу вибору лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги;

свободу вибору методу медичного втручання;

вибір особи, якій в інтересах пацієнта може бути передана медична інформація;

проведення медичного консиліуму;

допуск законних представників, близьких родичів, нотаріуса, адвоката, іншого представника для забезпечення його прав, священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;

гідне, чуйне, гуманне та індивідуальне ставлення з боку надавачів медичних послуг;

ознайомлення та отримання за вимогою пацієнта чи уповноважених у встановленому порядку ним осіб копій медичних документів, що стосуються стану здоров’я пацієнта;

конфіденційність його особистого та сімейного життя;

повагу до його часу;

безпеку;

свідому участь у медико-біологічних експериментах;

скаргу та компенсацію.

Випадки відмови від отримання медичних послуг повинні бути узгоджені шляхом оформлення інформованої відмови в установленому порядку.

Пацієнт  має право на отримання медичних послуг в обсягах передбачених Державною програмою медичного забезпечення, Програмою обов‘язкового соціального та добровільного медичного страхування або угодою цивільно-правового характеру.

Пацієнт зобов’язаний:

надавати правдиву інформацію про стан свого здоров’я, стан здоров’я третіх осіб, який міг (може) вплинути на стан здоров’я пацієнта та/або населення в цілому;

після підписання інформованої згоди виконувати медичні приписи, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я та виконувати вимоги медичних працівників до режиму лікування, медичних призначень тощо;

отримувати медичну допомогу, у випадках коли обставини не дозволяють отримати  згоду пацієнта або його законного представника і коли є реальна загроза його життю;

виявляти повагу до професійної честі й гідності медичного працівника;

відшкодувати вартість наданих медичних послуг у разі свідомого нанесення шкоди своєму здоров’ю, тілесних ушкоджень або симуляції захворювання;

Інші права та обов’язки пацієнтів визначаються окремим законом.

Стаття 6. Єдина система обліку інформації охорони  здоров’я України

В Україні запроваджується єдина система обліку інформації охорони здоров’я України.

Єдина система обліку інформації охорони здоров’я України розробляється та затверджується центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Єдина система обліку інформації охорони здоров’я України спрямована на оптимізацію державного управління системою охорони здоров’я України в умовах бюджетно-страхової моделі охорони здоров’я України та забезпечується обліком медичної інформації щодо фінансування та обсягів наданих медичних послуг, потреб населення України у медичній допомозі, профілактичних і реабілітаційних заходах, статистичних і прогнозних показниках тощо.

Структура єдиної системи обліку інформації охорони здоров’я України заснована  на принципах однорідного програмного, методологічного та методичного забезпечення інформації та включає адміністративно-територіальний розподіл мережі закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності,  галузевої та  відомчої підпорядкованості.

Структура єдиної системи обліку інформації охорони здоров’я України включає мережу закладів охорони здоров’я за адміністративно-територіальним розподілом незалежно від їх форм власності, галузевої та відомчої підпорядкованості. 

Обліку в єдиній системі обліку інформації охорони здоров’я України підлягають усі послуги, що надаються за рахунок Державної програми медичного забезпечення, Програми обов’язкового медичного страхування, програм добровільного медичного страхування, прямих оплат, лікарняних кас, благодійництва, меценатства, спонсорства тощо.

Облік медичних послуг у закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності забезпечується шляхом повної комп’ютеризації надавачів медичних послуг, програмного забезпечення, впровадження єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг, встановлення єдиного реєстру хвороб на основі клініко-діагностичних груп, стандартів, клінічних протоколів надання медичної допомоги тощо.

Контроль за єдиною системою обліку інформації охорони здоров’я України здійснює центральний орган державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Зберігання та використання медичної інформації здійснюється відповідно до законодавства України.

Розділ ІІ

ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Стаття 7. Державна політика фінансування охорони здоров'я

Державна політика фінансування охорони здоров'я спрямована на:

поліпшення здоров’я населення України;

забезпечення реалізації конституційних прав громадян України на охорону здоров'я, медичне страхування та безоплатну медичну допомогу;

створення бюджетно-страхової моделі  фінансування системи охорони здоров'я України;

забезпечення справедливості у розподілі суспільних фінансових ресурсів, спрямованих на охорону здоров’я;

виконання державних цільових програм у системі охорони здоров’я України;

підвищення якості, доступності та своєчасності надання медичної допомоги населенню;

створення умов для належного та ефективного фінансування охорони здоров'я;

створення умов для децентралізації управління та розвитку самостійності закладів охорони здоров'я;

оптимізацію управління та  використання ресурсів охорони здоров'я;

підвищення рівня соціальної та професійної захищеності медичних працівників;

посилення зацікавленості та відповідальності громадян за стан свого здоров'я;

забезпечення розвитку ринкових відносин у медичній галузі;

надання медичних послуг (товарів, робіт) на конкурентній основі.

 Стаття 8. Модель фінансування охорони здоров'я України

В Україні запроваджується багатоканальна бюджетно-страхова модель фінансування охорони здоров’я.

Бюджетно-страхова модель фінансування охорони здоров'я України включає:

державне медичне забезпечення;

обов’язкове соціальне медичне страхування;

добровільне медичне страхування;

інші форми фінансування охорони здоров'я, не заборонені законодавством України.

 Стаття 9. Джерела фінансування охорони здоров'я

Джерелами фінансування охорони здоров'я України є:

кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів, районних, міських, селищних, сільських та інших бюджетів, за рахунок яких здійснюється фінансування Державної програми медичного забезпечення;

кошти обов'язкового  соціального медичного страхування, за рахунок яких здійснюється фінансування Програми обов’язкового  соціального медичного страхування;

кошти добровільного медичного страхування, за рахунок яких здійснюється фінансування програм добровільного медичного страхування;

кошти юридичних та фізичних осіб, за рахунок яких надаються медичні послуги (товари, роботи), що не передбачені Державною програмою медичного забезпечення та Програмою обов'язкового медичного страхування;

інші кошти (благодійництво, меценатство тощо).

 Стаття 10. Форми фінансування надання медичних послуг

Фінансування надання медичних послуг здійснюється за формами: фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я та закупівлі медичних послуг.

Форма фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я застосовується переважно при фінансуванні охорони здоров'я за кошти державного та місцевого бюджетів методом кошторисно-постатейного фінансування.

Форма закупівлі медичних послуг застосовується при фінансуванні закладів охорони здоров'я за кошти державного та місцевих бюджетів, обов'язкового соціального та добровільного медичного страхування,  юридичних та фізичних осіб шляхом оплати наданих медичних послуг, обсяги та якість яких передбачено укладеним договором.

Держава сприяє поступовому переходу з фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я до закупівлі медичних послуг.

 Стаття 11. Методи фінансування надання медичних послуг

Фінансування надання медичних послуг здійснюється за методами:

кошторисного-постатейного фінансування, згідно з яким фінансування закладу охорони здоров'я здійснюється за кодами функціонально-економічної класифікації на основі розрахункових даних кількості населення, нормативу витрат тощо;

цільового фінансування — методу, що полягає у забезпеченні фінансування заходів, передбачених окремими державними, місцевими та іншими цільовими програмами;

подушного фінансування — методу, який застосовується переважно на рівні первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини) та частково на рівні спеціалізованої медичної допомоги і полягає у фінансуванні закладу охорони здоров'я з розрахунку на кожного мешканця обслуговуваної території та надання цим закладом очікуваного обсягу та якості медичних послуг визначеного рівня;

глобального бюджету — методу, який полягає у фінансуванні закладу охорони здоров'я на основі фіксованого річного бюджету під узгоджений обсяг медичних послуг (робіт);

прямої оплати за надану послугу — методу, який полягає в оплаті кожної послуги, комплексу або окремої складової медичної послуги на основі розрахунків вартості медичних послуг;

реімбурсації (часткового відшкодування) – методу, який полягає у частковому відшкодуванні пацієнту вартості послуг, ліків або товарів медичного призначення за рахунок коштів відповідних бюджетів, обов’язкового  соціального медичного страхування або за рахунок коштів, передбачених цивільно-правовими угодами;

співоплати — методу, який полягає в оплаті додаткових медичних послуг (товарів, робіт) або  доплаті частки їх вартості з метою отримання додаткового обсягу та якості, ніж передбачено відповідними програмами, договорами або іншими цивільно-правовими актами.

Співоплата застосовується також при оплаті послуг, що безпосередньо не пов’язані з наданням медичних послуг, визначених Державною програмою медичного забезпечення та Програмою обов’язкового соціального медичного страхування,  в  тому числі при оплаті послуг лікаря за  проведення загальної оцінки стану здоров’я пацієнта та визначення необхідного для лікування обсягу медичної допомоги.

Вартість медичних послуг визначається за встановленою відповідно  до міжнародних вимог  методикою розрахунків вартості медичних послуг.

 Стаття 12. Оплата праці  медичних працівників

У закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності застосовуються такі форми оплати праці медичних працівників:

заробітна плата – оплата праці за надання медичних послуг, передбачених Державною програмою медичного забезпечення, що здійснюється з урахуванням Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

гонорар -  додаткова форма оплати праці, що  встановлюється з урахуванням спеціалізації, кваліфікації, навантаження та якості роботи працівникам охорони здоров’я за надання медичних послуг, передбачених Програмою обов’язкового медичного страхування та програмами добровільного медичного страхування;

інші форми оплати праці, передбачені законодавством України.

Усі форми оплати праці медичних працівників оподатковуються на загальних підставах.

 Розділ Ш

ДЕРЖАВНЕ МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Стаття 13. Поняття, мета та принципи державного медичного забезпечення

Система державного медичного забезпечення — це сукупність державних заходів і методів державного фінансування, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян на безоплатну медичну допомогу та забезпечення їх медичними послугами.

Метою державного медичного забезпечення є збереження життя та здоров’я людини, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та  травматизму.

Принципами державного медичного забезпечення є:

публічно-правове регулювання надання медичної допомоги;

законність та соціальність;

гарантованість, рівність та солідарність;

загальнодоступність до якісних медичних послуг, обсяг яких визначається Державною програмою медичного забезпечення;

програмна спрямованість та забезпеченість найбільш суспільно важливих напрямів надання медичної допомоги населенню;

профілактична спрямованість.

 Стаття 14. Державна програма медичного забезпечення

Державна програма медичного забезпечення розробляється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, щорічно  затверджується Кабінетом Міністрів України і передбачає:

напрями, обсяги та джерела фінансування організаційних, наукових і  практичних заходів, спрямованих на реалізацію прав громадян на отримання якісної, доступної та своєчасної медичної допомоги;

заходи щодо стратегії медико-санітарного захисту населення та напряму розвитку системи охорони здоров’я;

перелік видів медичної допомоги населенню на рівні забезпечення життєвих функцій людини (життєзабезпечуючий рівень) та надання  медико-соціальних послуг;

перелік видів медичної допомоги, що надається визначеним категоріям населення на здоров’язберігаючому рівні;

визначення категорій населення, які не підлягають обов’язковому соціальному медичному страхуванню та яким медична допомога на здоров’язберігаючому рівні надається за рахунок коштів Державної програми медичного забезпечення;

перелік видів медико-соціальної допомоги, що надається закладами охорони здоров’я за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Державною програмою  медичного забезпечення відповідно до  стандартів, клінічних протоколів, переліку лікарських засобів та інших нормативних актів встановлюється перелік медичних послуг, що гарантовано надаються населенню на первинному (первинна медико-санітарна допомога), вторинному (спеціалізована медична допомога) та третинному (високоспеціалізована медична допомога) рівнях.

Державною програмою медичного забезпечення встановлюються тарифи страхування громадян.

Державна програма  медичного забезпечення розробляється на основі розрахунків вартості медичних послуг.

Фінансування Державної програми медичного забезпечення встановлюється на рівні не нижче 3,5 відсотка від запланованого загального показника валового внутрішнього продукту на поточний рік.

У разі якщо Кабінетом Міністрів України не затверджено Державну програму медичного забезпечення на поточний рік, фінансування здійснюється за нормами попереднього періоду з урахуванням відповідних змін.

 Стаття 15. Державне страхування

Державне страхування в системі обов’язкового соціального медичного страхування здійснюється з метою забезпечення громадян України правом на медичне страхування та проводиться за рахунок відповідних бюджетів або інших джерел страхування.

Державне страхування проводиться Фондом медичного страхування України.

Кабінет Міністрів України забезпечує поступовий перехід до страхування всіх категорій громадян України в системі обов’язкового соціального медичного страхування.

Кабінет Міністрів України визначає джерела, категорії осіб та механізми державного страхування в системі обов’язкового соціального медичного страхування.

Державне страхування здійснюється на основі розрахунків страхових тарифів для осіб, які страхуються за рахунок держави або інших джерел,  шляхом щомісячного перерахування коштів на рахунок Фонду медичного страхування України.

 Розділ ІV

ОБОВ'ЯЗКОВЕ СОЦІАЛЬНЕ  МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Стаття 16. Поняття та мета обов’язкового соціального

медичного страхування

Обов’язкове соціальне  медичне страхування – вид обов‘язкового страхування, спрямований на забезпечення конституційних прав громадян України (людини) на охорону здоров‘я, безоплатну медичну допомогу та медичне страхування.

Система обов’язкового соціального медичного страхування – комплекс державних заходів та методів фінансування, спрямованих на створення, діяльність та розвиток соціально-солідарної системи обов’язкового медичного страхування.

Метою обов’язкового соціального медичного страхування є забезпечення громадян якісними та своєчасними медичними  послугами відповідно до обсягів, визначених Програмою обов’язкового соціального медичного страхування.

Обов’язкове соціальне медичне страхування спрямовано на забезпечення цільового джерела фінансування медичної допомоги та розвиток ринкових механізмів у медичній галузі.

 Стаття 17. Принципи обов’язкового соціального медичного страхування

Обов’язкове соціальне  медичне  страхування здійснюється за принципами:

цивільно-правового регулювання;

обов’язковості участі у соціальному медичному страхуванні осіб, визначених цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

солідарності та субсидування;

забезпеченості державних гарантій застрахованим особам прав на безоплатну медичну допомогу;

цільового використання коштів обов’язкового соціального медичного страхування;

забезпечення достатності медичної допомоги застрахованим.

Умови обов’язкового соціального медичного страхування не залежать від стану здоров'я і доходів застрахованих осіб.

 Стаття 18. Програма обов’язкового  медичного страхування

Програма обов’язкового медичного страхування  розробляється Фондом медичного страхування України та центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я і щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

 Програмою обов’язкового медичного страхування встановлюються основні засади надання медичних послуг (товарів, робіт) застрахованим особам у системі обов'язкового соціального медичного страхування та визначаються:

перелік видів медичної допомоги застрахованим особам на здоров’язберігаючому рівні;

порядок застосування фінансових санкцій до платників страхових внесків;

порядок відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням застрахованих осіб;

умови реалізації прав громадян на отримання якісної, доступної та своєчасної медичної допомоги.

 Програма обов'язкового медичного страхування включає:

 перелік клініко-діагностичних груп захворювань, травм або їх наслідків, а також інших патологічних станів,  у разі настання яких медична допомога застрахованим особам надається за кошти обов'язкового соціального медичного страхування;

основні стандарти якості надання медичних послуг і нормативи їх забезпечення, обсяги, методи і строки лікування, профілактичні та реабілітаційні заходи.

Програмою обов’язкового медичного страхування відповідно до  стандартів, клінічних протоколів, переліку лікарських засобів та інших нормативних актів встановлюється перелік медичних послуг, що гарантовано надається застрахованим на первинному (первинна медико-санітарна допомога), вторинному (спеціалізована медична допомога) та третинному високоспеціалізована медична допомога) рівнях.

Фінансування Програми обов’язкового медичного страхування здійснюється у відповідності до суми зібраних страхових премій з урахуванням встановлених нормативів.

У разі якщо Кабінетом Міністрів України не затверджено Програму обов’язкового медичного страхування на поточний рік, фінансування здійснюється за нормами попереднього періоду з урахуванням відповідних змін.

Медичні послуги за Програмою обов’язкового медичного страхування можуть надаватися у закладах охорони здоров’я всіх форм власності.

 Стаття 19. Порядок надання медичних послуг застрахованим

Медичні послуги застрахованим за Програмою обов'язкового медичного страхування надаються на основі типового договору закупівлі медичних послуг.

Фінансування медичних послуг за Програмою обов'язкового медичного  страхування здійснюється шляхом авансованого платежу, поточного та кінцевого розрахунків.

Пріоритет у наданні медичної допомоги за Програмою обов'язкового медичного страхування надається територіальним закладам охорони здоров'я.

Право на одержання медичних послуг за Програмою обов’язкового соціального медичного страхування мають застраховані особи.

 Стаття 20. Об’єкт та суб'єкти обов’язкового соціального  медичного страхування

Об’єктом обов’язкового соціального медичного страхування є  страховий ризик пов’язаний з витратами на надання необхідного обсягу медичних послуг визначених Програмою обов’язкового медичного страхування.

Суб'єктами обов’язкового соціального медичного страхування є страхувальники, страховики, надавачі медичних послуг та застраховані особи.

Страхувальниками в системі обов’язкового соціального медичного страхування та платниками страхових внесків є:

держава - за рахунок коштів бюджету є страхувальником категорій осіб,  визначених Державною програмою медичного забезпечення;

роботодавці — за рахунок власних коштів є страхувальником найманих працівників;

органи місцевого самоврядування — за рахунок податків та платежів, що сплачуються самозайнятими особами, є страхувальником цих осіб;

юридичні та фізичні особи, в тому числі годувальники,  є страхувальниками осіб, визначених ними добровільно;

Фонд соціального страхування від нещасних випадків – є страхувальником осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Єдиним страховиком у системі обов'язкового медичного страхування є Фонд медичного страхування України його філії та представництва.

Надавачами медичних послуг у системі обов’язкового соціального медичного страхування є юридичні та фізичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, які діють відповідно до законодавства і надають медичні послуги застрахованим особам у межах Програми обов’язкового  медичного страхування.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає обов’язковому соціальному медичному страхуванню та має право на оплату передбачених Програмою обов’язкового медичного страхування медичних послуг за рахунок Фонду обов’язкового соціального медичного страхування.

Стаття 21.  Страхові внески

Розмір страхових внесків, порядок їх нарахування, відрахування та сплати, а також розмір фінансових санкцій та порядок їх сплати розробляються Фондом медичного страхування України та центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я та за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджуються Верховною Радою України разом з прийняттям Державного бюджету України на поточний рік.

Обов’язкові страхові внески у системі обов’язкового соціального медичного страхування визначаються у вигляді:

нарахувань на фонд оплати праці та встановлюється у відсотках до фактичних доходів громадян;

сплати фіксованого страхового тарифу;

відрахувань з установлених зборів, акцизів та інших податків;

відрахувань з фактичної заробітної плати та інших видів доходів фізичних та юридичних осіб;

сплати за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.

У разі якщо Верховною Радою України не прийнято Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, сплата страхових внесків на обов’язкове соціальне медичне страхування здійснюється за нормами попереднього періоду.

Контроль за сплатою страхових внесків здійснюється податковими органами.

Стаття 22. Умови уникнення подвійного страхування 

З метою уникнення подвійного страхування та визначення пріоритетного страхувальника встановлюється:

пріоритетним страхувальником для працівників, які отримують доходи у вигляді оплати праці на умовах трудового договору (контракту), якщо такі доходи мають постійний характер, або за цивільно-правовими договорами, є роботодавець;

пріоритетним страхувальником для працівників, які не отримують доходи на умовах, передбачених частиною другою пункту 1 цієї статті, та забезпечують себе роботою самостійно і обрали особливий порядок оподаткування, є органи місцевого самоврядування, до яких сплачуються цими працівниками фіксований податок, єдиний податок, спеціальний торговий патент тощо;

пріоритетним страхувальником для громадян, які визначені  Програмою державного соціального медичного забезпечення, та не отримують інші доходи на умовах, передбачених частинами другою та третьою пункту 1 цієї статті, є держава;

пріоритетним страхувальником для непрацюючих інвалідів, які утримуються або отримують допомогу за рахунок Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування, та не отримують доходи, передбачені частинами другою, третьою та четвертою пункту 1 цієї статті, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

пріоритетним страхувальником для осіб, що утримуються за рахунок годувальників і не отримують доходи, передбачені  частинами другою, третьою, четвертою та п’ятою пункту 1 цієї статті,  є годувальник.

У системі обов’язкового соціального медичного страхування дозволяється страхування іноземних громадян, осіб без громадянства, незайнятих громадян та інших осіб за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб на добровільній основі.

У разі отримання застрахованою особою доходів з різних джерел  виплата страхових внесків здійснюється за основним місцем роботи, при рівноцінних роботах — із одного з таких місць за бажанням працівника.

У разі сплати застрахованою особою двох і більше видів податків за спрощеною системою оподаткування внески на обов’язкове соціальне медичне страхування сплачуються за рахунок одного з них за бажанням працівника.

 Стаття 24. Договори у системі обов’язкового  медичного страхування

Договорами системи обов’язкового  медичного страхування є:

договір (поліс) медичного страхування, що укладається на користь застрахованої особи між страховиком та страхувальниками;

договір на надання медичних послуг, що укладається між страховиками та надавачем медичних послуг і включає перелік медичних послуг, їх вартість, обсяги, методи та строки лікування, критерії якості, стандарти лікування, профілактичні заходи, відповідальність тощо;

договір про співпрацю, що укладається між надавачами медичних послуг різного рівня і включає перелік медичних послуг, які надаються шляхом залучення відповідних фахівців або направлення пацієнта для надання йому необхідної медичної допомоги іншими закладами охорони здоров’я.

Кожній застрахованій особі видається договір (поліс) медичного страхування.

Форми типових договорів встановлюються Фондом  медичного страхування України.

Обсяг медичних послуг, визначений договором про надання медичних послуг, не може бути меншим за встановлений Програмою обов’язкового медичного страхування.

 Стаття 25. Страхові виплати

Страхові виплати здійснюються Фондом медичного страхування України за формою закупівлі медичних послуг та із застосуванням методів фінансування надання медичних послуг.

Страхові виплати включають:

розрахункову вартість медичних послуг, передбачених Програмою обов’язкового медичного страхування, в тому числі і вартість гонорарів медичним працівникам;

надбавки, що встановлюються коригуючими коефіцієнтами;

інші нарахування, передбачені договорами про надання медичних послуг.

Страхові виплати спрямовуються закладами охорони здоров’я виключно на надання медичних послуг, передбачених Програмою обов‘язкового медичного страхування.

Забороняється здійснювати страхові виплати закладам та установам, що не мають права на надання медичних послуг (робіт, товарів), передбачених Програмою обов’язкового медичного страхування.

Забороняється спрямування страхових виплат на надання медичних послуг, передбачених Державною програми медичного забезпечення, іншими державними програмами та програмами добровільного медичного страхування.

 Стаття 26. Коригуючі  коефіцієнти

Коригуючі коефіцієнти можуть застосовуватися до нормативу фінансування медичної послуги, при здійсненні страхових виплат, передбачених Програмою обов‘язкового медичного страхування, та мають на меті збільшення фінансування надання медичної допомоги для тих категорій громадян, які за статевою, віковою, соціальною або іншою ознакою мають значні ризики захворюваності.

Коригуючі коефіцієнти встановлюються Фондом медичного страхування України в межах бюджету.

Стаття 27. Державний нагляд у сфері обов’язкового соціального     медичного страхування

Державний нагляд у сфері обов’язкового соціального медичного страхування в межах своїх повноважень здійснюють:

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України — з питань представництва, законодавчого регулювання, визначення розмірів страхових тарифів та страхових внесків,  нагляду за дотриманням законодавства України у сфері обов’язкового соціального медичного страхування;

Верховна Рада та Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради та адміністрації – з питань представництва в системі обов’язкового медичного страхування, соціальних гарантій надання медичної допомоги населенню, виконання Програми обов’язкового медичного страхування, діяльності підпорядкованих закладів охорони здоров’я тощо;

центральний орган виконавчої влади у галузі охорони здоров’я — з питань надання медичної допомоги, діяльності Фонду медичного страхування України, виконання Програми обов‘язкового медичного страхування, ліцензування надавачів медичних послуг та контролю за їх діяльністю.

Розділ VI

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 28. Права та обов’язки застрахованої особи

Застрахована особа має право:

на оплату страхового випадку у разі його настання, медичних послуг (робіт, товарів) за рахунок коштів обов‘язкового соціального медичного страхування;

безоплатно отримувати медичну допомогу в закладах охорони здоров’я згідно з програмами обов’язкового медичного страхування;

бути поінформованою про перелік хвороб, обсяги, методи та строки лікування, а також про профілактичні та реабілітаційні заходи, що надаються згідно з програми обов’язкового медичного страхування;

вільного вибору надавача медичних послуг (товарів, робіт) з яким страховиком укладено договір про надання медичних послуг;

вибору методу лікування;

отримувати в органах управління обов‘язковим медичним страхуванням консультації про порядок та умови надання медичної допомоги, сплату страхових внесків, використання страхових коштів, а також з інших питань обов’язкового медичного страхування;

брати участь у правлінні Фонду медичного страхування України  через свого представника;

подавати скарги на суб’єктів обов’язкового соціального медичного страхування у випадку порушення її прав, у тому числі з метою отримання матеріального та морального відшкодування за заподіяну її здоров’ю шкоду.

Матеріальне відшкодування за заподіяну шкоду здоров’ю застрахованої особи проводиться відповідно до витрат які належним чином обґрунтовані.

Моральне відшкодування за заподіяну шкоду здоров’ю застрахованої особи не може перевищувати суми її доходів за останні три роки.

Застрахована особа набуває статусу і користується правами пацієнта у разі настання страхового випадку.

Застрахована особа зобов’язана:

додержуватися вимог законодавства України у сфері обов‘язкового медичного страхування;

піклуватись про своє здоров‘я, свідомо не створювати ризику для свого здоров’я;

проходити  профілактичні заходи передбачених Програмою обов’язкового медичного страхування випадках;

отримати договір (поліс) про обов’язкове соціальне медичне страхування і пред’являти його при зверненні за медичною допомогою;

виконувати інші обов’язки, що встановлені чинним законодавством України, договорами страхування, рішеннями Фонду медичного страхування України для застрахованих осіб.

 Стаття 29. Права та обов’язки страхувальника

Страхувальник має право:

отримувати консультації про порядок та умови сплати страхових внесків, використання страхових коштів, а також з інших питань обов’язкового соціального медичного страхування;

отримувати інформацію щодо забезпечення лікування застрахованих ним осіб, якщо її надання не суперечить чинному законодавству України, не порушує прав пацієнта або не є медичною таємницею;

захищати права та законні інтереси застрахованих ним осіб;

брати участь у правлінні Фонду медичного страхування України через свого представника.

Страхувальник зобов’язаний:

сплачувати страхові внески у розмірах та в порядку, що встановлені   цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами;

допускати уповноважених представників страховиків до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків,

надавати на вимогу застрахованої особи відомості про сплачені страхові внески;

виконувати інші обов’язки, що встановлені чинним законодавством, договорами страхування, рішеннями Фонду медичного страхування України для страхувальників.

 Стаття 30. Права та обов’язки страховика

Страховик має право:

отримувати від органів влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням і сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ним функцій, передбачених законодавством;

здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхувальниками страхових внесків та одержувати необхідні документи та пояснення;

вимагати від страхувальників своєчасної сплати страхових внесків та здійснювати контроль за сплатою страхових внесків на обов’язкове соціальне медичне страхування;

вимагати від податкових органів накладення на підприємства, установи і організації та їх керівників фінансових санкцій за порушення сплати страхових внесків;

застосовувати фінансові санкції, передбачені цим законом, нормативно-правовими актами та Програмою обов’язкового медичного страхування;

порушувати відповідно до цього закону питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері обов’язкового медичного страхування;

створювати та реалізувати програми добровільного медичного страхування;

здійснювати перевірку органами медичного контролю страховика діяльності надавачів медичних послуг щодо виконання ними умов надання медичної допомоги застрахованим особам згідно з Програмою обов’язкового медичного страхування та договорами про надання медичних послуг;

вимагати та отримувати регресивне відшкодування заподіяних збитків або шкоди здоров’ю застрахованим особам третьою стороною, застосовувати інші стягнення, передбачені цим та іншими законами;

вимагати від надавачів медичних послуг відшкодування заподіяної ними шкоди застрахованим на користь страховика та постраждалого;

відмовляти в оплаті медичних послуг, не передбачених  Програмою  обов’язкового медичного страхування та не обумовлених договором про надання медичних послуг;

отримувати страхові кошти від інших страховиків для організації лікування застрахованих;

запроваджувати додаткові програми добровільного медичного страхування;

здійснювати інші права, передбачені законодавством.

Страховик зобов’язаний:

укладати договори медичного страхування зі страховиками та договори про надання медичних послуг із надавачами медичних послуг;

своєчасно проводити розрахунки з надавачами медичних послуг;

здійснювати контроль за нарахуванням та своєчасним надходженням страхових внесків;

здійснювати контроль за якістю, достатністю та доцільністю медичної допомоги, що надається застрахованим особам за Програмою медичного страхування;

захищати відповідно інтереси застрахованих осіб;

надавати суб’єктам обов’язкового медичного страхування консультації з питань обов‘язкового медичного  страхування;

брати участь у розробці Програми обов’язкового медичного страхування, проводити аналіз та моніторинг її ефективності;

вести облік та звітність страхових коштів;

видавати застрахованим особам договір (поліс) про обов’язкове медичне страхування;

виконувати інші обов’язки, встановлені чинним законодавством України та договорами страхування.

Стаття 31. Права та обов’язки надавачів медичних послуг

Надавачі медичних послуг мають право:

на захист професійної честі та гідності;

отримувати плату від страховика за надання медичних послуг застрахованим згідно з Програмою обов’язкового медичного страхування;

самостійно використовувати кошти обов’язкового медичного соціального страхування для досягнення максимальної якості медичних послуг, що надаються за Програмою обов’язкового медичного страхування;

брати участь у формуванні та впровадженні правової, мотиваційної та фінансової політики обов’язкового медичного страхування;

брати участь у правлінні Фонду обов’язкового соціального  медичного страхування  через свого представника;

отримувати компенсацію за заподіяну шкоду суб‘єктами обов‘язкового медичного страхування.

Надавачі медичних послуг зобов’язані:

укладати договори зі страховиком про надання медичних послуг за Програмою обов’язкового медичного страхування;

проводити профілактичні медичні огляди та щеплення, своєчасно надавати медичні послуги застрахованим особам належного обсягу та якості у відповідності до встановлених стандартів та на умовах, передбачених цим Законом, Програмою обов’язкового медичного страхування та договором про надання медичних послуг;

у разі неможливості надання застрахованим особам медичної допомоги в межах власної компетенції залучати відповідних фахівців або направляти пацієнтів для надання медичної допомоги іншими закладами охорони здоров’я  на підставі відповідних договорів про співпрацю;

вести облік, проводити моніторинг та здійснювати інші дії, передбачені договором про надання медичних послуг;

вживати заходи, спрямовані на удосконалення надання медичної допомоги та підвищення її якості;

забезпечувати доступ та  належну роботу органів медичного контролю страховика;

відшкодовувати збитки за заподіяну суб‘єктам обов‘язкового медичного страхування шкоду;

своєчасно надавати інформацію страховику щодо змін умов медичного забезпечення застрахованих осіб;

виконувати інші обов’язки, що встановлені чинним законодавством, договорами про надання медичних послуг, рішеннями Фонду медичного страхування України для надавачів медичних послуг.

 Стаття 32. Відповідальність у системі обов’язкового соціального медичного страхування України

Відповідальність страхувальника у системі обов’язкового соціального медичного страхування:

у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків  страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням у порядку та розмірах визначених фінансових санкцій;

у разі настання страхового випадку із застрахованою особою, за яку страхувальник не сплачував страхові внески протягом трьох місяців, а Фонд медичного страхування оплатив лікування такої особи, страхувальник відшкодовує Фонду у порядку регресу суму (кошти), витрачену на лікування застрахованої особи у п’ятикратному розмірі;

у разі якщо страхувальник не сплачує страхові внески протягом шести  місяців, Фонд медичного страхування України має право розірвати договір (поліс) медичного страхування в односторонньому порядку. В цьому  випадку всю відповідальність за медичне забезпечення особи несе страхувальник.

Держава несе відповідальність за діяльність страховика.

Надавачі медичних послуг у системі обов’язкового соціального медичного страхування відповідальні за надання якісних і своєчасних медичних послуг згідно з Програмою обов’язкового медичного страхування, належне ставлення до застрахованих осіб, забезпечення прав пацієнтів, виконання умов договорів про надання медичних послуг, зберігання та використання медичної інформації, ведення обліку та оформлення страхової документації.

Надавачі медичних послуг несуть відповідальність відповідно до договорів про надання медичних послуг.

Застрахована особа відповідальна за:

власне рішення щодо інформованої згоди або інформованої відмови від запропонованого методу та обсягу лікування;

шанобливе ставлення до професійних обов’язків медичних працівників;

виконання вимог медичного працівника, умов і режиму лікування;

надання свідомо неправдивої інформації про стан свого здоров’я, що спричинило погіршення здоров’я застрахованої особи або збитки інших суб’єктів обов’язкового соціального медичного страхування.

Застрахована особа несе відповідальність відповідно до договорів (полісів) про страхування та договорів про надання медичних послуг.

Особи винні у дискредитації або розповсюджені у неправдивої інформації   щодо діяльності системи обов’язкового соціального медичного страхування несуть відповідальність згідно законодавства.

 Розділ V  

УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

Стаття 33. Управління системою обов’язкового соціального медичного страхування України

Управління системою обов’язкового соціального медичного страхування здійснює Фонд медичного страхування України.

Фонд медичного страхування України (далі – Фонд) є державною установою, що здійснює збір, акумуляцію та облік страхових внесків,  забезпечує своєчасну і в повному обсязі оплату медичних послуг, наданих застрахованим, здійснює контроль за наданням медичних послуг застрахованим та цільовим використанням коштів обов'язкового соціального медичного страхування.

Діяльність Фонду спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра  охорони здоров¢я України.

Фонд вносить в установленому порядку пропозиції з питань формування державної політики у сфері обов'язкового соціального медичного страхування та забезпечує її реалізацію.

Фонд діє на підставі положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

 Фонд є  юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банку, який визначається  Кабінетом  Міністрів України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Стаття 34.  Завдання Фонду медичного страхування України

Основними завданнями Фонду медичного страхування України є: 

участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері обов'язкового соціального медичного страхування;

участь у розробці Програми обов'язкового медичного страхування;

участь у розробці та обґрунтуванні розміру страхових внесків, порядку їх нарахування, відрахування та сплати;

участь у розробці та обґрунтуванні розміру фінансових санкцій та порядку їх сплати;

забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків;

забезпечення повної та своєчасної оплати медичних послуг, наданих застрахованим; 

здійснення у межах своєї компетенції контролю за наданням застрахованим якісних і своєчасних медичних послуг.

Фонд медичного страхування України інформує громадськість про свою діяльність та здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

 Стаття 35.  Повноваження Фонду медичного страхування України

До повноважень Фонду медичного страхування України належить управління фінансовими активами та майном Фонду.

Фонд управляє активами виключно у межах завдань, покладених на нього.

Фонд планує доходи та видатки системи обов’язкового соціального медичного страхування України, розробляє проект бюджету Фонду та подає його в  установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Фонду.

Для  забезпечення своєчасної оплати медичних послуг, наданих застрахованим, Фонд прогнозує і моделює надходження коштів та ефективний розподіл фінансових ресурсів Фонду.

Фонд у межах своїх повноважень на основі та  на виконання актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Фонд видає разом з іншими центральними та місцевими  органами  виконавчої влади,  органами місцевого самоврядування спільні акти.

Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством України.

Рішення Фонду медичного страхування України, ухвалені у межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Фонд взаємодіє з Міністром  охорони здоров¢я України, центральними та  місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями,  відповідними органами інших держав.

Фонд організовує, координує та контролює роботу виконавчих органів, філій та представництв Фонду.

Фонд ни забезпечує:

облік коштів Фонду, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;

повний та своєчасний облік платників страхових внесків;

контроль за фінансовими надходженнями та співпрацює у цьому питанні з податковими органами;

проведення перевірок правильності сплати страхових внесків та стягнення у передбаченому порядку фінансових санкцій;

укладення договорів;

моніторинг якості наданих медичних послуг застрахованим;

повної та своєчасної оплати медичної допомоги, наданої застрахованим;

облік, зберігання та використання медичної інформації відповідно до законодавства України;

контроль за відповідністю, належністю та обґрунтованістю медичних призначень застрахованим;

контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про обов'язкове соціальне медичне страхування;

консультативну допомогу у сфері обов’язкового соціального медичного страхування;

професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників Фонду, узагальнює та поширює позитивний досвід, прогресивні форми і методи роботи;

виконання міжнародних угод у сфері медичного страхування;

З метою забезпечення диверсифікації страхових ризиків Фонд медичного страхування України здійснює перерозподіл коштів  між регіонами.

 Стаття 36. Міжнародна діяльність Фонду медичного страхування України

Фонд медичного страхування України співпрацює у межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне  співробітництво у сфері обов'язкового соціального медичного страхування, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері.

 Стаття 37.  Управління Фондом медичного страхування України

Управління діяльністю Фонду медичного страхування України  здійснюється правлінням та його головою.

Голова та персональний склад правління Фонду затверджуються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Голова правління Фонду медичного  страхування України:

 організовує діяльність Фонду;

забезпечує виконання рішень правління Фонду медичного страхування України;

представляє  Фонд  в органах державної  влади, об'єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;

несе відповідальність за виконання покладених на Фонд  медичного страхування України завдань;

підписує документи від імені Фонду; 

здійснює розподіл обов'язків і відповідальності між заступниками;

призначає на посади та звільняє з посад в установленому порядку працівників центрального апарату, керівників філій Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

затверджує відповідно до бюджету Фонду штатні розписи та кошториси видатків на утримання філій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

видає накази та виконує інші покладені на нього обов’язки.

Правління Фонду медичного страхування України складається з 12 осіб на основі паритетного представництва суб’єктів системи обов’язкового соціального медичного страхування, з яких:

4 особи від страхувальників призначаються за поданням об’єднань роботодавців;

4 особи від застрахованих осіб — за поданням профспілок;

4 особи від надавачів медичних послуг — за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Правління Фонду медичного страхування України:

визначає поточні та перспективні завдання Фонду;

подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів  України проект річного бюджету Фонду та звіт про його виконання;

у межах своєї компетенції приймає постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Фонду;

затверджує положення про філії та про представництва Фонду;

затверджує штатний розпис, щорічні бюджети та інші нормативи діяльності філій та представництв Фонду;

заслуховує звіти про діяльність філій та представництв;

розглядає результати перевірок філій та представництв;

призначає на посади та звільняє з посад керівників філій та представництв;  

ухвалює рішення з інших питань діяльності Фонду.

 Засідання правління Фонду скликаються не рідше одного разу на квартал. Правління  є правомочним  приймати  рішення  за наявності на засіданні не менше половини його членів.

Рішення правління Фонду приймаються  більшістю  голосів присутніх на засіданні членів правління.

Прийняті акти Фонду обов’язкові до виконання суб’єктами системи обов’язкового соціального медичного страхування.

 Стаття 38.  Нагляд за діяльністю Фонду медичного  страхування України

Нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування України здійснює Наглядова рада Фонду (надалі – Наглядова рада).

Наглядова рада діє на підставі положення про Фонд.

Склад Наглядової ради затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

До виключного повноваження Наглядової ради відноситься клопотання перед Урядом про зняття голови та (або) членів правління Фонду.

Наглядова рада складається з двох представників від Верховної Ради України, трьох – від Уряду, п’яти – від органів місцевого самоврядування.

Наглядову раду очолює голова, який обирається членами Наглядової ради.

Члени Наглядової ради діють на громадських засадах.

Члени Наглядової ради обираються повноважними органами строком на 5 років.

 Стаття 39.  Структура Фонду медичного страхування України

З метою забезпечення належного управління системою обов’язкового соціального медичного страхування Фондом медичного страхування України створюються:

центральний апарат Фонду з головним офісом у м. Києві;

в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – філії Фонду;

у районах – представництва Фонду у районах;

у містах у районах, селищах та селищах міського типу з кількістю населення понад 50 тисяч осіб – представництва Фонду.

З урахуванням регіональних особливостей можуть створюватись міжрегіональні представництва, а з урахуванням галузевих і відомчих особливостей надання працівникам цих галузей та відомств медичної допомоги можуть створюватись галузеві та відомчі філії та представництва Фонду.

 Представництва Фонду підпорядковуються відповідним філіям Фонду.

 Філії Фонду очолюють керівники філій, представництва Фонду — начальники представництв.

 Штатний розпис, щорічні бюджети та інші нормативи діяльності філій Фонду затверджуються правлінням Фонду медичного страхування України.

Штатний розпис, щорічні бюджети та інші нормативи діяльності представництв Фонду приймають відповідні філії Фонду.

 Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені структурні підрозділи Фонду.

Гранична чисельність та структура працівників центрального апарату, філій та представництв Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 40. Кошти Фонду обов’язкового медичного страхування України

Кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України, не оподатковуються та використовуються виключно Фондом обов’язкового медичного страхування України у напрямках визначених цим Законом.

Джерелами формування коштів Фонду обов’язкового медичного страхування України є:

страхові внески на обов'язкове соціальне медичне страхування;

інвестиційний дохід від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету  Фонду обов’язкового медичного страхування України;

кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Фонду обов’язкового медичного страхування України;

суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів

благодійні  та добровільні внески юридичних та фізичних осіб;

інші надходження відповідно до законодавства.

Фонд обов’язкового медичного страхування України за рахунок усіх видів надходжень  формує основний, резервний фонд, фонд профілактичних заходів та забезпечує адміністративні витрати діяльності Фонду обов’язкового медичного страхування України його філій та представництв.

Основний фонд формується за рахунок  усіх видів надходжень та використовуються на оплату медичних послуг що надаються застрахованим.

Резервний фонд формується за рахунок усіх видів надходжень але не більше 3% від загальної суми  і використовується на медичні заходи пов’язані з ліквідацією епідемій та масових захворювань.

Фонд профілактичних заходів формується за рахунок усіх видів надходжень але не більше 3% від загальної суми надходжень  і використовується на заходи по знижень ризику захворюваності.

Для Фонду обов’язкового медичного страхування України встановлюється норматив на ведення справи та адміністративні витрати діяльності на рівні 3,5 відсотка від зібраних страхових внесків.

На етапі впровадження системи обов‘язкового соціального медичного страхування для  забезпечення створення структури Фонду та її матеріально-технічної бази норматив на ведення справи Фонду медичного страхування України встановлюється на рівні 10 відсотків від зібраних страхових внесків за перший рік та 7,5 відсотка — за другий рік діяльності Фонду, починаючи з визначеного дня початку сплати страхових внесків.

 Розділ VІ

ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ІНШІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Стаття 41. Система добровільного медичного страхування в Україні

Добровільне медичне страхування в Україні є системою локально-солідарного соціально спрямованого забезпечення громадян медичними послугами, ліками, медичними товарами, профілактичними, реабілітаційними, оздоровчими заходами рівня підвищеного попиту та сервісу, що забезпечується страховими фондами, компаніями та організаціями, лікарняними касами та іншими організаціями, які мають на це право.

Медичні послуги, що надаються за договорами про добровільне медичне страхування та за цивільно-правовими договорами, підлягають реєстрації у єдиній системі обліку інформації охорони здоров’я України.

Держава сприяє розвитку добровільного медичного страхування та інших джерел фінансування охорони здоров’я України.

 Стаття 42. Механізми взаємодії обов’язкового та добровільного медичного страхування

Страховики та інші організації, які діють у системі добровільного медичного страхування, мають право включати до переліку медичних послуг, що надаються за їх програмами, послуги, визначені Державною програмою медичного забезпечення та Програмою обов’язкового медичного страхування.

За згодою з Фондом медичного страхування України страховики та інші організації, які діють у системі добровільного медичного страхування, мають право на відшкодування встановленої вартості сплачених медичних послуг застрахованим за рахунок Фонду у відповідності до Програми обов’язкового медичного страхування.

За згодою з Фондом медичного страхування України страховики та інші організації, які діють у системі добровільного медичного страхування,  мають право перестраховувати або іншим чином передавати Фонду зобов’язання за договорами страхування разом з тарифом (часткою тарифу).

 Стаття 43. Благодійні внески та пожертви

З метою розвитку закладу охорони здоров’я, удосконалення його діяльності, а також надання медичної допомоги окремим громадянам або групам хворих, проведення профілактичних санітарно-епідеміологічних та інших заходів заклади охорони здоров’я мають право отримувати від фізичних та юридичних осіб благодійні внески та пожертви.

Благодійні внески та пожертви не можуть заміняти оплату за надані медичні послуги.

Забороняється використання благодійних внесків та пожертв на фінансування надання медичних послуг (товарів, робіт), що фінансуються іншим чином.

Благодійні внески та пожертви, що надаються закладам охорони здоров’я, мають використовуватися на визначені благодійником цілі.

Заклади охорони здоров’я публічного права, що утримуються за рахунок державного або місцевого бюджету методом глобального бюджету,  не можуть отримувати благодійні внески та пожертви на утримання закладу та забезпечення його діяльності.

У закладах охорони здоров’я дозволяється використання всіх видів спонсорської допомоги. 

Розділ VІІ

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Норми цього Закону яки стосуються впровадження системи обов’язкового соціального медичного страхування набирають чинності з  2011 року.

3. Верховній Раді України:

визначити до 2011 року двох представників до Наглядової ради Фонду медичного страхування України.

4. Кабінету Міністрів України:

1) при формуванні Державного бюджету України на 2010 рік передбачити  видатки у розмірі 15 млн. грн. для формування статутного капіталу Фонду медичного страхування України;

2)  у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону:

розробити та затвердити положення про Фонд медичного страхування України;

створити Фонд медичного страхування України;

призначити голову та членів правління Фонду медичного страхування України та визначити представників до Наглядової ради Фонду медичного страхування України від Уряду та органів місцевого самоврядування;

3) у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону:

разом із  проектом Закону України  про Державний бюджет України на 2011 рік подати на розгляд  Верховної Ради України пропозиції  щодо  визначення платників, джерел, розмірів страхових тарифів і внесків у системі обов’язкового соціального медичного страхування;

 розробити та затвердити Державну програму медичного забезпечення та Програму обов‘язкового медичного страхування на 2011—2017 роки;

 забезпечити приведення у відповідність з цим Законом чинних нормативно-правових актів;

переглянути особливий порядок оподаткування та привести у відповідність з цим Законом розмір фіксованого податку, єдиного податку, спеціального торгового патенту, оплати за ліцензії на певні види господарської діяльності тощо;

 підготувати і  подати  на  розгляд  Верховної  Ради   України пропозиції  щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради  України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України „Про фінансування охорони здоров‘я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні”

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Охорона здоров`я України залишається найменш реформованою галуззю народно-господарчого комплексу в Україні. Економічний і правовий статус медичних закладів, їх система фінансування, організаційна структура управління та порядок надання медичних послуг лишилися на рівні радянських часів.

Недоліки системи охорони здоров`я, кардинальні зміни у соціально-економічній сфері, незадовільна екологічна ситуація, поглиблена наслідками Чорнобильської катастрофи, кризова демографічна ситуація і погіршення стану здоров`я населення вимагають нагального вирішення актуальних проблем галузі, удосконалення організації і поліпшення її діяльності.

Рис. 1 Динаміка середньої очікуваної тривалості життя

Незважаючи на Конституційні норми щодо забезпечення  медичною допомогою населення України,  система охорони здоров’я у більшості випадків не дає можливості отримати безоплатну медичну допомогу, що знижує доступ населення до медичних послуг.

В Україні на сьогодні існує система державного соціального солідарного медичного забезпечення, заснованого на перерозподілі органами державної влади та місцевого самоврядування податкових надходжень на користь медичного забезпечення. Однак держава не в змозі, не тільки виділити достатньо фінансів для забезпечення якісного лікування, але й ефективно використати ці кошти.

Існує пряма залежність рівня життя та здоров’я населення від рівня фінансування галузі охорони здоров’я

Рис 2. Державні витрати на охорону здоров’я, ППС $ на душу, оцінка ВОЗ

 Для врегулювання суспільних відносин у системі охорони здоров’я необхідно: по-перше, створити додаткову, фінансову, страхову солідарну систему; по-друге, забезпечити цільове використання  такого джерела і по-третє, визначити механізми для ефективного використання цих коштів.

Ці питання особливо актуалізуються в умовах економічної кризи.

Перехід до обов`язкового соціального медичного страхування в Україні є єдиним засобом покращення ситуації в охороні здоров’я, що перевірено світовим досвідом та сприятиме підвищенню якості, доступності та своєчасності надання медичної допомоги населенню.

Крім того, необхідно звернути увагу на грубе порушення принципів фінансування охорони здоров’я, що на нашу думку є однією з причин недофінансування галузі. Так, основні принципи солідарного медичного забезпечення, а саме: “здоровий платить за хворого” та “багатий платить за бідного” не реалізуються серед самозайнятого населення. Структура єдиного податку, який сплачується приватними підприємцями не враховує медичну складову. Тобто, частина працездатного населення України (3,5 млн.) взагалі не приймає участі у формуванні фінансових ресурсів системи охорони здоров’я, тобто 20-25% працездатного населення України, по-перше, не сплачує кошти в систему охорони здоров’я і по-друге, отримує медичну допомогу за рахунок інших платників.

2. Мета і завдання прийняття акта

Метою законопроекту є забезпечення державної підтримки покращення здоров’я та життя населення України та створення умов розвитку системи охорони здоров’я України.

Завданнями законопроекту є:

забезпечення конституційних прав громадян України на безоплатне надання медичної допомоги та визначення джерел фінансування гарантій держави;

встановлення системи багатоканального фінансування медичних послуг.

запровадження в Україні обов‘язкового соціального медичного страхування (ОМС);

врегулювання суспільних правовідносин в системі охорони здоров‘я.

 3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Законопроектом встановлюється:

 багатоканальна, бюджетно-страхова модель охорони здоров’я України на основі трьох основних джерел фінансування медичних послуг, державного фінансування (розділ ІІІ), обов’язкового (розділи ІV, V та VІ) та добровільного медичного страхування (розділ VІІ )  (див. схему);

механізми формування, розмежування та використання джерел фінансування охорони здоров‘я на принципах програмного забезпечення (ст.ст.14,18);

джерела наповнення страхового фонду, статус, умови створення та принципи діяльності Фонду медичного страхування України (ст.ст.18- 22);

Шляхом науково обґрунтованого визначення термінів “медична послуга” та “медична допомога” (ст. 1) створюються юридичні підстави щодо конкретизації конституційних гарантій держави у наданні медичної допомоги;

У проекті визначаються:

форми, методи та умови  фінансування  системи охорони здоров’я України (ст.ст.3,410,11,12,19) ;

основи правовідносин у системі охорони здоров’я та обов’язкового соціального медичного страхування України, це перш за все, стосується публічно-правового та цивільно-правового регулювання надання медичних послуг, прав пацієнтів, а  також прав та обов’язків суб’єктів страхування (ст.ст.5,13,17 та розділ VІ) ;

Важелі управління системою обов’язкового медичного страхування передаються Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству охорони здоров’я України (ст.ст.18,27,33,35,37,38).

Схема бюджетно-страхової моделі охорони здоров’я України

Законопроектом “Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування” формується ефективна солідарна система, яка заснована на поєднанні трьох глобальних стратегій:

—                      системи державного, публічно-правового, соціального, солідарного медичного забезпечення;

—                       системи державного, цивільно-правового, соціального солідарного, обов’язкового страхування;

—                      системи добровільного медичного страхування.

Запропонованим проектом закону врегульовано збереження державного фінансування на існуючому рівні, яке повинно забезпечити загальнодержавні стратегічні медичні програми, профілактичні заходи, надання медичної допомоги на рівні життєзабезпечення та повноцінне медичне обслуговування на здоров’язберігаючому рівні незастрахованих верств населення (діти, пенсіонери, військовослужбовці строкової служби, особи, що відбувають покарання, непрацюючі тощо). У подальшому, ці категорії населення можуть бути застрахованими у системі обов’язкового соціального медичного страхування за рахунок бюджетних коштів, виділених на охорону здоров’я.

Відповідно до законопроекту, запровадження обов’язкового соціального медичного страхування здійснюється за рахунок додаткових внесків, які мають сплачувати роботодавці, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи та Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Внески на обов’язкове соціальне медичне страхування мають цільовий характер, що створює умови для повноцінного фінансування надання медичної допомоги на рівні здоров’язбереження.

Введення дефініцій життєзабезпечення та  здоров’язбереження створює законодавчі умови для:

—                      визначення та впровадження стандартів надання медичної допомоги;

—                      розмежування фінансових потоків;

—                      формування економічних підходів до оцінки вартості медичної послуги.

Законопроектом створюється єдина концепція розвитку охорони здоров‘я. Обов‘язки держави перед суспільством конкретизуються, реалізуються принципи соціальних гарантій. При цьому навантаження на бюджет зменшується та переноситься на систему обов‘язкового соціального медичного страхування. В системі обов’язкового соціального медичного страхування  забезпечується принцип оплати за надану медичну послугу, що створює умови для розвитку ринкових відносин у системі охорони здоров‘я та надає можливості для удосконалення управління системою шляхом децентралізації.

Таким чином, прийняття Закону України „Про фінансування охорони здоров‘я та обов’язкове соціальне медичне страхування” надасть можливість вирішити питання покращення здоров’я населення України, ефективного управління системою охорони здоров’я та соціального захисту медичного персоналу.

 4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Проект розроблено відповідно до Конституції України, Бюджетного та інших кодексів України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України: „Про загальнообов‘язкове державне, соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про страхування”, Концепції розвитку охорони здоров’я населення України тощо. Законопроект визначає правові, економічні і організаційні засади та принципи фінансування охорони здоров’я України, а також функціонування системи обов’язкового соціального медичного страхування.

У разі прийняття зазначеного законопроекту виникає необхідність в розробці додаткових законів та підзаконних актів, а саме законів про діяльність закладів охорони здоров’я, про лікарське самоврядування, про захист професійних прав медичних працівників, про права пацієнтів тощо.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Світові системи охорони здоров’я, які прагнуть забезпечення високого рівня гарантій медичної допомоги, побудовані на принципах багатоканальності. Одним із резервів використання додаткового та цільового джерела фінансування є запровадження обов’язкового медичного страхування, що забезпечує відхід від залишкового принципу фінансування галузі. Цільовий характер ОМС надасть можливість планування та обґрунтування гарантованого обсягу медичних послуг. Але досягти цього можна за певних умов самої стратегії запровадження страхової медицини. Враховуючи світовий досвід та наявні фінансові можливості бюджету України, розподіл джерел фінансування галузі охорони здоров’я має бути такий: державний та місцеві бюджети — 55% фінансування; ОМС — 35%; ДМС та інші надходження — 10% фінансових надходжень

Законопроектом встановлюється право Верховної Ради України не тільки визначати обсяги та розміри бюджетного фінансування охорони здоров’я, та основні напрямки фінансування медичної галузі, а й платників (страхувальників) у системі обов’язкового соціального медичного страхування та розміри страхових внесків на основі Державної програми медичного забезпечення та Програми обов’язкового медичного страхування.

Законопроектом не встановлюються розміри страхових внесків, які мають прийматись щорічно разом з Законом про бюджет. Тому відсутність відправних даних не дає можливості провести остаточні розрахунки фінансово-економічного обґрунтування.

Однак, ми наведемо приблизні розрахунки, які спираються на визначений Міністерством охорони здоров’я України дефіцит бюджету в 2009 році, у розмірі 26 млрд. грн. (близько 40%).

Цілком логічно, що дефіцит фінансових ресурсів може покриватись за рахунок внесків до страхового фонду. Враховуючи те, що сплата внесків за рахунок доходів громадян фактично заборонена Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2002 від 29 травня 2002 р. (справа про безоплатну медичну допомогу) та те, що значне навантаження на фонд оплати праці (ФОП) є заходом непопулярним і таким, що може стримувати прийняття законопроекту, ми запропонували би таку стратегію:

1. На першому етапі, визнати застрахованих осіб виключно працездатне населення у тому числі і само зайнятих осіб (14 млн.) та працюючих пенсіонерів ( 2млн.). При цьому визначити страхувальником:

для найманих працівників – роботодавців, які сплачуватимуть страхові внески за рахунок ФОП, але не більше 1,5-2%, що складе у розрахунку до середньої зарплати по Україні у 1650грн., приблизно 30-35 грн. в міс. (400 грн. на рік);

для самозайнятих осіб (за схожою системою сплати у Пенсійний фонд України) – органи місцевого самоврядування, які сплачуватимуть страхові внески за рахунок єдиного податку, для цього необхідно буде збільшити розмір єдиного податку, також приблизно на 30-35 грн. в міс., тобто сплата єдиного податку зросла б з 200 грн. до 235грн. в міс.

На цьому етапі система охорони здоров’я отримає додатково близько 5,6 млрд. грн.

2. На другому етапі, шляхом внесення змін до нормативних актів, встановити страхові внески за рахунок доходів громадян у розмірі 30-35 грн. та збільшити фінансове навантаження  на самозайнятих осіб до 60-70 грн. Справедливим було б знизити податок на доходи фізичних осіб з 15% до 13%.

На цьому етапі система охорони здоров’я отримує додатково близько 11.2 млрд. грн.

1. На третьому етапі, за рахунок бюджету встановити  державне страхування за застрахованих осіб дітей, пенсіонерів, солдат строкової служби тощо. При цьому визначити страхувальником цих категорій – державу та проводити їх страхування у Фонді медичного страхування України.
2. На четвертому етапі, поступово збільшити розмір страхових відрахувань для роботодавців до 3-4% та робітників до  3-4% (у пропорції 50% : 50%),  а також визначити відповідні страхові тарифи для самозайнятих осіб та осіб, застрахованих державою.

Тим самим, буде забезпечено додаткове фінансування охорони здоров’я до 24-25 млрд. грн. ( у розрахунках на 2009 рік)

Таким чином, реалізація законопроекту, окрім формування статутного капіталу Фонду медичного страхування України у 15 млн. грн. у 2010 році не потребуватиме додаткового фінансування з державного бюджету.

Оптимізація управління системою охорони здоров’я та створення єдиної системи обліку інформації,  у т.ч. і фінансової, призведуть до підвищення ефективного використання фінансів охорони здоров’я та економії бюджетних ресурсів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Перерозподіл фінансування гарантій держави щодо надання безоплатної медичної допомоги між бюджетними та страховими фінансами дозволить зосередити бюджетне фінансування на стратегічно важливих питаннях охорони здоров’я.

Економічна ефективність від збереження здоров’я та працездатності населення України перевищить 150 млрд. грн. у рік, у тому числі близько 50 млрд. грн. додаткових надходжень до бюджету. Підвищення здоров’я населення та зменшення інвалідізації працездатних, у свою чергу, знизить фінансове навантаження (до 1 млрд. грн.) та фонди соціального страхування. Крім того, детінізація доходів медичних працівників та перехід до гонорарних форм оплати праці, також сприятиме збільшенню доходів до бюджетів всіх рівнів на 8-12 млрд.грн...

Соціально-економічний прогноз показує:

багатоканальна система фінансування та впровадження страхової медицини сприятиме покращенню здоров’я населення через збільшення фінансування охорони здоров’я;

страхова медицина створить умови  розвитку ринкових відносин і конкуренції надавачів (провайдерів) медичних послуг, збільшує престиж та соціальний захист медиків, оптимізує процеси державного управління системою охорони здоров’я та мінімізує корупцію в галузі.

Запровадження Закону України “Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування” сприятиме розвитку принципово нових правовідносин у медичній галузі це насамперед публічно-правового та цивільно-правового регулювання надання медичних послуг, прав пацієнтів, а  також прав та обов’язків суб’єктів страхування.

Народні депутати України

26 апреля – День памяти жертв радиационных аварий и катастроф (1986)

Как сохранить здоровье людям, побывавшим в зоне радиационного загрязнения? Обыватели придумывают для этого самые изощренные способы. Бытует мнение, что можно, например, утопить радиацию… в рюмке «зеленого змия». Мысль о том, что алкоголь (в частности, натуральное красное вино)  выводит радиацию, проталкивается и некоторыми  СМИ.  Вот и ходят-бродят по свету мифы-вариации на тему: как хорошо убереглись от радиации те, кто успел выпить «сто грамм»…

Нелепо утверждать, что алкоголь имеет радиозащитный эффект, в то время, как целой группой  ученых (Б. И. Давыдов, И. Б. Ушаков, В. П. Федоров, В. А. Пономаренко и другие) на основе специальных исследований, доказано,  что наоборот, алкоголь отягчает развитие лучевой болезни, способствует деградации умственных способностей и ни коем образом  не может служить ни профилактическим, ни лечебным противорадиационным средством! – возмущается  кандидат медицинских наук, старший научный сотрудник Института сорбции и проблем экологии НАН Украины Валентин Пострелко. По его словам, единственное, что  можно «заиметь» от регулярного употребления алкоголя –  это алкогольную зависимость со всеми вытекающими из нее последствиями.

Сегодня основной массе ликвидаторов за пятьдесят. В расцвете сил своих, презрев опасность,  они бросились устранять последствия аварии. Многие вернулись из Чернобыля глубоко больными людьми, нуждающимися в помощи психиатра,  невролога и, увы,  нарколога. Кому-то удалось самостоятельно выйти из «штопора» послеаварийного пьянства,  а кто-то так и застрял в нем навсегда.…

– Какие чувства охватывали Вас в ходе ликвидации последствий Чернобыльской аварии? – интересуемся у ликвидатора, инвалида Чернобыля, Жоржа Ивановича Шанаева.

– В первую очередь, переполняло  чувство гордости и ответственности за то, что в мирное время совершаем подвиг во имя жизни на Земле. Прошлое вспоминается с позитивом, с гордостью за то, что смог быть полезен.

Нужно быть Жоржем Шанаевым, киевским художником-графиком, руководителем единственной в Украине Галереи творчества инвалидов «Ми духом незламні”, чтобы ответить именно так. Но в основной  своей массе, ликвидаторы, вернувшись к «мирному» труду, в связи с ухудшением здоровья, испытали чувство неполноценности, беспомощности, опустошенности, а вместе с тем пришла раздражительность, вспыльчивость и конфликтность. А тут как раз распространились  безграмотные слухи о том, что  выпивка якобы уменьшает отрицательное последствие облучения. На самом же деле никаким радиозащитным действием алкоголь, конечно же,  не обладает. А вот восприятие  притупляет, и в этом смысле его действие подобно снотворному: тормозится деятельность нервных клеток, и любой стрессовый фактор (боль, груз проблем) воспринимается не так остро. Но это плохой выход из положения, ибо опьянение проходит, а проблемы остаются. Кроме того, алкоголь вызывает ухудшение обеспечения тканей головного мозга кислородом, обусловливает их  более или менее  выраженную гипоксию, что иногда неправильно трактуют как признак повышения  радиостокости.

Какова рациональная защита от лучевого поражения? – интересуемся у Валентина Михайловича.

– Существует ряд химических соединений (радиопротекторов),  введение которых ослабляет радиочувствительность организма. Их силу характеризует коэффициент,  показывающий, во сколько раз при наличии в организме протектора можно увеличить дозу радиации, чтобы избежать  эффекта облучения. Этиловый спирт – тоже радиопротектор, но  сила его ничтожно мала.  Главная же проблема заключается  в том, что радиопротекторы (в том числе и спирт), эффективны при остром облучении, когда организм получает дозу радиации в считанные  секунды. Если же облучение продолжается долговременно, то радиопротекторы (включая спирт), оказываются неэффективными.

Человек, проживающий в загрязненной радионуклидами зоне, получает малые дозы ионизирующей радиации от радиоактивных элементов, находящихся в почве, воздухе, растительности и воде. Дозы действуют на организм непрерывно, но последствия облучения дают о себе знать не сразу, а несколько лет спустя,  проявлением роста заболеваний, на первый взгляд, с облучением не имеющими ничего общего. Это заболевания верхних дыхательных путей, систем кровообращения, пищеварения, разнообразные нарушения эндокринной и иммунной систем…

– Как же в этом случае ослабить пресс радиации на человека, сократить усвояемость радионуклеидов организмом?

– Противодействие излучению  заключается прежде всего в культуре питания.  Нужно включать в рацион питания вещества,  удерживающие радионуклиды в составе не перевариваемых компонентов пищи, благодаря которым они проходят через желудочно-кишечный тракт транзитом.  К таким веществам относятся пектины, содержащиеся во многих растительных продуктах (яблоках, арбузе, тыкве, дыне, сахарной свекле, корнеплодах). Важными для организма элементами являются  калий и кальций.  Калий в обилии содержится в абрикосах, инжире, репе, шиповнике, смородине, землянике, алыче, свежих огурцах, орехах, зелени петрушки. Кальций имеет высокое содержание в молоке, твороге, сырах, фасоли, луке, кураге, яичном желтке. Важно  вводить в рацион и органические кислоты, которые содержатся в соках, фруктах, овощах, кислом молоке.  Ухудшение состояния организма, пребывающего в неблагоприятной среде, требует строгого соблюдения полноты в пище витаминного состава. Простейшая кулинарная обработка (мытье, очистка от кожуры, удаление верхних листьев капусты, вымачивание мяса и корнеплодов перед приготовлением)   значительно снижает содержание радиоактивных веществ в пищевых продуктах.

Достижение поставленной цели, – максимального  выведения из организма радионуклидов,  категорически отрицает употребление  «горячительных» напитков! Более того, винно-водочные изделия не значатся ни в одном перечне  продуктов, которые нужны человеку, чтобы быть здоровым.

– На что еще нужно обратить внимание, кроме питания?

– Важное место в системе профилактических средств отводится здоровому образу жизни. Физическая культура, отказ от курения и других вредных привычек, гигиенически обоснованный режим труда и отдыха, оптимистическое настроение – таковы его основные элементы.  Их  неукоснительное повседневное применение повышает стойкость организма к действию разного рода неблагоприятных физических и химических факторов окружающей среды.

Леся ТУРОВСКАЯ

Фото Сергея САРАНЫ

Анекдот от доктора Пострелко:

Когда рванул Чернобыль, все кинулись пить красное вино,  типа радионуклиды выводит.  И вот в одной больнице выдали такую справку «В вашем Каберне кровь не обнаружена...»

За окном снег, морозы трещат, вьюга завивает. Смотрю, на яблоньки в своем саду, и душа радуется. Яблоня, кто ты? Если открыть энциклопедию, можно прочесть: «род листопадных деревьев и кустарников семейства «Розовые», с шаровидными сладкими, или кисло-сладкими плодами. Деревья с развесистой кроной высотой 2,5—15 м». Так считают ботаники.

«Древесина у яблони плотная, крепкая, легко режется и хорошо полируется; пригодна для токарных и столярных изделий, мелких поделок» — внесут свою лепту столяры и плотники. «Все виды — хорошие медоносы» — утверждают пчеловоды. «Многие виды яблони выращивают в качестве декоративных растений в садах и парках, используют в полезащитном лесоразведении» — укажут ландшафтные дизайнеры и/или садовники. Врачи много расскажут про полезные свойства яблок. Диетологи дополнят эту картину.

И все это – верно! Яблоня – волшебное дерево. Умное дерево. Не случайно именно яблоня – первое дерево в гороскопе друидов. Можно по-разному относиться к мистике, астрологии, и прочим, не совсем материальным, премудростям. Однако, яблоня, выравнивает внутреннюю энергетику человека. Наполняет организм оптимизмом, умиротворенностью, душевной теплотой. Все целебные свойства сохраняются и в предметах сделанных из её древесины.

Если у Вас есть участок, дачный ли, садовый ли, или небольшая полянка в загородном доме, постарайтесь посадить пару яблонь. Благо сортов нынче много, можно выбрать яблоню любого размера. И устройте возле яблонь детскую площадку, где бы могли играть ваши дети. Впрочем, не только детям полезно находиться возле яблонек. Взрослым тоже не помешает. Особенно в наше сумасшедшее время. Ибо, яблоня, обладает каким-то волшебным свойством сглаживать острые углы в отношениях. Дети, например, находясь под сенью и аурой яблонь, не ссорятся. Может и взрослым людям стоило бы почаще приходить, в такие вот, яблоневые сады? Яблонька с радостью примет Вас, окутает своим невидимым покрывалом, умиротворит, успокоит, придаст уверенности в собственной силе и привлекательности. Попробуйте, если не верите.

Яблонька, это, так называемое, дерево-донор. Как Вы там, на морозе, подруги мои? Стоите в саду, снегом припорошенные. Каждую зиму, я часто прихожу к своим яблонькам. Постою рядом с ними, поговорю. И они, словно чувствуют мои слова. Отвечают мне: «Не беспокойся. Особенно важно для нас знать и слышать, что мы тебе дороги». А я, все равно, переживаю за них. Зимы у нас больно длинные, с каждым годом все суровее.

Но придет весна, зазеленеют листья, все деревце окутает ароматная белизна цветов, и совершенно незаметно, наступит Яблочный Спас. И деревца листвой своей прошепчут: «Угощайся!» И я вновь позову своих друзей, вкусить наливных плодов наших скромных, но щедрых красавиц.

Вячеслав МАЗУРЕНКО 

http://vnmazurenko.blogspot.com/2010/02/blog-post_03.html

ВЫСТУПЛЕНИЕ В ДОМЕ УЧЁНЫХ НАН УКРАИНЫ НА СЕКЦИИ «ПРОБЛЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЭКОЛОГИИ»

Вода – самый удивительный минерал на нашей планете. Она может одновременно пребывать в трёх физических состояниях (твёрдом, жидком, газообразном); она является первичной средой для зарождения и расцвета жизни на Земле; она, находясь в непрерывном движении (круговороте воды в природе), управляет климатом Земли и формирует её рельеф; она – эликсир жизни. А наша цветущая Земля поистине дочь Солнца и Воды.

Информация и вода – первопричина всего живого, основа жизни на земле и носитель жизни в нашем теле. В организме человека вода присутствует в виде внутриклеточной и межклеточной жидкости, внутрисосудистой жидкости (кровь, лимфа), прочих видов жидкости (слюна, моча) и в связанном состоянии в виде химических соединений.

В организме матери плод развивается в водной среде, являющейся каналом его информационной связи с внешней средой. Для обеспечения жизни организма вода необходима каждой клетке нашего тела на протяжении всей жизни. Вода в особом состоянии – это среда обитания каждой клетки. При рождении организм ребёнка более чем на 80% состоит из воды. В организме зрелого человека воды около 70%, а в старости её количество уменьшается до 65-60%. Можно сказать, что старение – это процесс потери организмом жидкости, как внутриклеточной, так и межклеточной. Количество же внутрисосудистой жидкости изменяется в зависимости от условий существования организма, но всегда стремится к постоянной величине.

Головной мозг человека на 90% состоит из воды и отличается повышенной чувствительностью к обезвоживанию. Индикаторами обезвоживания организма на уровне наших ощущений являются:

— чувство усталости (слабости), которое не является результатом тяжёлой работы,

— прилив крови к лицу,

— чувство раздражения без видимой причины (беспричинный гнев),

— чувство тревоги без каких-либо веских оснований (синдром беспокойства),

— угнетённое состояние в его крайней форме (депрессия).

Аварийными сигналами длительного недостатка воды в организме являются: изжоги, диспепсия, ревматоидные боли в суставах, боли в спине, головные боли, боль в ногах при ходьбе, фибромиалгия (боль в мышцах и мягких тканях), ангинозная боль (боли в сердце из-за его повышенной активности).

Эти боли и симптомы возникают, когда какому-то из активных в данный момент органов не хватает воды, чтобы очистить его от токсичных отходов и повышенной «кислотности», являющихся побочными продуктами метаболизма. При этом нервные окончания регистрируют изменения химической среды в клетках и передают соответствующую информацию в мозг вызывая перечисленные боли.

Боль, которая не вызвана инфекцией или травмой, — это сигнал о недостатке воды в области, где эта боль ощущается. Боль – это отчаянная просьба организма о воде, необходимой для вымывания токсичных отходов из обезвоженного участка.

Количество воды в организме имеет определяющее значение для его здоровья. При этом вода должна быть чистой водой, а не каким-то напитком или соком. Она не должна содержать химикатов, токсичных металлов, заразных бактерий и паразитов, кофеина и алкоголя.

К сожалению, нашу водопроводную воду трудно назвать питьевой. Несмотря на то, что хлорирование воды является достаточно эффективной мерой борьбы с различными бактериями и амёбами, хлорирование крайне вредно для здоровья. Хлор, соединяясь с органическими веществами, образует различные ядовитые соединения типа диоксинов. Как же влияют указанные примеси в водопроводной воде на организм человека?

Хлор – разрушает нервные ткани, убивает полезную флору в кишечнике.

Свинец – разрушает гормоны, ферменты, ухудшает кровь.

Алюминий – парализует нервную систему.

Мышьяк – разрушает нейроны головного мозга.

Медь – поражает почки и печень.

Железо – снижает иммунитет, стимульрует развитие онкологических клеток.

Кадмий – вызывает онкологию, разрушает почки.

Стронций – подавляет иммунитет.

Перед употреблением внутрь, водопроводную воду необходимо (обязательно!) очищать от всех вредных примесей и, желательно, структурировать. В организме каждая клетка наполнена и окружена именно структурированной (кластерной) водой имеющей структуру, аналогичную кристаллу. На процедуру структурирования воды организм тратит значительное количество получаемой в процессе гомеостаза энергии.

Вода обладает особой самоорганизующейся молекулярной структурой, которая изменяется под различными видами информационных воздействий (механических, химических, акустических, электромагнитных и др.). В результате таких воздействий молекулы воды перестраиваются и она фиксирует (запоминает) данную информацию. Очень показательны в этом плане исследования японского учёного Масару Эмото по информационному воздействию на кристаллы воды. Им убедительно показано, что «жидкокристаллическая»  структура воды может быть коренным образом изменена информационным воздействием. При этом, негативная информация разрушает структуру воды, а позитивная – создаёт великолепные гармоничные «жидкокристаллические» структуры (Фото 1-4).

Многочисленными исследователями разных стран мира доказано, что на свойства воды влияют магнитные и электромагнитные поля. При этом, разные магнитные полюса придают воде разные свойства. Так, при действии северным полюсом магнита вода структурируется  и приобретает антибиотические, антибактериальные свойства; предупреждает развитие инфекций и рост опухолей. А вода, обработанная южным полюсом  магнита, наоборот, активирует инфекции и рост опухолей.

Есть данные, свидетельствующие о том, что разные спектры света придают воде различные свойства. Так,  голубые, фиолетовые и ультрафиолетовые лучи хорошо структурируют воду; свет средней (зелёной части спектра), слабо структурирует; а жёлтые и красные лучи –  деструктурируют воду.

Если свежую родниковую воду, или подземную воду из скважины (из темноты) облучить ярким солнечным светом, то  вода структурируется и приобретает  целебные свойства.

Этот феномен структурной памяти позволяет воде фиксировать  в своей структуре различную информацию, содержащуюся в окружающем её веществе и пространстве (музыке, свете, молитве, слове и даже мысли). И не только фиксировать, а хранить её и, что важно, обмениваться этой информацией с окружающей средой. А если это так, то человек, состоящий более чем на 70% из воды, представляет собой программируемую (управляемую) систему – своеобразный «биокомпьютер» на основе жидких кристаллов.

Фото 1. Примеры структур информационно грязной воды и информационно чистой структурированной воды

Фото 2. Реакция воды на информационное воздействие разной музыки. Классическая музыка В.Моцарта структурирует воду

Фото 3. Реакция воды на положительную и отрицательную информацию

Фото 4. Информационно грязная вода из озера в городе и та же вода после прочтения над ней молитвы

(Фотографии взяты из книги Масуро Эмото  «Послания воды)

Таким образом, любая внешняя информация, через резонансные взаимодействия может изменять структуру и биохимический состав жидкой среды организма человека на молекулярном и клеточном уровнях. При этом, могут даже перепрограммироваться структуры молекул ДНК, вплоть до полного их разрушения. «Биокомпьютер» (организм)  каждого человека имеет свою индивидуальную программу и нарушения (сбои) в этой программе – причина различных заболеваний.

У воды много удивительных свойств, которые делают её непохожей на все другие вещества, образующие оболочку земного шара. Недавно открыта форма воды, названная сверхионизированной. С ней осуществляются химические реакции, которые химики считали невозможными в принципе. Так вода, загрязнённая нефтью и канализационными стоками, при добавлении небольшого количества сверхионизированной воды очищалась до кристально чистой. А японские учёные недавно обнаружили тип воды о существовании которого никто не подозревал. Выяснилось, что организмы новорождённых младенцев и детёнышей животных содержат совершенно особую воду, которую назвали кластерной. Она имеет снежинкообразную структуру и оказывает мощное оздоровительное воздействие, выводит токсины из клеток и останавливает процесс старения. Молекулы ДНК содержат именно такую воду.

Но среди всех свойств воды есть одно, самое удивительное и необычайное, ставящее воду выше всех других веществ – это её «бессмертие». Человек ежегодно извлекает из земли около 7 млрд. тонн полезных ископаемых. Как ни велики их запасы, они постепенно убывают. Население земного шара каждые сутки потребляет около 7 млрд. тонн воды – столько же, сколько полезных ископаемых за год. Но от этого общее количество воды на планете не уменьшается и составляет 1370 млн. куб.км.

Вода в природе обладает способностью «возрождаться» (самоочищаться). Переработанная животными и растениями, прошедшая через паровые котлы и турбины, загрязнённая кислотами и щелочами, насыщенная нечистотами и красителями вода сильно меняет свои физические и химические свойства. Однако проходит необходимое количество времени и вода, подобно сказочной птице Феникс, возрождается и опять становится чистой и прозрачной. Но всему есть предел и человек  должен об этом помнить.

В средние века алхимики в своих лабораториях, а путешественники в далёких сказочных странах настойчиво искали эликсир жизни и источник вечной молодости. Они не знали, что этот таинственный эликсир – обыкновенная чистая и структурированная вода. Сейчас над ней нависла реальная угроза превратиться в источник смерти. Общее загрязнение энергоинформационной среды способно менять структуру воды и таким образом влиять на нашу жизнь.

Исследования последних лет, проведенные передовыми, прогрессивно мыслящими учёными во многих странах мира (в том числе и на Украине), достоверно показали, что на структуру воды, представленную кластерами различных гидратных оболочек, записывается информация о всех тех событиях и процессах, в которых она принимала участие в ходе её круговорота в природе.

Процесс записи информации изменяет молекулярное состояние воды и в ней появляются как бы «сгустки» (диссипативные структуры) молекул воды – глобулы. Их стабилизация и устойчивость обусловлены движением протонов по спиральным цепочкам молекул воды в этих структурах. Образование таких открытых кооперативных систем в воде связано с солитонным механизмом переноса протона по цепочкам водородных связей, что приводит к появлению самоорганизующихся диссипативных структур, как в гидратных оболочках растворённых веществ, так и в структурах воды не содержащих растворённого вещества. Такая вода считается «информационно грязной».

Почему глобулы таких диссипативных структур имеют тенденцию информационно «заражать» весь объём воды, т.е. образовывать подобные структуры при разведении во всём объёме? Оказывается, что такие структурные микроблоки являются центрами «конденсации» — информационными зародышами особых излучательных структур. Как кусочек льда, брошенный в переохлаждённую воду, приводит к её немедленной кристаллизации, так и образование  диссипативных структур (с информационной затравочной структурной организацией) будет происходить во всём объёме воды.

«Информационно грязная» вода тормозит все биохимические процессы в клетках организма и, как результат, регенерацию повреждённой клеточной ткани, а так же отрицательно влияет на генный аппарат молекул ДНК.

Как же очистить «информационно грязную» воду ?  Работы в этом направлении на Украине ведутся в Институте экологии человека (в Киеве) под руководством профессора, доктора ф/м наук М.В.Курика и в Международной Академии биоэнерготехнологий с участием к.г/м.н. В.А.Цыбко, В.Н.Суржина и др.

Ими разработана специальная аппаратура и технология по торсионному структурированию воды. Под воздействием правоспирального торсионного поля вода приобретает организованную структуру и резко улучшает свои свойства и качество. Такая вода приобретает однородную мелкодисперсную структуру, имеющую когерентное фрактально-спиновое состояние молекул. Если  структурированную воду смешать с другой порцией воды, то произойдёт фрактально-спиновая структуризация всего её объёма.

Когда такая  структурированная («информационно чистая») вода попадает в организм человека или животного она структурирует всю находящуюся в организме воду, что способствует восстановлению тонкой энергетической системы организма, активизации обмена веществ и механизма регенерации тканей на клеточном уровне.

Несомненно, что в недалёком будущем структурированная вода займёт центральное место не только в научных основах медицины и природных методах водолечения. А будет создано направление водной медицины, основанное на разных методах структурной обработки воды, как носителя  различных видов информации.

Полученная украинскими учёными структурированная вода является антиоксидантом – она защищает организм от вредного разрушающего действия свободных радикалов, снижает активность вирусов и бактерий, увеличивает свёртываемость крови и скорость заживления ран, активизирует защитные функции организма и усиливает действие лекарственных препаратов, а также улучшает вкусовые качества напитков.  Такая вода и есть настоящий эликсир жизни и долголетия.

Чтобы оздоровить организм и поддерживать его физиологические функции в нормальном состоянии требуется в день 6-8 стаканов чистой структурированной воды. Когда же  и сколько следует пить воды? Воду следует пить ежедневно, не торопясь, небольшими глотками, по стакану (250мл.),  по следующей схеме:

— утром сразу после пробуждения, чтобы устранить обезвоживание, вызванное долгим сном;

— перед едой за 30 минут до каждого приёма пищи, чтобы подготовить пищеварительный тракт (снизить концентрацию крови и увеличить её активность);

— после еды через 2,5 часа, чтобы завершить процесс переваривания пищи и устранить обезвоживание, вызванное расщеплением пищи;

— перед выполнением физических упражнений, чтобы создать необходимый запас воды, для предотвращения обезвоживания.

Известно, что повышенный уровень холестерина в крови это первый признак развития болезней сердца и мозга. Современные исследования показывают, что выработка повышенных доз холестерина в организме – прямое следствие хронического обезвоживания за счёт недостаточного потребления воды (Ф.Батмангхелидж, 2004г.).

В результате недостаточного снабжения водой, кровеносная система приспосабливается к неблагоприятному (дефицитному) водному режиму путём уменьшения своей ёмкости. Сначала закрываются периферические капилляры, а затем и крупные сосуды сжимают свои стенки, чтобы оставаться наполненными и поддерживать в них необходимое давление. Такое уменьшение ёмкости кровеносной системы приводит к заметному повышению давления в артериях.

Таким образом, причиной сжатия сосудов является необходимость создания такого давления в артериальной системе, чтобы привести в действие систему обратного осмоса для поддержания жизнедеятельности клеток путём пропускания жидкости через клеточные мембраны. Разница между систолическим и диастолическим давлением соответствует силе, необходимой для доставки жидкости в жизненно важные клетки. По мере обезвоживания организма для фильтрации и поступления («впрыскивания»)  жидкости в клетку требуется всё большее давление.

Ф.Батмангхелидж утверждает, что «повышенный уровень холестерина – это признак защиты клеток от сильного осмотического воздействия концентрированной крови, которая старается вытянуть необходимую ей воду из клеток через мембраны. Холестерин – это своего рода природная водонепроницаемая «глина», которая забивает отверстия в клеточной мембране, помогая сохранить её архитектуру в неприкосновенности и предотвратить чрезмерную потерю воды».

Клетки внутренней оболочки артерий, которые не способны вырабатывать холестерин, могут защитить себя от обезвоживания только одним способом – изъять холестерин из циркулирующей крови и отложить его на своих мембранах. При хроническом обезвоживании (недостаточном потреблении воды), клетки печени будут постоянно вырабатывать дополнительный холестерин и вбрасывать его в систему кровообращения для использования клетками сосудов.

Чтобы предотвратить накопление избыточного холестерина клетками внутренних оболочек артерий необходимо поступление в организм достаточного количества воды. При полном насыщении клеток водой выработка холестерина значительно снизится.

Сердце не является исключением и его состояние тоже зависит от степени обезвоживания  его  клеток. Ф.Батмангхелидж указывает, что сердце при обезвоживании «теряет работоспособность настолько, что начинает давать сбои. Часто процесс начинается со спазма с последующей перманентной непроходимостью малой артерии. Первоначально спазм вызывает боль. Если в этот момент сразу  же дать человеку воды, спазм пройдёт, и постоянной непроходимости артерии можно будет избежать. В любом случае немедленный приём воды для такого пациента гораздо важнее любых других лекарств».

В заключение несколько слов о напитках, которые, как ошибочно считают многие, способны заменить чистую воду.

Чай и кофе – это напитки, которые содержат кофеин в количестве 50мг. и 80мг. на чашку соответственно. Действие кофеина проявляется в обезвоживании организма.

Газированные напитки с искусственными заменителями сахара тоже содержат кофеин. Кроме того, искусственные заменители сахара вызывают повышенное ощущение голода, что ведёт к потреблению большего количества пищи, чем необходимо, и как следствие, к ожирению.               

Алкогольные напитки вызывают обезвоживание путём воздействия на почки, которые начинают активно выводить воду из организма.

Молоко является источником кальция и белков, и его следует рассматривать, как пищу.

Соки содержат слишком много сахара и способствуют накоплению жира.

 Таким образом, из изложенного следует, что самым простым, доступным и эффективным средством для улучшения здоровья, предупреждения болезней и достижения долголетия является чистая структурированная вода – истинный эликсир жизни.

В.А. ЦЫБКО,

вице-президент Международной Академии биоэнерготехнологий,

канд. геол. мин. Наук

Опубликовано «ПЧ» № 11-12 (59-60) июнь 2007