?> Чорнобильські сподівання | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Чорнобильські сподівання

На  фоні  масштабної дорожнечі та  стабільного зменшення фінансування чорнобильських  програм, яке за 20 років  незалежної України в Державі зменшено від 100 до 9 відсотків від необхідного, значно збільшилась інвалідизація потерпілих від чорнобильської катастрофи, проблеми з лікуванням та харчуванням кидають людей у лежаче положення, та все частіше призводять до смерті.

Інваліди  Чорнобиля, які здатні на пересування та  мають кошти на адвокатів, зуміли відстояти в  судах, хоча б деякі із втрачених пільг, та тих, хто мало-мальськи зумів повернути собі  частину  втраченого, в Україні складає менше п’яти відсотків. Однак, наявність  на руках  позитивних рішень судів, не дає повної гарантії на належне отримання пенсії, пільги чи компенсації, тому значна частина  рішень судів залишається не виконаною, лише деякі з них доходять до Європейського суду з прав людини.

Саме з цієї причини, Кабінетом Міністрів України, 14 січня цього року було ініційовано та зареєстровано проект Закону України № 7562, який, начебто має врегулювати виконання рішень судів. Під прихованою назвою врегулювання, фактично подана на затвердження Верховною Радою України, повна ревізія як чорнобильських, так і інших пільг та компенсацій в Україні, шляхом переведення  їх в  ручний режим роботи на поталу чиновникам Кабінету Міністрів України, при  цьому  запропоновано не  лише  відмінити  дію  цілої  низки  Законів України, а й повністю зупинити  дію статей 3,6, 8,9, 16, 17, 19, 22,  24, 58, 64, 92 Конституції  України та цілого ряду міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

Навіть при введенні в Україні Надзвичайного стану, передбачене лише часткове обмеження дії чинного законодавства із встановленням чітких  критеріїв та терміну дії таких обмежень. У вказаному проекті, жодного терміну дії не передбачається, як і не вказується про конкретні розміри зменшення видатків. «Якщо це не спроба Конституційного перевороту, тоді що це?», - запитують інваліди Чорнобиля під час проведення масових акцій протестів під стінами Верховної Ради, обласних, міських та районних адміністрацій  України.

На хвилі наростаючого невдоволення, місцевих та масових протестів, офіційних звернень до Президента та Голови Верховної Ради України та повного мовчання з цього  приводу перших осіб Держави, при Міністерстві праці та соціальної політики розпочата ревізія  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Подані чорнобильськими громадськими організаціями пропозиції, щодо порядку виконання чинного Законодавства, начебто прораховуються, в цей же час, лобіюється подача складних схем та  формул розрахунків, яка явно на руку армії чиновників, щоб зберегти створювану, десятиріччями корупційну вертикаль, яка дає змогу різноманітних маніпуляцій із наданням повного комплексу привілей мінімальній кількості наближених та повній вакханалії свавільного проведення розрахунків, всім іншим потерпілим чорнобильцям.

Вкрай стривожені та доведені до відчаю чорнобильці, не втрачають сподівань на продовження діалогу із Президентом та Верховною Радою України шукають способи взаємодії по забезпеченню захисту своїх конституційних прав та свобод вирішили, в терміновому порядку провести форум громадських чорнобильських організацій.

До наших проблем дослухались в Херсонській міській Раді та за її активної участі і допомоги голови міжнародного благодійного чорнобильського Фонду Е.Сізих, 11 березня 2011 року у великому залі Херсонської міської Ради організовано та проведено республіканський форум громадських чорнобильських організацій.

На жаль, декілька із запрошених чорнобильських організацій, з технічних причин не змогли прислати своїх представників,  повідомивши про свою підтримку та подальшу співпрацю в цьому напрямку, лише центральний апарат «Союз Чорнобиль України», на офіційний запит про участь у форумі, жодної відповіді чи побажання не висловив, тому в форумі прийняли участь 16 громадських чорнобильських організацій.

Зустріч та робота форуму пройшла наповнено із повним розумінням необхідності співпраці всіх чорнобильських організацій в напрямку збереження Конституційних прав і свобод та недопущення ревізії чинного чорнобильського законодавства, адже ганебний нетямущий демонтаж всього сущого в Україні, тепер перекидається на Конституцію та чорнобильське законодавство, що й призводить до рекордно великого приросту інвалідизації та смертей.

Маючи негативний досвід обрізання пільг і компенсацій антизаконними та протиконституційними Постановами Кабінету Міністрів України, мовчання Президента та Голови Верховної Ради України, з приводу проекту Закону №7562, чорнобильці втрачають залишки довіри до вищих посадових осіб Держави, та все частіше змушені шукати захист, а часом і притулок в інших країнах, а неспроможні, до переїзду звертаються якщо не за допомогою то хоча б за співчуттям до Європарламенту, громадських правозахисних організацій, а часом до керівників чи посольств держав Євросоюзу і такі підтримку та розуміння вони знаходять швидше, ніж в нашій Державі Україна.

Чорнобильці, як і всі громадяни Держави Україна довірятимуть владі і йтимуть з нею на конструктивне співробітництво, тільки маючи впевненість, що влада їх чує, чує кожного окремого громадянина. Тому дуже важливо по суті, щоб наші побажання та звернення були розглянуті всебічно, із повним дотриманням конституційних норм та міжнародного права. Та як нам можна на це сподіватись, коли в процесі проведення форуму, наші колеги, які працюють в комісіях при міністерстві праці та соціальної політики, приймаючи участь у форумі в інтерактивному режимі, повідомили, що представники Міністерства фінансів призупинили розгляд  запропонованих чорнобильським громадськими організаціями, форм розрахунків чорнобильських інвалідних пенсій (із розрахунку 6-ти, 8-ми та 10-ти мінімальних пенсій), пославшись на брак статистичних даних.

Шум та крайнє невдоволення учасників форуму, з цього приводу, можна зрозуміти, адже Міністерство праці та соціальної політики, створюючи Єдиний Державний реєстр потерпілих від чорнобильської катастрофи,  вклало в цю роботу та постійну підтримку цього реєстру величезні кошти, звісно, що вони могли піти на підтримку фінансового забезпечення чи можливо, їх би вистачило на всю програму медичного забезпечення інвалідів Чорнобиля. Та як ми побачили, не сталось ні того ні іншого. Невже все пішло на вітер?

Ці та інші питання залишаються без  відповіді, як і те, що жоден чиновник, чи суддя, який частіше свідомо,  ніж з примусу, порушив права  потерпілого чорнобильця, а то й прикутого до ліжка інваліда, ще не поніс заслуженого покарання.

Чи не тому чиновники Мінпраці, на словах погоджуючись із пропозиціями чорнобильців всіляко затягують процес підготовки та розгляду рекомендацій, на ділі повертаються до роками налагодженої корупційної схеми нарахувань чорнобильських пенсій по формулам, які вигідні лише маленькій групі ліквідаторів, що отримала тисячні премії за часів  Радянського Союзу, та приближеним до чиновництва які можуть «здобути» довідку про таку премію?

Чи не тому, учасники форуму щораз повертались до  питання, - хто з чорнобильців лобіює питання ревізії чорнобильського законодавства та куди і кому виділяються кошти, виділені Державою на підтримку інвалідних чорнобильських організацій?

Відповіді на ці запитання не було кому дати, тому дозволю собі привести слова Віктора Лисицького, «ForUm» - Цілком справедливо в Світі, та й у нашому суспільстві, українська влада найчастіше асоціюється зі словом «корупція». Ці та інші схожі доводи, викладені мною вище, взято із його статті за 10 березня цього року, «Кабмін підпорядковує Президента», за яку я йому дуже вдячний.

Замість  післяслова:

Форум ще продовжував роботу, йшло активне обговорення як з  трибуни так і в невеличких перервах, пропозицій Анатолія Бондаренка, щодо продовження співпраці із питань соціального захисту з ветеранськими та чорнобильськими громадськими організаціями силових структур України, зачитувались листи, запити та ряд проектних документів щодо подальшої співпраці, як з Українськими, так і з зарубіжними громадськими організаціями, як  на комп’ютер надійшло гаряче повідомлення про наближення цунамі до берегів Японії та можливу загрозу побережжю Дальнього Сходу Росії.

Дивлячись в залу на  заклопотаних учасників форуму, в мене одночасно постала перед очима Чорнобильська трагедія, згадалась пожежа в машинному залі третього енергоблоку Чорнобильської АЕС, що сталась в 1991 році, коли через помилку проектантів, які в одному пакеті кабелів, передбачили прокладку силового та сигнального кабелів, через що після пробою силового кабелю, включилась та розігналась до скажених обертів турбіна, пройшла розгерметизація, вилились розіллялись та загорілись масла, кабелі, рухнула покрівля…

Перед очима промайнуло побережжя японських островів з мегаполісами та атомними електростанціями, які я буквально днями, показував своїм онукам, мандруючи супутниковим глобусом…

Як  виявилось наступного дня, найгірші, передбачувані мною події, цього разу не  стались.

Разом з цим я не можу заспокоїтись, знаючи про неочищений саркофаг, Дніпровський каскад гідроелектростанцій, проблеми Чорного, Азовського морів та Карпат, які, сподіваюсь, знаєш і ти, шановний читач, тому дозволю собі надати витяг із нашого звернення до Президента Європарламенту:

«На очах у всієї країни відходять у небуття беззахисні ліквідатори. Після такого ставлення до ліквідаторів, якщо станеться нова катастрофа, хто погодиться взяти участь у її подоланні?

На жаль, можливість нового лиха в Україні, страшнішого за Чорнобиль 1986 року, – не наша вигадка. Є вагомі причини для стурбованості станом радіаційної безпеки, передусім, України, Білорусі, західної частини Росії, а також для неабиякого занепокоєння щодо радіологічного благополуччя прикордонних країн згаданих держав і практично всіх країн Європи, які досі зазнають впливу чорнобильської радіації.

Для Чорнобильської зони та ліквідації наслідків катастрофи надалі виділяють значні кошти, однак міжнародний контроль за їх використанням, на нашу думку, вкрай поверховий. Зведення колосального шатра над чорнобильським «саркофагом», є не більш корисним, ніж звичайна парасоля для тяжко хворої людини під час буревію.

До сьогодні не вирішено проблему звільнення зруйнованого 4-го блоку від ядерної «золи». Дотепер не зроблено жодного кроку для переведення звалища ядерних матеріалів всередині «саркофагу» у контрольований стан і їх остаточного захоронення або довготривалого утримання в спеціальних контейнерах у відповідності до стандартів ядерної безпеки. Нині ядерне паливо в «саркофазі»  руйнується, стає рухливим, через що може змінюватися його розташування і, як наслідок, може виникнути загроза небезпечного скупчення ядерного матеріалу.

Остаточна зупинка чорнобильських реакторів, яку на Заході, як і новий конфайнмент, вважають значним кроком у подоланні наслідків Чорнобиля, насправді не могла дати і не дала бажаних результатів. Разом з тим, вона загострила низку проблем, зокрема, з безпечного утримання ядерних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення електричною енергією і газом зупиненої станції тощо.

В Україні, в густозаселеній частині Європи працюють ще 15 ядерних реакторів. І це в країні, яка з найбільш економічно розвинених республік колишнього СРСР перетворилась на скупчення небезпечних непрацюючих та напівпрацюючих промислових велетнів та карликів, не захищених сучасними системами безпеки. Однак, найбільшу стурбованість у нас викликає не стільки стан  захисту атомних електростанцій, як в частині можливої катастрофи, так і її транскордонних наслідків, скільки байдужість і самовідсторонення атомного відомства від вирішення проблем зруйнованого 4-го блоку Чорнобильської АЕС та організації поводження із залишками ядерного палива всередині «саркофагу». Це, так само як і відсторонення ядерного оператора від участі у фінансуванні програм із соціального захисту ліквідаторів, певною мірою суперечить визнаним у світі правовим принципам відповідальності за заподіяну шкоду внаслідок ядерного інциденту».

Зацікавленість та повідомлення про подальшу співпрацю, від посольства ми отримали, слід сподіватись, що нам вдасться знайти розуміння і співпрацю і з  Президентом та Головою Верховної Ради України.

Валерій РЕШЕТНИК,

полковник у відставці,

віце-президент всеукраїнської  громадської

організації  інвалідів Чорнобиля «Прип’ять»,

член  координаційної  Ради всеукраїнської громадської

організації  ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86»,

інвалід другої групи.

Резолюція

форуму громадських чорнобильських організацій України

11 березня 2011 рік.                                                                                               місто Херсон.

В 1991 році Держава Україна  прийняла Закон  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  яким  в силу  ст. 13 цього Закону, взяла на себе обов’язок  повної компенсації та  відшкодування  завданої  шкоди із  фінансовим наповненням  статей цього Закону,  яке  протягом  двадцяти років зведене  зі 100  до дев’яти  відсотків.

Своїми постановами  Кабінет Міністрів України протягом двадцяти років  шукає  способи  «обрізання»  бюджетних асигнувань потерпілим від чорнобильської катастрофи,  ігноруючи  норми  Закону,   Конституцію,  неодноразові  рішення  Конституційного  суду,  норми міжнародного  права.

За  цей  же  час, Верховна Рада України, прийняттям державних бюджетів, неодноразово відміняла або обмежувала  дію  статей  Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»,  порушуючи  дію  статей 3,6, 8,9, 16, 17, 19, 22,  24, 58, 64, 92 Конституції  України.

В  Україні  лише  три  категорії громадян, яких  держава,  шляхом  виконання  військового обов’язку зобов’язувала ціною власного  здоров’я, а часом і життя,   безумовно  виконувати накази,  направивши в горнило чорнобильської катастрофи. Тоді як інші  пільгові  категорії  громадян, якщо  і  ризикували  своїм  життям,  так  не  під   силою  безумовного наказу,  а  працювали  по  відповідному трудовому договору найму.

За  свої  дії  Держава двома зверхспеціальними законами  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та « Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту»  взяла на себе відповідальність, обов’язок і  гарантії  за повне  відшкодування  шкоди  завданої  життю  і  здоров’ю цих  громадян та  їх  сім’ям.

Катастрофічне зменшення  фінансування чорнобильських соціальних програм  призвело  до масових судових  позовів, частина  з яких  знаходиться в  міжнародному європейському суді. Наші  неодноразові  звернення до Президента України, в  Верховну Раду України та відповідні  комітети,  призвели  до  запевнень,  що  зміни до  Закону  які  розробив Кабінет Міністрів України задовольнять  як Кабінет Міністрів України так  і  чорнобильців.

Насправді, наші звернення з  вимогами  заборони  будь якої  ревізії  чорнобильського законодавства залишаються поза увагою Президента та Верховної Ради України.

З прийняттям  ряду  наших пропозицій,  щодо  способів забезпечення  виконання  чинного законодавства,  практично  відпадає  необхідність звернення  з судовими позовами інвалідів Чорнобиля,  а  разом  з  цим  вирішується питання    виконання рішень судів,  глобально скорочуються  судова тяганина,  необхідність утримання  додаткового штату юристів та чиновників   Міністерства праці та соціальної політики,  із  одночасним вивільненням  значних  сум  коштів з Державного бюджету,  на  їх  утримання,  що явно  не  до  вподоби великій  кількості  чиновників  як  нижчого рівня, так і високопосадовців,  адже  обривається  налагоджена   роками   схема   вертикальних маніпуляцій,  поборів  та  премій  за, так  звану,  економію бюджетних коштів.

Виходячи з чого, отримані  на ім’я Президента України та Голови Верховної Ради України,  заяви  та  запити інвалідних чорнобильських організації, доводились до їх відома в неповному, або  перевернутому  вигляді та на них до цього часу не дано належних відповідей.

З  метою безумовного виконання Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та  норм  міжнародного права з цих  питань, зняття соціальної напруги, форум громадських чорнобильських  організацій України, - постановляє:

1. У зв’язку з неадекватним реагуванням  та  відсутністю офіційних  відповідей  на  наші  пропозиції,  щодо  забезпечення  виконання  Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», делегувати на термінову зустріч із  Президентом України та Головою Верховної Ради України, з  метою негайного вирішення питання  про  виконання  вказаного Закону  у  повному  обсязі  і  зняттям  питань  по  його  ревізії,  доручивши  проведення  особистої  зустрічі за підготовкою та врученням запиту  Колядіну А.Ф., Решетнику В.І., Чашкіну В.Г., Шеремет М.М., Буздик О.Т.

2. Розробити та внести пропозиції Президенту України, Верховній Раді України, та бюджетному комітету Верховної Ради про відокремлене фінансування технічної і  соціальної програми Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для забезпечення цільового використання коштів по цим програмам, із обов’язковим  оприлюдненням розподілу та фактичного  використання  цих коштів.

3. Вийти з пропозицією до Президента України, Кабінету Міністрів України про обов’язкове встановлення особистої відповідальності осіб та їх керівників, що допустили порушення чинного чорнобильського законодавства чи звузили права чорнобильця.

4.  Протягом місяця керівникам  чорнобильських громадських організацій, присутніх на форумі:

А).  Провести консультації та особисті зустрічі з німецькою громадською організацією «Союз Чорнобиль», російською громадською організацією «Союз Чорнобиль» та громадськими чорнобильськими організаціями сусідніх країн, з метою підготовки та проведення сумісних заходів по увічненню пам’яті  загиблих чорнобильців та соціального захисту потерпілих від катастрофи на ЧАЕС.

Б). Разом із представниками міжнародних громадських чорнобильських організацій сусідніх  країн, підготувати  та  надіслати  інформацію  про  стан  радіаційної безпеки та забезпечення соціального захисту потерпілих від чорнобильської катастрофи  до керівників держав Європейського союзу.

В). Висловити щиру подяку братній німецькій громадській організації «Союз Чорнобиль» та Російській громадській організації «Союз Чорнобиль», які в нинішньому році, виступили з підтримкою вимог інвалідних чорнобильських організацій України, проінформувавши ряд керівників європейських країн про стан соціального захисту потерпілих від  чорнобильської катастрофи в Україні.

Іванова О.І.,

Президент всеукраїнської організації інвалідів Чорнобиля «Прип’ять»;

Колядін А.Ф.,

Голова  Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86»

Зенченко А. Ф.,

Голова правління - президент Всеукраїнської спілки  громадських об’єднань «Координаційна Рада

громадських об’єднань інвалідів та постраждалих від Чорнобильської катастрофи»;

Карпенко Л. М.,

Голова Громадського об’єднання «Фонд Інвалідів Чорнобиля» м. Києва та Київської обл.,

Голова Комітету контролю у сфері соціального захисту та пенсійного забезпечення громадян України ВГО  «Громадський контроль»;

Сізих Е.О.,

Голова міжнародного благодійного Чорнобильського  фонду;

Федоров В.М.,

Голова  чорнобильської  організації  Криму «Благовіст»;

Гурківський В.В.,

Голова Херсонського міського осередку «Асоціація «Афганці  Чорнобиля»;

Пегов Є.М.,

Голова Запорізької обласної організації «Союз інвалідів Чорнобиля»;

Павлов А.А.,

Заступник голови ради  Союз «Чорнобиль» міста Макіївки;

Мардагалімов Н.Х.,

Голова правління «ТСЗ «Пам'ять Чорнобиля» м. Краматорськ;

Черкасов Ю.В.,

Член Ради Константинівського союзу інвалідів Чорнобиля;

Костенко С.П.,

Голова КМО СЕП «Союз Чорнобиль України» м. Краматорськ;

Лобенок І.Я.,

Голова Цюрупинської районної організації «Союз Чорнобиль України»;

КузьменкоГ.Г.,

Голова Каховської районної організації «Союз Чорнобиль України»;

Зосімова А.В.,

Голова Херсонської міської громадської організації «Союз Чорнобиль України»

Запись была опубликована: glavred(ом) Воскресенье, 13 марта 2011 г. в 12:46
и размещена в разделе Наше право, Новини Спілки "Чорнобиль-86".
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Чорнобильські сподівання" Один комментарий

  1. иуки сказал(а):

    И подлые удары в наши спины
    Не заберут у нас
    СВОБОДНОЙ УКРАИНЫ!!!
    ЕСЛИ ВЫ НЕ ИНТЕРЕСУЕТЕСЬ ПОЛИТИКОЙ – ПОЛИТИКА ЗАИНТЕРЕСУЕТСА ВАМИ…! Это теория, а теперь это-же мы имеем на практике!!! У нас ничего не выходит потому, что они с нами о политике, а мы с ними о законе. А это разные вещи – политика всегда велась вне закона, ЧТО МЫ СЕЙЧАС И НАБЛЮДАЕМ! Мы розговариваем на разных языках. Если они не хотят на нашем языке, тоесть законно, тогда надо с ними розговаривать на ихнем языке, тогда они нас услышат!

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта