?> До 24-ї річниці Чорнобильської катастрофи | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
16.04.2010, рубрика "Статті"

Чекаємо не пільг, а соціального захисту

 День Победы 1

Незабаром сумна дата - 24 річниця аварії на Чорнобильській АЕС. Аварія вже отримала два суттєвих визначення: найбільша у світі техногенна катастрофа та чорнобильська атомна війна. Із 190 тонн ядерного палива майже 90% відсотків потрапили в атмосферу. Значна територія України  була  забруднена радіоактивним пилом. За висновками фахівців викид радіонуклідів у сотні разів  був потужнішим, ніж під час ядерного вибуху в Хіросімі. Герої пожежники за лічені години після  аварії локалізували пожежу, а далі за справу  взялися  військові частини, підрозділи цивільної оборони та будівельники. Саме вони у травневі свята запобігли ще більшому вибуху, який спустошив би пів-України.

Понад 600 тисяч офіцерів і бійців строкової служби, та й запасу, були мобілізовані на важку та небезпечну роботу. Запізно прийшло офіційне повідомлення про небезпеку, багато людей отримали значні дози радіаційного опромінення. Сьогодні держава має виправити припущені помилки і взяти на себе відповідальність за подолання наслідків аварії.

День Победы 2

Серед нагальних питань, які, на нашу думку, треба терміново вирішити – необхідність  виділити  із загальної кількості постраждалих саме ліквідаторів, які перебували в зоні аварійних робіт у 1986, 1987, 1989 роках. Закцентувати увагу на  ліквідаторах-інвалідах  квітня - грудня 1986 року, бо саме на їхні плечі випав найтяжчий період.

Потребує істотного покращення медичне забезпечення «чорнобильців». Право на безоплатні медикаменти часом залишається  тільки на папері. Визначені законом медичні норми  харчування безпідставно замінюються загально фізіологічними.  Путівок для санаторного - курортного  лікування інвалідів-чорнобильців  завжди  не вистачає. Самостійно придбати їх вони не можуть,  бо компенсація за не отриману путівку наразі становить лише 120 гр., що складає 20-ту частину її фактичної  вартості. Сумно порівнювати  грошову компенсацію на оздоровлення народного депутата у розмірі 35 тисяч із жебрацькою подачкою інваліду-ліквідатору.

Протягом тривалого  часу не вирішуються питання з- відшкодовування інвалідам - ліквідаторам за втрачене здоров’я, що передбачено трудовим законодавством та  Конституцією України.

На наше переконання, настав час, аби ліквідаторів наслідків аварії 1986 року   прирівняти у статусі  до Захисників  Батьківщини у 1941-1945 рр., адже ліквідатори - „воїни Чорнобиля 1986 року”  були на справжній атомній війні.

Зрозуміло, що породжені Чорнобильською  катастрофою понад двадцять років тому проблеми важким тягарем лягли на економіку України. Та прикро, що розроблені на діючий законодавчий базі державні програми з мінімізації її наслідків,  повною мірою не виконуються. А деякі важливі статті Конституції України та Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи” брутально порушуються.

Отже необхідно найближчим часом доопрацювати закон про соціальний захист постраждалих від Чорнобильської аварії і внести відповідні зміни до бюджету на поточний рік.

День Победы 3

В умовах фінансового дефіциту доцільно повернутися до створення Чорнобильського Фонду, до якого залучати гроші у відсотках від бізнесової діяльності на Україні іноземних фірм та компаній, від надвисоких прибутків окремих громадян, підприємств тютюнової і алкогольної промисловості, штрафи за забруднення довкілля і нанесення шкоди  природі тощо. До цього фонду можуть бути віднесені доброчинні внески від спонсорів та меценатів, які звільнятимусь від оподаткування. Положення про Фонд необхідно опрацювати спільно із громадськими організаціями, що будуть залучені до контролю за цільовими витратами.

З-поміж  заходів програми з мінімізації наслідків аварії, які потребують значних капіталовкладень,  треба визначити пріоритетні і почати  послідовно їх виконувати. Зосередити увагу на тих, що мають важливу  соціальну складову.

Поширити  для інвалідів-ліквідаторів 1986 року, які фактично є учасниками атомної війни, додаткові  компенсації на кшталт учасників ВВВ.

Вилучити із вживання сам термін пільги, який принижує гідність героїв-ліквідаторів аварії та не відповідає дійсності.

Доцільно встановити орден (почесний знак) - нагороду для учасників самого найважчого періоду боротьби із наслідками аварії на ЧАЕС (1986 рік) та надати їм статус осіб, що одержують надбавку за особливі заслуги перед державою.

Треба усвідомити, що Чорнобиль буде поряд з нами не одне  десятиріччя, тож негативні наслідки аварії глибшатимусь.    

Щоразу перед черговою річницею аварії  ліквідатори чують  гасла про необхідність змінити ставлення до справжніх рятівників Вітчизни. Однак час спливає, а все залишається без змін. Багато разів піднімалось питання про необхідність закінчення спорудження меморіального комплексу пам’яті Чорнобильської  катастрофи по вул. Нагірній у Шевченківському районі Києва. Його розпочали ще 1993 році. Побудовано храм, коло і курган пам’яті з дзвіницею. Проте залишилось найголовніше – збудувати музей.

З роками відходять у небуття ті, хто безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Їх залишається дедалі менше. За підрахунками - приблизно 60 тисяч. Тож треба поквапитися віддати їм належне. Не випадково вже два роки поспіль у святкових колонах Переможців 9 травня на Хрещатику йде зведена колона воїнів-чорнобильців. Вони горді, вони не просять милості та жалюгідних пільг. Вони чекають, коли прокинеться сумління у наших чиновників і держава  гідно вшанує своїх рятівників.

День Победы 4

Чорнобиль – наша пам’ять, наша біль. А водночас і рубіж крутого повороту історії, що вчить нас і багато до чого зобов’язує. Впевнений, спільними зусиллями ми маємо загоїти заподіяні рани і згадувати про трагедію не тільки напередодні скорботної чергової річниці, бо за 24-ю будуть 25-та і наступні роковини.

Юрій СЄДИХ,

академік Академії будівництва України,

учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

у 1986 році 1-ої категорії, інвалід П-ої групи.

Надруковано у газеті «Урядовий кур'єр»

від 16 квітня 2010 р., №70.

Фото Анатолія КОЛЯДІНА

Запись была опубликована: glavred(ом) Пятница, 16 апреля 2010 г. в 23:14
и размещена в разделе Статті.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта