Духовною протидією вищезгаданій ідеології може бути не проста відмова від феномену монадної особистості, а постійна робота соціального інтелекту по розкриттю трансперсональних основ такої особистості, тобто нова духовність, що визнається рухом углиб індивідуальної психології. На рівні індивіда завжди діють закони переконань. А це потребує формування консенсусу людей та балансу їхнiх інтересів. Але духовність не може зупинитися тільки на визнанні плюралізму думок. Треба шукати їх вихідні, базові передумови. І тоді формування духовності в сучасних умовах починає орієнтуватись в напрямі виявлення загальних для людських спільностей структур в глибині індивідуальної психіки.
В глибинах психіки завжди йде перевірка власних переконань загальним досвідом, що є закодований в нашій підсвідомості. Це і є найглибший рівень духовності. На ньому, за думкою Г. Померанца, дух скидає владу літери і перед нами відкривається Єдине. Тим самим закон індивідуальних переконань поступається перед етикою солідарності народів в її глобальному контексті.
Якщо скористатися сакральною формулою, то можна сказати: ми не знаємо, коли буде богоявлення. Але ми точно знаємо місце, де воно відбудеться. Це сфера нашої любові до ближнього, людської солідарності та нашої відкритості Духу».
Газета «День», №210, п'ятниця, 15 листопада 2002,
http://www.day.kiev.ua/
и размещена в разделе Духовність, Статті.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.
