?> Духом незламані | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
14.11.2006, рубрика "Соціальне партнерство"

Духом незламані

Кожна пора року має свої привабливості для активного відпочинку, скажемо – для туризму.  Вважається, що туристична стезя відпочинку доступна фізично повно справних людей. А якщо людина має тяжкі фізичні вади здоров’я, то на що вона може розраховувати? Для переважної більшості такої, нажаль, великої частини нашого суспільства спортивний туризм до теперішнього часу був недосяжний. І ось спростувати таке усталене твердження наважились активісти Львівської громадської організації „Зелений хрест”, відомий своєю багаторічною роботою в організації масштабних заходів екологічного спрямування (керівник О. Волошинський).

В липні цього року вони організували надзвичайно сміливий захід – багатоденний сплав на надувних човнах для інвалідів-візочників по Дністру. Візки розміщались безпосередньо на човнах так, щоб була можливість кожному учаснику гребти веслами.

Якщо врахувати, що ці люди ніколи в житті не тримали в руках весел, що їх рухи в певній мірі обмежені, то можете собі уявити, як вони долали постійно виникаючі проблеми злагодженості спільних дій в управлінні човнами на стрімких течіях повноводного на той час порожистого  Дністра. Але бажання відкрити нові можливості свого фізичного стану в незвичних екстремальних умовах взяло верх. Від старту до фінішу в складних погодних умовах (дощі) дійшли всі учасники походу.

12

В серпні по цьому ж більш як двохсоткілометровому маршруту вниз по Дністру від Галича повторила сплав наша команда з 16 чоловік віком від 15 до 70 років: львів’яни, кияни, харківчани. Шестеро членів нашої групи були незрячі.

Сплавлялись на трьох багатомісних надувних човнах. Під час сплаву рівень води в Дністрі спав, оголивши чисельні кам’янисті пороги.

Приходилось постійно пильнувати в своєчасному визначенні сприятливого до проходження човнів фарватеру. А для безаварійного подолання цих перешкод потрібна була  максимальна злагодженість активних дій всіх членів екіпажів, бездоганне виконання команд рульових. Все це щоденно відпрацьовувалось і вдосконалювалось під час спливу.

Так сталось, що кожен день під вечір нас наздоганяли грози. Часто намети для ночівлі приходилось ставити під проливним дощем. До чого приємно було опісля грітися і сушитись біля вогнища, а повечерявши наскоро колективно приготовленою їжою, знову таки біля вогнища ділились новими враженнями, обговорювали плани наступних етапів походу, під гітару співали народні і власні пісні. Панувала атмосфера поетичного піднесення, братерства, взаємошанування.

Для незрячих людей кожен з цих днів був відкриттям „на дотик” нового незвичайного навколишнього світу, нових відчуттів, звуків, запахів квітучої буйної природи, щедрого літа. Уважно прислуховувались вони до наших постійних коментарів вражень від любування під час спливу надзвичайно живописними пейзажами величавого Дністровського каньйону.

Пощастило нам відвідати один із найбільших  в Європі могутніх водоспадів Джурин біля сел. Нагоряни і Нирків. Місцевість виключно мальовнича. Перемежована пагорбами, озерами, меандрами звивистої повноводної річки. Простора долина оточена з однієї сторони височенними стрімкими скелями, з другої – також стрімкими схилами, що поросли дрімучими дубовими та хвойними лісами. Раптове долина обривається ще далі вниз, здається, в скелясту безодню вируючим, гуркочущим водоспадом, над яким хмарою парує прохолодний крапельний туман. Під ногами відчуваєш тривожне стуготіння ґрунту – природа демонструє свою могутність.

34

А не так вже й поодаль височать дві монументальні архітектурно чеканні башти величної колись древньої фортеці бувшого багатолюдного селища Червоно град.

І навіть тут гроза нас відшукала, щільно накрила долину похмурими хмарами, блискавками та громами посилила наші і до того вже переповненні ми несподіваними сюрпризами враженнями ще й цього незабутнього дня. Є про що нам згадувати і ділитись враженнями з друзями. Але не для цього була організована нами ця акція унікального вояжу.

5

Інваліди мають певну можливість лікуватись та оздоровлюватись в спеціалізованих санаторіях пасивного режиму. Так, і це потрібно. А ось такого оздоровчого активного відпочинку, який пропонуємо ми, вони позбавлені. Не так вже і багато треба для масового впровадження запропонованих нами цих заходів. Без підтримки ж і достатнього матеріального забезпечення з боку державних організаційних структур це поки що неможливо. А це край як актуально потрібно. Що це можливо організувати ми доводимо нашим прикладом. Ці питання такого підходу організації оздоровчого відпочинку інвалідів заслуговують уваги й для законодавчого забезпечення. Це до речі й тема науково-практичної конференції „Практика активного відпочинку та туризм для неповно справних осіб”, яка відбулася у м. Львові 15-16 вересня 2006 р.

Фонд допомоги вченим-інвалідам по зору „Візаві” –

Юрій Войтюк, Жорж Шанаєв

Надруковано «ПЧ» № 21-22 (45-46)

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 14 ноября 2006 г. в 9:15
и размещена в разделе Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта