?> Дві долі, одна Батьківщина | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
05.05.2005, рубрика "Статті"

Дві долі, одна Батьківщина

Велика Вітчизняна війна забрала мільйони життів, принесла хаос та руїну, але найжахливішим є те, що вона посіяла непримиренну ворожнечу між українськими братами, котрі опинилися по різні боки барикади.

Ця ворожнеча вже понад 60 років розділяє синів однієї Батьківщини. Перед нами два життєві шляхи, два погляди на війну, але єдина мета – свобода та процвітання України, за яку не шкода віддати життя.

9-maya

 

Кук

Головнокомандувач УПА Василь Кук

Батрак

Полковник збройних сил України Степан Батрак 

- Розкажіть, будь ласка, де і коли Ви народилися?

Василь Кук . Я народився 11 січня 1913 р. у с. Красне на Львівщині. Закінчив Золочівську гімназію, після якої навчався на юридичному факультеті Люблінського Католицького університету. У 1941 р. закінчив військову школу ОУН у Кракові.

Степан Батрак. Я народився 8 травня 1924 р. у с. Терешковка Ніжинського району Чернігівської області. Одразу після закінчення середньої школи пішов на війну. У 1942 р. закінчив навчальний дивізіон. 

- Кого б Ви могли назвати своїм взірцем?

В. К. Звісно Тараса Шевченка. Творчість цого українського генія – це витоки щирого українського патріотизму. Хоча він і народився кріпаком, але ніколи не міг змиритися з неволею, адже був сином гордого та волелюбного народу. Шевченко завжди мріяв побачити нашу Україну сильною та незалежною державою, і тому все своє житя присвятив боротьбі за свободу свого народу та своєї держави. Доносячи до людей українське слово, українську культуру Тарас намагався відродити нашу народність. Я вважаю, що Т. Г. Шевченко – гідний приклад для наслідування, а його знамените „борітеся – поборете” має стати девізом для кожного українця.

С. Б. Взірцем для мене був парторг нашого полку Д. М. Бунін. Дивлячись на цю чесну, працьовиту та віддану своїй справі людину, мені хотілося бути таким же гідним сином своєї Батьвікщини, як і він. Наслідувати його приклад я намагався усе своє життя. 

- Де вас застала війна?

В. К. На початку II Світової війни я перебував у підпіллі. Працювати там я почав у травні 1937 р., а закінчив свою роботу задовго після перемоги над німецькими загарбниками – у травні 1954 р.

С. Б. 22 червня 1941 р. я брав участь у районній спартакіаді, змагався за Значок з кросу. Саме тоді до нашої сільради зателефонували з району, аби сповістити про початок Великої Вітчизняної війни. На той час мені виповнилося лише 17 років і до армії мене ще не брали. Тоді я вирішив піти на війну добровольцем, де мене зарахували до 26 зенітно-артилерійського полку. 

-  Яке звання під час II Світової війни Ви мали?

В. К. У 1941 р. С. Бандера призначив мене членом проводу ОУН. А навесні 1942 р. я вже очолив Провід ОУН на Південно-Східних землях України. Приблизно через рік, навесні 1943 р., мене було призначено головнокомандувачем УПА –Південь.

С. Б. У 1942 р. мене було призначено командиром відділу. А вже взимку 1943 р. я дістав звання комсорга полку. 

- Який епізод II Світової війни запамятався Вам як  найболючіший?

В. К. Найболючішим для мене був момент, коли мене взяли у полон. Адже попастися живим було для мене гіршим за будь які тортури, страшнішим за смерть.

С. Б. Коли ми відступали до Сталінграду, нам доводилося залишати за собою беззахисні українські села. Найболючішим було бачити сльози їх зневірених мешканців та слухати благання людей не кидати їх на поталу ворогу.

- За яких умов Ви будете готові піти на примирення одне з одним.?

В. К. Підкреслю, що УПА боролася насамперед проти німецьких фашистів. Що стосується СРСР, то бойові дії велися лише проти радянських каральних відділів НКВС, працівники яких, чинячи підступні провокації, закатовували українських людей. Що стосується червоноармійців, то проти них ми не воювали, адже в червоній армії було багато українців. Зазвичай ми зверталися до них з подібними промовами: ”Брати червоноармійці! Українські повстанці вітають вас як своїх рідних братів по зброї. Ми з вами сини одного народу і одної землі. Нас з вами однаково вішали, стріляли гестаповці і сталінські кати...” Це фрагмент офіційного листа бійців УПА до червоноармійців, котрий я Вам зачитую з книги „У світлі документів”. До примирення я готовий уже давно, адже, як писав Юрій Яновський: „Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду”.

С. Б. Під час Великої Вітчзняної війни командування УПА, так само як і керівництво Радянської армії, припустилося багатьох помилок. Я вважаю, що бійці УПА мають визнати їх та піддати осуду. На примирення я, звісно, згоден. Воно є необхідним для нас, адже ми – українці, єдина нація, єдиний народ, ми живемо на одній землі, для якої свого часу виборювали дорогоцінну свободу. Але наше примирення обов’язково має бути взаємним, бо лише одночасно йдучи одне одному на зустріч ми врешті здобудемо взаємоповагу, взаємозгоду та  взаємопримирення

- Відзначається 60-річчя перемоги над німецькими окупантами. Чим свого часу ця перемога була для Вас?

В. К. Перемога над фашистськими загарбниками не означала для нас припинення боротьби. Хоча німецький ворог і був розбитий, але Українська держава все ж таки не повстала. Головною метою УПА було відновлення незалежності України, тому ми продовжували виборювати самостійність для нашої Батьківщини та свободу для нашого народу і після закінчення  II Світової війни.

С. Б. Довгооочікуваною радістю, несказанним щастям! Ми досягли світлої мети, вибороли священну перемогу, звільнили рідну Батьківщину! Дещо символічно, що ця звістка прийшла на мій День народження, а саме в ніч з 7 на 8 травня, коли ми дізналися про те, що Жуков веде переговори з німецьким командуванням. Зрозумівши, що це означає переможне закінчення війни, ми на радощах почали стріляти з різних видів зброї, відсвяткувавши  Перемогу грандіозним салютом!

 

Розмову вела Олена Кір’янова

Надруковано «ПЧ» №5(17) травень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Четверг, 5 мая 2005 г. в 13:32
и размещена в разделе Статті.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта