?> Г.Королевська: Наш музей спонукає думати, розуміти і аналізувати | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Г.Королевська: "Наш музей спонукає думати, розуміти і аналізувати, і, крім того, він впливає на прийняття рішень"

GolosUA.com, Ірина Тимошенко, Інтерв'ю, 24.04.11

Для відвідувачів цього, без перебільшення, унікального музею, який не має аналогів у світі, знайомство з ним починається з оригінального саундтреку: це звуковий ряд, що передає емоційні відчуття людей у перші хвилини після вибуху ... Особлива атмосфера музею, немов вибуховою хвилею накриває відразу ж, як тільки переступаєш його поріг. А кожна сходинка, що веде у центральну частину експозиції, буквально в прямому сенсі наближає нас до зони відчуження і символічному епіцентру найстрашнішої техногенної катастрофи на території Україні, що сталася 25 років тому. Одночасно, наростає й відчуття тривоги, страху й болю, зрозуміле далеко не кожному. Але для тих, хто працює в музеї «Чорнобиль», воно давно стало невід'ємною частиною їх особистого співпереживання і співіснування.

Про те, як створювався цей музей і про його значення в сьогоднішньому екологічному контексті - бесіда із заступником генерального директора з наукової роботи Національного музею «Чорнобиль» Ганною Королевською.

- Ганно Віталіївно, як створювався музей «Чорнобиль» і яке завдання ставили перед собою його упорядники?

- Я в цьому музеї з першого дня, тому вважаю його своїм дітищем і пишаюся тим, що причетна до створення такого цікавого, сучасного і технічно оснащеного музею, а разом з тим, і унікального екологічного центру. Він дійсно єдиний музей такого спрямування на Україні, а можливо, й у світі. І все, що є сьогодні в експозиції музею «Чорнобиль» - ідеї та задуми нашого колективу, втілені в життя за два десятиліття його існування.

Власне, в наступному році ми будемо відзначати 20-річчя нашого музею - він відкрився 26 квітня 1992 року в приміщенні Подільського пожежного депо. Саме в цій та сусідній будівлях в 1980-х роках розміщувалося Київське обласне управління пожежної охорони, яке прийняла на себе основний удар з гасіння пожежі на ЧАЕС. Спочатку пожежники планували зробити невеликий меморіальний музей, присвячений подвигу своїх товаришів по службі. Але коли тут з'явилися справжні професіонали музейної справи, було вирішено створити експозицію, відкриту для всіх. Адже чорнобильська катастрофа - не просто біда окремого регіону України і тих людей, які безпосередньо постраждали в результаті вибуху на станції. Це - загальнолюдська трагедія, яка змушує усіх замислитися над відповідальністю за подальшу долю нашої планети.

Створюючи експозицію, ми передусім хотіли показати людям справжні масштаби чорнобильської аварії через долі тисяч людей - її учасників, свідків і потерілих. Адже, на сьогоднішній день, атомна енергетика посідає дуже значуще місце в економіці багатьох країн. І в той же час це всього лише частина тих високих технологій, які з кожним роком все більше заполоняють нашу планету. Погодьтеся, що історія ХХ століття - це історія численних глобальних катастроф не природного походження, які сталися саме з вини людини, її незнання чи нерозуміння масштабів неправильного використання своїх знань та відкриттів. А в ХХІ столітті буде ще більше нових технологій, з якими треба навчитися жити гармонійно і розумно, для того, щоб не втратити головного - нашої планети.

- Чи означає це, що ваш музей виходить далеко за стандартні рамки класичного музею, де лишень зберігаються експонати та інформація певної тематики?

- Саме так, адже головне завдання музею «Чорнобиль» - допомогти осмислити уроки трагедії у всіх сферах життя і не дати світові можливості забути ці уроки, застерегти покоління наступного тисячоліття від подібних помилок. Тому ми й вибрали особливу форму роботи, яка полягає в постійному діалозі з нашими відвідувачами. Насамперед, ми прагнемо стати центром виховання екологічної культури та культури безпечного життя - саме відсутність цієї культури стала головною причиною Чорнобильської катастрофи.

У нас існує безліч загальноосвітніх і пізнавальних програм, які розроблені спільно з нашими партнерами і представниками освітньої системи. Втім, зізнаюся, поки ми ще не досягли тих результатів, які могли б мати, якби нас підтримали на державному рівні. Хоча окремі проекти й схвалили чиновники у Міністерстві освіти ( адже в програмі навчання існує такий предмет, як безпека життєдіяльності), на жаль, далі розмов справа поки не пішла ... Але ж діти могли б винести набагато більше знань і практичних навичок з відвідування будь-якого заходу нашого екологічного центру, ніж з традиційною лекції або стандартного підручника.

До речі, враження від екологічних заходів, на які ми запрошуємо школярів та студентів, дійсно, залишаються в пам'яті наших гостей надовго. Можете уявити, що наші зустрічі відбуваються прямо на «п'ятаку» атомного реактора, що вибухнув у квітні 1986 року на ЧАЕС. У найбільшому залі нашого музею ми відтворили точну копію захисної плити атомного реактора в натуральну величину, на якій встановлені сидіння. А вгорі, над головами присутніх - знаходиться величезна карта світу з миготливими вогниками всіх атомних електростанцій, які існують на сьогоднішній день - це 438 працюючих енергоблоків атомних електростанцій на п'яти континентах. До слова, саме в цьому залі ми приймаємо всі офіційні делегації та високих гостей з усього світу, які теж приїжджають на наші заходи: прес-конференції, диспути, «круглі столи» екологічної проблематики. І я вважаю, що таке спілкування дає найдієвіші результати, тому що атмосфера цього залу, дійсно, створює колосальну емоційну ауру для будь-якого заходу.

- Яка ваша цільова аудиторія? І що найбільше вражає відвідувачів музею?

- Музей «Чорнобиль» - один з найбільш відвідуваних у Києві, а можливо, й в Україні. З моменту відкриття у нас побували понад 1 000000 осіб з 90 країн світу. Думаю, він однаково цікавий усім, хто приходить до музею - незалежно від вікової категорії, професії, і таке інше…Часто бувають високі гості - як з приватними візитами, так і в складі офіційних, міжнародних та урядових делегацій; зокрема, майже всі голови європейських парламентів, президенти та представники різних міжнародних комісій, організацій ... Насамперед, це гості, які не стільки мають приналежність до атомної енергетики, скільки люди, які несуть відповідальність перед іншими людьми, насамперед, за їхню безпеку. Я завжди із задоволенням спілкуюся з такими гостями.

І, знаєте, що мене найбільше дивує? Те, як під час екскурсії, змінюється їхній настрій і ставлення до всього побаченого і почутого. Це відбувається незалежно від того, з якої країни приїхали ці люди, які організації чи політичні партії вони представляють. Буквально через деякий час після обов'язкового протоколу та знайомства з нашою експозицією - офіційний тон відвідувачів незмінно змінюється на звичайні людські емоції. Вони починають згадувати якісь особисті моменти, зіставляти свої власні переживання, пов'язані з Чорнобильською трагедією чи іншими катастрофами, які мали місце в їхній країні, або в їхньому місті. Тому що наш музей спонукає думати, розуміти і аналізувати, і, крім того, він впливає на прийняття рішень.

Кілька років тому в музеї побував шейх Кувейту, і він сказав нам, що йому дуже важливо було відвідати музей, бо в його країні теж є свій Чорнобиль. Виявляється, там постійно горять нафтові свердловини - тому існують дуже серйозні проблеми з онкологією. Це не був офіційний візит ввічливості, а, перш за все, - особисте бажання людини, яка вболіває за свою країну і свій народ, і думає, як зменшити наслідки тих екологічних проблем, що існують в його державі.

- З чого складається основна виставкова експозиція, адже привозити експонати із «зони» небезпечно?

- На момент відкриття музею було не більше 250-ти експонатів, в основному - особисті речі пожежників і ліквідаторів. Але, це ж було єдине місце, де можна було всеохоплююче говорити про Чорнобильську катастрофу та пов'язані з нею проблеми - тому наші співробітники об'їхали майже всю Україну, неодноразово бували в зоні відчуження: збирали документи, старовинні ікони, предмети народного мистецтва, ремесел і побуту місцевих жителів , записували спогади учасників тих подій... Не всі ці речі, звичайно, представлені в залах - багато зберігаються у фондах. У цілому, це більше 7 тисяч експонатів і колосальний архів документів, який давно вже не в змозі розміститися у приміщенні, які є у нашому розпорядженні.

- Яким же чином можна познайомитися з вашими фондами?

- Ми знайшли дуже зручний і, головне, сучасний спосіб, який дозволяє не просто зберігати інформацію, а й забезпечує моментальний доступ до бази даних будь-якому з наших відвідувачів, у тому числі й іноземцям. Ми створили 7 інформаційних терміналів, які містять найрізноманітнішу інформацію: статистику, карти з даними ступеня забруднення радіацією, іншу документацію, в тому числі, з грифом «таємно». Все це зібрано нашими співробітниками за роки копіткої роботи - і за кожний документ і кожну цифру ми несемо персональну відповідальність.

- Ваш музей має статус «Національного», чи допомагає це вирішувати поточні проблеми і наскільки держава уважна до цієї теми?

- На жаль, незважаючи на наш статус «Національного», музей не отримує від держави належної підтримки і фінансування. Тому ми безмірно вдячні тим людям, які готові співпрацювати і безкорисливо пропонують свою допомогу й підтримку. У першу чергу, хотілося б відзначити наших японських друзів і партнерів, які більше за інших розуміють і знають, що таке атомна катастрофа і наслідки радіації. Вони першими пережили таку біду в 1945 році, та й тепер - технічна аварія на Фукусіма знову поставила під удар безпеку та добробут цієї країни. Минулого року саме уряд Японії виділив грант на створення технічної бази фондів, завдяки чому наш музей першим в Україні освоїв високі сучасні технології. На ці ж гроші музей придбав аудіо гіди - такі необхідні для обслуговування індивідуальних іноземних туристів. Звичайно, в 25-річницю аварії на ЧАЕС інтерес до музею помітно активізувався - часом навіть не встигаємо прийняти всіх бажаючих.

Але окремо хочеться сказати і про тих людей, які свого часу, ризикуючи життям і здоров'ям, брали участь у ліквідації наслідків аварії на АЕС або ж працювали на об'єкті укриття, а зараз з’ясувалося, що вони нікому не потрібні зі своїми проблемами. Ось вони й приходять до нас, як в останню інстанцію, але все що ми можемо для них зробити - це вислухати їхні проблеми і морально підтримати, адже найголовніше для них бути почутими і не бути забутими.

http://www.golosua.com/ua/main/article/intervyu/20110424_a-korolevskaya-nash-muzey-pobujdaet-dumat-ponimat-i-analizirovat-i-krome-togo-on-vliyaet-na-prinyatie-resheniy

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 24 мая 2011 г. в 13:20
и размещена в разделе Дайджест, Національний музей "Чорнобиль".
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Г.Королевська: Наш музей спонукає думати, розуміти і аналізувати" Один комментарий

  1. Владимир Гудов сказал(а):

    Для нас. ликвидаторов. большое значение имеет то, что этот музей существует. Это как дань уважения к проявленному мужеству в 1986 году и в то же время, как напоминание всем живущим о тех трагических событиях. Это история и ее нужно помнить, чтобы не повторить ошибок в будущем. И большое спасибо Анне Витальевне Королевской за большую работу, которую она проводит в музее.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта