?> Інвалідність – вирок чи стимул до праці? | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
24.07.2010, рубрика "Соціальне партнерство"

Інвалідність – вирок чи стимул до праці?

Незалежне iнформацiйно-аналiтичне iнтернет-видання - ZAXID.NET

14.07.2010

В Україні працевлаштовано лише 13% із понад 2,5 млн людей з обмеженими можливостями. Ця цифра в середньому у 3–5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи.

Державні й громадські організації в Україні не в змозі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, професійне навчання та працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці просто не зацікавлені у створенні для них належних робочих умов.

Причини цього проблемного явища ми радше схильні шукати у недосконалості законодавчої бази щодо питань працевлаштування людей з особливими потребами або ж у неефективності механізмів реалізації та контролю за дотриманням вже існуючих норм. Однак дедалі рідше ми звертаємо увагу на нефізичні та нематеріальні причини - такі, як банальне людське нерозуміння та байдужість до місця та ролі людей з особливим потребами у сучасному світі.


Що ми знаємо про тих, хто живе поруч?

На Львівщині зареєстровано 159240 працездатних інвалідів. Згідно з даними звітів, котрі щорічно подають до Фонду соціального захисту інвалідів, лише понад 20 тис. з них забезпечені постійним місцем роботи, однак офіційна цифра дещо відрізняється від реальної.

«Насправді цифра працевлаштованих інвалідів на Львівщині вища - в межах 50 тис., але це ми відслідковували для себе – неофіційно, вона не підтверджена документально. Такий дисонанс відбувається тому, що до Фонду соціального захисту інвалідів подають звіти лише підприємства чисельністю від 8 працюючих, а у нас зареєстровано дуже багато малочисельних підприємств, котрі не потрапляють у цю звітність», - розповіла у коментарі ZAXID.NET заступник керуючої Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Рената Івать.

У Звіті з прав людини 2006 року зазначено, що в Україні працевлаштовано лише 13% із загальної кількості понад 2,5 млн людей з обмеженими можливостями. Ця цифра в середньому у 3–5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи. Державні й громадські організації в Україні не в змозі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, професійне навчання і працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці просто не зацікавлені у створенні для них належних робочих умов.

«Для того, щоб вирішити будь-яке питання, всі ми знаємо, крім батога повинен бути і пряник. Якщо не буде пряника, роботодавці робитимуть все, аби уникнути цього працевлаштування (інвалідів – прим. ред.). Якщо оцінити наше законодавство, то воно створене ідеально для стягнення штрафних санкцій, а для працедавців фактично ніяких переваг не надає», - зазначив начальник служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» Олександр Копик.

Згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для інвалідів в обсязі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, де кількість працівників-інвалідів не відповідає нормі, сплачують адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної платні на відповідному підприємстві.

 Державні й громадські організації в Україні не в змозі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, професійне навчання і працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці просто не зацікавлені у створенні для них належних робочих умов

Водночас, за словами інструктора з соціальних питань ЛЦСЗРІ «Созарін» Олексія Гринченка, близько 70% випадків працевлаштування людей з особливим потребами є фіктивними. «Їм платять по 100-200-300 гривень і кажуть просто нічого не робити. На жаль, Фонд соціального захисту інвалідів не має змоги проконтролювати кожну фірму, яка бере на роботу інвалідів. Саме тому потрібно розробити дієві важелі впливу. Більше того, часто людина з особливими потребами при вступі на роботу не має елементарних юридичних знань», - зазначив Олексій Гринченко.

Згідно із чинним законодавством, підприємства зобов’язані самостійно робити розрахунки та подати звіт про кількість працюючих в них неповносправних до Фонду соціального захисту інвалідів, а також самостійно сплатити штрафні санкції до 15 квітня кожного року. А вже працівники Фонду соціального захисту інвалідів, аналізуючи бази даних підприємств, їх попередні звіти, та працюючи з базою даних центру зайнятості, роблять висновки, чи ті дані, котрі подали підприємства, відповідають дійсності. «Частина підприємств свідомо сплачують адміністративно-господарські санкції. Можливо, з якихось технічних умов вони не мають можливості прийняти на роботу інвалідів. Наприклад, завод «Леоні», що на Стрийщині, щорічно сплачує понад 3 мільйони гривень штрафу», - розповіла Рената Івать.

З цих кошів, за словами Ренати Івать, Фонд соціального захисту інвалідів фінансує окремі програми, надає безповоротні фінансові допомоги підприємствам та громадським організаціям інвалідів і фінансує навчання інвалідів.

 Реабілітація та працевлаштування людей з інвалідністю: проблемні аспекти

Чотири роки тому конвенція Про права інвалідів Міжнародного бюро праці, що була ратифікована Україною, проголосила надання інвалідам всіх можливостей для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання. Раніше Служби зайнятості не ставили людей з особливим потребами на облік, оскільки ті автоматично отримували статус непрацездатної особи. Таким чином, з 2006 року людина з особливими потребами має право звертатись до Державної служби зайнятості України, яка надає повний спектр послуг щодо працевлаштування. «Ми надаємо повний спектр послуг, починаючи від інформаційної роботи, яку ми проводимо з людьми з особливими потребам. Ми налагоджуємо контакти з нашими соціальними партнерами: працедавцями, громадськими організаціями, органами державної влади і, закінчуючи адресною роботою з кожною людиною з особливим потребами. Лише впродовж 2010 року до нас звернулися близько 225 осіб з особливими потребами. В результаті 11% цих осіб працевлаштовані. Я б не сказав, що це низький показник, адже ми повинні орієнтуватись на висновки медико-експертних комісій, а там має бути чітко зазначено, до яких професій надається людина», - розповів заступник директора Львівського міського центру зайнятості (ЛМЦЗ) Олег Дрівко.

Проблема трудової реабілітації, навчання та перекваліфікації інвалідів є актуальною не лише з огляду на проблему дисбалансу ринку праці, а ще й тому, що частина інвалідів з часом втрачає можливість займатись своєю основною професійною діяльністю. Мало хто знає, але у Львові існує єдиний в Україні Міжрегіональний центр медико-соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів.

«Ми – заклад, який надає комплексну реабілітацію, єдиний, де проводиться не лише професійна реабілітація, у нас є і фізична реабілітація, і психолого-педагогічна, і медична -  повний реабілітаційний комплекс. На сьогоднішній день у нас ліцензовано навчання 27 професій, 28-ю – буде професія різьбяра, яку ми плануємо незабаром впровадити. Маємо свій сучасний, потужний навчальний центр зі станцією техобслуговування для слюсарів по ремонту автомобілів. Якщо уряд зверне на нас увагу, то в планах – збудувати ще й свій санаторій, де люди з особливими потребами будуть не лише навчатися, а й зможуть покращувати своє здоров’я», - розповів у коментарі ZAXID.NET завідувач відділу трудової реабілітації інвалідів Львівського міжрегіонального центру медико-соціальної професійної трудової реабілітації Мирон Іваськевич.  

Близько 70% випадків працевлаштування людей з особливим потребами є фіктивними

Водночас, не кожна людина, яка пройшла реабілітацію, після завершення навчання зможе працювати. Однією з основних і найбільш глибинно-психологічних проблем є «недоступність» та «упередженість». «Є багато роботодавців, які неохоче беруть інвалідів на роботу, ставляться з упередженням чи страхом, бо їм невідомо, як працює інвалід. Перш за все, їм потрібно розповісти, що таке людина з інвалідністю і які різновиди інвалідності бувають, які особливості бувають, як спілкуватись з людиною незрячою чи з людиною нечуючою. У суспільстві має бути толерантне ставлення до проблем інших», - зазначив голова правління ГО Львівського обласного відділення українського фонду «Реабілітація інвалідів» Ярослав Грибальський.

 Спроби вирішити чи «законсервувати» проблеми неповносправних 

Для того, аби вирішити поставлені проблеми, звісно потрібен не рік і не два клопіткої роботи на законодавчому рівні – зокрема в аспекті заохочення роботодавців. Крім того, необхідна розробка ефективної схеми реалізації та контролю за дотриманням вже існуючих норм – обмежений у своїх можливостях Фонд соціального захисту не здатен повноцінно проконтролювати кожне підприємство чи роботодавця. Варто також забезпечити перегляд навчальних реабілітаційних програм для інвалідів, розширити їх у географічному і професійному аспектах – адже для інвалідів, що проживають на периферії області, навчання у Міжрегіональному центрі медико-соціальної, професійної та трудової реабілітації є недоступним, а багато хто про нього просто не знає. Однак першим етапом у цьому напрямі має стати процес роз’яснення і роботи безпосередньо з роботодавцями й інвалідами. Представникам обох категорій треба пояснити специфіку такої роботи, розтлумачити їхні права та обов’язки, переваги та недоліки чинної системи. І ця робота має відбуватись не лише у законодавчому полі, а й у сфері громадянського суспільства та соціальної відповідальності. Її можуть взяти на себе неурядові організації.

Перші кроки у цьому напрямі робить, зокрема, Львівський міський центр зайнятості, де цьогоріч організували перший Ярмарок кар’єри для людей з особливим потребами. Це спеціалізований захід, в межах якого близько 20 роботодавців безпосередньо зустрілись зі своїми потенційними працівниками з інвалідністю. Тут вони змогли неопосередковано обговорити вузьке коло специфічних питань і проблем. За словами організаторів, ініціативу проведення таких ярмарків планують запровадити на постійній основі.

Окрім практичної діяльності, яку здійснюють Центри зайнятості, Фонд соціального захисту та інші організації, в Україні реалізуються проекти, що мають на меті забезпечити теоретичне підґрунтя процесу реабілітації та працевлаштування неповносправних. Зокрема, нещодавно завершився проект міжнародного благодійного фонду «Східна Європа» - «Кожен має право на працю: партнерство заради покращення можливостей працевлаштування молодих людей з особливими потребами».

Якщо ми зараз готуємось до Євро-2012, тут для нас відкривається багато перспективних моментів, де можна залучити працю інвалідів: інформація, довідка, супровід, диспетчеризація. Я говорю про людей з важкими ураженнями

 У  межах цього проекту було здійснено моніторинг процесу реалізації права на працю інвалідів, проведено аналіз результатів і, як наслідок, розроблено практичні рекомендації. Також проведено серію семінарів для місцевих недержавних організацій та тренінгів з працевлаштування молоді з особливими потребами для базових центрів зайнятості. Крім того, розроблено рекомендації щодо покращення якості послуг для такої молоді в центрах зайнятості, розроблено навчальну програму для спеціалістів соціальної сфери на місцях з метою прищепити їм навики соціальної роботи, організовано тренінги з пошуку роботи для молоді з особливими потребами. У межах проекту також було створено координаційні комітети з питань працевлаштування молоді з особливими потребами на місцевому рівні і забезпечено підтримку їхньої діяльності у сфері консультування місцевих працедавців, проведення ярмарків вакансій.

«Наш проект має комплексний підхід до працевлаштування молоді з інвалідністю. Ми працюємо на двох рівнях. Перший - це регіональний, що охоплює львівську та луганську області, другий - національний. Ми намагаємось допомогти і молоді з інвалідністю, і соціальним працівникам, і працівникам центрів зайнятості. В цьому ракурсі у нас було розроблено ряд методичної інформаційної літератури. Це тренінг-посібники для проведення профорієнтації для молоді з інвалідністю. Також було розроблено практичні посібники з питаннями і порадами щодо профорієнтації та працевлаштування у двох регіонах. Нещодавно у нас було налагоджено співпрацю з Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості. З експертами цього університету ми розробили посібник працевлаштування молоді з інвалідністю для працівників центрів зайнятості, який охоплює основні питання щодо специфіки профорієнтації та працевлаштування молодих людей з інвалідністю, де також надаються поради щодо формування індивідуальної програми працевлаштування, посилання та контакти профільних організацій, куди можна звернутись», - розповіла координатор проекту «Кожен має право на працю» МБО Фонд «Східна Європа» Елеонора Обідіна.

За цим підручником нещодавно закінчився ряд тренінгів для спеціалістів центрів зайнятості - 180 осіб у Луганській та Львівській області пройшли ці тренінги. Підручник видавали так, щоб його отримали всі базові та обласні центри зайнятості по кілька примірників.  

Крім того, важливо промоніторити сфери, у яких можна було б масово задіяти людей з особливими потребами. Наприклад, організувати робочі місця для інвалідів в контексті підготовки України до Євро-2012. «Якщо ми зараз готуємось до Євро-2012, тут для нас відкривається багато перспективних моментів, де можна залучити працю інвалідів: інформація, довідка, супровід, диспетчеризація. Я говорю про людей з важкими ураженнями. Був випадок, коли в аеропорту Франкфурта я  побачив людину в візку, одягнуту в уніформу - вона  супроводжувала пасажирів, яких підводить до літака. Я був приємно здивований», - розповів у коментарі ZAXID.NET Ярослав Грибальський.

 ***

Наразі в Україні відсутня єдина комплексна, а головне, ефективна, стратегія у сфері працевлаштування людей з особливими потребами. Те, що відбувається зараз, радше нагадує роботу на зразок лебедя, щуки та рака - і державні, і громадські організації, здавалось би працюють, але як наслідок: 87% працездатних інвалідів не можуть знайти місця праці в Україні. Адже роботодавці досі приймають їх на роботу лише «з-під батога».

http://www.zaxid.net/

Запись была опубликована: glavred(ом) Суббота, 24 июля 2010 г. в 8:53
и размещена в разделе Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта