?> Костянтинівські чорнобильці подають сигнал “SOS”, але ми їх не чуєм? | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Костянтинівські чорнобильці подають сигнал "SOS", але ми їх не чуєм?

Блог «Схітний Експрес», 20 лютого 2012 р.

Для вашої уваги наводимо звернення голови Громадської організації "Костянтинівський Союз "Інваліди Чорнобиля"" Олександра Дереки до депутатів Верховної Ради України з приводу переслідувань і утисків, які зазнають чорнобильці м. Костянтинівки, що на Донеччині.

Дуже шкода, що чорнобильці Костянтинівки залишаються у своїй біді наодинці.

Сьогодні, за створенням нових громадських об’єднань, чи у намаганнях "розкрутити" старі, якось випадають із опіки і захисту чорнобильці Костянтинівки.

Майже кожен день доводиться читати і слухати від вождів чорнобильського руху про наміри очолити якісь рухи, спрямовані на здійснення соціальних революцій, що мають на меті захистити того простого, скривдженого долею і владою чорнобильця.

Однак з кожним днем переконуєшся у тому, що це всього лиш балачки і чергове окозамилювання.

Звернення до депутатів Верховної Ради

Народным депутатам України

Кармазіну Юрію Анатолійовичу,

Павловському Андрію Михайловичу

Шановні Юрій Анатолійович і Андрій Михайлович!

Звернутись до Вас змушує наша діюча влада, яка не припиняє тиск на чорнобильців.

В місті Костянтинівка Донецької області Управління праці та соціального захисту населення, з початку січня 2012 року, безпідставно вимагає від чорнобильців, які мають статус інваліда війни, додаткового підтвердження статусу, шляхом проходження військово-лікарьскої комісії.

Я, як голова громадської організації «Костянтинівский Союз «Інваліди Чорнобиля», не одноразово звертався як до міського так и до обласного УПтаСЗН із заявами про незаконність таких вимог.

Пунктом другим статті сьомої Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 визначено, що: «до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами»

З вказаної статті випливає, що для особи яка брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дві умови для встановлення статусу інваліда війни – бути на той час у складі військового формування, та інвалідність зв’язану з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Переважна більшість з нас, з дев’яностих років, має на руках висновок Донецької регіональної міжвідомчої ради про зв’язок захворювання з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, на підставі якого встановлювався статус інваліда війни, що є достатньою і вичерпною умовою для встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 2 статті 7 Закону.

Ми зв'язалися з громадськими організаціями інших міст, і з'ясували, що подібні вимоги висувають тільки в кількох містах області. У багатьох містах про такі нововведення навіть не чули.

При спробі виконання вимог керівництва УТтаСЗН, для інвалідів Чорнобиля, виникають труднощі які вирішити хворим людям важко, а часом і непосильно, а саме:

1. Вимоги надати копії виписок початку захворювання, період якого у більшості чорнобильців припадає на початок дев'яностих років, та ще завірені мокрими печатками лікувальних установ, практично не реальні для виконання, особливо враховуючи те, що майже всі лікувалися за межами міста, а деякі за межами області.

2. Є випадки втрати медичних карток лікувальними установами, не всі документи вдається відновити

3. Для багатьох хворих людей виникають труднощі в пересуванні, багато хто вимагає супроводу без якого не можуть обійтися.

4. Встановлення тимчасових рамок в один місяць - не реально практично.

5. Враховуючи погодні умови виникають питання про доцільність проведення таких дій в зимовий період.

Але найголовніше питання в іншому - чи є достатні підстави для таких дій і засновані вони на ЗАКОНІ?

Ні в міському, ні в обласному управлінні вичерпну відповідь на це питання чорнобильцями не отримано!

Ми познайомилися з законодавчими актами регулюючими питання встановлення статусу інваліда війни (ст. 7 Закону України № 3551-ХII від 22.10.1993 р.), Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС» (ст. 12 Закону 796-ХII), Наказом № 166/129 від 30.05.1997 р., зареєстрований 20 жовтня 1997 року в Міністерстві юстиції України за № 491/2295 «Про вдосконалення системи експертизи по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та іншими шкідливими причинами внаслідок аварії на ЧАЕС», постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317«Питання медико-соціальної експертизи».

На підставі вивчених документів, вважаємо вимоги Костянтинівського УТтаСЗН незаконними, а дії перевищенням службових обов’язвів!

У пункті 17 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженому постановою Кабінетом міністра України від 3 грудня 2009 року № 1317 чітко зазначено, що: «... особи, належать до категорії постраждалих ... від радіаційного опромінення не з власної вини ... внаслідок Чорнобильської катастрофи ... відповідно з експертним висновком уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради АБО (!) постанови військово-лікувальної комісії про причинний зв'язок захворювання, що призвело до інвалідності ... ».

Особливо виділяємо слово «або», тому що воно дуже важливо в цьому питанні. «Положення ...» дає можливість вибору, але не декларує обов'язкову наявність одночасно двох довідок, що підтверджують один і той самий висновок.

Згідно пункту 26 вищевказаного Положення, особі, яка визнана інвалідом, в залежності від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження його життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності.

Причинами інвалідності є захворювання пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що і є підставою для встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України № 3551-ХII.

Крім того, «Положення про військово-лікувальної експертизи у Збройних Силах України», затверджене Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. № 402, на яке посилається місцеве УТтаСЗН, ніяк не суперечить викладеному вище. Тому що п. 21.32 містить частину четверту такого змісту: «Питання причинного зв'язку захворювань у названих колишніх військовослужбовців мають право вирішувати Центральна і регіональна міжвідомчі експертні комісії, обласні спеціалізовані лікувально-консультаційні комісії МОЗ Україні в формулюваннях причинного зв'язку захворювань, передбачених цим Положенням».

Просимо, Вас, вчинити дії для захисту громадян які ціною свого здоров'я захистили Україну від радіаційної катастрофи.

Голова ГО «КС «Інваліди Чорнобиля» Олександр Дерека

http://torezdon.blogspot.com/2012/02/sos.html#more

Запись была опубликована: glavred(ом) Понедельник, 20 февраля 2012 г. в 12:51
и размещена в разделе Наше право, Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Костянтинівські чорнобильці подають сигнал “SOS”, але ми їх не чуєм?" Один комментарий

  1. Владимир Луганск сказал(а):

    IMHO пора на баррикады…

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта