?> Кримінальне спрямовування УРЯДУ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
12.01.2010, рубрика "Наше право"

Кримінальне спрямовування УРЯДУ по пенсіям інвалідам-ліквідаторам Чорнобильської катастрофи!

Прем’єр-міністр України Юлії Тимошенко до державного «свята» Дня ліквідатора (що відмічається 14 грудня – коли в 1986 році було відбудовано «САРКОФАГ» та закінчено перший – головний етап робіт по ліквідації катастрофи) зробила заяву, яка опублікована на сторінці 2 газети «Урядовий кур’єр» від 12 грудня 2009 року № 232, повний текст якої надаю:

«Дорогі співвітчизники!

Назавжди вкарбувалися у пам’ять ті жахливі місяці 1986 року, коли героїчні зусилля народу, самовідданість ліквідаторів приборкали вогнище безжалісної радіації. З плином часу ми все більше розуміємо, від якої страшної біди було врятовано нашу країну і світ. Люди йшли на цей подвиг, не думаючи про нагороди, відзнаки,  пільги. І ми та наступні покоління повинні пам’ятати, якою ціною дісталася перемога над техногенною стихією, шанувати героїв-чорнобильців.

Чорнобильська катастрофа сколихнула світ не  лише своєю величезною руйнівною силою, але мужністю тих, хто першим зіткнувся з її страшними наслідками. Їх називають по різному: чорнобильці, ліквідатори, вогнеборці. Усі вони – герої, які ціною власного життя врятували життя мільйонів.

І сьогодні ми пишаємося їхньою мужністю, патріотизмом, стійкістю, самозреченням в ім’я майбутнього. Саме завдяки зусиллям ліквідаторів біда відступила.



Дорогі учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Дозвольте висловити Вам подяку, людям, які в ті дні вступили у важкий бій із страшним ворогом, рятуючи країну та людство від катастрофи.

Низький уклін вдовам і родинам тих, хто не дожив до цього дня. Обов’язок кожного з нас – пам’ятати про це і підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда.

Від щирого серця бажаю Вам та Вашим сім/ям достатку, добра, злагоди, мирного неба і щастя на рідній українській землі.

З повагою                                                                  Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко» .

Цю заяву можливо розцінювати знущанням над непрацездатними інвалідами-ліквідаторами Чорнобильської катастрофи, які віддали здоров’я виконуючи наказ ДЕРЖАВИ.

Ми знаходимося на порозі двадцять четвертої річниці, коли в нашій країні сталася ВСЕСВІТНЯ - ядерна катастрофа, на боротьбу з якою по наказу ДЕРЖАВИ (від наказу можливо було відмовитися тільки через кримінальну відповідальність) направили до ЗОНИ небезпеки ліквідовувати катастрофу громадян різних кваліфікацій. При цьому на ліквідацію через Цивільну оборону (в Україні Цивільну оборону очолював голова Ради Міністрів України, який мав необмежені повноваження) в 1986 року залучали висококваліфікованих цивільних спеціалістів, необхідних для робот по ліквідації катастрофи (які мали «броню» від призову на військову службу та військову перепідготовку, в тому числі прохідників метробуду та прохідників по будівництву шахт які будували тунель під зруйнований реактор, а також висококваліфікованих спеціалістів різних будівельних кваліфікацій, та інших спеціалістів). Дармову підсобну робочу силу у вигляді рядового складу діючих військових частин, до яких долучили на допомогу резервістів (яких залучали через військові комісаріати на «так звану» військову перепідготовку) в ЗОНУ небезпеки залучало Міністерство середнього машинобудування СРСР (воєнізоване міністерство, яке після другої світової війни створив Л. П. Берія, тому цей ядерний монстр в СРСР мав необмежені повноваження навіть на рішення ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР, бо цьому міністерству підпорядковувалася уся військова ядерна промисловість, в тому числі військові ядерні реактори на яких вироблялися заряди ядерних боєголовок, та ядерні полігони - на яких випробували ядерні заряди, тому в повноваженнях цього міністерства також передбачалася ліквідація ядерних аварій та катастроф, але кадри цього міністерства були «перемолоті» численними аваріями на ядерних об’єктах, та на момент Чорнобильської катастрофи вже мали граничний рівень радіаційного навантаження).  Крім того через ЗОНУ небезпеки «перемололи» спеціальні військові частини, в тому числі вертольотчиків, яких зробили «смертниками» (бо усі військові не мали можливості відмовитися від такої «честі», бути направленим до ЗОНИ небезпеки, без знайомства з військовим трибуналом). Особливо постраждали ліквідатори 1986 року, бо з перших годин робіт в ЗОНІ небезпеки ліквідатори не тільки працювали, а також «відпочивали» під дією радіації. Перші «намагання» частково виводити ліквідаторів на відпочинок за ЗОНУ небезпеки почалося в липні 1986 року, а до цього навіть оператори Чорнобильської АЕС після роботи «відпочивали» в піонертаборі «Сказочний», який знаходився в десятикілометровій ЗОНІ небезпеки. Тепер керівники та чиновники Міністерства праці та соціальної політики України разом з Пенсійним фондом України зараховують час перебування під дією радіації тільки робочий час. Ліквідатори 1986 року (та 1987 року, які працювали в третій ЗОНІ небезпеки) за годину роботи мали такий рівень радіаційного навантаження на організм, якого інші категорії інвалідів із числа постраждалих від Чорнобильської катастрофи не отримають за усе життя (навіть сумуючі рівень радіації усієї сім’ї постраждалих, що проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю – Чорнобильська категорія 3Б, 4В), а вертольотчики та ліквідатори що скидали радіоактивний графіт з покрівлі машинного залу, мали захмарний рівень радіаційного навантаження за кілька хвилин.

Усі інваліди-ліквідатори (що до отримання інвалідності мали право на Чорнобильську категорію 2А) отримали повне порушення імунітету, тому мають інвалідність з цілим «букетом» невиліковних хвороб, чого не мають інші категорії інвалідів (цей перелік хвороб з кожним роком тільки поширюється, та все більше ліквідаторів отримують онкологічні хвороби, що потребують постійного застосування коштовних ліків які вимушені самі купувати, а для проведення контролю за ходом лікування інваліди-ліквідатори повинні постійно робити коштовні аналізи крові, які безкоштовно не роблять навіть в спеціалізованих Чорнобильських поліклініках – це гормональні, онкологічні та інші спеціальні аналізи). Останні роки ДЕРЖАВА лікує інвалідів-ліквідаторів тільки за їх власні кошти, та кошти сім’ї. Безоплатні рецепти майже не виписуються (бо 1,80 грн. на кожного Чорнобильця на рік це просто знущання), а направляючись навіть в спеціалізовані Чорнобильські клінічні лікарні (в тому числі Клініку інститут радіології АМН України) інваліди-ліквідатори купують увесь перелік необхідних ліків, шприців, крапельниць (на які вистачає коштів),  а лікарні забезпечують тільки ватою та спиртом для ін’єкцій. Дякуючи УРЯДУ інваліди-ліквідатори не отримують передбачені по закону пенсії та соціальні виплати, тому не мають можливості купувати усі необхідні ліки (або купують дешеві замінники, які не дають позитивного лікувального ефекту, або навіть після їх вживання спостерігається різке погіршення стану здоров’я).

Наприклад ліквідатор 1986 року Сергієнко В. М. (що проживає в Оболонському районі міста Києва) мав ТРЕТЮ групу інвалідності яка пов’язана з Чорнобильською катастрофою та отримував мінімальну Чорнобильську пенсію згідно «концепції» УРЯДУ. «Концепція» розроблена чиновниками-злочинцями, які ігнорують положення статей Конституції, Кодексів і Законів України, та вимагають від органів пенсійного фонду нараховувати інвалідам-ліквідаторам Чорнобильські пенсії згідно протиправних постанов Кабінету Міністрів України (при цьому згідно цих постанов щорічно зменшується відсотковий рівень коштів що направляється на Чорнобильські пенсії в загальному обсязі Державного бюджету – який з кожним роком тільки збільшується, що можливо розцінювати спланованим чиновниками ГЕНОЦИДОМ проти інвалідів-ліквідаторів, які все частіше чують від державних чиновників «антисоціального захисту від населення» - коли вже Ви поздихаєте), тому зазначений інвалід-ліквідатор не мав можливості купувати необхідні ліки для лікування захворювань нирок (бо ліки, які були необхідні на місячний курс лікування коштували значно більше від розміру отриманої ним пенсії, а інших джерел доходів – які мають наші Народні Депутати та державні чиновники - він не мав), тому в 2005 році у нього відмовили нирки (тепер постійно проходить гемодіаліз на приладі штучна нирка) та отримав ПЕРШУ групу інвалідності, і потребує імплантації донорської нирки (яку можливо отримати тільки за власні кошти, а ДЕРЖАВА таких витрат не забезпечує навіть інвалідам-ліквідаторам, перед якими у виступах в пресі ллють «крокодилові сльози», та називають їх героями). Інвалід-ліквідатор ПЕРШОЇ групи Сергієнко В. М. подав адміністративний позов на пенсійний фонд, з вимогою припинити зловживання владою та службовим положенням та виконувати положення статей Конституції та Законів України (застосувати конституційний принцип Верховенства права – верховенства положень законів над злочинними нормативно-правовими актами виконавчих органів), при нарахуванні ДЕРЖАВНОЇ пенсії інвалідам-ліквідаторам згідно положення статті 54 (частина 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка не повинна бути меншою ДЕСЯТИ мінімальних пенсій за віком (при цьому стаття 54 діє тільки на інвалідів-ліквідаторів, які працювали в ЗОНІ небезпеки, та отримували заробітну за роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи, тому стаття Державного бюджету пенсії інвалідам Чорнобиля розповсюджується тільки на інвалідів-ліквідаторів, а використання цих коштів УРЯДОМ на інші категорії Чорнобильських інвалідів із числа постраждалих, через постанови Кабінету Міністрів України являється нецільовим використанням бюджетних коштів – злочином проти бюджетних коштів, бо пенсія іншим категоріям Чорнобильських інвалідів із заробітної плати отриманої за ЗОНОЮ нараховується згідно статей Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що зазначає частина 3 статті 54, а щоб прикрити свій злочин чиновники через постанову Кабінету Міністрів України усіх інвалідів Чорнобиля в середині дев’яностих років зробили постраждалими, а до цього, згідно закону інваліди мали: а.) посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 19_____ років категорії 1; б.) посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1), а додаткова пенсія за втрату здоров’я згідно статті 50 зазначеного Закону повинна дорівнювати 100% мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія за втрату здоров’я згідно статті 50 розповсюджується на усі категорії Чорнобильських інвалідів). При цьому єдиним законом що встановлює мінімальну пенсію за віком, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стаття 1 (частина 7) якого передбачає: «мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом», а пункт 1 статті 28 цього Закону (яка з січня 2005 року діє в редакції  закону № 2291-IV) передбачає: «мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом» (при цьому стаття 28 в першоджерелі, та в зазначеній редакції закону № 2291-IV немає ніяких обмежень по застосуванню цієї статті на інші закони, а введення обмежень, які можуть погіршити або обмежити положення діючих законів заборонено статтею 22 Конституції України, що зазначається в численних судових рішеннях, в тому числі постанова від 11.11.2008 р. колегії cуддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України яка опублікував «Вісник Верховного Суду» № 1 (101) 2009 р.  в розділі судова практика, прямо зазначає, що додаткова частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не може враховуватися, при нарахуванні пенсій інвалідам Чорнобиля згідно статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Усі намагання пенсійного фонду відхилити позов Сергієнка В. М. Оболонський районний суд м. Києва визнав протиправними, та виніс постанову що відповідає положенням матеріального та процесуального права на користь порушених прав інваліда-ліквідатора ПЕРШОЇ групи Сергієнко В. М., але відповідачі для затягування терміну виконання законного рішення суду, подали протиправну апеляційну скаргу, яка по своєї суті порушує положення статей Конституції, Кодексів та Законів України, і увесь смисл якої це просте безпідставне затягування часу, з надією що зазначений інвалід-ліквідатор не доживе до закінчення судового розгляду, бо згідно Кодексу Адміністративного Судочинства України відхилити неправомірну апеляційну скаргу може тільки суд апеляційної інстанції. Наприклад Київський апеляційний адміністративний суд забито десятками тисяч неправомірних по суті апеляційних скарг, а враховуючи що суд не доукомплектовано суддями згідно штату, інваліди-ліквідатори чекають розгляду справи в кращому півтора року, при цьому за кілька хвилин встановлюється порушення законодавства відповідачами, та знову виноситься рішення на користь інваліда, але органи пенсійного фонду продовжують злочин, та для затягування виконання справедливого рішення подають касаційну скаргу. На користь інваліда-ліквідатора ПЕРШОЇ групи Сергієнко В. М. вже винесено позитивне рішення суду апеляційної інстанції, який до позитивного рішення суду першої інстанції також добавив рішення про відшкодування індексу інфляції, а якщо пенсійний фонд буде мати наглість подати касаційну скаргу, то сподіваюся що Вищий адміністративний суд України добавить також відшкодування маральної шкоди заявлене в клопотаннях позивача до адміністративного позову (кошти від якого підуть на оплату донорської нирки, яка терміново необхідна інваліду ПЕРШОЇ групи, без якої Він може вмерти), а також винесе окрему УХВАЛУ, яка доручить Генеральній прокуратурі України негайно відкрити кримінальне провадження проти чиновників пенсійного фонду задіяних в злочині проти непрацездатного інваліда-ліквідатора ПЕРШОЇ групи (який також має статус інваліда війни ПЕРШОЇ групи), що власним здоров’ям захищав ДЕРЖАВУ.

Як показує практика в ДЕРЖАВІ склалася організована злочинна група (по закордонному «мафія»), яка об’єднує Народних Депутатів України із фракції БЮТ (та деяких Депутатів інших фракцій, які через БЮТ вирішують свої шкурні інтереси), керівників та чиновників Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, інших міністерств та Пенсійного фонду України (ставлеників БЮТ та інших чиновників – «злочинців», які за посаду згодні безмовно порушувати любий). Зазначена злочинна група об’єдналася проти інвалідів-ліквідаторів, при цьому прем’єр-міністр України Юлії Тимошенко разом із своїм «поплічником» – Міністром праці та соціальної політики України Людмилою Денісовою (яка зруйнувала усю систему керівництва міністерством, при цьому на посаді заступника Міністра залишила тільки Гарячу О. В., яка усі роки незалежності чинила злочини проти пенсіонерів різних категорій – крім пенсіонерів із числа державних службовців, а до неї Міністр залучила інших порушників закону – ярким представником являється новий заступник Міністра Бичков С. І., якого по численним обґрунтованим скаргам за порушення законодавства під час керівництва Головним Управлінням соціального захисту населення м. Києва намагалися звільнити на протязі багатьох років ще колишній Мер Києва Омельченко О. О., та новий Мер Києва Черновецький Л. М., але фігурант використовуючи «зв’язки» кожний раз «своєчасно» тікав від наказу на лікарняний, та відновлювався через суд, який не розглядав наказ про звільнення по суті, а відновлював на посаді чиновника звільненого під час «хвороби», а колишні керівники та спеціалісти незгодні бездумно порушувати законодавство були звільнені, або звільнилися самі) пішли на безпрецедентний «злочин», та в порушення статей Конституції України та статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , яка передбачає: «Дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін і доповнень до цього Закону», зробили намагання через статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» відмінити діючі положення статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але ці «злочинні» намагання визнані неконституційними та відмінені рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, при цьому частина 7 рішення КСУ передбачає: «Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене».

Але як показує практика в нашій КРАЇНІ Конституція, Кодекси і Закони України та рішення Конституційного Суду України написані мабуть для інопланетян, або для замилювання очей інших держав світу, а для членів організованої злочинної групи, що називається БЮТ це просто папірці, які можливо ігнорувати та не виконувати. Ще не встигло висохнути чорнило на підпису та печатці рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а БЮТовська «мафія» видає постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530, яка дзеркально повторює злочинні положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (які вже визнано неконституційними та відмінено), а коли Чорнобильські громадські організації опротестували злочин через Генерального прокурора України, організована злочинна група під виглядом «підвищення діючих стандартів» затвердила нову постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654, яка знову повторила злочин. Колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва розглянула адміністративний позов поданий мною, як інвалідом-ліквідатором ДРУГОЇ групи проти Кабінету Міністрів України та Міністерства праці та соціальної політики України (справа № 2а-4940/09/2670), та 04.11.2009 р. винесла постанову, якою визнано незаконним та нечинним по відношенню інвалідів-ліквідаторів положення постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654.

Ракова пухлина пронизує усі шари керівників ДЕРЖАВИ. Після офіційного опублікування рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України та Головного Управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України просто ігнорує його, тому на сайті Верховної Ради України Чорнобильський закон не відредаговано, та не повернена редакція закону, чинна на момент введення в дію Закону України від 05.10.2006 р. № 231-V, якою до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» введено статтю 71, але на сайті www.zakon.rada.qov.ua.  деякі статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишені в редакція, яка визнана неконституційною та вже відмінена, але Апарат Верховної Ради України продовжує чинити злочин. ВГО «Громадський контроль» разом з громадськими Чорнобильськими організаціями листом від 18.11.2009 р. № 7-СЗ/0-021 зверталися  до Голови Верховної Ради України Литвина В. М. з вимогою терміново надати доручення виправити сайт (перше звернення листами № 7-СЗ/0-007 та   № 7-СЗ/0-008 було до Голови Верховної Ради України під час Чорнобильських парламентських слухань в квітні 2009, які проігноровано), але враховуючи що на цей період Литвину В. М. не до проблем, за які відповідає Голова Верховної Ради (якщо Він не знаходиться у зговорі з фракцією БЮТ), бо у нього в усіх засобах масової інформації та на стендах «Час Литвина!» (сподіваємося що ці наміри зостануться годиною без наслідків), тому доручення передано в руки БЮТовської «мафії» - голові Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України Семінозі А. І., який рахує заявників юридично неграмотними лопухами (яким можливо впарювати любу чепуху), які не знають що згідно Конституції України ВЛАДА розділена на гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Підняти нами питання належать до повноважень законодавчої гілки влади, та повинні виправлятися на сайті Управлінням комп’ютеризованих систем та Головним Управлінням документального забезпечення Апарату Верховної Ради України. Знущанням та просто злочином розцінюю направлення Семіногою А. І. нашого звернення до виконавчою гілки влади (до якої не відносяться зазначені питання). Рішення  Конституційного Суду України не мають двохзначного трактування, і статті протиправно введені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнані неконституційними, та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Народний Депутат України Семінога А. І. повинен виконувати не «концепцію» протиправно розроблену на свою користь в БЮТ, а треба один раз уважно прочитати Конституцію України та основні закони (а в ідеалі вивчити), тоді цей «неграмотний пан» буде знати що усі необхідні положення для введення в дію рішень Конституційного Суду України вже існують в статті 150 Конституції України, яка передбачає: “….. Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені», а стаття 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачає: «рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання», стаття 70 цього закону передбачає: «невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом». Про що пан Семінога А. І. мав можливість дізнатися прочитавши нашого листа, та доданого до нього листа СЕКРЕТАРІАТУ Конституційного Суду України від 13.01.2009 року № 4-17-17/12 (але для цього необхідно знати азбуку, граматику та вміти читати, а не тільки ставити підписи під відписками). Крім того стаття 152 Конституції України передбачає: «матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку».

Єдине доповнення, яке терміново просто необхідно внести до статті 152 Конституції України, це невеличка добавка: «Частково матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним особам із числа інвалідів війни та інвалідів-ліквідаторів неправомірними актами, які визнані неконституційними відшкодовуються по виконавчому листу за рахунок доходів посадових та службових осіб, які готували, візували та підписували зазначені акти, яке провадити за рішенням суду адміністративної юрисдикції. В разі невиконання положень статей діючих законів, забороняється державним чиновникам отримувати премію за економію бюджетних коштів». Призиваю інвалідів-ліквідаторів усіх регіонів України провести збір підписів під вимогою від Верховної Ради України негайно внести до статті 152 Конституції України зазначену редакцію, при цьому підписний лист повинен зазначати: а.) Фамілію та ініціали; б.) серію, номер та дату видачі Чорнобильського посвідчення; в.) назву населеного пункту із зазначенням області, або автономної республіки (для міст республіканського підпорядкування тільки назва міста). Зазначені підписні листи прошу направляти на адресу редакції часопису «POST CHERNOBYL» - 02121, Україна, м. Київ-121, а/с 105.

Також призиваю інвалідів-ліквідаторів розпочати збір підписів під вимогою до ГААГСЬКОГО Міжнародного трибуналу відкрити провадження проти посадових осіб УРЯДУ та державних чиновників з мотиву ГЕНОЦИДУ проти інвалідів-ліквідаторів, бо невиконання положень Конституції та Законів України ведуть до прискорення смерті даної категорії інвалідів, бо вони не мають можливості повноцінно лікуватися із забезпеченням в клініках усього комплексу необхідного лікування з усіма ліками (та мати кошти для повноцінної купівлі необхідних ліків, а не дешевих замінників, які в демократичних країнах світу давно не вживають, бо ці ліки мають шкідливі домішки, та дають загострення по іншим хворобам, бо інваліді ліквідатори мають увесь комплекс різних невиліковних хвороб), відновлювати здоров’я в спеціалізованих відновлювальних санаторіях, після лікування в клініках численних загострень, вживати здорову - дієтичну їжу, відповідальність за яку несе ДЕРЖАВА згідно статті 16 Конституції України, статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та застосовуючи статтю 13 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» яка передбачає; «Громадяни, здоров'ю та майну яких завдано шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, мають право на її відшкодування в повному  обсязі відповідно до законодавства».

А відписка на наше звернення № 7-СЗ/0-021 до Голови Верховної Ради України Литвина В. М., яку не вагаючись підписала заступник Міністра праці та соціальної політики України Мітрофанова О. В. показує повне ігнорування Конституції, Кодексів та Законів України, бо маючи необхідну для займаної посади кваліфікацію, та виконуючи положення статей 10, 38 Закону України «Про державну службу», повинна була терміново відправити доручення назад до Верховної Ради України, яка повинна виконувати доручення Литвина В. М. А.. Особливо для Вас «шановна Олена Володимирівна» довожу, що після введення в законну силу постанови Окружного адміністративного суду м. Києва винесену на мою користь проти Кабінету Міністрів України та Міністерства праці та соціальної політики України, подам кримінальний позов на конкретних посадових та службових осіб (в тому числі особисто на Вас), які були задіяні в злочинних діях проти інвалідів-ліквідаторів при підготовці та введенні в дію протиправних положень статей  Законів України ««Про Державний бюджет України на 2008 рік та 2009 рік», протиправних постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, та виданих на їх основі інструкцій та положень міністерства, у відповідності положень Кримінального Кодексу України, а конкретно згідно статті 364 (частина 1) зазначеного кодексу «Зловживання владою або службовим становищем», статті 365 (частина 3) зазначеного кодексу «Перевищення влади або службових повноважень», статті  367 (частина 3) зазначеного кодексу «Службова недбалість», статті  28 (частина 3) зазначеного кодексу «Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою», статті 33 (частини 1, 2) зазначеного кодексу «Сукупність злочинів», із зарахуванням статті 26 зазначеного кодексу «Поняття співучасті», а також застосуванням в повному обсязі діючої редакції статті 152 Конституції України.

Леонід  КАРПЕНКО,
Голова Комітету контролю у сфері соціального захисту та пенсійного
забезпечення громадян ВГО «Громадський контроль»,
Голова Громадського
об’єднання «Фонд інвалідів Чорнобиля» міста Києва та Київської області,
ліквідатор 1986 року, який лікуючись в інституті радіології  з 1986 року
отримав ДРУГУ групу інвалідності (після установки електро-кардіо стимулятора),
кавалер державного ордену «За заслуги» ІІІ ступеня, та інших відзнак

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 12 января 2010 г. в 8:24
и размещена в разделе Наше право.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта