?> Квартирне питання | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.03.2007, рубрика "Слово редактора"

Слово редактора

Квартирне питання

звичайнісінькі люди. ...от лише їх

зіпсувало квартирне питання…

М.Булгаков „Майстер та Маргарита”.

 До нашої Спілки звертаються чорнобильці з проханням допомогти у вирішенні житлового питання. Багато звернень по цьому питанню надаються і всіма керівниками наших регіональних організацій. Багато звернень і читачів до газети „Пост Чорнобиль”.

Є проблема! Велика проблема, тому що черга на житло вже на 300 років!

Більше двадцяти років минуло відтоді, як були евакуйовані люди із Чорнобильської зони. За ці роки здавалося б, усі повинні отримати замість втраченого житла – нове. Однак це не так. До редакції часопису „Пост Чорнобиль” звернувся Томченко Микола Іванович, який був евакуйований 1986 року із зони відчуження, у 1991 році був направлений Кіровоградським обласним виконкомом на проживання та працевлаштування до м. Гайворон (направлення №259). У 1997 році йому було надано житло у недобудованому гуртожитку, у якому немає централізованого тепло- і газопостачання. На четвертому поверсі ця родина встановила вугільний котел. Родина має двох дітей, чекають на третього. Але життя цієї родини відбувається на 24 квадратних метрах! Людину поставили на поліпшення житлових умов. Але яке блюзнірство! Не виконавши зобов’язання держави надати для евакуйованого нормальне житло, його ставлять на поліпшення умов житла! Так скільки же для Томченка Миколи Івановича буде тривати евакуація?

Це робота МНС по забезпеченню житлом переселенців! Не потрібно слів...

Інший приклад. Бесселовський Анатолій Григорович у 1986 році залишив житло у Чорнобильській зоні. Так розпорядилася доля, що Анатолій Григорович наприкінці дев’яностих років зупинився у Києві. Його також Київська міська державна адміністрація поставила в чергу на поліпшення житлових умов. Зверніть увагу, ставлять на поліпшення житлових умов, не зробивши нічого для створення будь-яких умов проживання. Поважна людина, яка має бойові державні нагороди за службу Батьківщині, зокрема орден Червоної Зірки за „Чорнобиль”, людина, яка має онкохворобу, як наслідок участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не повинна відчувати до себе такого ставлення. Це не робить честі Державі. Можна лише додати, що в цій родині було два переселенця. Була ще теща Анатолія Григоровича, вона теж залишила своє житло у зоні добровільного відселення. Внаслідок важкої хвороби вона була змушена переїхати жити до своєї доньки. Але ж вона переселенка, до того ж, учасник ВВв, так і не дочекалася „поліпшення” житлових умов і вже померла. Однією проблемою для МНС менше. Можливо, це і є своєрідний спосіб вирішення житлової проблеми чорнобильців?

Головне, що проглядається у цій справі із Бесселовським – це підміна понять. Потрібна компенсація втраченого житла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а йому пропонують поліпшення житлових умов. Компенсація втраченого житла призначається за іншою статтею Чорнобильського Закону, ніж поліпшення житлових умов.

На мій погляд, такі питання „з бородою” керівництво МНС повинно вирішувати особисто, як це вирішувалося з кожною родиною, з кожною особою у 1986 році. Грошей в регіональних структурах МНС на вирішення таких питань немає та й надалі не буде, тому перекладати відповідальність на місцеві регіональні структури МНС немає сенсу.

Ми розуміємо, що і державні установи визнають цю проблему у вирішенні житлового питання, але подібними методами його не вирішити. Це теж усі розуміють. Треба взагалі інакше сформулювати це питання для того, щоб його розв’язати.

По-перше, є Чорнобильський Закон, де прописано, що житло інвалідам Чорнобиля надається впродовж року. Державні установи, які опікуються цім питанням, порушують цей Закон. Нестача бюджетних коштів на вирішення цього питання не є виправданням.

По-друге, дійсно бюджетних коштів не вистачить, якщо ці державні установи на виконання цього Закону внесуть до проекту державного бюджету необхідні кошти для вирішення цього питання. Але ж вони самі винні у тому, що за 15 років незалежності України виростили цю проблему до таких величезних масштабів. За минулий рік МНС не змогло засвоїти 80 млн. грн. по капбудівництву, тобто, на житло. Гроші були повернені у державний бюджет. Це ж скільки квартир! І немає винних!

По-третє, урядовці впродовж усіх цих років не проявили ніякої ініціативи, щоб хоча б частково вирішити це питання для окремої категорії людей. Мається на увазі пріоритетність серед різних категорій чорнобильців у цьому питанні. А саме, визнати, що переселенці 1986 року та учасники ЛНА на ЧАЕС, які працювали у 1986 році, мають переваги у вирішенні цього питання серед інших чорнобильців. Якщо для бюрократів треба документ, то за ці 15 років можна було зробити декілька Постанов Уряду, для того, щоб Герої Чорнобиля не стояли в одній черзі з ліквідатором 1988 року а то й 1990-го року, який купив собі інвалідність, а дере „горлянку” голосніше за усіх.

По-четверте, є багато інших цивілізованих шляхів вирішення цього питання. Вже зрозуміло, що безоплатне житло – у минулому. Але є інші шляхи вирішення житлового питання чорнобильців. Наприклад, допомога держави у кредитуванні житла, щоб чорнобильці змогли, скажімо, на протязі 25 років викупити власну квартиру. Або надання земельної ділянки під будівництво. У місті Києві вартість цієї  ділянки саме складає вартість квартири. І на це не треба багато коштів!

Насамкінець вже є соціальне житло. І треба надати таке житло усім, хто цього потребує.

Головне визнати, що Держава є боржником перед чорнобильцями. І тоді вже можна шукати інші можливості „погашення” боргу перед чорнобильцями.

Зараз в Європейському Суді з прав людини знаходиться велика кількість справ, за якими українці судяться з Державою. Невже усім чорнобильцям треба під копірку подати позов проти України, щоб захистити свої права!

Не треба ганьбити Україну! Давайте працювати разом і вирішимо це питання та багато інших.

Анатолій КОЛЯДІН,

головний редактор часопису „Пост Чорнобиль”,

голова Спілки ліквідаторів-інвалідів Чорнобиля-86

Надруковано «ПЧ» № 5 (53) березень 2007

Запись была опубликована: glavred(ом) Пятница, 23 марта 2007 г. в 8:30
и размещена в разделе Слово редактора.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта