POST CHERNOBYL – Fiat lux! Да будет свет! Хай буде світло!

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
15.04.2016, рубрика "Трибуна"

ПОДОЛАННЯ CОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Льовочкіна Антоніна Михайлівна

д. психол. наук, доц. каф. соціальної роботи КНУ імені Тараса Шевченка

alevochkina@gmail.com

Актуальність дослідження визначається тим, що соціально-психологічні наслідки ситуації, які склалася у зоні Чорнобильської катастрофи, можна охарактеризувати як типові, тобто, такі, що можуть виникати після будь-яких катастроф. Завдяки цьому, досвід їх подолання є актуальним для соціально-психологічної допомоги постраждалим внаслідок екстремальних ситуацій та катастроф.

Мета дослідження: визначити основні соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи та знайти шляхи їх подолання.  
Для досягнення зазначеної мети було розв’язано наступні задачі:
1. Визначено соціально-психологічні особливості життєдіяльності людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Здійснено порівняльний аналіз пост чорнобильської ситуації із ситуацією, що склалася в Україні у 2014 -2015 роках.

3. Надано рекомендації щодо подолання соціально-психологічних наслідків катастроф та надзвичайних ситуацій.

Об’єктом дослідження є соціальні та психологічні процеси у суспільстві, котре  опинилося в екстремальній ситуації.

Предметом дослідження є шляхи подолання соціально-психологічних наслідків екстремальних ситуацій.

Основні тези теми: У людей, які опинилися на територіях, що були забруднені радіоактивними викидами раптово змінилося життя: вони втратили не тільки здоров’я, але й середовище свого існування, роботу, дружні, а часто й сімейні, зв’язки, а разом з цим – впевненість у завтрашньому дні.

У результаті соціально-психологічного дослідження було встановлено специфічні психологічні явища на пост чорнобильському просторі. До цих явищ у першу чергу можна віднести так званий “синдром чорнобильця”, до якого належать наступні симптоми: рентні установки; позиція “жертви”; відчуття втраченого здоров’я; “симптом евакуації”; “симптом винятковості”; “відчуття втраченого майбутнього”; симптом “вивченої безпорадності”. Розглянемо більш детально перелічені симптоми, що створюють “синдром чорнобильця”.

Рентні установки. Рентою називається певний вид виплати, яку людина отримує протягом життя, і для отримання якої не потрібно затрачувати зусилля, наприклад, працювати. Слід також нагадати, що у високорозвинених країнах, коли люди потерпають від стихійних лих чи техногенних катастроф, вони отримують одночасне відшкодування від держави та страхових компаній. Завдяки цим відшкодуванням люди можуть змінити місце проживання, придбати нову квартиру або будинок, відпочити та відновити сили після пережитого стресу, а потім влаштуватись на нову роботу і продовжувати життя як активний і повноцінний громадянин. Але це, на жаль, не стосується громадян України, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. Евакуйовані з Чорнобильської зони отримали нові помешкання, але у них виникло чимало матеріальних проблем у зв’язку з переїздом та необхідністю лікування. Далеко не завжди ці люди мали можливість влаштуватися на роботу, яка б давала пристойний заробіток. Отже, основні очікування цієї категорії постраждалих спрямовані на допомогу від держави та благодійних організацій – доплати, пільги, путівки та інше. Ця матеріальна допомога є досить незначною, але чорнобильці стали залежними від неї, вони бояться її втратити, вони страждають, коли черговий раз чують про відміну цієї допомоги, тобто у них сформувалися стійки рентні установки – очікування регулярної допомоги ззовні, страх втратити її та відчай, коли цю допомогу зменшують.

Позиція “жертви”. Невдовзі після подій 26 квітня 1986 року на ЧАЕС у засобах масової інформації з’явилось стійке кліше – “жертви Чорнобильської катастрофи”. Спочатку жертвами називали тільки тих, хто безпосередньо знаходився на Чорнобильській атомній станції і постраждав внаслідок вибуху та пожару на станції. Але згодом “жертвами” стали називатися усі мешканці Чорнобильської зони, а також їх нащадки – діти та онуки. Значна частина  цих людей почала поводити себе у відповідності з цим визначенням – безпорадно та безпомічно [2].

Відчуття втраченого здоров’я. Формування симптому “втраченого здоров’я” відбулося значною мірою завдяки безвідповідальним заявам, що з’явилися у засобах масової інформації після того, як було знято табу з теми “Наслідки Чорнобильської катастрофи”. У засобах масової інформації поширювалися похмурі прогнози, які віщували  про тотальне руйнування генофонду української нації внаслідок радіаційного впливу, про стовідсоткову захворюваність на онкологічні хвороби, а також про накопичення генних порушень та зростання різних захворювань і каліцтв у послідуючих поколіннях – дітях та онуках чорнобильців. Такі заяви сприяли тому, що навіть ті люди, які не мали ніяких серйозних захворювань, вважають себе безнадійно хворими [2].

“Симптом евакуації”. Симптом евакуації виражається у тому, що переселенці із забруднених радіацією земель не можуть адаптуватися на новому місці, і відчувають там себе не постійними жителями, а “тимчасово переселеними”, тобто – евакуйованими. Відповідно цьому статусу вони й будують своє життя – не облаштовуються фундаментально, не займаються господарською діяльністю, не витрачають раціонально свій час. А літні люди, які так і не змогли подолати тугу за малою батьківщиною, почали   повертатися назад, на забруднені радіацією землі.

“Симптом винятковості”. Слід зазначити, що навколо постраждалих від Чорнобильської катастрофи склалася парадоксальна ситуація: з одного боку їм надають мізерну матеріальну допомогу, а з іншого - навколо цієї категорії людей завжди точиться надто багато розмов: про них часто говорять у засобах масової інформації, їх використовують у політичних іграх, на них звертають увагу під час виборчих кампаній. Усе це сприяє формуванню у чорнобильців так званого “симптому винятковості”, який виражається в тому, що людина не просто вважає себе не такою як усі (кожна людина й справді є унікальною), а – з одного боку - очікує від інших визнання своєї винятковості, а з іншого – знімає із себе відповідальність за своє життя, стаючи, таким чином, пасивною та безініціативною.

Симптом “вивченої безпорадності” характеризується наступним.   Людина, у якої, з одного боку, сформовано  настанову, що вона не може жити без допомоги з боку інших, а з іншого – їй надають певну допомогу, яка дозволяє існувати не працюючи, втрачає впевненість у собі, у своїх силах, здатностях та компетентності. Вона відчуває себе абсолютно безпорадною у ситуації неадекватної опіки. Чи говоримо ми про те, що чорнобильцям не потрібна допомога? Ні. Ми говоримо лише про те що подібні категорії людей мають бути підтримані настільки та тією мірою, щоб отримати змогу жити і працювати самостійно, а не потрапляти у залежність від непевних обставин.

У цілому варто наголосити, що Чорнобильська катастрофа завдала  значної шкоди не тільки здоров’ю людей, але і їхньому психологічному стану, який у свою чергу став психосоматичним чинником порушення здоров’я. Утворилося певне “коло”, яке важко розірвати. Українським та зарубіжним вченим довелося докласти значних зусиль, щоб знайти шляхи, методи та технології подолання соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Ці дослідження зберегли свою актуальність до сьогодення.          Зазначені нами симптоми нині спостерігаються також у біженців із зони АТО та воїнів, що отримали інвалідність. Так, сьогодні можна спостерігати рентні установки у частини бійців АТО (особливо у тих, що отримали інвалідність), а також у біженців та вимушених переселенців із зони антитерористичної операції. У цих категорій суспільства також можна спостерігати позицію “жертви”, відчуття втраченого здоров’я, “симптом евакуації”, “симптом винятковості”, “відчуття втраченого майбутнього” та симптом  “вивченої безпорадності”.

Отже, емпіричні та теоретичні дослідження, а також практичні напрацювання, створені для соціально-психологічної допомоги, людям, що зазнали впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, можуть стати у нагоді для допомозі тим, кому завдано шкоди внаслідок катастрофічної ситуації, що склалася у східній частині України, а також у для допомоги у подоланні наслідків інших екстремальних ситуацій та катастроф. Так, наприклад, актуальним є використання психологічних методів та технологій, спрямованих на особистісне зростання, у результаті якого особистість стає більш відкритою для досвіду, менше застосовує психологічний захист, стає більш реалістичною та об’єктивною, більш ефективно вирішує свої проблеми, у неї покращується психологічна пристосовуваність та зменшується вразливість, зменшується тривожність, а також фізіологічне та психічне напруження, підвищується самооцінка [1]. Усе зазначене сприяє подоланню негативних симптомокомплексів, що заважають успішному розвитку та соціалізації.

Практичне значення дослідження визначене тим, що досвід успішного подолання соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи може стати у нагоді для допомоги населенню, що постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій та катастроф.

Основні результати роботи: визначено шляхи і методи подолання соціально-психологічних наслідків надзвичайних ситуацій та катастроф.

Ключові слова: надзвичайна ситуація, катастрофа, соціально-психологічні наслідки, “синдром Чорнобильця“,  симптом жертви, симптом вивченої безпорадності.

Список використаних джерел

  1. Осипова А.А. Общая психокоррекция/ А.А.Осипова. – М., ТЦ «Сфера», 2000. – 512 с.
  2. Яковенко С. І. Психологія людини за умов радіоекологічного лиха /              С. І. Яковенко. – К.: Чорнобильінтерінформ, 1996. – 173 с.

Запись была опубликована: glavred(ом) Пятница, 15 апреля 2016 г. в 6:58
и размещена в разделе Трибуна.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта