?> МЕДИЧНІ НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
02.08.2006, рубрика "Здоров'я, Чорнобиль і світ"

РЕЗОЛЮЦІЯ

міжнародної конференції
МЕДИЧНІ НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ І СТРАТЕГІЯ ЇХНЬОГО ПОДОЛАННЯ

(29 травня - 3 червня 2006 р., Київ, Україна)

Президія

ВСТУП

Минуло двадцять років з дня найбільшої трагедії ХХ століття - Чорнобильської катастрофи. Три найбільш постраждалі держави – Республіка Бєларусь, Російська Федерація й Україна – продовжують нести тягар виняткових по вазі соціально-економічних, медико-біологічних і екологічних наслідків. Складні економічні умови визначали всі роки невідкладний характер дій з боку урядів постраждалих держав, необхідність щорічного виділення значної частини бюджетних засобів на подолання гуманітарних наслідків катастрофи.

Через 20 років після аварії на ЧАЕС, що відбулася наприкінці ХХ століття, але наслідки якої продовжуються вже в ХХІ столітті, виникає необхідність нової стратегії довгострокових дій, спрямованих на поліпшення життя людей, що продовжують жити в зоні ризику, а також подальше вивчення наслідків впливу хронічного опромінення на здоров'я людей і екологію.

Досвід Республіки Бєларусь, Російської Федерації й України, як і інших держав, що постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, висвітив ряд гострих загальнолюдських проблем:

- руйнівний вплив ядерних катастроф на здоров'я людей і екологію;

- відсутність своєчасної й об'єктивної інформації, необхідної для прийняття й озвучення вже прийнятих рішень в екстрених ситуаціях;

- невідповідність балансу між технічними можливостями і духовним розвитком людства, його розумінням техногенної агресії по відношенню до навколишнього середовища.

Нягу

У звіті ООН «Гуманітарні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Стратегія реабілітації», прийнятому на 58-й Асамблеї ООН у 2002 році, справедливо було показано величезний масштаб трагедії, і визначені принципи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на найближчі 10 років. У новій стратегії ООН було констатовано, що екологічні наслідки Чорнобиля не можуть розглядатися ізольовано від соціальних, економічних і інституціональних аспектів проблеми. Міжнародне співтовариство повинне бути зацікавлене не тільки в безпеці саркофага над четвертим реактором Чорнобильської АЕС, але також і в поглибленому розумінні наслідків довгострокового впливу радіонуклідів з тривалим періодом піврозпаду і інших факторів на живий організм, у визначенні стратегії реабілітації й оцінці наслідків цієї катастрофи як глобальної проблеми.

До двадцятиліття цієї трагедії необхідно згадати й адекватно оцінити великий внесок усього світового співтовариства і, особливо, досвід окремих гуманітарних, громадських міжнародних і національних організацій у наданні конкретної допомоги постраждалим, особливо дітям. Для таких категорій населення Чорнобиль – не тільки біль минулого, але і проблема сьогодення, а також  виклик майбутнього.

Без сумніву, конференції, присвячені двадцятиліттю Чорнобильської катастрофи, здійснили свій внесок в об'єктивну оцінку післяаварійного періоду. На Форумі МАГАТЕ у вересні 2005 року у Відні було ініційовано дискусію про перегляд масштабів медичних і соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Висновки цього Форуму викликали багато запитань, що стосуються зменшення негативного впливу наслідків ядерної аварії для здоров'я постраждалих людей і прогнозів на майбутнє. Міжнародною громадськістю було констатовано, що висновок Віденського Форуму йде в розріз з розумінням проблеми, як у постраждалих країнах колишнього СРСР, так і в усьому світі. Це пролунало на міжнародних конференціях у Берліні, Бонні, Києві, Москві й інших форумах, організованих у квітні 2006 р. За наступний період був складений і альтернативний звіт Міжнародної організації Грінпіс про наслідки Чорнобильської катастрофи, оснований на звітах вчених і фахівців з постраждалих країн колишнього СРСР і інших держав, у якому відбита інша точка зору щодо масштабів наслідків катастрофи  для здоров'я опроміненої популяції. Дані звіту погоджуються і з висновками  інших конференцій, проведених у світі напередодні 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи.

Проведена конференція була ініційована міжнародною асоціацією «Лікарі Чорнобиля» за підтримки Міністерства охорони здоров'я України в рамках нової стратегії ООН по Чорнобилю й у зв'язку і необхідністю оцінки висновків Форуму МАГАТЕ. У конференції брали участь наступні відомі міжнародні організації:

Лікарі світу за соціальну відповідальність і запобігання ядерній війні;

Міжнародна Федерація товариства Червоного Хреста і Червоного півмісяця;

Міжнародний Фонд УКРАЇНА3000;

Фонд допомоги дітям Чорнобиля (США);

Міжнародний Союз Діти Чорнобиля;

Міжнародний фонд «Спільнота»;

Міжнародний фонд допомоги дітям при катастрофах і війнах;

Міжнародна організація «Жіноча Громада»,

Міжнародна Організація Грінпіс;

Міжнародний Гуманітарний Форум ВІДРОДЖЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК, що був створений з нагоди 20-річчя Чорнобильської катастрофи  в Україні.

У роботі Міжнародної конференції взяли участь вчені і фахівці з трьох найбільш постраждалих держав: Республіки Бєларусь, Російської Федерації, України; Киргизстану, Таджикистану, а також Німеччини, Великобританії, Куби, Ізраїлю, США, Японії; представники Чорнобильської Програми ПРООН в Україні й у Російській Федерації, Міністерства Охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров'я Республіки Бєларусь; Міжнародної Організації Грінкрос, а також інші національні, міжнародні і неурядові  організації. У роботі конференції взяло участь 328 делегатів: вчені, лікарі і фахівці, представники гуманітарних фондів і організацій, інформаційних агентств.

Делегатам конференції були представлені підготовлені Оргкомітетом матеріали Форуму МАГАТЕ, національні доповіді Республіки Бєларусь, Російської Федерації і України, всі опубліковані матеріали з 1999 по 2006 р. у Міжнародному Журналі Радіаційної Медицини, два звіти міжнародної Організації Грінпіс, підготовлені до 20 річниці Чорнобильської катастрофи, інші монографії і методичні матеріали. Організовано відвідування зони відчуження Чорнобильської АЕС, музею Чорнобиля й ін.

Делегати взяли участь у церемонії представлення Маніфесту Відповідальності  Гуманітарного Форуму ВІДРОДЖЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК, що відбулася у Міжнародній ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ.

Конференция зал

МЕТА КОНФЕРЕНЦІЇ

1.Обговорення й оцінка результатів  досліджень  медико-біологічних і соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи за 20-літній період.

2. Визначення головних пріоритетів  досліджень  для майбутнього.

3. Розробка стратегії  гуманітарної допомоги постраждалим людям з урахуванням пріоритету материнства і дитинства.

На конференції особлива увага була приділена наступним проблемам:

- оцінці результатів довгострокового моніторингу здоров'я потерпілих після Чорнобильської катастрофи в Республіці Бєларусь, Російській Федерації, Україні й інших країнах;

- радіологічним  ефектам іонізуючої радіації  на здоров'я потерпілих і їхній реалізації за 20-літній період;

- наслідкам  впливу малих доз радіації  на  геном;

- непухлинним ефектам опромінення з врахуванням морфологічних критеріїв впливу на організм малих доз радіації;

- патоморфозу захворювань у потерпілих, як одному з основних медичних наслідків впливу післяаварійних факторів;

- пухлинної і непухлинної радіаційної патології щитовидної залози;

- порушенню психічного здоров'я і соціально-психологічним проблемам;

- обговоренню стратегії медичної реабілітації і соціально-психологічної підтримки потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Після заслуховування й обговорення більш як 70 наукових доповідей і виступів біля круглих столів було показане наступне.

ОБГРУНТУВАННЯ

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіаційного забруднення 23% території Республіки Бєларусь, 1,5% Російської Федерації, від 7 до 10% України, що складає більш 150 000 кв. км. Опроміненню піддалося 8,4 млн. осіб, з них було переселено 404 тис.. Мільйони людей, як і раніше, живуть в умовах впливу малих доз радіації.

За межами колишнього Радянського Союзу на багатьох територіях у Північній і Східній Європі щільність випадання  137Cs знаходилася в діапазоні від 37 до 200 кБк кв.м. Площа цих районів складає 45 000 км2, тобто біля третини площі забруднених територій у колишньому Радянському Союзі. Велика  частина радіонуклідів з тривалим періодом напіврозпаду локалізована в зонах відчуження трьох найбільш постраждалих країн. Протягом сторіч повернення людей на ці землі неможливе. На території трьох постраждалих країн радіонукліди цезію, стронцію, плутонію, америцію будуть сотні років завдавати шкоди біоті і людині. Має місце проникнення  радіонуклідів у басейни рік  Прип'ять і Дніпро. У донних відкладеннях озер відмічається осадження цих же радіонуклідів. Надовго забруднені лісові масиви, що призводить до надходження радіонуклідів у біоту. На багато років не передбачається помітного зниження концентрації радіонуклідів у продуктах харчування. Це складає серйозну радіологічну проблему в умовах  надзвичайної бідності сільського населення, що їх споживає щодня. Очікується, що ефективні довічні дози будуть приблизно на 40% більшими, ніж дози, отримані в перші 10 років після аварії.

Забруднення радіоактивним йодом (I131) мало місце практично на всій території Європи. У трьох найбільш постраждалих державах дози, отримані дітьми у віці 0-4 року, на порядок вищі, ніж у дорослих. Це співвідношення універсальне через вікову залежність доз опромінення  щитоподібної залози радіоактивним йодом.

Після аварії сформувався комплекс патогенних факторів (радіаційний вплив, психологічний стрес, евакуація, переселення, наступні соціально-економічні зміни й ін.), що вплинув на стан здоров'я  населення. Самою уразливою частиною населення виявилися діти і підлітки, як найбільш чутлива  до впливу екологічних факторів  вікова  група.

Довгострокове спостереження дозволило виділити наступні когорти потерпілих, що підлягають тривалому динамічному моніторингу:

  • учасники ліквідації наслідків аварії (ліквідатори, ЛНА), особливо особи, що приймали участь у ЛНА в 1986-1987 р. у зоні евакуації і першочергового відселення;
  • особи, евакуйовані в 1986 р. і переселені протягом наступних 20 років із зон евакуації і першочергового відселення;
  • ті, що проживають на радіоактивно-забруднених територіях з різною щільністю забруднення ґрунту цезієм-137, стронцієм-90, плутонієм;
  • особи, народжені від опромінених батьків (ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, евакуйованих і переселених осіб).

До груп ризику також відносять осіб, опромінених на етапі внутрішньоутробного розвитку й осіб, у яких опромінена щитоподібна залоза радіоізотопами йоду у віці 0-18 років на момент аварії.

Загальне число потерпілих у даний час у трьох країнах  може досягти 7 млн., з них дітей, що входять у вищевказані когорти, близько 2 млн. осіб.

Урядами Республіки Бєларусь, Російської Федерації й України протягом усього після аварійного періоду були розпочаті заходи, спрямовані на спостереження за станом здоров'я людей з цих груп радіаційного ризику, що включають заходи щодо медико-соціального і психологічного захисту, поліпшенню екологічної ситуації на територіях проживання, удосконаленню системи надання медичної допомоги, розробки і впровадженню реабілітаційних програм. Протягом усього періоду після  катастрофи значна допомога була  надана міжнародними організаціями системи ООН,  а також іншими урядовими та неурядовими організаціями. Однак, проблеми, що були викликані  катастрофою,  не зникли.   Це демографічна криза, погіршення стану здоров'я  сотень тисяч потерпілих, відсутність економічного відродження і соціально-психологічна напруга населення в   місцях  радіоактивного забруднення.

Чорнобильська катастрофа призвела до безпрецедентного опромінення населення Бєларусі, Російської  Федерації й України. Дози опромінення  ліквідаторів наслідків аварії знаходяться в межах діапазону середньої і малої інтенсивності 50 - 250мзв. Однак, у когорті ліквідаторів, що працювали протягом перших 1,5  місяців аварії, у зв'язку з відсутністю ефективного дозиметричного контролю, і через складну і недостатньо розвідану радіаційну обстановку, мало місце їхнє переопромінення в дозах  більше 1 Гр. Це стосується значної кількості осіб, особливо персоналу станції, пожежних, військових, шахтарів, метробудівників, що працювали поблизу зруйнованого 4 блоку Чорнобильської АЕС, а також у більш пізній період, на даху 3 блоку.  Можна констатувати, що серед цієї когорти  є особи, яким не була клінічно встановлена гостра променева хвороба (ГПХ). У цілому, стан дозиметричної інформації для ліквідаторів характеризується як недостатнім охопленням цієї категорії (тільки для 50% існує інформація про дозу опромінення) так і неясною точністю наявних дозових записів. Дозиметричні дані для ліквідаторів у їхньому нинішньому стані не можуть бути використані при оцінці радіаційних ризиків і аналізі медичних наслідків аварії на ЧАЕС і вимагають перегляду.

Для діапазону доз 200 мЗв і більше радіаційні ризики індукції онкологічних захворювань були доведені шляхом прямих епідеміологічних досліджень на основі наслідків ядерних бомбардувань у Японії. Однак, для діапазону малих доз (типового для Чорнобильської катастрофи), методики оцінки ризиків ще не розроблені. Тому результати постчорнобильських епідеміологічних досліджень мають першорядне наукове і практичне значення для оцінки впливу на стан здоров'я малих доз опромінення.  Вони повинні бути отримані на основі прямих досліджень з одночасним використанням усіх національних баз даних по вивченню раку і даних національних чорнобильських реєстрів.

Дози, отримані потерпілими в гострому періоді аварії за рахунок радіоактивного йоду віднесені до високих, і лежать у межах  від 50мГр до 25 000 мГр на щитовидну залозу. У цьому радіоактивному викиді містилося близько 12 - 15 млн. кюрі активності, більше 40% цієї  радіоактивності припало на інші європейські країни за межами колишнього СРСР.

Величина дози загального опромінення за життя у евакуйованих осіб протягом весни - літа 1986 року реалізована на 60-80% і також знаходиться в діапазоні середніх і малих рівнів інтенсивності.

В осіб, що  народжуються на радіоактивно забруднених територіях, дози опромінення будуть реалізовані протягом їхнього життя, головним чином, за рахунок внутрішньої компоненти через споживання забруднених продуктів харчування. Діапазон доз відноситься до розряду малих, але довгостроково діючих  на всіх етапах онтогенезу.

Японка

МЕДИКО - БІОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧНІ НАСЛИДКІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

А. Стохастичні ефекти

Безпрецедентний за масштабами  радіоактивний викид йоду, визначив драматичний ріст пухлинної  патології  щитовидної залози. Продовжується   ріст  радіаційно-індукованого раку щитовидної залози в опромінених у дитячому і підлітковому віці (більше  6000  осіб на 2004р.). Ріст раку в дорослої частини опроміненого населення, що потрапило  під  вплив радіоактивної хмари, на сьогоднішній  час  вже в 5-7 разів вищий, ніж  в іншій популяції.

Виявляється достовірне збільшення росту злоякісних новоутворів молочної залози в жінок, легенів, сечового міхура, шлунка, нирок у всіх когортах потерпілих. У дітей у віці 0-4 року виявляється  ріст пухлин мозку  й інших органів.  У майбутньому варто очікувати зростання показників онкологічної захворюваності по всіх класах захворювань і непухлинній захворюваності і смертності в зв'язку з постарінням населення і настанням періоду реалізації додаткової онкологічної захворюваності в зв'язку  з впливом радіаційного фактора. Самі  консервативні прогнози  зводяться до того, що додаткові ризики за життя у всіх когортах  опромінених досягнуть сотень тисяч ракових  захворювань всіх органів і систем.

У ліквідаторів аварії за даними російських, і українських досліджень має місце ріст захворюваності лейкозами, особливо в когорті тих, на кого вплинуло опромінення в дозі 150-300мгр. У структурі гемобластозів у ліквідаторів спостерігається ріст мієломної хвороби в 2 рази, тенденція до підвищення частоти хронічного мієлолейкозу,  неходчинських злоякісних лімфом у стадії лейкемізації. Гострі лейкози в ліквідаторів у 20% випадків виникають на тлі мієлодиспластичного синдрому. Для  дорослого населення питання про збільшення захворюваності на лейкемію поки залишається відкритим. Необхідні подальші дослідження.

Суперечливим також залишається питання про вплив аварії на частоту виникнення лейкозів і лімфом у дітей у зв'язку з недостатнім рівнем діагностики окремих форм лейкозів і відсутністю даних дозиметрії. Однак, в інших країнах тенденція до росту лейкемії в дітей, опромінених внутрішньоутробно, встановлена. Варто переглянути питання про хронічний лімфолейкоз, що раніше не належав до числа радіаційно індукованих.

Результати досліджень свідчать про дворазове збільшення швидкості мутацій серед найбільш опромінених родин і показують наявність значимої кореляції між розпадом радіонуклідів і швидкістю мутацій. Комплексні дослідження геномної нестабільності в дітей, які підпали під низькоінтенсивне опромінення на різних стадіях онтогенезу, вказують на підвищення частоти радіаційно-індукованих аберацій хромосом, зниження активності «позапланового» синтезу геномної ДНК у лімфоцитах, особливості  в індивідуальній гетерозиготності генів, що кодують структурні і ферментні білки крові. Має місце системний характер дисгеномних ефектів, індукція геномної нестабільності в соматичних клітинах дітей. Усе це призводить до порушення геномного балансу і супроводжується розвитком клітинних дисфункцій, малігнізацією, індукуванням апоптозу і загибеллю клітин. Їхня виразність визначається генотипічними особливостями організму. Ці порушення виявляються, головним чином, у дітей опромінених батьків, і у дітей, опромінених внутрішньоутробно. Продовження дії радіації після народження й особливо сукупність радіаційних і інших екологічних впливів підвищує рівень мутагенних змін, ще більше знижує репаративний синтез ДНК, підсилює весь комплекс біохімічних, імунних, нейроендокринних і соматоневрологічних змін. За даними державної статистики виявляється збільшення  частоти вроджених вад розвитку (ВВР) у постраждалих районах.

Андреев

Б. Детерміністські ефекти  опромінення

Непухлинна патологія щитоподібної   залози (автоімунний тиреоидит і його ускладнення, гіпотиреоз) у даний час виявляється в 30-40% потерпілих. Просліджується погіршення якості життя осіб з патологією щитоподібної залози через необхідність довічного лікування, приєднання інших соматичних захворювань, обумовлених недостатньою гормональною регуляцією (міокардіопатія, ожиріння, підвищення артеріального тиску, а також передчасне старіння і порушення сомато-статевого розвитку).

Повідомлено про достовірний ріст радіаційної катаракти серед усіх когорт потерпілих, особливо, серед ліквідаторів. Встановлений більш низький поріг дози опромінення для розвитку катаракти, ніж це було прийнято раніше.

Ріст соматичних  захворювань у всіх когортах потерпілих прийнято не пов'язувати з радіаційним фактором, однак, він виявляє залежність від величини дози опромінення і  часу перебування під ризиком. До таких захворювань відносяться хвороби ендокринної системи і порушення обміну речовин, психічні розлади і хвороби нервової системи й органів чуття,  хвороби органів травлення,  цереброваскулярні хвороби, ессенціальна гіпертонія, катаракта.

В.  Поєднання  впливів  малих доз радіації і соціально-психологічних факторів, призведших до порушення здоров'я потерпілих.

У зонах радіоактивного забруднення всі роки розвиваються негативні демографічні тенденції. Спостерігається зниження народжуваності, збільшення смертності, зменшення числа працездатного населення. Має місце відносно високий рівень перинатальних втрат за рахунок мертвонароджуваності  і дитячої смертності, особливо від вроджених вад розвитку.

Відтік молоді і фахівців збільшили проблеми життєдіяльності і здоров'я населення постраждалих регіонів місцями  до стану гуманітарної катастрофи.

Комплексний вплив радіаційних і нерадіаційних факторів чорнобильської катастрофи призвів до погіршення стану здоров'я всіх категорій потерпілих, що виражається в збільшенні загальної неонкологічної захворюваності за класами  хвороб дихальної, ендокринної, серцево-судинної, травної, видільної, нервової системи, росту інвалідності за рахунок не тільки онкологічної, але й загально соматичної захворюваності. Має місце прогредієнтний атиповий перебіг патології з розвитком стійких функціональних порушень на тлі імунодефіциту, дисбалансу обміну речовин і гормональних процесів. Наявність у більшості постраждалих захворювань з вегето-судинними, нейроендокринними механізмами прояву в сполученні з розладами психіки (висока тривожність, низька самооцінка стану свого психічного і соматичного здоров'я й ін.), нерідко маскує ознаки основного захворювання, і визначає низький реабілітаційний потенціал.

Документоване прогресуюче погіршення якості здоров'я ліквідаторів 1986-87р., що проживають як у постраждалих  країнах, так і в інших країнах СНД, а також Ізраїлі, США, Естонії, Латвії і Литві. Смертність серед ліквідаторів істотно випереджає аналогічний показник серед населення, що не зазнало додаткового іонізуючого впливу внаслідок чорнобильської катастрофи. При збереженні такої тенденції уже в найближчі роки можна чекати статистично значимого перевищення смертності серед ліквідаторів у порівнянні з неопроміненим населенням.

Ключовою проблемою об'єктивізації оцінок наслідків Чорнобильської катастрофи для населення залишається необхідність пошуку інтегрального показника ушкоджуючої дії іонізуючого опромінення для багатоклітинного організму. Залежність індукованих опроміненням змін окремих фізіологічних, молекулярно-генетичних і клінічних параметрів від вихідного стану організму добре відома в радіобіології, однак не піддається обліку при традиційних методах моніторингу й істотно спотворює одержувані дані. Інтегральним показником дії, що ушкоджує, іонізуючого випромінювання, найбільш важливим для популяції, може бути порушення репродуктивної функції. Особливої уваги вимагають питання репродуктивного здоров'я жіночого організму, оскільки обмежена кількість яйцеклітин закладається у внутрішньоутробному періоді і генотоксичні впливи на них у цей період можуть призводити до необоротної втрати фертильності.

Аналіз стану імунної системи - однієї з найважливіших інтегральних (спеціалізованих) систем організму, документує  наступні типи реагування в потерпілих: автоімунний, інфекційно-алергійний, обумовленим вторинним імунодефіцитом і компенсаторно-адаптивний тип.

Найбільш діагностично і експертно значимим медико-біологічним наслідком Чорнобильської катастрофи (у діапазоні впливу малих доз низької інтенсивності) є пато(нозо)морфоз захворювань. Їхній структурний субстрат представлений: більшою поширеністю в органі, глибокою інвазією мікроорганізмів у слизові оболонки (у їхню власну пластинку), свідченнями реалізації патогенної дії опортуністичної мікрофлори (внаслідок порушень імунної відповіді), трансформацією кінетики запального процесу, особливостями дисрегенераційних змін, системними порушеннями мікроциркуляції; інтенсифікацією інволютивних процесів, участю в розвитку патології інкорпорованих радіонуклідів.

Здоров'я дітей

Усі роки відзначається зростання загальної захворюваності дітей і первинно виявленої патології практично за усіма класами хвороб. Має місце ріст захворюваності і поширеності соматичних захворювань, особливо - нервової, ендокринної, травної, дихальної і серцево-судинної систем, розладів психіки.  Збільшується кількість дітей-інвалідів. Встановлено, що погіршення стану здоров'я постраждалих дітей пов'язане як із впливом факторів радіаційної, так і нерадіаційної природи, а також зі зниженням   якості життя через кризову соціально-економічну ситуацію  в постраждалих країнах.

Необхідні серйозні заходи для обмеження надходження радіонуклідів в організм батьків і дітей, а також заходи для їхнього виведення і не менш серйозні медико-соціальні заходи для підвищення захисних сил організму в осіб, що проживають у зонах радіаційного контролю.

Рівні радіоактивного забруднення харчових продуктів, уживаних дітьми на забруднених територіях трьох постраждалих країн,  часто  перевищують національні припустимі норми.  Вміст радіоактивного цезію в організмі дітей, на жаль, не знижується. Одночасно,  у  раціоні харчування дітей зберігається дефіцит молочних і м'ясних продуктів, фруктів і овочів. Вміст білка, вітамінів, макро - і мікроелементів досягає лише 50-60% норми. Особливу тривогу викликає дефіцит йоду в раціоні.

Продовжують наростати наступні зміни в стані здоров'я дітей  різних когорт спостереження:

- серед дітей, народжених від ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, спостерігається збільшення випадків захворювань нервової системи, психіки, вроджених вад розвитку і рідких форм  генетичних  аномалій;

- у дітей, опромінених на етапі внутрішньоутробного розвитку, зберігається високий ризик формування хронічної соматичної патології, захворювань щитовидної залози, патології кістково-м'язової системи, розладів психіки і пухлинних захворювань, уродженої катаракти.

- в осіб, що були дітьми і підлітками на момент аварії і піддалися комбінованому опроміненню радіоізотопами цезію і йоду, зареєстрований найбільш високий ризик пухлинної і непухлинної патології щитоподібної залози. Прогнозується подальший ріст патології щитоподібної залози, що вносить істотний вклад у погіршення загального здоров'я потерпілих, порушення репродуктивного здоров'я молодих жінок;

- у першого покоління опромінених, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, також збільшується ризик народження дітей з вродженими вадами розвитку і спадкових захворювань; збільшення кількості злоякісних новоутворень.

Д. Соціально-психологічні наслідки

Встановлено, що Чорнобильська катастрофа принципово відрізняється і від стихійних лих, і від екологічних катастроф, і від технічних інцидентів. Чорнобильська катастрофа, поєднуючи в собі деякі основні ознаки інших типів катастроф, має свої специфічні особливості і тому формування моделей поведінки не може бути вирішене шляхом їхнього запозичення з досвіду поведінки в інших умовах. Вона має чітко фіксований початок, але не має закінчення, принаймні, у часі, розмірному з життям людини.

Загальна картина факторів радіаційного впливу в їхньому зв'язку зі здоров'ям людини виявляється настільки складною, що вона недоступна розумінню не тільки простих людей, але і більшості фахівців. Виникнення і динаміка негативних наслідків для життя і здоров'я людини виявляються некерованими і неконтрольованими, тому що неможливо відокремити прямі і побічні  негативні  наслідки аварії.

У першу чергу, необхідно розуміти, що наслідки Чорнобильської катастрофи призвели до руйнування звичного укладу життя не тільки окремих людей, але і цілісних співтовариств, і тих територій, на яких вони проживають. Виникли  ситуації, коли повернення до колишнього способу життя виявляється надзвичайно складним, а якщо таке повернення і відбувається, то воно виявляється неадекватним стосовно умов життєдіяльності, що змінилася.

Постчорнобильська криза збіглася з загальною соціально економічною кризою, що породило ситуацію «полімодальної» кризи «культурального шоку». Тому аналіз післякатастрофної ситуації і, особливо, віддалених наслідків необхідно здійснювати з огляду теорії соціальних криз, а не простого стресу. Криза є в основному, подібною для співтовариств, що проживають на забруднених територіях трьох найбільш постраждалих держав. Криза придбала виразні риси полімодальності, коли руйнівний вплив різних екстремальних факторів відбувається одночасно, торкаючись практично всіх сторін життя людей. У такій обстановці  дії держави й органів влади сприймаються не просто як недостатні чи неефективні, а як фактор самої кризи.

Найбільш болісно криза подіяла на такі групи населення й у тих сферах життя, що визначають довгострокові перспективи життя суспільства.  Тому навіть при досить швидкому й ефективному подоланні фінансово-економічної кризи негативні соціально-психологічні наслідки будуть істотно впливати на життя співтовариства ще тривалий час, принаймні, протягом  найближчих 10 –15 років.

Діти з груп ризику самі стають носіями кризової психології і згодом будуть відтворювати кризові відносини в соціумі. Неадекватні батьківські установки, а також установки найближчого оточення – педагогів,  лікарів  сприяють підвищеному  рівню тривожності і зниженню  самооцінки. Таким чином, пережита  дорослими Чорнобильська катастрофа, призвела до виникнення кризової свідомості не тільки в дорослих, але й у дітей і підлітків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

1. Продовжувати моніторинг стану здоров'я населення, що підпали під вплив радіації, дотримуючись когортного принципу, акцентуючи увагу на захворюваннях генетичного й онкологічного профілю.

2. Здійснити верифікацію доз опромінення і використовувати методи ретроспективної дозиметрії для достовірної й обґрунтованої оцінки ефектів чорнобильського опромінення у всіх когортах, особливо, у когорті ліквідаторів аварії. Комплексне рішення даної проблеми дозволить створити бази даних верифікованих дозових оцінок і забезпечити надійну основу для поточних і перспективних епідеміологічних і клініко-епідеміологічних досліджень.

3. Проводити епідеміологічні дослідження для оцінки стану здоров'я  різних вікових  категорій потерпілих. Для  виявлення ролі радіаційного фактора в можливому збільшенні онкологічної захворюваності необхідне проведення широкомасштабних довгострокових радіаційно-епідеміологічних досліджень у рамках національних спеціалізованих Чорнобильських реєстрів у трьох постраждалих країнах. Тільки  в такий спосіб отримані  результати дозволять урядам приймати адекватні рішення щодо мір захисту потерпілих. Науково обґрунтоване виділення груп підвищеного радіаційного ризику дозволить реалізувати в найближчі роки стратегію надання адресної і своєчасної медичної допомоги для населення, що підпало під радіаційний вплив внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС.

4. Розвивати пошукові і прикладні  наукові дослідження для подальшого вивчення нових підходів у діагностиці, профілактиці і лікуванні хвороб, пов'язаних із впливом малих доз іонізуючої радіації.

5. Приділяти особливу увагу патоморфологічним дослідженням, що сприяють об'єктивізації біологічних ефектів малих доз іонізуючої радіації й інших техногенних забруднювачів.

6. Вивчити закономірності індукції геномної нестабільності і генотипічних особливостей організму,  їхні причинно-наслідкові зв'язки з клініко – імунологічними показниками, а також визначити ознаки наслідування для мультифакторіальних захворювань. Необхідне впровадження  епідеміологічних підходів молекулярно-генетичної і фенотипічної діагностики.

7. Взяти під особливий медико-генетичний і медико-соціальний контроль молодих жінок, що планують вагітність, вагітних і їхніх нащадків.

8. Змінити підходи в подоланні соціально-психологічних проблем постраждалого населення. Поняття «психологічна реабілітація» повинне бути зміщене у бік поняття «освіта і психологічна корекція». Нові принципи повинні бути  впроваджені в роботу соціально-психологічних центрів і освітніх інститутів. Соціально-психологічна допомога дітям повинна бути адресною і спеціалізованою. Для подолання соціально-психологічної кризи в співтоваристві, яке постраждало, потрібно мобілізація  національних і міжнародних інститутів, що знаходяться в постраждалих країнах у єдині Інститути Чорнобиля.

9. Стратегія реабілітації постраждалих дітей внаслідок Чорнобильської катастрофи припускає розробку довгострокових цільових державних і міжнародних програм, що включають дослідження і впровадження  комплексу напрямків медичного, соціально-психологічного і культурно-освітнього характеру.

10. Схвалити і цілком підтримати стратегію з організації довгострокових програм гуманітарної допомоги постраждалим регіонам з урахуванням  диференційованого підходу до різних когорт потерпілих, їхніх соціальних можливостей і потреб. Звернути увагу на дітей і осіб старшого віку, що складають 30% співтовариства, яке потребує соціальної підтримки з боку держави і гуманітарних фондів.

11. Удосконалити механізми поширення інформації, що стосується Чорнобильської катастрофи і її наслідків, з використанням диференційованого підходу й у комплексі з іншими програмами гуманітарної спрямованості, організацією мережі гуманітарних організацій, що саморозвиваються, у співтовариствах у кожному населеному пункті. Ширше використовувати досвід роботи центрів соціально-психологічної реабілітації й інших гуманітарних організацій.

ВИСНОВОК

Суперечливі оцінки масштабів Чорнобильської катастрофи пов'язані з браком інформації щодо впливу факторів катастрофи на опромінену популяцію, а також з ігноруванням сучасних знань щодо впливу малих доз радіації на біологічні об'єкти. Знання про наслідки Чорнобильської катастрофи надзвичайно важливі для людства. Вони дозволять у найближчому майбутньому розглянути доцільність використання ядерних технологій і переглянути поняття ризик/користь при прийнятті рішень про їхнє подальше застосування на землі.

Матеріали даної конференції, як і попередніх чотирьох, проведених разом з ВООЗ, можуть бути використані урядами і вченими  як пріоритетні дані для діяльності в науково - дослідницькому й інформаційному аспектах. Матеріали конференції також є науковою підставою для прийняття рішень міжнародними і національними організаціями при формуванні програм надання довгострокової медичної і соціально-психологічної допомоги.

Конференція визнала виняткове значення міжнародного співробітництва для успішного вирішення Чорнобильських проблем у трьох найбільш постраждалих країнах. Ініціатива ООН підтверджує те, що міжнародні організації зберігають за собою зобов'язання по мінімізації наслідків цієї самої великомасштабної радіологічної аварії. Ми вдячні всім міжнародним партнерам, що відгукнулися на лихо Чорнобиля. Неоціненна допомога міжнародних організацій і закордонних країн, фінансових і виробничих структур, окремих громадян різних країн світу, що здійснювали моральну і матеріальну підтримку постраждалим країнам впродовж усіх післяаварійних років. Чорнобильська катастрофа зберігає, і ще довго буде зберігати своє планетарне значення як виклик усьому світу. Ресурси, необхідні для подолання наслідків катастрофи такого масштабу, виходять далеко за межі економічних, технологічних можливостей окремої країни і вимагають, безумовно, об'єднаних зусиль світового співтовариства.

Ці положення знайшли  відображення  також у МАНІФЕСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, представленому Конференції Міжнародним Форумом «Відродження, Відновлення і Розвиток», а саме, ми повинні пам'ятати уроки, отримані в процесі подолання катастроф.

Урок перший – ми повинні завжди говорити правду і прагнути її чути.

Урок другий – коли ми вирішуємо важливі проблеми сьогодення, повинні думати про тих, хто буде жити після нас.

Урок третій – ми усвідомлюємо, що жодна країна чи народ не в змозі вирішити всі проблеми самотужки. Тому зусилля всіх народів повинні бути об'єднані заради майбутнього дітей на Землі. У постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи країнах кількість хворих дітей істотно зросла. Усі країни повинні визнати необхідність надання допомоги регіонам, що постраждали від аварії на ЧАЕС, і, насамперед – дітям.

Учасники конференції дякують Уряду України й організаторам за підготовку і проведення важливого форуму.

Учасникам конференції пропонується поширити висновки і рекомендації, що містяться в даній резолюції.

Надруковано «ПЧ» № 13-14 (37-38) липень 2006

Запись была опубликована: glavred(ом) Среда, 2 августа 2006 г. в 7:34
и размещена в разделе Здоров'я, Чорнобиль і світ.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта