?> Міжнародний кінофестиваль «Молодість» | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
14.11.2006, рубрика "Кіно"

ГОП, КУМЕ, НЕ ЖУРИСЬ, НА ГОМІКА ПОДИВИСЬ…

1 Афіша

Сучасна культура – явище незбагненне. Можна линути відро лайна під авіаційний двигун – і назвати це живописом. Можна намалювати казна-що й назвати це…у кого на скільки вистачить уяви – абстракціонізмом, авангардом et cetera. 

Із 21 по 29 жовтня у Києві – міжнародний кінофест «Молодість». Усе як завжди – конкурс та позаконкурс, маститі режисери, сценаристи, кінокритики у журі і дива на екрані.

Серед новинок – найбільший в Україні кінофестиваль нарешті попрощався із Будинком кіна й перебрався до сучасного мультиплексу – «Батерфляю-Ультрамарин», шестизального мультиплексу на Урицького.

Знову, як і колись ми бачимо  ретроспективу і перші несміливі спроби молоді, з якої, будемо сподіватися, колись виростуть ейзенштейни, спілберги, скорсези, каурісмякі та куросави.  

2 Кінофестіваль

Однак мені, шанувальникові «Молодості» із 1994 року свербить, немов від комах у сподньому, написати, крім звичайного звіту ще про дещо.

Ні для кого не секрет, що цей фестиваль давно є «блакитною тусовочкою», місцем зустрічі людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Для них із самого початку вигадували спеціальні програми, однак називали це якось цнотливо: «Любов – це…», «Кохаючи інакше…». Оргкомітет обмежувався показом стрічок Франсуа Озона, переконливо доводячи, що це – теж частина світового кіномистецтва і оминути такі ухили сексуальності аж ніяк не можна, адже ми йдемо в Європу (на світло червоних ліхтарів?). Немовби мимоволі з’являлися у програмі стрічки «Моє життя у рожевому» (про хлопчика, який відчуває себе дівчинкою)…

«Молодечі» програми «Сучасне кіно Франції» та «Німецький бульвар» були і є суцільною пропагандою гомосексуалізму, розпусти, насилля й збочень.  Чомусь такі стрічки, як «Амелі» ніколи на «Молодості» не демонструвалися.  Та ми до цього звикли. Зрештою, було старе добре італійське кіно, неореалізм у виконанні Вітторіо Гассмана, були зустрічі з К.Зануссі, Є.Гофманом та С.Лоре…

4 Нагорода3 Нагородження

Та, напевне, «помаранчева революція» відкрила нам усі шлюзи, які ще трималися з 1991 року.  Цього року у кінотеатрі «Жовтень», одному з найстаріших храмів мистецтва, у залі «Кіноман», де, очевидно, мають демонструватися фільми-призери найкращих кінофестивалів була «Програма гей-лесбійського фестивалю в Парижі». Тобто не один фільм, а ціла програма.

Безумовно, Париж – законодавець мод. Ніхто не заперечує внесок братів Люм’єрів у світову культуру.  Незрозуміло тільки, чому нормальні люди повинні таке бачити?  Як кажуть, най кохає, хто як знає…Однак у себе вдома, а не на людях.

Я нормально ставлюся до неформалів. Я ніколи не буду бити пику гоміку, якщо він поводить себе пристойно.  Але тут справа в іншому. У нас незабаром справжнього чоловіка, гетеросексуала будуть показувати у музеї, робити із ним інтерв’ю, схвильовано питати, що вплинуло не його вибір?  Нашу духовність руйнують, зачиняють бібліотеки, клуби, перепрофільовують кінотеатри на нічні клуби, не видають справжню літературу українською мовою, а потім говорять – а національна ідея не спрацювала. А що у вас, хохлів нормальне, справжнє? Пісні? Та й вас же одні «Ґринджоли», «помаранчеві бандерлоги». Де ваша література?  Померли ваші класики – Тичина з Рильським, тепер читайте Бузину.  Закортіло на кобзі пограти? А дзуськи, це ж непопулярно, це не модно, зрештою…

І чого ви причепилися, до нас, нещасних неформалів. Он Байрон і Чайковський теж були… Можливо. От тільки не кожен гомік – геній. І нетрадиційна сексуальна орієнтація ще не є ознакою справжньою культури.  І чи не пора вигнати торгівців із храму мистецтва?

І чому нацмени та сексмени повинні нав’язувати свої смаки більшості?! А як же демократичний централізм, про який так давно говорили більшовики?

Чи змогла директорка «Жовтню» пані Горделадзе дивитися програму гей-фестивалю у присутності своїх дітей?  Що вона пояснює своїм рідним – що це теж варте уваги? А чому б тоді не показати програму порно-фільмів?! У них теж є свій фестиваль і своє призери!  І запросимо у журі «Молодості» Чіччоліну. А ще можна б було провести уроки садомазохізму у рамках «Етики та психології сімейного життя» в середній школі. Все одно ж діти колись про це довідаються. А бідолашний маркіз, він же так страждав, він був великою людиною, його просто не зрозуміли, як і Ніцше.

5 Закриття

Безумовно, надворі демократія, однак це не означає безладу.  Треба поважати думку іншої людини, якщо вона поважає твою. І не треба плутати повій із Великої Окружної і японських гейш, Сенбернара і Сару Бернар, Моніку Левінськи з Таїс Афінською, Марію Магдалину та Ксенію Собчак, скотоложество з любов’ю до тварин і прирівнювати «Камасутру» до соціально значущих видань.  Може й правий «бацька» Лукашенко, забороняючи на своїй території все, що може зашкодити його народові?

Чи не варто схаменутися й припинити содомію під личиною мистецтва?  Невже досвід Содома, Гоморри, Адми та Севоїму нічому не вчить?

І невже молодість – це завжди дурість і безглуздя, відсутність логіки й неадекватна поведіка? І невже «Молодість» заснована лише для пропаганди гидоти?

А ті, хто хоче «кохати інакше», хай це роблять у своїй спальні, під ковдрою, а не на людях. Прости Господи…

 Валерій СЕРДЮК

Надруковано "ПЧ" № 21-22 (45-46) листопад 2006

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 14 ноября 2006 г. в 9:50
и размещена в разделе Кіно.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта