?> На межі свавілля, або суд по-калуськи | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
21.03.2010, рубрика "Наше право, Підрозділ № 6033"

На  межі  свавілля,  або  суд  по-калуськи

Не  багато  українців,  доноситься з волелюдних розмов,  вірять,  що суди наші  людяні та справедливі. Їх авторитету шкодять не тільки «колядники».  А от калуські  чорнобильці вирішили цю істину спростувати, подавшись до судів за правдою і не більше. Від імені сотень прикарпатських чорнобильців, що у липні-серпні 1986 року стали під мури четвертого та третього реакторів живим ланцюгом, аби вберегти  пів-Європи  від термоядерної чорнобильської катастрофи, подали позови проти недолугої, а може й зажерливої, обласної влади. Саме з її вини втратили статус  ліквідаторів другої категорії 162 воїни протипожежного батальйону.

1

Окремі судді, розмірковуючи при слуханні позовів, не забувають вихвалятися, що не варто було «страждальцям» так довго оббивати  малодоступні пороги владоможців.  Краще, на їх думку, було податися за захистом своїх прав до судів. При цьому, між іншим, натякають, що це і не дешево коштує, за позовну заяву , кажуть вони, адвокати просять не менше 500 (п’ятиста)гривень, «А ще…», «А ви хочете…».

…А от що з цієї затії вийшло. За три дні  до слухання справи в суді по суті було попереджено помічників судді про зацікавленість місцевих журналістів. Для позивача, водія автомобіля швидкої медичної допомоги Миколи Романівa та його колег, як грім серед ясного морозного ранку, пролунала вимога судді Якиміва полишити зал журналістам. А як бути з їх правом на безперешкодне отримання інформації?!

Для довідки подаємо такі дані. Із семи працівників медслужби прикарпатського батальйону в живих залишилося троє. Зрозуміло, що на реактор їх не посилали. У них справ своїх вистачало.  Регулярні медичні  огляди воїнів, аналізи крові, перевезення  хворих та потерпілих  із ЧАЕС до Іванківської райлікарні – це далеко не повний перелік їх  обов`язків.

2

Тоді, у 1986-му, за гратами радянської надсекретності і натяку не було, що  Іванківська  райлікарня  за  урядовим розпорядженням мала статус закладу, в котрому виконувались роботи  в  особливо шкідливих умовах (за радіоактивним фактором), пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Практично місцем постійної роботи  Романіва була саме ця лікарня.

А що вимагає стосовно  відкритості судових засідань Кодекс адміністративного судочинства? Стаття 12 «Гласність і відкритість адміністративного процесу» стверджує:  «Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито»; «Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати аудіо технічні засоби…»

А журналістів виставили з блокнотом і авторучкою!?

3

Та ґвалтування законодавства  на цьому не припинилося. Відкривши судове  засідання, суддя Якимів винесеною ухвалою  переніс його ще на 20 днів. Мотив – відсутність представника відповідача.  А стаття 122  згадуваного Кодексу (пункт другий, підпункт четвертий) передбачає,що «у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття на розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів». Ага-агов?!  Між іншим, рішення суддя приймав без погодження із потерпілою стороною. Повістку відповідачу вручили у присутності позивача.

4

Несподіваним було і ще одне рішення судді цього суду.  Пані Кардаш не взялася розглядати позовну заяву чорнобильця Володимира Мацейка. На її думку, проблему цю повинен розв’язувати Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Забоялася засуджувати зухвалість людей від влади, хоч і обласного рівня. А ще порадила позивачу оскаржити її дії у Львові, нагадавши,  що на це відводиться п’ять  днів.  Головоломка ця для позивача виявилася надскладною. Ухвалу прийнято 2-го березня, а отримав її поштою аж 16 березня. Та й Львів значно дальше ніж село Бережниця  від Калуша. А із законом він навіть не на «ви». А ще грошей на дорогу катма. А хто апеляційну скаргу допоможе скласти?  Словом, роздумів на рахунок справедливості  додалося.  Суддя чомусь  не захотіла заглибитися у проблему потерпільця. Поряд з 18 статтею, на який зіслалася суддя, у КАС України є 19-та, та її другий пункт цитуємо дослівно: «Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються конкретної особи, вирішується адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Позабула вона і за вимоги  108-ої статті, якою передбачено, що копія ухвали про повернення позовної заяви надсилається невідкладно. А це «невідкладне» тягнулося 14-ть днів. А про додані до неї  матеріали (два комплекти позовної заяви) взагалі не подумали. Дрібниці, скажете, але їх чимало при судових тяганинах.  Побувавши  в судах,  повертатися до них бажання мало.

Прес-служба ГО «Прикарпатбат  Чорнобиль»

Запись была опубликована: glavred(ом) Воскресенье, 21 марта 2010 г. в 16:36
и размещена в разделе Наше право, Підрозділ № 6033.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "На межі свавілля, або суд по-калуськи" Один комментарий

  1. admin сказал(а):

    На нашому форумі у розділі “Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України” є роз’яснення щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам» ч.І ст.18 КАС України.

    Дії судді протизаконні!

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта