?> Віталій Коротич | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
17.10.2005, рубрика "Поезії"

Переведіть мене через майдан

Найактуальніша пісня дня

Колись, дуже-дуже давно, ще на початку ХХ століття юний Павло Тичина навіть не написав, а видихнув ось ці гіркі рядки: „Один в любов, другий у містику, а третій — в гори, де орли... І от якомусь гімназистику вкраїнську музу віддали!”

Звичайно, йшлося не про проблеми поезії, а про долю України. Пройшло лише кілька років — і у своїх геніальних поезіях „На Аскольдовій могилі” та „Відчиняйте двері!” Павло Тичина змалював, до чого довели матір-Україну ті її недовчені синки-гімназистики.

Історія має звичку повторюватися з невблаганною жорстокістю. Десь на зламі п’ятидесятих того ж таки ХХ страшного століття Господь кинув розтерзаній і винищеній Україні щедру жменю талантів із пророчим даром. Самі вони називали себе шестидесятниками. Молоді Драч, Коротич, Вінграновський, Костенко, Симоненко, Борис Олійник... Народжені між жахливим Голодомором і кривавою Великою Війною, поети-шестидесятники вслухалися не у партійні гасла, а в дивовижне звучання рядків юного Тичини, молодих Рильського та Сосюри. А живі класики боялись і жахалися своїх непередбачених учнів. Бо вже давно зламали Тичину, споїли Рильського. І багаторічною дресурою у психушці довели до повної покірності Сосюру.

Що було потім? Відомо. Кого згноїли, кого купили. А хтось мусив демонстративно замовкнути або емігрувати у талановиті віршовані ілюстрації до курсу історії СРСР... Але „не судімо, бо й вас самих осудять”. Вчитаймося краще у рядки, написані мало не півстоліття тому — з вірою, з безнадійною надією і нерозділеною любов’ю. На відміну від класичної поезії шестидесятників, цей вірш прорвався в найширшу аудиторію. Але, знову ж таки, гіркий парадокс — завдяки тому, що талановита київська поетеса-єврейка Юнна Моріц переклала цей вірш російською мовою, а відомий московський бард Сергій Нікітін зробив пісню і заспівав на весь Радянський Союз.

Добрі люди допомогли нам віднайти український оригінал після нашого заклику в Інтернеті.

Отже — найактуальніша пісня дня. Віталій Коротич. „Остання пісня старого лірника”.

Переведіть мене через майдан,

Туди, де бджоли в гречці стогнуть глухо,

Де тиша набивається у вуха.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де все святкують, б’ються і воюють,

Де часом і себе й  мене не чують.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де я співав усіх пісень, що знаю.

Я в тишу увійду і там сконаю.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де жінка плаче, та, що був я з нею.

Мину її і навіть не пізнаю.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

З жалями й незабутою любов’ю.

Там дужим був і там нікчемним був я.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть мене через майдан,

Де на тополях виснуть хмари п’яні.

Мій син тепер співає на майдані.

Переведіть мене через майдан.

Переведіть...

Майдану тлумне тло

Взяло його у себе і вело ще,

Коли він впав у центрі тої площі,

А поля за майданом не було.

www.mignews.org.ua

Надруковано «ПЧ» № 10 (22) жовтень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Понедельник, 17 октября 2005 г. в 7:43
и размещена в разделе Поезії.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта