?> НАЙДОРОЖЧИЙ ПАМЯТНИК – У СЕРЦІ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
02.08.2006, рубрика "Пам'ять"

НАЙДОРОЖЧИЙ ПАМЯТНИК – У СЕРЦІ

Відлітають у вічність роки. Змінюються часи. А вони: пам’ятники, монументи, стели, розкидані по маленьких селах, великих містах, стоять на сторожі часу. Вони нагадують й застерігають: а пам’ятаєте?!  Лиш двадцять літ минуло з часу Чорнобильської аварії, а скількох героїв увіковічено в бронзі, металі, камені. Скільки імен викарбовано на стелах. У кожному місті, містечку, селищі є імена ліквідаторів Чорнобильської аварії. Давайте запишемо їхні імена в книгу пам’яті. А ще – поіменно згадаємо імена авторів – скульпторів, архітекторів. На жаль, дуже часто трапляється, що ми не знаходимо на пам’ятнику імен виконавців робіт. А, певно, варто зберегти у пам’яті наступних поколінь і  їхні імена, бо це – не просто необхідність, а й святий обов’язок.

На жаль, час стирає не тільки імена, а й життєві літописи... Один за одним відходять у вічність солдати служби порятунку.

...І відлетіли в небо голуби

Приміром, приємно сьогодні згадати, що до 20-ліття аварії на Чорнобильській АЕС у Черкаському пожежно-технічному інституті реконструювали й оновили стелу “Героям Чорнобиля”. На її основі створили монумент. Лише серед тих, хто першим ступив у бій зі смертоносним атомом було 37 колишніх вихованців училища! Проте на сьогодні загальна кількість відомих в інституті прізвищ випускників, які в різний час брали участь в ліквідації наслідків тієї жахливої аварії, сягає аж 347! Приємно радує той факт, що в інституті створили робочу групу по виготовленню монумента, яку очолив проректор по роботі з персоналом полковник внутрішньої служби Сергій СОТНИК. Над проектом , який попередньо був обговорений в колективі навчального закладу, працювали заслужений художник України, киянин Микола БІЛИК, автор відомого київського пам’ятника княгині Ользі, та член національної спілки художників України, черкащанин Микола ТЕЛІЖЕНКО.

Центральною фігурою стели є образ вибуху у формі вертикалі, що закінчується пташиним крилом. Посередині вертикалі горизонтально (дещо нагадуючи форму хреста виділена бронзою чоловіча фігура. Бронза перекликається з бронзою погрудь Героїв Чорнобиля Володимира Правика та Віктора Кібенка та зі встановленим на даху монументу дзвоном. На правій і лівій стороні стели викарбувані імена випускників навчального закладу, що брали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. Поки що їх 347. але ще достатньо місця, щоб викарбувати нові прізвища. Творці монументу припускають, що список може бути не повним. Адже, як правило, життя розкидає людей по всьому світу. Монумент споруджено виключно на кошти пожертв.

В ніч  з 25 на 26 квітня перед монументом за участю особового складу інституту та німецьких побратимів було проведено мітинг-реквієм пам’яті загиблих пожежників Чорнобиля. На встановленому екрані стрілка годинника лічила хвилини буття. В час, коли 20 років тому стався вибух на ЧАЕС, стрілка годинника зупинилася. Кадри хроніки, звуки дзвону, встановленого на монументі, віршовані рядки, що звучали з вуст членів художньої постановки на фоні хвилюючих мелодій, доторкнулися до серця кожного з присутніх глибоким сумом... Як символ освітлення душ загиблих чорнобильців з рук курсанток інституту злетіли в небо птахи миру – голуби... З надією на те, що більше ніколи не торкнеться Україну подібне лихо.

У пам’яті є імена?!

УЖГОРОД. Ще в 1999 році Ужгородська міська рада оголосила конкурс на пам’ятник закарпатським ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. За рішенням конкурсної комісії переміг проект скульптора В. Олашина. П’ять років йшов збір коштів на проектування і будівництво пам’ятника за рахунок спонсорів. В останній рік до вирішення проблеми активно долучилася Закарпатська облдержадміністрація. Значний обсяг робіт по спорудженню фундаменту та підходів до пам’ятника виконала Ужгородська міська рада за безпосередньої участі міського голови. Серед спонсорів, що зробили значний фінансовий вклад – “Закарпаттянафтопродукт”, обласні профспілки, підприємець В.Білинець, колишній житель Закарпаття, нині громадянин США Д. Гейдалович....

26 квітня 2004 року в одному з найбільших живописних скверів Ужгорода, що розташований поблизу Студентської набережної, урочисто відкрито пам’ятник чорнобильцям. Загалом в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи свого часу взяло участь 3230 закарпатців, з яких 360 уже немає серед живих.

ХАРКІВ. Пам’ятний знак жертвам Чорнобильської трагедії відкрито 24 квітня 1999 року у Молодіжному парку, що по вулиці пушкінській. Автори – скульптор Сергій Ястребов та архітектор Сергій Чечельницький.

Знак зроблено у вигляді піраміди висотою  майже сім метрів. Всередині піраміди – людина, пронизана іонізуючим випромінюванням, яка парує в порожній сфері. Короткий скромний напис сповіщає – “Чорнобильцям”.

Пам’ятний знак жертвам Чорнобильської трагедії – це монумент скорботи та слави тим вісімнадцяти тисячам харків’ян, які стали на захист співвітчизників від грізної біди, пам’ятник 832 ліквідаторам-харківянам, які заплатили за наше майбутнє власним життям. Згодом на цьому місці постане меморіал в пам’ять про тих, хто пройшов Чорнобиль – мертвим і живим.

ВІННИЦЯ. У тихому сквері, неподалік Південного Бугу, завмерла у скорботі мати з дитям.  Без зайвих коментарів викарбовано “Чорнобиль” Рік 1996-й. Лиш чорнобривці нагадують – життя продовжується. На жаль, так і не вдалося відшукати авторів цієї роботи. Хто вони? Чому саме їм болить Чорнобиль? Й чому увіковічені жінки?

БУЧА. У цьому селищі, що на Київщині , саме в день Чорнобильської катастрофи, з нагоди 20-х роковин тут встановлено пам’ятний знак ліквідаторам аварії. Сьогодні в селищі проживає 620 ліквідаторів. Територія належить до четвертої категорії посиленого радіаційного контролю. 21 тисяча мешканців мають посвідчення постраждалих від наслідків аварії. І знову зазвучала тужлива мелодія: ”Впала з неба зірка й покотилася гірко...” а догори злетіла хмаринка з чорних кульок. Пам’ятник освятив настоятель Бучанської церкви отець Андрій. Ось тільки знову десь згубилися імена авторів цього пам’ятного знаку.

...Пам’ять – це найцінніше, що залишилося у людей. Живемо, доки пам’ятаємо. Отож, продовжимо нашу книгу пам’яті у пам’ятниках, стелах, обелісках. Згадаймо і назвемо не лише імена героїв, а й тих, хто їх вписав в історію.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Надруковано «ПЧ» №13-14 (37-38) липень 2006

Запись была опубликована: glavred(ом) Среда, 2 августа 2006 г. в 8:35
и размещена в разделе Пам'ять.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта