?> Пам’ять | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
03.02.2005, рубрика "Статті"

 

СВЯТО СКОРБОТИ

В історії кожного народу є дати, про які не можна забувати: перемоги під Корсунем, Пилявцями, Жовтими Водами під час Хмельниччини, Конотоп при Виговському, визволення Києва восени 1943 року, побудова Дніпрогесу, здобуття незалежності у 1991 році, результати президентських виборів 2004 року.

Але є в нашій історії і сумні дати – Біла Церква, Берестечко за часів тієї таки Хмельниччини, зруйнування Києва татаро-монголами у 1240 році, грабунок Андрія Боголюбського та Януша Радзівілла і Крути.

  Карта

Бій під Крутами стоїть у цьому ряду якось осібно.  З одного боку – безперечно подвиг патріотично налаштованих українських юнаків гідний уваги й почестей.  З іншого – тут стільки намішано…

Українські ура-патріоти часто люблять порівнювати бій під Крутами із битвою під Фермопілами.  Як на мене, порівняння не дуже вдале.  Спільних рис тут лише декілька – битва чисельно меншого війська автохтонів із переважаючими силами загарбників. І тут і там була зрада, і тут і там була жертовність.  На цьому усі спільні риси закінчуються.

Ці два бої знаходяться на відстані 2 400 років, греки билися з персами у горах на узбережжі Малійської затоки у провінції Локрида Епікнемська неподалік одного із найбільших грецьких островів – Евбея, Крути знаходяться в українському Поліссі, на Чернігівщині.

Як на мене, найбільше блюзнірство полягає у тому, що другу греко-перську війну греки виграли, а першу війну України з Росією у ХХ сторіччі ми програли.

Як можна взагалі порівнювати спартанців зі студентами, гімназистами-очкариками, половина із яких до цього взагалі не тримали у руках зброї?!  Спартанці із восьми років готувалися до війни, це вони вміли робити найкраще.  Наука, освіта, мистецтво – все у них було спрямовано лише на воєнну справу. Із віком, і за фізичною підготовкою вони переважали.  І зброї у них, на відміну від студентського коша, було достатньо.   

Під Фермопілами греків зрадив малієць Ефіальт, із Крутами все набагато складніше. У 1917 році з усієї Російської імперії до України з`їхалися етнічні українці із власною зброєю.  Україна мала 300 тисяч патріотично налаштованих українців, готових рушити походом у будь-який бік.  І Центральна Рада, головним чином завдяки таким  діячам, як Михайло Грушевський та Володимир Винниченко, цим та іншим масонам-соціалістам злякалася цієї маси вояків.  Усі війська вони розпустили по домівках, створивши окремі бойові з`єднання.  А вже за рік нікому було боронити Київ.  Більшість козацьких частин, які присягнули на вірність УНР із чисто українською пасивністю спостерігали  за наближенням московських військ до Києва, інші перейшли на бік червоних.  Билися гайдамаки, січові стрільці, відчайдушно намагався врятувати становище отаман Петлюра, але воювати було фактично нікому.  Українське військо на той час складалася із невеличких загонів, які не могли протистояти двом більшовицьким арміям, які перли на Вкраїну.

Якщо вже бути точним, то греків під Фермопілами було не триста.  Триста було лише спартанців під керівництвом царя Леоніда.  При цьому в самій Спарті лишився правити інший цар.

Спочатку військо греків складалося із 7 200 воїнів, потім більшість відступили (не втекли, а організовано, за наказом відступили). Коло Фермопілського проходу лишилися 300 спартанців, 700 фессалійців і 400 фіванців, які співчували персам. Таким чином греків було 1 400 важкоозброєних воїнів-гоплітів.  

Після Фермопіл відбулися дві інші битви, які закінчилися перемогою греків – на морі Саламінська (грецькі сили складалися із 370 трієр, із них 200 – афінських) та на суші – битва при Платеях, у якій взяла участь вся спартанська, афінська армії та війська інших грецьких полісів. Загалом під Платеями стояли 110 тисяч професійних грецьких воїнів. Тобто під Фермопілами греки знали, що у резерві лишаються головні сили. 

Спартанці не могли відступити, вони мали або вмерти, або перемогти.  Між тим учасники бою під Крутами могли просто здатися у полон, в тих умовах ніхто б їм за це не дорікнув.  Битва під Фермопілами тривала чотири доби, битва під Крутами – один світловий день.

Не було під Крутами царя Леоніда, царя на той час не було вже навіть у Росії…

Похороны

Ми повинні пам`ятати про усі випадки військової звитяги в світовій історії.   Бій під Крутами повинен нас хоча б зараз чомусь навчити.  Якщо ми й надалі будемо такими “кавунами”, варениками й галушками, такими пасивними й миролюбними, будемо прощати своїм ворогам, то ситуація може повторитися.  Якщо Україна не матиме чіткої національної ідеї, послідовної зовнішньої та внутрішної політики, патріотичного виховання й патріотичної влади, професійної армії, то знову доведеться школярикам, гімназистам і кадетам боротися із ворогом за допомогою невеличких запасів стрілецької зброї…

Ні найманці, ні народне ополчення, ні партизанські загони ніколи не замінять регулярні військові частини.

Мені б не хотілося, щоб українська молодь розплачувалася за прорахунки дорослих. Мені б не хотілося повторення цих подій.  Війна – справа дорослих, а не дітей.  Воювати повинні збройні сили, військові частини, навчені, озброєні й вишколені дорослі чоловіки,  а не гімназисти та ліцеїсти, школярі.  Діти повинні вчитися…

Валерій СЕРДЮК

 

Надруковано «ПЧ» № 2(14) лютий 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Четверг, 3 февраля 2005 г. в 11:28
и размещена в разделе Статті.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта