«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.04.2017, рубрика "Духовність, Пам'ять"

ПАМ’ЯТІ ТАЛАНОВИТОГО ДРУГА

Вийшла книга В.Костенка «Анатолій Пашкевич»

А.Пашкевич

Володимир Костенко багато років життя і своїх сил віддав Чорнобилю як журналіст і публіцист. Його матеріали виходили в газетах і журналах, на радіо та в телевізійних ефірах, і не раз одержували журналістські відзнаки, зокрема, найвищі. Втім, як обдарована, цілеспрямована й працелюбна людина, В.Костенко не обмежувався лише журналістською діяльністю.

Він любив мандрувати, обираючи аж ніяк не прогулянкові, а важкі та часом небезпечні маршрути – і в Україні, і далеко від батьківщини. Як актор, він знявся в кількох фільмах. Стрічок з його участю було б більше, аби не раптова підступна хвороба в останній рік життя, через яку з великою прикрістю довелося відмовитися від низки цікавих пропозицій щодо ролей у художніх фільмах. А ще В.Костенко співав у хорі.

Потужний і красивий голос був однією з рушійних сил його життя. Без нього навряд чи можна було б опанувати професію диктора радіо й телебачення, неможливо було б записати голосовий супровід екскурсій, який дотепер слухають відвідувачі Національного музею «Чорнобиль» в Києві. Вправне володінню голосом надавало його авторським програмам на радіо особливого забарвлення. Голос був також частиною його акторського хисту. І, звичайно, з його голосом і любов’ю до пісні не співати було неможливо.

Саме пісня звела долі Володимира Костенка і Анатолія Пашкевича, видатного українського композитора й хормейстера. Незважаючи на помітну різницю у віці, вони стали друзями і спілкувалися до останніх днів видатного Маестро. То була справжня дружба. І свій особистий архів А.Пашкевич передав саме своєму молодшому другу.

Володіння архівом, а також могутня, хоча й суперечлива постать друга-митця, спонукали В.Костенка до написання книги. Спочатку він опублікував окремі статті про А.Пашкевича в газетах, потім почали вимальовуватися загальні обриси книги. Однак, хвороба не дала В.Костенку завершити розпочате – 23 лютого 2013 року його не стало. Певне, таки далася взнаки кількарічна журналістська робота в Чорнобилі, де йому довелося побувати, зокрема, у найнебезпечніших місцях зруйнованого 4-го блоку – і всередині розвалу, і на даху, а ще –  на самій верхівці смугастої труби, що тоді ще височіла над «саркофагом»…

Недавно, вже через чотири роки, вийшла друком книга В.Костенка під назвою «Анатолій Пашкевич». Книга вийшла передовсім завдяки зусиллям дружини Анни, яка прийняла на себе всю тяжкість хвороби чоловіка і не кинула його справу після гіркої втрати.

Впорядкувати тексти автора, інтерв’ю, документи, фотографії взялася колега-журналістка Нелля Даниленко, якій Володимир незадовго до смерті говорив про необхідність завершити розпочату книгу і збирався передати їй всі матеріали, хоча і не встиг цього зробити.

Коли вже здавалося, що всі зусилля з підготовки книги марні, бо неможливо знайти видавця, книга таки була надрукована за сприяння Київської міської державної адміністрації. Серед інших книга про А.Пашкевича перемогла у конкурсі «Київ інформаційний», який проводила київська влада. Зважаючи на важливу і помітну роль А.Пашкевича в українській культурі, важко переоцінити вибір журі конкурсу. Право на друк за результатами іншого тендеру вибороло видавництво «Фенікс». Після видання книга надійшла до всіх бібліотек Києва.

Шанувальники творчості А.Пашкевича знайдуть у книзі розповіді про складну й різносторонню натуру видатного композитора, про його творчу «кухню», автор представляє невідомі документи, недруковані раніше твори маестро, його вірші та новели, листи сучасників до А.Пашкевича, спогади про нього. Книга доповнюється добіркою фото з сімейного архіву А.Пашкевича. Це – своєрідний відбиток епохи, яка відійшла в минуле разом із людьми, які її творили, і які дотепер залишаються серед нас в їхніх справах та доробках, зокрема, в піснях, віршах, книгах, фотографіях.

Втім, за словами Неллі Даниленко, нова книга стала даниною пам’яті двох митців: героя твору ­– Анатолія Пашкевича, і автора – Володимира Костенка. І це правда. Вони обидва відійшли у Вічність, але книга – це живе вітання від них, це – перемога життя, яке сильніше за будь-які негаразди – чорнобилі, хвороби тощо. Життя сильніше за смерть.

Олексій Бреус,

журналіст, художник, учасник ЛНА на ЧАЕС.

Запись была опубликована: (ом) Воскресенье, 23 апреля 2017 г. в 13:12
и размещена в разделе Духовність, Пам'ять.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта