?> Пам’яті В.М.Шимановського | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
30.09.2004, рубрика "Пам'ять"

Пам'яті В.М.Шимановського

27 жовтня 2004 року виповнюється четверта річниця від дня смерті провідного вченого в галузі теорії висячих систем і конструктивних форм будівель і споруд, член-кореспондента НАН України, Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, доктора технічних наук, професора Віталія Миколайовича Шимановського.

Шимановский

Доля подарувала мені зустріч із цією талановитою та щирою людиною ще в далекому 1975 році, коли він працював заступником директора Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій Держбуду СРСР. На той час я очолював Українське республіканське правління НТТ будівельної індустрії і з вдячністю приймав його допомогу в організаційній розбудові та покращені науково-технічної діяльності товариства. Мені імпонувала його принциповість, порядність, висока професійна кваліфікація та відповідальне ставлення до покладених громадських обов'язків.

На протязі багатьох років ми співпрацювали разом, проводили змістовні наукові конференції та семінари, як у Києві, так і в інших містах країни. Невдовзі ми відчули взаємну повагу та симпатію і наші стосунки непомітно перейшли в чоловічу дружбу.

Я був присутній, коли в 1980 році академік АН СРСР М.П.Мельников, директор Всесоюзного об’єднання “Союзметаллостройниипроект”, запропонував Віталію Миколайовичу очолити Державний проектний інститут “Укрпроектстальконструкція” Держбуду СРСР. В.М.Шимановський погодився з цією пропозицією і активно взявся до роботи. Під його керівництвом інститут уже в 1983 році отримав статус науково-дослідного і за короткий строк став одним з провідних спеціалізованих інститутів будівельного профілю в Радянському Союзі.

Як фахівцю і топ-менеджеру В.М.Шимановському вдалося зберегти інститут у важкий період економічної кризи, пов'язаної з розпадом СРСР. У лабіринті проблем він знайшов вірний шлях і утримав стабільний фінансовий стан інституту. Незважаючи на труднощі, обумовлені перебудовою економічної структури країни, інститут, під його керівництвом, зумів зберегти провідний склад висококваліфікованих спеціалістів та й зараз продовжує виконувати провідну роль в галузі будівельних металевих конструкцій. За рейтингом науково-дослідних організацій інститут увійшов до переліку науково-дослідних установ, що мають стратегічне державне значення для економіки та безпеки держави.

В інституті розроблено понад 17 тисяч проектів металевих конструкцій для будівництва нових і реконструкції діючих промислових та цивільних споруд в Україні, Росії, Грузії, Вірменії, Латвії, Алжирі, Індії, Пакистані, Туреччині, Кореї, Китаї, Чехії, Словаччині, Угорщині, Болівії, на Кубі - загалом більш як у 35 країнах світу. Серед визначних об’єктів, у проектуванні та будівництві котрих брав участь інститут: Орсько-Халілівський, Лієпайський та Ново-Липецький металургійні комбінати, металургійні заводи в Бокаро (Індія), Сейдишехирі (Туреччина), Аннабі (Алжир), Аджаокуті (Нігерія), ангарні корпуси в аеропортах Гавани, Борисполя, Донецька, Миколаєва, Внукова, Шереметьєва, Якутська, Магадана, мостові переходи в Києві, Запоріжжі, Кам’янці-Подільському, Житомирі, Коростені, телевізійні вежі в Ленінграді, Києві, Єревані, Тбілісі, Баку, Ташкенті, оперні театри у Харкові і Києві, палац “Україна”, “Український дім”, Музей Великої Вітчизняної війни у Києві та інші.

Окремо варто підкреслити значну роль інституту в напрямку подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: найбільш відповідальні металеві конструкції Укриття-1 Чорнобильської станції були розроблені фахівцями інституту.

В 1998 році інститут одержав великий золотий приз за плідну діяльність в галузі будівництва й світове визнання його досягнень.

Безперечно, що значний вклад у ці досягнення вніс особисто В.М.Шимановський, якій очолював інститут понад 20 років.

В.М.Шимановський у 1979 році захистив докторську дисертацію на тему: “Дослідження лінійно-протяжних і просторових систем”. У 1982 році він був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук по відділенню математики, механіки і кібернетики. Довгий час Віталій Миколайович викладав в Київському інженерно-будівельному інституті. У 1983 році отримав наукове звання професора.

I Shim

В.М.Шимановський мав широке коло наукових інтересів. На початку своєї інженерної діяльності він працював у галузі мостобудування. Пізніше, під час роботи в Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій багато уваги приділяв теоретичним і експериментальним дослідженням залізобетонних труб, панелей та оболонок, зокрема, попередньо-напружених. У 1965 року почав дослідження висячих систем. Його наукові праці стосувались статики та динаміки ниток скінченної жорсткості та конструкцій з них з урахуванням виникнення пружно-пластичних деформацій. Теоретичні дослідження він широко впроваджував у практику створення нових конструкцій, працював над трубопровідними переходами у вигляді провислої нитки скінченної жорсткості, над висячими покриттями з жорсткими вантами, над стало залізобетонними висячими циліндричними та шатровими оболонками. В.М.Шимановський був не тільки вченим, але й інженером-винахідником, автором 40 винаходів, серед яких чимало нових типів висячих покриттів, оригінальних металевих конструкцій, резервуарів. Він автор 160 наукових праць, зокрема 8 монографій, серед яких: “Висячие системы”, “Расчет висячих конструкций”, “Висячие трубопроводные переходы”, “Оптимальное проектирование пространственных решетчатых конструкций”, “Сварные строительные конструкции” у трьох томах. Віталій Миколайович – учасник багатьох міжнародних конгресів, симпозіумів, конференцій, на яких він багато зробив для пропаганди науково-технічних досягнень свого інституту. Підготував 14 кандидатів та докторів наук. Був одним з фундаторів Академії будівництва України, членом Національного комітету з теоретичної та прикладної механіки, членом Вищої атестаційної комісії з присудження наукових ступенів України, членом Президії Українського республіканськго правління НТТ будівельної індустрії, а також членом робочої групи «Труби та резервуари» Міжнародної асоціації з оболонок та просторових конструкцій IASS.

У 1994 році він був удостоєний Державної премії України за цикл робіт “Теорія розрахунку просторових конструкцій на статичні і динамічні навантаження”. В.М.Шимановського було нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради України 1989 року за визначний внесок у впровадження досягнень науки у виробництво та підготовку наукових кадрів та чотирма медалями. Він також був удостоєний Міжнародної відзнаки 1997 року “Диплом досягнень” за успіхи у збереженні кадрового потенціалу та особового складу в умовах перехідної економіки та диплому на відзнаку нау­кових заслуг і вмілого керівництва та отримав Почесний диплом “Людина року 1997” міжнародного комітету з наукових досягнень американського біографічного інституту як діяч науки, що збагатив світове співтовариство та свій фах.

Того ж року Віталій Миколайович був відзначений і міжнародною програмою «Ертсмейкер», організаційний комітет якої розглядає свої нагороди як «свідоцтва належності В.М.Шимановського до спільноти лідерів різних галузей промисловості, культури та охорони здоров’я».

На вшанування пам’яті В.М.Шимановського за ініціативою групи ветеранів загальними зборами товариства «Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій» інституту присвоєно його ім'я.

Колектив інституту і сьогодні займає провідне місце. В інституті напрацьована база даних запроектованих об’єктів, що становить значний промисловий та оборонний потенціал України, країн СНД, деяких інших країн Європи, Америки і Азії, включаючи проекти транспортних переходів, ангарів для ремонту авіатехніки, генеральні плани підприємств по виготовленню сталевих та алюмінієвих конструкцій тощо. Актуальність цієї бази з часом підвищується, бо значна частина металевих конструкцій фізично і морально застаріла і вимагає заходів для підтримання іх в робочому стані. Інститут сьогодні готовий до співпраці з усіх напрямків своєї діяльності. З початком зростання виробництва, виходу з кризи та відбудови функцій державного управління у базових галузях народного господарства підвищується роль інституту як провідної науково-дослідної і проектної установи. Це безпосередньо пов'язано з такими завданнями загальнодержавного значення, як реконструкція на основі нових, екологічно безпечних технологій, у чорній металургії та вугільній галузі, будівництво транс'європейських транспортних коридорів, розвідка та власний видобуток нафти та газу, зокрема, на шельфі, участь у міжнародних проектах переробки та транспортування продуктів, екологічно чистій енергетиці, космічних дослідженнях, гармонізація нормативної бази з Європейським та світовим товариством. Постійної уваги також потребує об’єкт «Укриття» Чорнобильської АЕС.

... Чотири роки минуло відтоді як пішов з життя Віталій Миколайович. Нам, друзям, бракує його товариських порад, безпосереднього спілкування, лагідної посмішки. Але справа, ради якої він жив і творив – у надійних руках. Натхненну та творчу працю батька гідно продовжує його син і учень, доктор технічних наук, професор Олександр Віталійович Шимановський. На його плечі покладена велика відповідальність не тільки за долю колектива інституту, але й, загалом, за розвиток галузі метало- будівництва.

Зичимо успіхів колективу інституту, бо його плідна робота - це вшанування пам'яті яскравої особистості, вченого й організатора будівельного виробництва, патріота України Віталія Миколайовича Шимановського.

Юрій СЄДИХ,
Дійсний Член Академії
будівництва України,
професор

Опубликовано «ПЧ» №9/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Четверг, 30 сентября 2004 г. в 7:03
и размещена в разделе Пам'ять.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта