?> Підходи до реабілітації онкологічних хворих | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
27.05.2004, рубрика "Здоров'я"

Підходи до реабілітації онкологічних хворих та особливого ставлення до цієї категорії населення

Виступ Лисака Леоніда Павловича - Голови Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів", члена Ради у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України

Проблема: створення особливого ставлення громадськості до онкоінвалідів та виділення їх як осіб з особливими вадами, спричиненими онкологічними захворюваннями

tezi-Lisaka

Онкологічні захворювання – одні з найбільше поширених у світі.

Короткочасний вік життєдіяльності онкологічних хворих призводить до необхідності термінових рішень не тільки щодо лікування, але й їх комплексної реабілітації. Одним із головних напрямків поряд із медичною допомогою необхідно розробити систему всебічної реабілітації. Досвід показує: ще до надання кваліфікованої медичної допомоги, необхідно надати хворому комплекс психосоціальної підтримки.

Велика кількість хворих після медичного лікування вмирають не від ускладнень та основного захворювання, а від нервового напруження, постійного стресу, що виникає у хворого як наслідок страху за невиліковність хвороби, що часто підтримується лікарями, друзями та родичами хворого. Іноді стримане або негативне ставлення до пацієнта збільшує психічну травму. Постійна тривога, хронічний стрес є пусковим механізмом до метастазування пухлини і до передчасного вкорочення життя Цьому також сприяє відсутність достатньої уваги до такої людини з боку органів охорони здоров’я та соціального захисту. Після виписування із лікарні такі хворі, як правило, попадають у вакуум, що призводить до ще більшого поглиблення психологічних розладів, що вже почалися до впровадження агресивних методів лікування. Як відомо, часто лікування спричиняє видалення органу або його частини та виникненням чутливих функціональних порушень. Пацієнти відрізняються від інших інвалідів тим, що термін життя в них дуже короткий, що вони весь час знаходяться під загрозою метастазування та рецидиву.

Це все виділяє категорію онкоінвалідів від інших інвалідів і вказує на необхідність введення нової категорії – онкоінвалід. Він потребує надання йому належних умов для лікування, життя, праці, розваг, відпочинку. Для цього необхідно впровадження реабілітології як науки, розробити відповідно методологію всієї системи та основне – певним чином захистити таку людину законодавчо.

Поряд із цим, на підвищення захворюваності онкологічними захворюваннями впливає відсутність достатньо вдосконаленої матеріально-технічної бази охорони здоров’я. Це не дозволяє адекватно комплексно впроваджувати сучасне лікування та особливо профілактику цього напряму. Теж саме можна сказати і щодо соціального захисту та реабілітації.

З іншого боку, необхідно підійти до розробки нового напрямку реабілітаційної підтримки, соціальної реабілітації статусу онкоінваліда як людини, що може дуже якісно працювати в соціумі. Треба впровадити механізми працевлаштування хворих, які можуть і хочуть трудитися, найширше використовувати принцип “рівний - рівному». Тут треба враховувати факт, що хвороба поставила в рівні умови, незалежно від кваліфікації, культури і знань. А в той же час, всі ці групи людей значно відрізняються один від одного щодо своїх устремлінь, вони часто хотіли б виконувати роботу за своїм фахом, могли б робити її дуже якісно, але, з одного боку, жахаються ставлення колег, друзів, а з другого – не знають, куди звернутися за порадою про допомогу. Для цього необхідно створювати центри комплексної реабілітації.

Звичайно, не завжди онкоінвалід може працювати в одних і тих самих умовах, що і здорова людина, але враховуючи унікальні можливості цього контингенту, можна їм створити належні умови. Унікальність можливостей онкологічного хворого якраз і залежить від їх короткого терміну життя, тому що за цей мінімальний відрізок людина часто робить геніальні дії, на що вказують приклади з історії. Як використати ці унікальні можливості, може підказати наука реабілітація. А це вже економічно вигідно для країни.

Скільки б не говорили про недоліки охорони здоров’я, економіки в цілому, цю проблему можна вирішувати значною мірою за рахунок громадських організацій, особливо організацій, що займаються онкоінвалідами. Це пов’язане і з тим, що проблема онкоінваліда не тільки медична.

То ж необхідно якнайшвидше визнати реабілітологію як науку, а здоров'я пацієнта трактувати як стан повного фізичного, щиросердечного і соціального благополуччя. Інвалідів, хворих на рак, виділити із усієї маси інвалідів і позначити терміном онкоінвалід.

Надруковано «ПЧ» №5/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Четверг, 27 мая 2004 г. в 10:07
и размещена в разделе Здоров'я.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта