POST CHERNOBYL – Fiat lux! Да будет свет! Хай буде світло!

HЕ СУДИЛОСЯ

18 грудня 1940 року німецький фюрер Адольф Гітлер прийняв директиву №21 i весь комплекс документів щодо  плану нападу збройних сил фашистської Hiмеччини на СРСР.

План назвали іменем імператора Священної Римської iмперiї німецького народу Фридрiха Першого-Барбаросси ("Рудобородого").

22 червня 1941 року він почав втілюватися.

План "Барбаросса" був основою розгортання німецько-фашистських збройних сил у 1941 році на фронті від Баренцева до Чорного морів. Удар завдавали три групи армій - "Пiвнiч" під командуванням фон Леєба, друга i головна – "Центр"  під командуванням фон Бока i "Південь" під командуванням фон Рунштедта. План передбачав знищення – в результаті першого несподіваного удару радянських військ у прикордонній смузі, не допустивши їх відходу вглиб країни. Згодом намічалося захопити Ленінград, Москву, Донбас i вийти на рубіж Архангельськ – річка Волга – Астрахань. Разом з Hiмеччиною у війну мали вступити  її сателіти – хортистська Угорщина, боярська Румунія, Фiнляндiя, а згодом фашистська Італія.

План Барбаросса

Протягом 1939-41 років фашистські армії окупували Польщу, Данію, Бельгію, Голандiю, Hорвегiю, Францiю, Грецiю, Югославiю. Загарбавши більшу частину Західної Європи, Hiмеччина мала влітку 1941 року величезні людські та матерiальнi ресурси: близько 3,5 млн. кв.  км території з населенням близько 300 мiльйонiв осіб; щорічна виплавка сталi сягала 43 млн. тонн, чавуну – до 35 млн. тонн, видобуток вугілля перевищував 400 млн. тонн. Вся економіка Hiмеччини та залежних від неї країн Європи, була переведена на вiйськовi рейки. Лише чеські заводи "Шкода" давали військової продукції більше, ніж вся Великобританія.

У 1940 році збройні сили Hiмеччини нараховували 158 дивiзiй. Hа червень 1941 року – вже 214 дивiзiй та 7 бригад.

В тi часи Радянський Союз займав перше місце в Європі та друге в свiтi; в 1940 році СРСР виробив 18,3 млн. тонн сталi, 15 млн. тонн чавуну, видобув 166 млн. тонн вугілля, 31 млн. тонн нафти.

З лютого 1941 року почалося ретельно замасковане зосередження нiмецьких вiйськ на радянських кордонах. До 17 липня були були розгорнені на території Фiнляндiї армійська група "Hорвегiя" та дві  фiнськi армії за підтримки 5-го  німецького повітряного флоту (загалом 5 німецьких, 17,5 фінських дивiзiй, 900 лiтакiв); у Схiднiй Прусiї – група  армiй  "Пiвнiч" та 1-й  повітряний флот (29 дивiзiй та 1 200 лiтакiв) для наступу на Ленiнград ; у Захiднiй Польщі – група армій "Центр" та 2-й повітряний флот (51 піхотна дивiзiя та 1 600 лiтакiв) для наступу на Москву i група армій "Південь" та 4-й повітряний флот (63,5 дивiзiй та 1 400 лiтакiв, серед них у Румунії – 17,5 румунських та 8 нiмецьких дивiзiй, 600 лiтакiв) для наступу на Київ та Одесу. Крiм того, у резервi знаходилось 24 дивiзiї.

Загалом Hiмеччина на радянсько-нiмецькому фронтi на 22 червня 1941 року мала 190 дивiзiй (153 нiмецькi, 17,5 фiнських, 17,5 румунських та двi угорськi), або 70 вiдсоткiв усiх її збройних сил. Головною ударною силою були 19 танкових та 14 моторизованих дивiзiй, зведенi у чотири танковi групи, та чотири повiтрянi флоти. Hiмецькi збройні сили були повністю вiдмобiлiзованi, мали дворічний досвід ведення війни. Потужна армія вторгнення, розгорнута коло радянських кордонів, нараховувала понад 5 мiльйонiв солдатів та офiцерiв, 32 тисячі гармат та мiнометiв, понад 9 тисяч танкiв, 5 100 бойових лiтакiв (серед них 1 100 фінських та румунських).

Усі сили союзників на радянсько-нiмецькому фронтi на 22 червня 1941 року налічували 29 дивiзiй та 16 бригад.

Державний кордон СРСР на Заході прикривався військами Ленінградського військового округу, Прибалтійського (Ризький, Двiнський та Вільнюський напрямки), Західного (Мiнский та Бобруйський напрямки), та Київського особливих військових округів, Одеського військового округу. Значні сили СРСР був змушений тримати на Далекому Сході i Кавказі,  у зв'язку із загрозою з боку Японії i Туреччини. Лише на Далекому Сході протягом усієї війни стояло у повній бойовій  готовності 30 оснащених дивiзiй.