?> План Барбаросса | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
05.06.2005, рубрика "Архіви історії"

HЕ СУДИЛОСЯ

18 грудня 1940 року німецький фюрер Адольф Гітлер прийняв директиву №21 i весь комплекс документів щодо  плану нападу збройних сил фашистської Hiмеччини на СРСР.

План назвали іменем імператора Священної Римської iмперiї німецького народу Фридрiха Першого-Барбаросси ("Рудобородого").

22 червня 1941 року він почав втілюватися.

План "Барбаросса" був основою розгортання німецько-фашистських збройних сил у 1941 році на фронті від Баренцева до Чорного морів. Удар завдавали три групи армій - "Пiвнiч" під командуванням фон Леєба, друга i головна – "Центр"  під командуванням фон Бока i "Південь" під командуванням фон Рунштедта. План передбачав знищення – в результаті першого несподіваного удару радянських військ у прикордонній смузі, не допустивши їх відходу вглиб країни. Згодом намічалося захопити Ленінград, Москву, Донбас i вийти на рубіж Архангельськ – річка Волга – Астрахань. Разом з Hiмеччиною у війну мали вступити  її сателіти – хортистська Угорщина, боярська Румунія, Фiнляндiя, а згодом фашистська Італія.

План-Барбаросса

План Барбаросса

Протягом 1939-41 років фашистські армії окупували Польщу, Данію, Бельгію, Голандiю, Hорвегiю, Францiю, Грецiю, Югославiю. Загарбавши більшу частину Західної Європи, Hiмеччина мала влітку 1941 року величезні людські та матерiальнi ресурси: близько 3,5 млн. кв.  км території з населенням близько 300 мiльйонiв осіб; щорічна виплавка сталi сягала 43 млн. тонн, чавуну – до 35 млн. тонн, видобуток вугілля перевищував 400 млн. тонн. Вся економіка Hiмеччини та залежних від неї країн Європи, була переведена на вiйськовi рейки. Лише чеські заводи "Шкода" давали військової продукції більше, ніж вся Великобританія.

У 1940 році збройні сили Hiмеччини нараховували 158 дивiзiй. Hа червень 1941 року – вже 214 дивiзiй та 7 бригад.

В тi часи Радянський Союз займав перше місце в Європі та друге в свiтi; в 1940 році СРСР виробив 18,3 млн. тонн сталi, 15 млн. тонн чавуну, видобув 166 млн. тонн вугілля, 31 млн. тонн нафти.

З лютого 1941 року почалося ретельно замасковане зосередження нiмецьких вiйськ на радянських кордонах. До 17 липня були були розгорнені на території Фiнляндiї армійська група "Hорвегiя" та дві  фiнськi армії за підтримки 5-го  німецького повітряного флоту (загалом 5 німецьких, 17,5 фінських дивiзiй, 900 лiтакiв); у Схiднiй Прусiї – група  армiй  "Пiвнiч" та 1-й  повітряний флот (29 дивiзiй та 1 200 лiтакiв) для наступу на Ленiнград ; у Захiднiй Польщі – група армій "Центр" та 2-й повітряний флот (51 піхотна дивiзiя та 1 600 лiтакiв) для наступу на Москву i група армій "Південь" та 4-й повітряний флот (63,5 дивiзiй та 1 400 лiтакiв, серед них у Румунії – 17,5 румунських та 8 нiмецьких дивiзiй, 600 лiтакiв) для наступу на Київ та Одесу. Крiм того, у резервi знаходилось 24 дивiзiї.

Загалом Hiмеччина на радянсько-нiмецькому фронтi на 22 червня 1941 року мала 190 дивiзiй (153 нiмецькi, 17,5 фiнських, 17,5 румунських та двi угорськi), або 70 вiдсоткiв усiх її збройних сил. Головною ударною силою були 19 танкових та 14 моторизованих дивiзiй, зведенi у чотири танковi групи, та чотири повiтрянi флоти. Hiмецькi збройні сили були повністю вiдмобiлiзованi, мали дворічний досвід ведення війни. Потужна армія вторгнення, розгорнута коло радянських кордонів, нараховувала понад 5 мiльйонiв солдатів та офiцерiв, 32 тисячі гармат та мiнометiв, понад 9 тисяч танкiв, 5 100 бойових лiтакiв (серед них 1 100 фінських та румунських).

Усі сили союзників на радянсько-нiмецькому фронтi на 22 червня 1941 року налічували 29 дивiзiй та 16 бригад.

Державний кордон СРСР на Заході прикривався військами Ленінградського військового округу, Прибалтійського (Ризький, Двiнський та Вільнюський напрямки), Західного (Мiнский та Бобруйський напрямки), та Київського особливих військових округів, Одеського військового округу. Значні сили СРСР був змушений тримати на Далекому Сході i Кавказі,  у зв'язку із загрозою з боку Японії i Туреччини. Лише на Далекому Сході протягом усієї війни стояло у повній бойовій  готовності 30 оснащених дивiзiй.

З початком військових дій на базі перелічених округів були розгорнутi фронти: Пiвнiчний (командуючий – генерал  М.М.Попов), Пiвнiчно-Захiдний (генерал Ф.І.Кузнецов), Західний (генерал Д.П.Павлов), Пiвденно-Захiдний (генерал М.П.Кирпонос), Південний (генерал І.В.Тюленєв). У момент раптового нападу фашистської Hiмеччини на СРСР майже  половина усього складу військ цих округів вивантажувалася на залізничних шляхах, або просувалася похідним порядком до кордону, знаходячись на вiддалi вiд нього на 50-500 км.

22 червня О 3 год. 30 хв. нiмецько-фашистськi армії розпочали вторгнення на територію СРСР, завдаючи одночасно ударів від Тильзiта на Псков, Ленінград силою групи армій "Пiвнiч" (16-та, 18-та армії, 4-та танкова група); з району Варшави на Мінськ, Смоленськ, Москву силами групи армій "Центр" (4-та,  9-та армії,  2-га i 3-тя танкові групи); з району Любліна на Житомир, Київ i далі на Донбас силами групи армій "Південь" (6-та, 17-та армії, 1-та танкова група).

Одночасно нiмецькi бомбардувальники почали скидати бомби  на  великі радянські міста, нищити мости та аеродроми, iншi важливі об'єкти. 1 500 найкращих i найсучасніших радянських лiтакiв були знищені просто на аеродромах. Групи диверсантiв перерiзали дроти.

Заява радянському  урядові про вступ Hiмеччини у війну проти СРСР була зроблена німецьким послом Шуленбургом у Москві лише через дві години після початку військових дій.

Для радянського народу розпочалася найважча i найжахливіша війна в iсторiї людства - Друга світова. Протягом лише перших трьох  тижнів ворог просунувся у Прибалтиці, Бiлорусiї та в Україні на відстань 400-600 км,  прорвався до життєво важливих центрів СРСР, узяв у полон близько мільйона радянських вояків. Щоправда, дехто з них сам здався у полон, не бажаючи вмирати, захищаючи таку владу...

Чим закінчилася Друга світова війна, ми вже знаємо. Однак чому німці обрали для плані нападу на СРСР саме таку назву? Невже нiмецькi стратеги неуважно вивчали iсторiю?

Фридрих-I-Барбаросса

Фридріх I Барбаросса

Фридрiх Барбаросса був розумною i сильною людиною, справжнім лідером, брав участь у 40 битвах, воював з римськими понтифiками,  збирав нiмецькi землі, здійснив шість походів на Італію.

Але у ХII сторiччi лише одна слава визнавалася справжньою. За нею треба було вирушати на Схід. Фридрiх  допомагав своєму дядькові, німецькому імператору Конраду Третьому в органiзацiї другого хрестового походу.

Для повного щастя Фридрiховi не вистачало лише яскравої виграної війни. І він її вигадав, влаштувавши третій хрестовий похід у Святу землю. Це його й згубило.

У поході лише з Hiмеччини рушили сто тисяч лицарів. У війську була залізна дисципліна. Фридрiх залишив "на господарстві" свого сина Генрiха. Іншого сина, герцога Швабського, узяв із собою. Похід почався у 1189 році, хрестоносці з великими труднощами нарешті прибули на Близький Схід. Армія перейшла гори Тавру, в Килiкiї, поблизу Селевкiї i крокувала берегами маленької річки Селефи,  що витікала поблизу Ларанди i впадала в Килiкiйське море.

За одними джерелами Фридрiх хотів першим переправитися через річку, щоб вказати дорогу вiйськовi, за іншими – він вирішив скупатися, i у воді у нього стався напад. Ясно одне – 70-річний імператор помер так швидко, що ніхто не встиг нічого вдіяти. Фактично він загинув по-дурному. У воду він поліз сам, ніхто його не топив, ворога поблизу не було, смерті імператора ніхто не бажав, його любили i побоювалися. У німецькому війську ворогів у нього не було.

Його смерть мала значний вплив на результати третього хрестового походу. Фридрiха Барбароссу поховали в Антиохiї, у мiсцевiй церкві Святого Петра. Hiмецьке військо повів у Святу Землю син Фридрiха, герцог Швабський.  Хрестоносці розділилися на декілька корпусів,  i після важких переходів лише 5 тисяч з них дісталися до Палестини.

Коли згодом у Святу землю прибули зі своїми військами король Англії Рiчард Левине Серце i Франції Фiлiп-Август  Третій, то більше сварилися між собою, ніж воювали з сарацинами. Згодом Рiчард, повертаючись додому, відплив з Птолемаїди, але потрапив у шторм i коло берегів Італії його корабель розбився. Рiчард не захотів повертатися через Францію, а переодягнувся в одяг  пiлiгрима i попрямував через Hiмеччину.

Завдяки пiдозрiлiй щедрості його викрили i схопили солдати австрійського герцога Леопольда. Коли герцог дiзнався, хто потрапив до нього, то наказав ув'язнити Рiчарда, адже той образив його в Палестинi. Згодом  про це говорила вся Європа. Тоді Леопольд передав Рiчарда в руки старшого сина Барбаросси, німецького імператора Генріха Шостого, який ув'язнив англійського монарха на цілий рік, i відпустив лише за великий викуп. Крива посмішка фортуни! Рiчарда ув'язнили не мусульмани, з якими він воював, i не їм він мав сплачувати викуп, а християнам, якi були його союзниками у хрестовому поході! Ось i вір після цього у лицарське благородство! За все це сина Фридрiха відлучили від церкви. Згодом він помер.

Третій хрестовий похід був невдалим. Він завершився у 1192 році. Германці втратили одного зі своїх найвеличніших iмператорiв, а Франція i Англія позбулися своїх кращих дворян. Англія була фактично розорена. Єдина вигода для цієї держави полягала у заснуванні Ричардом Кіпрського королівства.  Дисципліни у війську більше не було. У Палестині сварилися між собою не лише окремі народи i війська, а й навіть два лицарські ордени - храмовників та iоаннiтiв.

Hайбiльше виграв від походу король Франції Фiлiп-Август. Він послабив своїх васалів i приєднав до своєї корони Hормандiю. Користуючись бiднiстю своїх сусiдiв, Франція посилилась збільшенням своєї території i зміцненням королівської влади.

То чи варто було називати план саме так ?

І як би ми зараз не ставилися до тієї війни, до її  учасників з обох сторін, але ми перемогли фашизм, щоправда, дуже дорогою ціною.

Пiдготував Валерiй СЕРДЮК

Надруковано «ПЧ» № 6(18) червень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Воскресенье, 5 июня 2005 г. в 12:30
и размещена в разделе Архіви історії.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта