26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася ВСЕСВІТНЯ ядерна катастрофа.
Ліквідовувати катастрофу повинні були спеціальні підрозділи воєнізованого Міністерства середнього машинобудування СРСР
– ядерного монстра, якому підпорядковувалася уся військова ядерна промисловість, в тому числі військові ядерні реактори, на яких вироблялися заряди ядерних боєголовок. Також цьому міністерству підпорядковувалися ядерні полігони на яких випробували ядерні заряди. Указане міністерство виявилося неспроможним побороти катастрофу, але маючи необмежені повноваження через ЦК КПРС почали заганяти до ЗОНИ собі на допомогу «дармову робочу силу» у вигляді військових частин та навіть резервістів, що мали мобілізаційні приписи.
Увага! Їх залучали до ЗОНИ на «так звану військову перепідготовку» через військові комісаріати. При цьому виявилося, що таким чином неможливо залучати необхідних спеціалістів, які мали в військових комісаріатах «БРОНЮ» навіть на випадок війни, та були залучені до підрозділів Цивільної оборони. Міністерство середнього машинобудування СРСР вирішило навіть і цю проблему. Згідно діючого законодавства Штаб Цивільної оборони СРСР очолював голова Ради Міністрів СРСР, який мав необмежений вплив на Штаби Цивільної оборони союзних республік, яким були надані «таємні» накази через спеціальні управління та відділи (яким підпорядковувалася Цивільна оборона міністерств, відомств та підприємств) про залучення через Цивільну оборону до ЗОНИ НЕБЕЗПЕКИ на роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи необхідних спеціалістів. Через Цивільну оборону в ЗОНІ «перемололи» спеціалістів високої кваліфікації, в першу чергу прохідників Київметробуду та Укршахтобуду (які пробивали тунель під зруйнований четвертий реактор), та висококваліфікованих спеціалістів Минмонтажспецбуду, Мінпромбуду та інших будівельних міністерств та відомств, водіїв та ще великий перелік спеціалістів необхідних для ліквідації ядерної катастрофи (в тому числі працівників АЕС усього СРСР). Ліквідатори ціною свого здоров’я та навіть життя запобігли розповсюдженню ще більшій катастрофі, та зупинили «МИРНИЙ АТОМ», який намагався увійти до кожної квартири не тільки нашої Країни, а також до мирного житла усіх мешканців Європи.
Переважна частина громадян, залучених в 1986 році на ліквідацію Чорнобильської катастрофи, до остаточної відбудови об’єкту «Укриття» (прозваного в народі «Саркофагом») отримали велике іонізуюче навантаження, тому прямо в 1986 році опинилися в лікарнях (та пройшли через інститут радіології), а великий перелік отриманих хвороб зробили їх непрацездатними інвалідами.
В 1991 році Верховна Рада України взяла за основу Союзний Чорнобильський закон, до якого були внесені зауваження та пропозиції фахівців, по висновкам яких було прийнято Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, до якого в 1996 році були внесені зміні, які врахували положення статей нової Конституції України. Навіть в найбільш тяжкі роки (початок дев’яностих років двадцятого сторіччя), коли інфляція в Країні досягала захмарних висот, основні статті Закону по інвалідам-ліквідаторам виконувалися в повному обсязі. ДЕРЖАВНА ПЕНСІЯ інвалідам-ліквідаторам нараховувалася із застосуванням мінімальної пенсії за віком, затвердженої в Державі для усіх категорій пенсіонерів. Починаючи з УРЯДУ, який очолював А. К. Кінах, пройшла перша атака на Чорнобильські ДЕРЖАВНІ пенсії, саме тоді ігноруючи Конституційний принцип Верховенства права – Верховенства Законів над підзаконними актами виконавчих органів, указаний УРЯД окремою постановою Кабінету Міністрів України затвердив спеціальну мінімальна пенсія окремо для Чорнобильців. Але Чорнобильці мали можливість подавати ПОЗОВИ до суду, при цьому переважна частина судових рішень враховували Конституційний принцип Верховенства права, тому рішення судами виносилися на користь інвалідів-ліквідаторів (крім частини суддів, які «годувалися із рук» корумпованих державних чиновників, тому вони виносили необхідні-протиправні рішення)...
05.12.2009 (22:32)
Позивач у липні 2009 році звернувся в Тернопільський суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України м. Тернополя про призначення державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 55, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Тернопільський суд постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати діяльність Управління Пенсійного Фонду України м. Тернополя незаконною та винною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Тернополя провести перерахунок та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно Ковалю Борису Івановичу заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
ЗАПИТАННЯ до суду – А, що хіба вже у 2009 році дія ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 55, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призупинена, чи вже не діють Українські закони, а лиш постанови, чи що?????!!! ПАРАДОКС і НІСЕНІТНИЦЯ!!!
06.12.2009 (12:29)
Подавайте апеляцію до апеляційного суду. Якщо і апеляційний суд не задовольнить Ваші вимоги — подавайте на розгляд до ВАСУ (Вищий Адміністративний суд України)
09.03.2010 (16:01)
Уже сразу подал у Львовский апеляционый суд, но говорят, что результат будет через несколько лет, так как апеляционный суд забитый делами...