?> Повернення із забуття | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.11.2010, рубрика "Дайджест, Пам'ять"

Повернення із забуття

20.11.2010, газета "Урядовий кур'єр", № 219 (4370) 23 листопада 2010 року

ШAНA

На колишньому київському старогоспітальному цвинтарі споруджено пам'ятник воїнам, які полягли за визволення Болгарії від османського іга

Дружба, слов'янське братерство єднають український та болгарський народи протягом віків. У різні періоди історичного розвитку наші народи приходили на допомогу один одному, їхні взаємозв'язки сягають углиб віків - у часи Київської Русі та Першого Болгарського царства і до сьогодення. Історія зберегла багато прикладів спільної боротьби проти чужоземного поневолення. Українські сміливці козаки на своїх "чайках", долаючи морську стихію, доходили болгарських берегів і разом з болгарами билися з турецькими загарбниками. Багато болгар брали участь у визвольній війні українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького. Напередодні Дня Збройних Сил України у Києві за участю високого представництва Української православної церкви, Посольств Республіки Болгарія та Росії в Україні відбулася визначна подія - офіційне відкриття та освячення нового пам'ятника.

Zabuttia 5

Його встановлено Товариством "Україна-Болгарія" на місці поховання воїнів, які брали участь у війні, що принесла свободу Болгарії від п'ятивікового ярма. Пам'ятник у вигляді Хреста на гранітному постаменті, що нагадує гору страждань Голгофу та легендарну Шипку, повертає із забуття пам'ять про подвиги наших дідів, про події історичної давнини.

... Наприкінці позаминулого століття Балканський півострів палав у вогні повстань проти османського панування. У квітні 1876 р. на боротьбу за свободу піднялися майже неозброєні болгари. Сотні представників російської та української інтелігенції, серед яких був і видатний український театральний діяч Михайло Садовський, лікарі, офіцери добровільно прийшли на допомогу братам-слов'янам. Згодом під тиском громадськості царський уряд Росії оголосив Туреччині війну. Війська Київського та Одеського округів, де переважали українці, солдати 14-ї піхотної дивізії під командуванням нашого земляка з Чернігівщини, видатного військового теоретика, генерала Михайла Драгомирова, інші військові частини з різних міст Росії форсували Дунай. Понад півроку тривали запеклі бої під Тирново, Плевною, на Шипці. Пліч-о-пліч з українцями та росіянами у них брали участь і болгарські ополченці.

Ми пам'ятаємо героїв визвольної війни генералів Йосипа Гурка, Федора Радецького, Дмитра Скобелєва, Миколу Столетова, запорожців-козаків Кавказької козачої бригади, які першими ввійшли і звільнили столицю Болгарії Софію.

У літопис цієї війни навічно вписані славні імена наших співвітчизників - доблесних офіцерів та солдат. Серед них - герой штурму Плевни, дворянин з Харківської губернії, командир 3-ї гренадерської дивізії генерал Л. Квітницький, кияни -командир 35-го піхотного полку О. Ліпинський, за бої на Шипці він одержав звання генерала та орден святого Георгія та командир 3-ї гвардійської дивізії генерал В. Каталей, який був смертельно поранений у боях вже наприкінці війни.

Понад 200 тисяч воїнів загинуло на війні. На території Києво-Печерської Лаври на почесному місті покоїться донський козак генерал-майор М. Леонов, що віддав життя у бою за свободу Болгарії. Багато поранених лікувалися у Київському військовому шпиталі, сотні з них не змогли подолати наслідків тяжких поранень. Свята Київська земля прийняла їхній прах до себе навічно. Принесені жертви не були марними. Переможна війна закінчилась укладанням 3 березня 1878 р. Сан-Стефанського мирного договору, за яким Болгарія одержала незалежність. Його підписав видатний державний діяч, дипломат граф М. Ігнатьєв, що жив в Україні, і похований на Вінниччині в селі Круподеренці.

День Визволення є одним із головних державних свят Болгарії, де встановлено сотні пам'ятників воїнам-визволителям. Водночас прикро, що на території України не залишилося жодного пам'ятника героям тієї війни.

Встановленням цього пам'ятника ми підтверджуємо нерозривність славетних традицій поколінь. Ми шануємо безіменних героїв, які назавжди залишились у вдячній пам'яті нащадків. Ми - спадкоємці високої слави українського козацтва, героїв визвольних війн, переможців фашизму, воїнів-інтернаціоналістів, афганців та чорнобильців. Мужність і професіоналізм, виявлені українськими солдатами під час миротворчих операцій, уже здобули українському війську повагу і вдячність у світі. Переконаний, що славні традиції попередників назавжди зберігатимуться і в Збройних силах України, будуть прикладом патріотичного виховання молоді. Ми - носії цієї пам'яті і повинні розуміти, що історію не можна переписувати, її треба вивчати і знати. Викувані у спільній боротьбі і взаємному спілкуванні, скріплені кров'ю тисяч борців за свободу і незалежність, дружба і братерство українського і болгарського народів стали священною традицією в наших взаємовідносинах і впливовим чинником в їхньому історичному розвитку.

Юрій СЄДИХ, президент товариства "Україна-Болгарія"

http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=16246

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 23 ноября 2010 г. в 16:46
и размещена в разделе Дайджест, Пам'ять.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Повернення із забуття" Один комментарий

  1. Владимир Гудов сказал(а):

    Спасибо Вам, Юрий Иванович, за такую интересную  статью. Это история наших братских народов, которая объединяет людей, улучшает международные отношения, воспитывает молодежь. А это так нужно в наше время. Дальнейших  Вам успехов.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта