?> Православна Церква в зоні відчуження | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
27.05.2004, рубрика "Духовність"

Православна Церква в зоні відчуження: 18-й рік після Чорнобильській трагедії

Від тих сумних подій 1986-го року минуло 18-ть нелегких років і ця сумна назва “зона відчуження” непрошеною прийшла на цей древлянський край.

І, мабуть, на багато років наперед це слово буде відлякувати людей. Нещодавно цей мальовничий куточок з численними сільськогосподарськими та іншими підприємствами приносив великий прибуток для держави. Після сумних подій 1986 року ця територія завдає більше збитків: сотні науковців задіяні в скорішому вирішенні ліквідації цього лиха.

Церква-у-Чорнобилі.-Графіка-Петра-Емця

Церква у Чорнобилі. Графіка Петра Емця

Нечувано в світовій практиці побудова саркофагу над зруйнованим 4-м блоком, тонни ядерного палива, як маку, посіяного по цій землі. Покинуті людські оселі, сучасне величезне місто енергетиків Прип’ять пусткою стоїть на березі річки, тисячам хворих ще не один рік будуть нагадувати події 1986 року. І це не повний перелік цього лиха, з яким один на один залишилась Україна. Людина звикає до всього, і за цей довгий час до цієї біди теж якось звикли. Лише залишилась якась гірка невпевненість. Іноді сум та жаль охоплює душі тих, хто тут народився, працює до нині і встиг полюбити цю землю.

Так повелося вже здавна, що людина завжди шукала відповіді на життєво-важливі питання свого нелегкого земного буття. Пригнічена одинока душа знаходила у Бога тільки добро, душевний спокій огороджував людину від усіх негараздів.

“Приидите ко мне все труждающие и обременении и аз упокою вы». До цих пророчих рядків святого Євангелія додати нічого, вони говорять за себе. Сказані Спасителем 2000 років потому вони є актуальні нині, як ніколи. І як би людина не ставилась до Бога, якої б віри вона не була, всім потрібен мир та спокій.

І так судилось, що милість Божа не залишила і Чорнобильську землю. Ця Божа благодать прийшла в Свято-Іллінську Церкву восени 2003 року. Сам Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Володимир благословив цю землю та освятив центральний Хрест на відродженому Свято-Іллінському Храмі. Ця подія принесла, насамперед, потепління в наші серця та надію на відродження.

І вже в нинішньому 2004 році 18-ту річницю трагедії м. Чорнобиль в Свято-Іллінському Храмі, як і має бути по християнськи, зустрів всеношною заупокійною літургією по загиблих.

26 квітня після 12-ти ударів дзвона о пів на другу ночі Архієпископ Львівський і Івано-Франківський Августин очолив Всенощне Богослужіння. Древній Храм над Прип’яттю зібрав в цю ніч духовенство області, місцеве керівництво, численну кількість гостей: генералів, афганців, ліквідаторів і віруючих. Всіх їх об’єднало це страшне лихо, згуртувало в молитві, яка йшла від Божого Престолу. У багатьох з’явилося те тепло, яке завжди згуртовувало наш слов’янський народ в лиху годину. І завжди ставало таємницею для іноземців – “таємницею слов’янської душі”.

На світанку, коли скінчилась Божественна Літургія, Владика Августин виїхав на ЧАЕС. Неподалік від четвертого блоку, біля православного Хреста, горіли свічки, лилась молитва за упокій всіх загиблих душ.

Втомлені, але з душевним спокоєм поверталося духовенство та гості по своїх домівках. В Чорнобилі на сході вставало сонце. Розпочинався новий день з дійсністю, що життя продовжується.

Свято-Іллінська Церква, м. Чорнобиль,
настоятель Храму ієрей Миколай Якушин,

надруковано «ПЧ» №5/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Четверг, 27 мая 2004 г. в 11:21
и размещена в разделе Духовність.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта