?> Про справи чорнобильські, політичні… | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
28.07.2004, рубрика "Статті"

В країні почалася виборча компанія, яка прискорила політизацію суспільства.

Не обійшла вона і чорнобильців.

Тому редакція попросила відповісти на ряд запитань Володимира Михайловича Яценка. Цього чоловіка знає кожен чорнобилець, тож і відповіді його будуть цікаві нашим читачам.

clip_image001

Володимире Михайловичу, яка ваша оцінка нинішнього стану соціального захисту чорнобильців?

–Щоб відповісти на це питання – треба проаналізувати показники стану здоров’я постраждалих людей і динаміку фінансування чорнобильських проблем. Показники невтішні. За останні п’ять років, наприклад, фінансова забезпеченість обсягу соціального захисту, визначеного Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, скоротилася більше ніж удвічі. До того ж, чорнобильців залякали так званою адресною допомогою і непродуманою реорганізацією органів влади, які повинні опікуватись проблемами постраждалих.

Тому чорнобильці і почувають себе невпевнено і слабо захищеними.

Що ми можемо поставити в актив ВГО “СЧУ” у цьому році?

–Найважливіше – це збільшення “чорнобильської складової” державного бюджету України на 2004 рік. Добавка більше 300 млн. грн. не вирішує усіх проблем соціального захисту чорнобильців. Але вона дає можливість покращити медикаментозне забезпечення, санаторно-курортне лікування, відновити хоча б до рівня 2003 року наукові дослідження, програму житлового будівництва...

Наголошую, що це досягнення не є монополією лише Союзу. До цього причетні і ті чорнобильці, які у березні 2004 року проводили голодування в Кабміні, і учасники акції Харківської організації ветеранів Чорнобиля. Стимулювали Уряд до внесення на розгляд Верховної ради зазначених змін до бюджету також звернення і подання Уповноваженного з прав людини до Прем’єр-міністра України.

Що не міг зробити “СЧУ”? З яких обставин?

–Залишимо це питання для опонентів Союзу.

–“СЧУ” практично не працює в інвалідному русі України. Чи не помилка відділяти інваліда-чорнобильця від інваліда з дитинства чи загального захворювання або інваліда, який став їм на виробництві?

–З першою частиною питання погодитися не можна, оскільки Союз активно захищає і права інвалідів. Більш того, ряд чорнобильських громадських організацій інвалідів є колективними членами ВГО “СЧУ”.

Щодо другої частини питання, то пропозиції щодо віднесення інвалідів-чорнобильців під захист інших “не чорнобильських” законодавчих актів, вносились і розглядались не раз. Але, українське законодавство недарма виділяє окремі категорії інвалідів: військо службовців, чорнобильців тощо. Суть у тому, що ці люди виконували державні завдання в умовах надзвичайних, достатньо не досліджених, з важко прогнозованими наслідками.

Тому і утворена окрема категорія інвалідів-чорнобильців, щоби протягом не одного покоління спостерігати за станом здоров’я цих людей та їхніх нащадків, і застосовувати упереджу вальні і профілактичні заходи щодо їхнього захисту.

Що можна зробити, щоб об’єднати усі громадські організації чорнобильців? На якої платформі?

– Особисто я докладав чимало зусиль для того, щоби чорнобильські організації працювали в одному напрямку. В галузі соціального захисту постраждалих протиріч, здається, немає. Принаймні, великих протиріч.

Але, введення “единомыслия” в чорнобильському русі – це, на мій погляд, абсурдний проект.

Як на ваш погляд проявляється “партизація” чорнобильського руху? Можливо, політизація громадського руху у нашій країні є неминучість? Але чи не занадто – створення вже двох чорнобильських партій?

–Неминулою є політизація суспільства взагалі, або, точніше кажучи, його політична структуризація. Бо в світі, який вважається цивілізованим, правлять політичні партії. А там, де керують вожді і шамани – більшість людей жебракують. Українське суспільство починає розуміти, що обирати до влади “не лівого, не правого, а хорошу людину” – справа хібна. Бо хороша людина, досягнувши влади і ставши по суті безконтрольною, перетворюється досить швидко на, м’яко кажучи, “не дуже хорошу”. Політичні партії не дозволяють своїм лідерам відійти від обраного шляху, узурпувати владу, розплодити корупцію і т. і., оскільки кожен член партії несе відповідальність за дії свого лідера, а тому ретельно контролює його діяльність.

А от скільки і яких партій має бути – то вирішуватиме життя. Штучно утворені партії з часом зникнуть з політичної арени.

Громадська організація, якщо вона велика, і має регіональні структури, змушена працювати з владою і на виборах повинна робити ставку на провладного кандидата. В цьому не має нічого поганого. Як допоможе в цьому будь яка чорнобильська партія? Може бути навпаки, вони паразитують на громадському русі? Або створивши свою партію, чи не відштовхуємо інші політичні сили від чорнобильців?

–Громадські організації дійсно повинні працювати з владою, але не обслуговувати її. Для того, власне, і створюються громадські організації, щоби захистити якусь групу людей від влади.

В чорнобильському русі є представники різних політичних сил. Очевидно, і вибір вони мають робити, і будуть робити самостійно.

Що ж стосується останньої частини запитання, то я б порадив проаналізувати результати поіменного голосування по чорнобильським питанням в верховної Раді. Зокрема, хто і як голосував за анті чорнобильський варіант бюджету, за впровадження адресної грошової допомоги замість чинної системи пільг і компенсацій тощо. Фракція Компартії, наприклад, завжди демонструє тверду позицію щодо захисту чорнобильців, абстрагуючись від симпатій чи антипатій щодо неї будь-яких, у т.ч. і чорнобильських партій. Але так поступають не всі фракції...

Взагалі ж підстави для роздумів є. Громадські організації мають виконувати інші функції, ніж політичні партії. Якщо ж хтось когось хоче експлуатувати – (частіше – це політична партія громадську організацію) – то це триватиме недовго, оскільки за суттю своєю така ситуація протиприродна.

Президентом України підписаний Указ про створення чорнобильського комітету. Які питання виникли при цьому? Які сподівання с початком роботи його?

–Указ підписано, але це іще нічого не значить.

Багато залежатиме від того, хто очолить комітет, які функції він буде здійснювати, у чиєму підпорядкуванні знаходитись і т. і.

До того ж, бюджетною резолюцією на 2005 рік передбачено здійснення функцій розпорядників бюджетних коштів, які спрямовуються на соціальний захист чорнобильців – Мінпраці, на лікування – Мінохорони здоров’я. Комітету залишається лише керувати зоною відчуження?!

Всі, хто вимагав створення цього комітету, сподівались, що саме він буде відповідати за всі чорнобильські проблеми – від “А” і до “Я”.

–Що ж чекати чорнобильцям надалі?

–Чекати не варто. Треба працювати. Верховна Рада прийняла непогану Постанову по традиційним квітневим чорнобильським слуханням – треба її виконувати.

Розпочався бюджетний процес – і тут треба докласти чимало зусиль, аби не допустити повтору провального I півріччя 2004 року.

Треба також добиватися максимального наближення компенсаційних виплат постраждалим до вимог Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Важливо привести в нормальний стан і прийняти нарешті Національну Програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Справ, як бачимо, багато. Бажаю усім чорнобильцям здоров’я і успіхів.

Бесіду вів Анатолій КОЛЯДІН,

Надруковано «ПЧ» №7/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Среда, 28 июля 2004 г. в 13:38
и размещена в разделе Статті.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта