?> Радіоактивне звалище на колесах | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
09.05.2007, рубрика "Спогади"

Радіоактивне звалище на колесах

Із історії ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Рахно

В листопаді 1986 року урядом колишнього СРСР було прийнято рішення про дезактивацію та повернення в народне господарство частини автомобільної та іншої спеціальної техніки, яка використовувалася при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і залишилась в 30-кілометровій зоні відчуження на спеціально обладнаному майданчику в районі села Лук'янівки. В основному, то були вантажні, легкові автомобілі різного призначення та автобуси. Перший раз це звалище техніки я побачив по центральному телебаченню. Тоді я і гадки не мав, що найближчим часом буду приймати безпосередню участь в наведенні порядку на тому майданчику.

На початку грудня 1986 року мене викликав заступник міністра геології УРСР Б. О. Б'ялюк і повідомив, що я терміново разом з ним маю виїхати на нараду, яка відбудеться в м. Чорнобилі. Для мене поїздка в 30-кілометрову зону не була чимось надзвичайним, оскільки я уже там працював з 7 по 14 травня на бетонуванні радіаційних «вивалів».

На нараді, яка відбулася в колишньому приміщенні райкому КПУ, нам повідомили про уже згадане рішення уряду та необхідність термінової організації його виконання всіма переліченими відомствами. Пізніше, в процесі виконання цієї роботи, ми переконалися, що то була чистої води «авантюра».

Наказом по Мінгео УРСР я був призначений відповідальним за виконання завдання по очищенню та дезактивації від радіаційного забруднення техніки, яка належала геологічним підприємствам, і 14 грудня прибув в розпорядження штабу (м. Чорнобиль) з групою працівників біля 30 чоловік. Від об'єднання «Чернігівнафтогазгеологія» прибуло 16 чоловік на чолі з начальником відділу М. І. Зорею та старшим механіком М. Д. Прокопцем, від «Полтавнафто-газгеологія» — 10 чоловік на чолі з старшим інженером Ю. Я. Петренком та інженером Е. В. Шемелевим. Через декілька днів до нас приєдналась група працівників з об'єднання «Північукргеологія» під керівництвом В. І. Полюховича.

З великою вдячністю згадую голову «прифронтового» колгоспу імені Калініна Г. Я. Побернюк (с. Прибірське), яка, як і в травневі дні, розмістила прибулих в колгоспному гуртожитку та допомогла організувати харчування.

На майданчику зберігання техніки ми побачили невтішну картину. Більшість автомобілів була розкомплектована, а частина просто понівечена. Техніка на майданчик доставлялася буксируванням або на причепах-великоваговозах, з яких потім її стягували тралами. Пересувних майстерень, тягачів, обладнання, запасних частин та експлуатаційних матеріалів для виконання роботи з собою не брали: не було упевненості, що все це зможемо повернути.

Ця обставина внесла додаткові труднощі, а головна була в тому, що техніка була з досить високим радіаційним забрудненням, по виразу фахівців радіаційного контролю «техніка світилася». В порівнянні з керівниками робіт інших відомств я мав переваги: у наших спеціалістів були, в основному, тампонажники, які звичні за своїм фахом діяти в екстремальних умовах при ускладненнях на нафтогазових свердловинах. Досить швидко ми поставили «на хід» декілька дизельних автомобілів і уже з їх допомогою витягли із завалів решту техніки і приступили до її очищення. Найбільше радіаційне забруднення мали цементувальні агрегати та цементозмішувачі, які в травні працювали на проммайданчику АЕС.

Технологія очищення була досить простою і навіть примітивною. З допомогою лопат, металевих щіток, скребків та ін. техніку очищали від бруду, знімали окремі неметалеві деталі, які не могли бути дезактивовані, а потім доставляли її на пункти очистки (ПУСО). Таких пунктів було декілька, найближчий знаходився в с. Діброва. На пунктах очистки військові фахівці дезактивували автомобілі спеціальним розчином. Кожному автомобілю дезактивація проводилась по декілька разів. Цією роботою ми займалися впродовж 12 днів. Військові фахівці проводили постійний радіаційний контроль за станом техніки, радіаційне забруднення понижувалось, але залишалось досить високим. Люди працювали з повною віддачею сил на протязі світлового дня і ніхто не скаржився на труднощі.

Добра згадка залишилася про начальника урядового штабу В. Г. Сальникова. Людина принципова і вимоглива, і в той же час з щирою душею.

Перед завершенням технологічної програми дезактивації військові фахівці, а потім і Академія наук УРСР зробили висновок, що дезактивувати техніку до допустимого для експлуатації рівня неможливо. Після чого надійшло урядове розпорядження про припинення цих робіт, а техніку поставити на «відстій». В квітні 1987 року вся очищена техніка була похоронена у «Могильнику».

Так безславно закінчилася операція з поверненням техніки з 30- кілометрової зони в народне господарство. Такого безглуздя можна було б не допустити, якби в тодішньому уряді до непродуманої пропозиції віднеслись більш виважено. Тим більше, що це був уже не квітень-травень (період найбільшої напруги при ліквідації аварії), а набагато спокійніший грудень. Можна було провести експериментальну дезактивацію, а потім уже направляти в зону з великим рівнем радіації сотні людей. Багато із тих, хто тоді приймав участь в роботах по дезактивації техніки, хворіють, мають інвалідність, а деякі пішли з життя (І. М. Корюк, В. П. Касич, А. К. Паляниця, В.С. Смірнов В. А. Сурін).

Незважаючи на невтышны результати проведеної роботи по дезактивації техніки, люди, які приймали в ній участь, самовіддано виконували свій громадський обов'язок і заслуговують на подяку та пошану з боку громадськості та держави

В. РАХНО,

головний інженер відділу науки

та проблемних питань з охорони

праці Держкомгеології України,

учасник ЛНА на ЧАЕС у 1986 році

 

Надруковано «ПЧ» № 9-10 (57-58) травень 2007

Запись была опубликована: glavred(ом) Среда, 9 мая 2007 г. в 12:32
и размещена в разделе Спогади.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта